Постанова
від 05.09.2022 по справі 920/591/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/591/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Торф`яне озеро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 (суддя Котельницька В. Л.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Торф`яне озеро"

до Сумської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Сумське лісове господарство",

про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання визнати укладеною додаткову угоду до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Торф`яне озеро" (далі - ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро") звернулося у червні 2021 року до господарського суду з позовною заявою до Сумської міської ради, в якій просило: 1) визнати незаконною бездіяльність Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 18.11.2003 (далі - договір оренди) стосовно заміни орендаря з Товариства з обмеженою відповідальністю "Демпург-М" (далі - ТОВ "Демпург-М") на ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро"; 2) визнати укладеною додаткову угоду про заміну сторони в зобов`язанні до договору оренди, укладеного між Сумською міською радою та ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" (далі - додаткова угода), у редакції, викладеній у заяві про укладення додаткової угоди щодо заміни сторони в зобов`язанні до договору оренди, яка була подана до Центру надання адміністративних послуг м. Суми 01.03.2021, з моменту набрання рішенням законної сили, а саме: зміст відповідної додаткової угоди викладено в пункті 3 прохальної часини позовної заяви.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" посилалося на те, що 24.03.2016 придбало у ТОВ "Демпург-М" комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку, розташований на земельній ділянці площею 14,9913 га з кадастровим номером 5910191500:00:011:0001 (далі - спірна земельна ділянка), переданій попередньому власнику в користування на підставі договору оренди. Однак, як зазначало ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро", відповідач допустив бездіяльність щодо переоформлення орендних правовідносин. Тому, на думку позивача, у нього виникло право на звернення до суду з метою захисту порушеного права.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро".

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із такого:

- станом на дату звернення ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" із заявою про укладення додаткової угоди до договору оренди до Сумської міської ради договір оренди припинив свою дію, спірна земельна ділянка була повернута за актом приймання-передачі від 17.11.2016;

- спірна земельна ділянка належить до державного лісового фонду та знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Сумське лісове господарство" (далі - ДП "Сумське лісове господарство"), тому вона не може передаватися в оренду, а лише у довгострокове тимчасове користування.

З урахуванням встановлених обставин, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 16, 17, 18 Лісового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту права на користування спірною земельною ділянкою, оскільки він полягає у внесенні змін у договірні правовідносини, які припинили свою дію, проте норми чинного законодавства не передбачають такої можливості. Суд зазначив, що не підтверджується факт порушення прав позивача на користування спірною земельною ділянкою з боку Сумської міської ради.

2.3. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зауважив, що вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних правовідносин є неефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним (права оренди); матеріалами справи підтверджується, що відповідачем була розглянута заява позивача та прийнято відповідне рішення про відмову у внесенні змін до договору, тобто відсутні підстави вважати, що відповідачем допущена бездіяльність, тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню. Суд установив, що позивач не надав доказів того, що на спірній земельній ділянці відсутні інші об`єкти нерухомості, які б належали ТОВ "Демпург-М", не надав доказів використання всієї спірної земельної ділянки та сплати за неї орендної плати. Апеляційний господарський суд зазначив, що попередній землекористувач втратив право оренди спірної земельної ділянки, а позивач тривалий час не вживав заходи для формалізації свого права на оренду спірної земельної ділянки під придбаним ним нерухомим майном та не виконував обов`язок щодо оплати за землекористування під належною йому нерухомістю, на момент звернення до відповідача, а потім - і до суду, договір оренди був припинений шляхом його розірвання внаслідок добровільного волевиявлення сторін договору оренди, тому суд дійшов висновку про неможливість реалізації права позивача на оренду землі шляхом внесення змін до договору оренди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022, прийняти нове рішення про задоволення позову, а саме: 1) визнати незаконною бездіяльність Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору оренди стосовно заміни орендаря з ТОВ "Демпург-М" на ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро"; 2) визнати укладеною додаткову угоду про заміну сторони в зобов`язанні до договору оренди у редакції, викладеній у заяві про укладення додаткової угоди щодо заміни сторони в зобов`язанні до договору оренди, яка подана до Центру надання адміністративних послуг м. Суми 01.03.2021, з моменту набрання рішенням законної сили (зміст додаткової угоди викладено в прохальної частини касаційної скарги).

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 4 статті 236 Господарського кодексу України та зазначає про неврахування висновків суду касаційної інстанції під час вирішення справи у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18 (щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі"); від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19 (щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України). Крім того, скаржник посилається на недослідження судами всіх обставин справи, а також встановлення обставин щодо власника та розпорядника спірної земельної ділянки на підставі неналежних доказів. ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" наголошує, що його не було повідомлено про дату та час розгляду справи в судовому засіданні 30.05.2022, тому зазначає про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Сумська міська рада зазначає про законність та обґрунтованість судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів скаржника, тому просить касаційну скаргу ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4. Обставини справи встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.11.2003 між Сумською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Демпург-М" (орендар) укладено договір оренди, який був зареєстрований у Сумському центрі державного земельного кадастру 29.12.2003 за №1081.

4.2. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендарю передається в оренду земельна ділянка, що знаходиться за адресою: с. Піщане (урочище "Переїздне") площею 14,9913 га.

4.3. Пунктом 1.2 договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 148 443,85 грн.

4.4. Земельна ділянка надається в оренду з метою оздоровчого використання, для бази відпочинку "Комунальник" ЗАТ "Демпург-М" (пункт 2.1 договору оренди).

4.5. Відповідно до пункту 2.2 договору оренди, договір укладається терміном до 01.01.2053.

4.6. Згідно з пунктом 4.2 договору оренди договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставою припинення договору є: закінчення строку дії договору; розірвання договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності; ліквідація юридичної особи орендаря (пункт 4.3 договору оренди).

4.7. Суди зазначили, що 24.03.2016 між ТОВ "Демпург-М" (протоколом № 01 позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Демпург-М" від 18.01.2010 припинено ЗАТ "Демпург-М" внаслідок його реорганізації шляхом перетворення в ТОВ "Демпург-М") (продавець) та ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1587, відповідно до якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку, що знаходяться за адресою: місто Суми, село Піщане, база відпочинку (колишня назва бази відпочинку "Комунальник") в урочищі "Торф`яне озеро" (колишня назва урочище "Переїздне") та розташованого на спірній земельній ділянці Сумської міської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2016 за номером витягу НВ-5902959862016, виданим Управлінням Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області.

4.8. 24.03.2016 між ТОВ "Демпург-М" (продавець) та ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1583, відповідно до якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає нежиле приміщення сауну з верандою, загальною площею 34,8 м2, що знаходиться за адресою: місто Суми, село Піщане, база відпочинку (колишня назва бази відпочинку "Комунальник") в урочищі "Торф`яне озеро" (колишня назва урочище "Переїздне") та розташованого на спірній земельній ділянці, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу від 23.03.2016 НВ-5902959862016, виданим Управлінням Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області.

4.9. 24.03.2016 між ТОВ "Демпург-М" та ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" підписано акт приймання-передачі комплексу нежитлових будівель та споруд бази відпочинку та акт приймання-передачі нежилого приміщення сауни з верандою відповідно до укладених договорів купівлі-продажу від 24.03.2016 № 1583, № 1587.

4.10. 02.11.2016 Сумською міською радою прийнято рішення № 1383-МР "Про припинення дії договорів оренди земельної ділянки", пунктом 8 якого надано згоду ТОВ "Демпург-М" на припинення дії договору оренди спірної земельної ділянки шляхом його розірвання (у зв`язку із продажем нежилого приміщення сауни з верандою, комплексу нежитлових будівель та споруд бази відпочинку).

4.11. 17.11.2016 між Сумською міською радою та ТОВ "Демпург-М" укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди, пунктом 1 якої визначено, що сторони домовились розірвати договір оренди спірної земельної ділянки відповідно до рішення Сумської міської ради від 02.11.2016 № 1383-МР "Про припинення дії договорів оренди земельної ділянки". 17.11.2016 відповідно до акта приймання-передачі ТОВ "Демпург-М" передало, а Сумська міська рада прийняла спірну земельну ділянку.

4.12. Суди попередніх інстанцій установили, що 07.03.2017 ДП "Сумське лісове господарство" повідомило листом Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про те, що при співставленні кадастрового номера 5910191500:01:011:0001 спірної земельної ділянки на публічній кадастровій карті України, а також при накладенні публічної кадастрової карти України на матеріали лісовпорядкування ДП "Сумське лісове господарство" ця земельна ділянка накладається на матеріали лісовпорядкування, а саме квартал 72 виділ 7;9; 10; 11; 12; 13; 14; 16; 17; 18; І 9 Піщанського лісництва; таким чином, ця земельна ділянка відноситься до земель Державного лісового фонду.

4.13. Суди зазначили, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до пунктів 5 та 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі № 920/516/17 ТОВ "Демпург-М" ліквідовано як юридичну особу та закрито провадження у справі № 920/516/17 про банкрутство ТОВ "Демпург-М". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 08.01.2020 на підставі судового рішення внесений запис № 16321170017007716 про припинення юридичної особи ТОВ "Демпург-М".

4.14. Господарські суди встановили, що 01.03.2021 до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми позивач подав заяву про укладення додаткової угоди щодо заміни сторони в зобов`язанні до договору оренди, укладеного між Сумською міською радою та ТОВ "Демпург-М". У зазначеній заяві позивач просив внести зміни до договору оренди спірної земельної ділянки в частині заміни орендаря, а саме замінити орендаря ТОВ "Демпург-М" на орендаря ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро", а також письмово повідомити позивача про прийняте рішення у встановлений законом строк. До заяви додано документи, у т. ч. і додаткову угоду щодо зміни орендаря з ТОВ "Демпург-М" на ТОВ "База відпочинку Торф`яне озеро".

4.15. 26.05.2021 рішенням Сумської міської ради № 1151-МР "Про відмову ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки за адресою: с. Піщане Ковпаківського району, м. Суми, урочище "Переїздне", площею 14,9913 га" вирішено відмовити ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" у внесенні змін до договору оренди спірної земельної ділянки у зв`язку з таким:

- спірна земельна ділянка не перебуває у користуванні, у зв`язку з чим внесення змін до договору оренди не вбачається можливим;

- спірна земельна ділянка розташована поза межами міста Суми, не входить до меж населених пунктів Сумської міської територіальної громади та не відноситься до комунальної власності Сумської міської територіальної громади.

4.16. Суди встановили, що відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.06.2021 № 261325224 власником спірної земельної ділянки є Сумська міська рада, право оренди ТОВ "Демпург-М" на зазначену земельну ділянку припинено, про що здійснено 08.12.2016 реєстрацію на підставі укладеної угоди про дострокове розірвання договору оренди від 17.11.2016.

4.17. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконною бездіяльності Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних правовідносин та для зобов`язання визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" про визнання незаконною бездіяльності Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних правовідносин та зобов`язання визнати укладеною додаткову угоду про заміну сторони в зобов`язанні до договору оренди землі. Позовні вимоги обґрунтовані набуттям позивачем у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, та бездіяльністю Сумської міської ради щодо невчинення дій з оформлення орендних правовідносин.

5.3. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що станом на дату звернення ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" із заявою про укладення додаткової угоди до договору оренди до Сумської міської ради договір оренди припинив свою дію, спірна земельна ділянка належить до державного лісового фонду та знаходиться у постійному користуванні ДП "Сумське лісове господарство", тому спірна земельна ділянка не може передаватися в оренду, а лише у довгострокове тимчасове користування. З урахуванням установлених обставин, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 16, 17, 18 Лісового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту права користування спірною земельною ділянкою.

5.4. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зауважив, що вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності Сумської міської ради щодо непереоформлення орендних правовідносин є неефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним (права оренди); матеріалами справи підтверджується, що відповідачем була розглянута заява позивача та прийнято відповідне рішення про відмову у внесенні змін до договору оренди, тобто відсутні підстави вважати, що відповідачем допущена бездіяльність, тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню. Щодо вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди про заміну сторони в зобов`язанні до договору оренди, апеляційний господарський суд зазначив, що попередній землекористувач втратив право оренди спірної земельної ділянки (договір оренди був припинений шляхом його розірвання внаслідок добровільного волевиявлення сторін договору оренди), а позивач тривалий час не вживав заходи для формалізації свого права на оренду спірної земельної ділянки під придбаним ним нерухомим майном та не виконував обов`язок щодо оплати за землекористування під належною йому нерухомістю, тому дійшов висновку про неможливість реалізації права позивача на оренду землі під його нерухомістю шляхом внесення змін до договору оренди.

5.5. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, але з мотивів, наведених у цій постанові, з огляду на таке.

5.6. Порядок заміни сторони у зобов`язанні, внесення змін до договору врегульовані загальними нормами Цивільного кодексу України, а підстави та порядок переходу прав на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на ній, визначаються положеннями Земельного та Цивільного кодексів України.

5.7. Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

5.8. Частиною 2 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

5.9. Згідно з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, правовими підставами зміни договору є істотне порушення договору другою стороною, а також інші випадки, встановлені договором або законом.

5.10. За змістом положень статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.11. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

5.12. Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

5.13. Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

5.14. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

5.15. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

5.16. Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

5.17. Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.

Подібний правовий висновок щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміни орендаря у договорі оренди в судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору) викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

5.18. Колегія суддів вважає, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій наведеного у пунктах 5.7- 5.17 цієї постанови не врахували та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

5.19. За змістом частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 24.03.2016), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 24.03.2016) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

5.20. З урахуванням положень статті 377, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" та встановлених судами обставин справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, тому колегія суддів погоджується з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, проте з мотивів, викладених у цій постанові, зокрема, у зв`язку з відсутністю підстав, визначених як договором, так і законом для зміни договору оренди.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.21. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що задоволення судом позову про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди, який припинено з попереднім власником нерухомого майна, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право оренди земельної ділянки за позивачем та є ефективним способом захисту порушеного права. На думку скаржника припинення договору оренди земельної ділянки з колишнім власником майна жодним чином не може впливати на право оренди цього ж об`єкта новим власником. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18. ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" зазначає про неврахування судами положень статей 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19, від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19.

5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.23. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.24. У постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Миколаївської міської ради про розірвання договору оренди землі Верховний Суд зазначив про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на відсутність підстав для розірвання договору оренди у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна, яке розміщене на орендованій земельній ділянці, Суд, зокрема, посилаючись на положення статей 24, 25, 31, 31 Закону України "Про оренду землі", зазначив таке: "відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою."

5.25. У постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Імпульс" про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначивши: "перехід права власності на нерухоме майно до третьої особи, розташоване на частині орендованої відповідачем земельної ділянки, не є підставою для розірвання договору оренди в цілому, враховуючи також, що на іншій частині цієї ділянки розміщене нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності, тому ці обставини можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди, однак не є підставою для розірвання цього договору".

5.26. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 за позовом Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" та фізичної особи про розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. У цій постанові зроблено висновок: "особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно."

5.27. Наведені скаржником постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 не є релевантними для судових рішень у цій справі № 920/591/21, що розглядається, подібними є лише правовідносини щодо оренди землі, проте предмет, підстави позову та матеріально-правове регулювання є неподібним.

5.28. У постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК Технолоджи Груп" до Великоолександрівської сільської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Великоолександрівською сільською радою та Закритим акціонерним товариством "Племінний завод "Агро-регіон" Верховний Суд погодився із висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Суд зазначив: "після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки".

5.29. У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19 за позовом Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" до міської ради міста Кропивницького, Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ІНВЕСТ ЦЕНТР", Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" про визнання недійсним та скасування рішення відповідача-1 від 07.05.2019 № 2518 "Про внесення змін до договору оренди землі від 22.09.2009 № 204", визнання недійсною додаткової угоди від 24.05.2019 № 52, яка укладена між відповідачем-1 та відповідачем-2, визнання недійсною додаткової угоди від 24.05.2019 № 53, яка укладена між відповідачем-1 та відповідачем-3, Верховний Суд погодився з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що до відповідачів-2 та 3, як до власників частини нерухомого майна в силу вимог законодавства перейшло право оренди земельної ділянки у відповідних частинах, що виключає підстави для задоволення позову. Суд у цій постанові дійшов висновку: "право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Отже зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону."

5.30. У постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19 за позовом Кегичівської селищної ради до фізичної особи-підприємця Кулічковської Нелі Іванівни про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між Кегичівською селищною радою (орендодавецем) та фізичною особою-підприємцем Кулічковським Валерієм Олексійовичем, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції позивача, в частині внесення змін до 5, 9, 10 та 11 пунктів договору (щодо розрахунку орендної плати) Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову. У цій постанові Верховний Суд зазначив таке: "з моменту переходу права власності на нежитлову будівлю "Дім торгівлі", сторонами орендних правовідносин стали Кегичівська селищна рада та новий власник майна - ФОП Кулічковська Неля Іванівна. Право попереднього користувача припинилося в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, набув права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки."

5.31. Отже у справі № 920/591/21, що розглядається, та у справах № 911/2244/18, № 912/1581/19, № 922/2459/19 спірні правовідносини є подібними.

Проте суди у справі № 920/591/21, що розглядається, встановивши обставини набуття позивачем права власності на нерухоме майно, розташованого на спірній земельній ділянці, не взяли до уваги того, що термін дії договору оренди з попереднім власником нерухомого майна ТОВ "Демпург-М" встановлений до 01.01.2053, припинення 02.11.2016 договору оренди спірної земельної ділянки, шляхом його розірвання між Сумською міською радою та ТОВ "Демпург-М" не зумовлює припинення орендних правовідносин для нового власника нерухомого майна - позивача, оскільки набуття ним права оренди відбулося в силу закону (з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно) і не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання орендодавцем згоди на зміну сторони правочину. Отже, суди не врахували під час ухвалення судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19 (щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах), а тому доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права частково підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.32. ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" обґрунтовує доводи касаційної скарги тим, що не було повідомлено про дату та час розгляду справи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 30.05.2022, тому зазначає про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.33. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, які належним чином не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

5.34. За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

5.35. Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

5.36. Відповідно до частин 1, 4 статті 262 цього Кодексу про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу; в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.

5.37. Водночас згідно зі статтею 268 Господарського процесуального кодексу України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

5.38. За змістом статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

5.39. Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

За змістом частин 5, 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення в повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

5.40. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

5.41. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

5.42. Представник ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" є адвокатом, який має електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 було призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" на 30.05.2022.

У матеріалах справи наявні відомості про направлення 29.04.2022 копії цієї ухвали на електронну адресу (2856319115@ukr.net) представнику ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" Турченку С. П.

5.43. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення учасника справи - позивача про розгляд справи.

5.44. Інші доводи скаржника стосуються встановлення обставин справи чи переоцінки доказів у справі, проте суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.45. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.46. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що суди не врахували під час ухвалення судових рішень висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/2459/19, від 04.07.2019 у справі № 911/2244/18, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19 (щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах), тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.4. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.5. З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "База відпочинку "Торф`яне озеро" підлягає частковому задоволенню. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 слід залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Торф`яне озеро" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/591/21 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/591/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.09.2022
Оприлюднено19.09.2022
Номер документу106278058
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —920/591/21

Постанова від 05.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 29.08.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 15.08.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 07.08.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 13.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 29.05.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 29.05.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 26.04.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 17.02.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 08.02.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні