Рішення

від 27.09.2007 по справі 33/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 33/177                                                                                                         27.09.07 р.

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Аудит –Альянс»                     

до державного підприємства «Автопідприємство Державної судової адміністрації»

про     стягнення 4910,16 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Василенко Г.А. представник за довіреністю б/н від 10.09.2007 року

                         Горячун Т.Ю. директор

від відповідача: Корольов Д.Є. директор

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудит –Альянс»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до державного підприємства «Автопідприємство Державної судової адміністрації»про стягнення 4910,16 грн. заборгованості за договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03жовтня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аудит –Альянс»та державним підприємством «Автопідприємство Державної судової адміністрації»був укладений договір № 02/03-10/2005СП на супроводження податкового обліку.

Відповідно до п.5.2 Договору Виконавець (позивач) зобов'язаний якісно та в повному обсязі виконувати роботи, які є предметом даного договору. Тобто здійснювати супроводження податкового обліку відповідача.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник (відповідач) протягом перших десяти календарних днів кожного місяця сплачує винагороду виконавцю (позивачу) у розмірі 100% від місячної вартості робіт.

Відповідно до п.5.3 Договору Замовник (відповідач) зобов'язаний сплачувати в терміни, що вказані в пункті 4.1 даного договору, винагороду виконавцю (позивачу).

Факт виконання робіт підтверджується підписаним, після закінчення календарного місяця сторонами, актом виконаних робіт (п.4.2 договору).

Відповідно до п.8.4 Договору, договір діє до 30 червня 2006 року.

Протягом дії договору позивачем на виконання його умов були надані послуги, що є його предметом, якісно та в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами договору (позивачем і відповідачем) наступними актами виконаних робіт:

від 31 жовтня 2005 року на суму 600,00 грн.,

від 30 листопада 2005 року на суму 600,00 грн.,

від 31 грудня 2005 року на суму 600 грн.,

від 31 січня 2006 року на суму 600,00 грн.,

від 29 квітня 2006 року на суму 1800,00 грн.

Загальна вартість послуг, наданих за період жовтень 2005 року - квітень 2006 року, складає 4 200 грн.

В порушення п.5.3 Договору Відповідач не сплатив жодного платежу за отримані послуги.

29 квітня 2006 року між Позивачем і Відповідачем було укладено Угоду про розірвання договору. Відповідно до абз.2 п.2 цього договору замовник зобов'язується сплатити суму боргу за супроводження податкового обліку за період з 03 жовтня 2005 року по 29 квітня 2006 року в розмірі 4 200 грн.

Договір та угода про розірвання договору, акти прийому-передачі виконаних робіт підписані директором відповідача в присутності директора Позивача, а підпис скріплений печаткою.

На момент подання позову до суду відповідач борг у сумі 4 200 грн. не сплатив.

Вході досудового врегулювання спору та повернення відповідачем заборгованості, позивачем в адресу ДП «Автопідприємство Державної судової адміністрації»26 грудня 2006 року було направлено Претензію №1 з проханням перерахувати на поточний рахунок ТОВ «Аудит-Альянс»суму заборгованості.

Листом від 11 січня 2007 року №1/01 ДП «Автопідприємство державної судової адміністрації»у відповіді на претензію повідомило позивача про те, що угода про розірвання договору та акти виконаних робіт були підписані зі сторони ДП «Автопідприємство Державної судової адміністрації»«особою, яка не мала офіційно наданого права підпису за Директора підприємства (будь який документ підтверджуючий передачу права підпису відсутній).

Листом від 29 січня 2007 року ТОВ «Аудит – Альянс»було направлено додаток до претензії №1 від 26.12.2006 з повторним проханням погасити борг.

Станом на момент подачі позову до суду відповідач відповіді на даний лист не надав та борг не погасив.

Виконання умов договору позивачем, у встановлений термін та у повному обсязі підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, які підписані з боку ДП «Автопідприємство Державної судової адміністрації»директором Юрескулом О.О., а з боку ТОВ «Аудит-Альянс»директором Горячун Т.Ю. та скріплені печатками сторін.

27.09.2007 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідача 4200,00грн. основного боргу, 3% річних в сумі –173,16 грн., держмито в сумі 102,00 грн., індекс інфляції у сумі 537,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

При цьому представником відповідача додано відзив на позов, в якому зазначається що особа, яка підписала договір зі сторони відповідача не мала на це достатніх повноважень, оскільки будучи призначеним на посаду директора ДП «Автопідприємство ДСА»з 12.04.2005 року на умовах укладеного контракту від 12.04.2005 року, наказом голови ДСА, Юрескул О.О., не подав відомості про зміну директора до ЄДРПОУ.

Позивач подав заперечення на відзив.  

Заслухавши пояснення сторін дослідивши наявні в матеріали справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Досліджуючи докази суд не може погодитись з твердженням представників відповідача, а саме з тим фактом, що Юрескул О.О. займаючи посаду директора ДП «Автопідприємство ДСА»не мав достатніх повноважень на підписання договору №02/03-10/2005 у зв'язку з недотриманням процедури його призначення на вказану посаду.

Зазначене твердження також спростовується наступним:

Відповідно до п.3.3. Статуту підприємство для досягнення встановлених цілей діяльності має право:

-          від свого імені підписувати договори (контракти) з юридичними та фізичними особами, в установленому законодавством порядку;

В п.6.4. Статуту зазначається, що підприємство очолює Директор, який призначається шляхом укладення контракту і звільняється з посади Засновником або уповноваженим ним органом;

Згідно п.6.5. Статуту Директор Підприємства:

- без доручення представляє підприємство у відношеннях з усіма підприємствами, установами, організаціями;

- від імені Підприємства підписує угоди;

Також, у п. 13 контракту №182 від 12 квітня 2005 року з керівником ДП «Автопідприємство Державної судової адміністрації», що є у державній власності зазначено, що Керівник має право діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, установах, організаціях, укладати господарські та інші угоди.

Сторонами даного Контракту виступали: зі сторони органу управління майном - Голова державної судової адміністрації Карабань В.Я., зі сторони особи, яку призначають директором - Юрескул О.О. Наказом державної судової адміністрації України «Про призначення Юрескула О.О.»від 17 травня 2005 року №180/к, за підписом Голови ДСАУ Карабаня В.Я. та наказ державної судової адміністрації України «Про звільнення Юрескула О.О.»від 29 травня 2006 року №430/к, за підписом Голови ДСАУ І. Баклицького, чітко встановлено строки повноважень директора вчиняти певні дії від імені підприємства.

Твердження Відповідача в обґрунтування своєї позиції на те, що підписання угоди без відповідних повноважень, а також порушенням наданих їй повноважень може згідно зі ст. 215 ЦКУ бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону є необгрунтованим у зв'язку із наступним.

Ст.215 ЦКУ дійсно встановлює поняття недійсності правочину. При цьому, вона чітко передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, ст.216 ЦКУ передбачені правові наслідки недійсності правочину, а саме, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, у разі визнання Договору №02/03-10/2005 недійсним. Відповідач не позбавляється обов'язку відшкодувати вартість наданих ТОВ «Аудит-Альянс»послуг.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідачем не подано судового рішення про визнання Договору №02/03-10/2005 недійсним - Відповідач не правомірно посилається на дану норму, як на підставу підтвердження своєї позиції.

Відповідач посилається також на те, що оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її, засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають.

Припущення відповідача, що грунтується на обов'язку сторони перевіряти повноваження є необгрунтованим у зв'язку із наступним.

Відповідно до преамбули Договору Юрескул О.О. представляючи інтереси ДП «Автопідприємство ДСА»діє на підставі Статуту.

Згідно з наведеними положеннями Статуту - дані дії не заборонені, а навпаки керівник уповноважений їх здійснювати.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Вина зокрема може бути підтверджена обвинувальним вироком суду відносно посадових осіб підприємства.

Також, ст.92 ЦКУ встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

При цьому, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Посилання на ч.1 ст.18 та ч.7 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. М755-ІУ8 (абз. 6 стр.2 Відзиву) як на доказ, який підтверджує правомірність тверджень Відповідача, є необґрунтованим зв'язку із наступним.

Частиною 1 ст.18 Закону №755 встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, відповідач свої заперечення на позов аргументує тим, що ТОВ «Аудит-Альянс»укладений договір з керівником ДП «Автопідприємство ДСА»про якого не були внесені відомості до державного реєстру, позбавляє останнього цивільної дієздатності.

Разом з тим, Законом №755 передбачено положення відповідно до якого, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Враховуючи викладене, у відповідача відсутні законні підстави посилатись, як доказ правомірності своєї позиції, на факт невнесення відомостей до державного реєстру інформації про Юрескула О.О., оскільки, нормами ч. З ст.18 Закону №755 заборонено використовувати такі відомості у спорі з третіми особами.

Твердження відповідача у відповіді на претензію про те, що дані документи були підписані особою, яка не мала права підпису, не відповідає дійсності також ту у зв'язку із наступним.

Взаємовідносини ТОВ «Аудит-Альянс»та ДП «Автопідприємство державної судової адміністрації»носили не разовий характер. Так, відповідно до договору на проведення погоджених процедур від 11 липня 2005 року №01/11-07/2005АД відповідач в особі директора Юрескула О.О. доручав позивачу проведення погоджених процедур по перевірці бухгалтерського та податкового обліку.

Виконання даного договору позивачем підтверджується актом виконаних робіт від 03 серпня 2005 року, а виконання даного договору відповідачем в частині оплати наданих послуг підтверджується:

-          актом прийому - передачі виконаних робіт від 03 серпня 2005 року;

-          виписками ВАТ «Банк Універсальний»Київська філія з особового рахунку ТОВ «Аудит-Альянс»від 01.08.2005 року про сплату ДП «Автопідприємство державної судової адміністрації»2 620, 00 грн. та від 22.09.2005 року про сплату 2 000,00 грн.

Тобто і у першому, і у другому разі при укладанні зазначених договорів між позивачем і відповідачем, їх сторонами виступали одні й тіж особи, а саме, зі сторони позивача директор Горячун Т.Ю., а зі сторони відповідача - директор Юрескул О.О.

Враховуючи ту обставину, що договір про проведення погоджених процедур виконаний відповідачем належним чином, надані послуги оплачені, отже достовірність підпису директора Юрескула О.О. підтверджено установою банку, в інакшому разі банк би не здійснив грошовий переказ.

Крім того, у відповіді на претензію відповідач зазначив, що лише угода про розірвання договору та акти виконаних робіт підписані не уповноваженою особою.

При цьому, факт підписання договору та доповнення до договору від 01.02.2006 р. уповноваженою на підписання даних документів Відповідачем не заперечується.

Враховуючи, що і договір і доповнення до договору підписані директором ДП «Автопідприємство державної судової адміністрації»Юрескулом О.О., тобто тією особою, яка підписала і акти прийому-передачі виконаних робіт і угоду про розірвання договору, відмова відповідача від оплати боргу є необґрунтованою. При тому, що відповідачем не заперечується ні факт отримання наданих відповідно до умов договору послуг, ні факт використання їх результатів у власній діяльності.

Згідно ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наведені норми та обставини справи повністю спростовують твердження відповідача відносно того, що документи, на підставі яких позивач вимагає відшкодувати йому надані послуги підписані не уповноваженою особою, не відповідають дійсності, а відмова на такій підставі у оплаті наданих послуг є незаконною та такою, що направлена на умисне ухилення від виконання договірних зобов'язань.

Ст. 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. При цьому, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

В даному випадку, документами що підтверджують боргове зобов'язання відповідача перед позивачем виступають договір та акти виконаних робіт, які підписані сторонами, скріплені печаткою та підтверджують факт наданих послуг та їх розмір.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 4200,00 грн. належним

чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно  до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача щодо несплати грошових коштів на користь позивача, є порушенням

грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 173,16 грн., індекс інфляції у сумі 537,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові виграти позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Автопідприємство Державної судової адміністрації» (01021, м.Київ. вул. Липська, 18/5, юридична адреса: проспект Оболонський, 23 а, код ЄДРПОУ - 32824268, р/р 2600913877 в філії АППБ «Аваль»м. Київ, МФО 300335) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення

на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Аудит –Альянс»(02140, м. Київ., проспект М. Бажана, 14, код ЄДРПОУ –33542036, р/р26005000100001 в КФ ВАТ «Банк Універсальний»м. Київ, МФО 380225)

основний борг у сумі 4200( чотири тисячі двісті ) грн. 00 коп., індекс інфляції 537 (п'ятсот тридцять сім ) грн. 00 коп., 3% річних –173 (сто сімдесят три ) грн. 16 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а всього 5130 (п'ять тисяч сто тридцять) грн. 16 коп.

3.Після набрання рішенням законної сиди видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                С.М. Мудрий