Рішення

від 15.09.2022 по справі 922/944/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2022 р. Справа № 922/944/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Скай Лайн" (адреса: 18021, м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, буд. 7, кв. 85; код ЄДРПОУ 37551353) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек лідер-автотранс" (адреса: 61177, м. Харків, вул. Таборова, буд. 71/1, кв. 6; код ЄДРПОУ 44031698) про стягнення 11985,24 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Скай Лайн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек лідер-автотранс" (далі - відповідач) 11985,24 грн., з яких:

11000,00 грн - суми основного боргу;

250,44 грн - 3% річних;

734,80 грн - інфляційних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу адвоката та сплачений судовий збір згідно з поданим розрахунком .

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом по території України № БН-61 від 17.05.2021 щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2022 позовну заяву Приватного підприємства "Скай Лайн" залишено без руху у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору за подання позову у передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір" порядку та розмірі; доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів листом з описом вкладення; надано позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду; роз`яснено позивачу що у разі їх не усунення позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.

Приватне підприємство "Скай Лайн" звернулось до суду з заявою (вх. № 6054 від 30.06.2022) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2022 відкрито провадження у справі № 922/944/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 04.07.2022.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 007631/1, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція (а. с. 41).

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 04.07.2022 повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 42-45). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, копія ухвали від 04.07.2022 вважається врученою відповідачу, а тому останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2022.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 17.05.2021 між позивачем, як перевізником-виконавцем, та відповідачем, як замовником-експедитором, укладено договір-заявку № БН-61 (далі за текстом заявка; а. с. 17), за умовами якої позивач за замовленням відповідача зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Прилуки (Україна) с. Васищево (Україна) з наступними умовами:

Об`єм, вага: 13т. 86 м. куб.

Дата та час завантаження: 17.05.2021.

Адреса завантаження: м. Прилуки.

Дата розвантаження: 18.05.2021.

Адреса розвантаження: с. Васищево, відповідно до ТТН.

Сума фрахту/порядок оплати: 11000,00 грн. з ПДВ по безготівковому перерахунку до 5 б. д. після отримання оригіналів документів та зареєстрованої податкової накладної.

Автомобіль/причіп: ДАФ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо перевезення вантажів згідно з вказаною заявкою, що підтверджується ТТН № 9/05 від 17.05.2021 (а. с. 24) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000394 від 18.05.2021 (а. с. 25), який містить підпис уповноваженої особи відповідача та печатку юридичної особи.

З метою оплати наданих послуг перевезення, та на виконання умов укладеної між сторонами договору-заявки, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000394 від 18.05.2021 на загальну суму 11000,00 грн (а. с. 20).

Однак, виставлений рахунок відповідач не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію (досудову вимогу) № 20/10-2021 від 20.10.2021 (а. с. 20-21) з вимогою про погашення існуючої заборгованості, однак, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді, а викладені у ній вимоги без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі відповідних положень чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 250,44 грн 3% річних та 734,80 грн інфляційних за загальний період прострочення оплати боргу з 23.05.2021 до 23.02.2022.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктами 1-4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач, за замовленням відповідача та на виконання договору-заявки № БН-61 від 17.05.2021 здійснив перевезення вантажу. Вказані обставини підтверджуються наданими суду первинними документами, а саме, ТТН № 9/05 від 17.05.2021 (а. с. 24) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000394 від 18.05.2021 (а. с. 25), який містить підпис уповноваженої особи відповідача та печатку юридичної особи.

Таким чином, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги перевезення за вказаним договором-заявкою № БН-61 від 17.05.2021 підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк її оплати визначено умовами наведеного договору-заявки та є таким, що настав.

Вказане зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 11000 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, оскільки надіслані позивачем документи щодо перевезення отримані відповідачем 18.05.2021, відповідно на підставі умов визначених договором-заявкою послуги мали бути оплачені до 23.05.2021.

Разом з тим, оскільки ці послуги не були оплачені в передбачений строк, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати наданих послуг перевезення.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Позивач здійснив нарахування інфляційних та річних на вказану суму боргу за загальний період прострочення з 23.05.2021 до 23.02.2022.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, умовам укладеного між сторонами договору та є таким, що не містить арифметичних помилок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 250,44 грн 3% річних та 734,80 грн інфляційних.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т. ч. пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, 22.06.2022 між позивачем та адвокатським бюро «Людмили Гончар» укладено договір про надання правової допомоги б/н (а. с. 17-19), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору (п. п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.5 договору, гонорар винагорода за здійснення захисту адвокатським бюро представництва інтересів клієнта. Розмір гонорару визначається за домовленістю адвокатського бюро та клієнта та сплачується в національній валюті не пізніше 5-ти днів з моменту підписання договору.

Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку.

Згідно з п. 2 додаткової угоди б/н від 22.06.2022 до договору (а. с. 17) сума гонорару за договором про надання правової допомоги від 22.06.2022 складає:

5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) підготовка та подача позовної заяви до суду;

2000,00 грн (дві тисячі гривень) участь у кожному судовому засіданні.

Позивач платіжним дорученням № 4579 від 22.06.2022 сплатив на користь адвокатського бюро 5000 грн за надані послуги професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги б/н від 22.06.2022.

Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і заявлені позивачем до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких доказів не співрозмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги не надав, та клопотань про зменшення розміру судових витрат з зазначених підстав, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України, не заявляв, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу виходячи з суми сплачених позивачем витрат на вказані цілі в розмірі 5000 грн.

До того ж, як вже зазначалося, матеріалами даної справи підтверджено фактичне понесення позивачем зазначених витрат в сумі 5000 грн. Сплативши ці кошти, позивач справедливо розраховує на їх відшкодування за результатами розгляду справи судом за рахунок інших сторін, з вини якої виник судовий спір в межах даної справи, та дії якої і зумовили необхідність звернення до адвоката з метою надання ним послуг професійної правничої допомоги.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на прийняття судом рішення про задоволення позову, за результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2481,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек лідер-автотранс" (адреса: 61177, м. Харків, вул. Таборова, буд. 71/1, кв. 6; код ЄДРПОУ 44031698) на користь Приватного підприємства "Скай Лайн" (адреса: 18021, м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, буд. 7, кв. 85; код ЄДРПОУ 37551353):

11000,00 грн. суми основного боргу;

250,44 грн. 3% річних;

734,80 грн. інфляційних;

2481,00 грн. судового збору;

5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак