Рішення

від 07.09.2022 по справі 608/2418/21

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2022 р. Справа № 608/2418/21

Номер провадження2/608/242/2022

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

при секретарі судового засідання Фаштиковської М.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 представника позивачки ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чорткова справу за позовом ОСОБА_1 до Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу №30-К від 04.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", про поновлення ОСОБА_1 на посаді лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії серологічного відділу Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів тазахисту споживачівз робочиммісцем вм.Чортків Тернопільськоїобласті, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 67510 гривень 33 копійки та стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування наказу №30-К від 04.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", про поновлення ОСОБА_1 на посаді лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії серологічного відділу Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів тазахисту споживачівз робочиммісцем вм.Чортків Тернопільськоїобласті, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 67510 гривень 33 копійки та стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень.

07 вересня 2022 року позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Маньовський А.З. подали суду заяву про уточнення позовних вимог, акт приймання-передачі від 07 вересня 2022 року та бухгалтерський розрахунок сум судових витрат позивачки.

В позовній заяві та уточненій заяві позивачка ОСОБА_1 вказала, що 06.02.2004 року, відповідно до наказу №05 від 06.02.2004 року вона була прийнята на роботу в Чортківську міжрайонну лабораторію державної ветмедицини на посаду лаборанта 1 категорії, що підтверджується записом №11 у трудовій книжці серія НОМЕР_1 вид. 20.03.1990 року.

Відповідно до наказу №31-К від 23.06.2020 року "Про звільнення" її було звільнено з займаної посади відповідно до п.1 статті 40 Кодексу Законів про працю України і наказу «Про зміну внутрішньої (організаційної) структури Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» від 21.01.2020 року №15-ОД.

Підставою в наказі значилось: наказ про зміну штатного розпису з 23.03.2020 року та письмова відмова від запропонованих посад.

Відповідно до зазначеного вище наказу №15-ОД від 21.01.2020 року «Про зміну внутрішньої (організаційної) структури Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» в Чортківській міжрайонній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі по тексту - Чортківська МДЛ ДСУзПБХПтаЗС) ліквідовується серологічний та хіміко-токсикологічний відділи, а натомість вводяться нові посади: провідних лікарів вет.медицини серолога і хіміка-токсиколога та інше. Рішенням Чортківського районного суду від 17.06.2021 року (повне рішення від 27.06.2021 року) у справі №608/1475/20 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - суд визнаючи звільнення незаконним скасував наказ №31-К від 23.06.2020 року «Про звільнення», поновив її на роботі з 23.06.2020 року та стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

17.06.2021 року суд у своєму скороченому рішенні допустив негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі. Однак, відповідач, в особі директора Хайко В.Я., 18.06.2021 року не бажав добровільно виконати рішення суду та допустити до роботи працівника, більше чого вручив їй відповідне попередження №41, в якому повідомив про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

І хоча, після її звернення до виконавчої служби, після вчинення виписки виконавчого листа, відповідач таки наказом №16-К від 24.06.2021 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі» поновив її на роботі, однак вже 13.07.2021 року наказом №21-К від 13.07.2021 року «Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 » попередив її про наступне звільнення на підставі п.1 ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України. 13.07.2021 року їй також було вручено повідомлення-пропозиція вакантних посад.

26.07.2021 року відповідач подав до Тернопільського апеляційного суду Апеляційну скаргу на рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року, однак не дочекавшись рішення апеляційного суду, яке залишило в силі рішення Чортківського районного суду про задоволення її позову, відповідач знову звільнив її наказом №30-К від 04.10.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно якого її звільнення відбулось у зв`язку із аналогічними підставами, як і попереднє звільнення.

03.11.2021 року постановою Тернопільського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, - рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року у справі №608/1475/20 - залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Із прийняттям 03.11.2021 року постанови Тернопільського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року у справі №608/1475/20 набрало законної сили та обставини, встановлені судом у ньому, мають преюдиційне значення.

Вважає такі дії відповідача щодо її звільнення та сам наказ про звільнення №30-К від 04.10.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », незаконними та такими, що здійснені з порушенням норм трудового законодавства. Посилається на ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробітт та на ч. 6 статті 43 Конституції України, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року де вказано, що, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Право громадян на працю забезпечується державою і однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у п.6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпПУ правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Вказує, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідач звільняючи її, не дотримався положень статті 49-2 КЗпП України, оскільки в документі під назвою "повідомлення" було зазначено лише назви двох посад, однак не зазначено, з якими з них відповідач мав намір ознайомити позивача, та не ознайомлював її взагалі, оскільки у повідомленні відсутня будь-яка інформація (і роботодавець з нею в усному порядку також не ознайомлював) про істотні умови трудового договору у випадку згоди працівника на переведення на ці посади.

Згідно ст.42 КЗпПУ: «При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:...

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.".

Вважає, що його звільнення відбулось із грубим порушенням норм КЗпПУ, оскільки при звільненні було порушене переважне право на залишення на роботі, як працівника, який має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, а також як працівника, безперервний стаж якого на підприємстві складає більш як 17 років.

Вона, згідно диплому молодшого спеціаліста серії ІА, виданого 03.03.1990 року за реєстраційним номером 9600, закінчила Бучацький радгосп-технікум МСТ і продовольства України", має кваліфікацію «ветеринарний фельдшер».

За період роботи щодо якості та продуктивності її праці у керівництва не було жодних

зауважень, до неї не застосовувалось жодних дисциплінарних стягнень, доведені плани щороку перевиконувались, більше того «за багаторічну сумлінну працю, високу професійну

майстерність, вагомий особистий внесок в забезпечення стійкого епізоотичного благополуччя" в серпні 2013 року в.о. начальника головного управління ветеринарної медицини в Тернопільській області п. Бабійчуком М.М. їй, як на той час лаборанту І категорії - бактеріологу, було оголошено подяку.

В свою чергу, в порушення вимог ст.42 КЗпПУ, роботодавець не врахував, що в межах однорідних професій і посад можна провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї на цих підставах менш кваліфікованого працівника.

Згідно ч.2 ст.40 КЗпП України: «Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.» Вона не відмовлялась від переведення на посаду лаборанта в м. Чортків, та надавав свою згоду на таке переведення, маючи на увазі посаду лаборанта ветмедицини 1 категорії в бактеріологічному відділі, яку на день звільнення позивачки обіймала працівник ОСОБА_4 , у якої відсутня відповідна ветеринарна освіта, що не відповідає кваліфікаційним вимогам до даної посади; має нищу продуктивність праці, оскільки може працювати виключно в бактеріологічному відділі, на відміну від позивачки, яка є універсальним працівником і працювала у різних відділах (бактеріологічному, токсикологічному, серологічному); а також має значно менший стаж роботи в установі (орієнтовно 8 років).

Вважає, що її звільнення пов`язане зовсім не з виробничою необхідністю, змінами в організації виробництва і праці, чи будь-якими іншими об`єктивними обставинами, а виключно з суб`єктивним упередженим ставленням до неї особисто керівника Чортківської МДЛ ДСУзПБХПтаЗС ОСОБА_5 , через її публічну позицію щодо недоліків в його роботі та відстоювання прав громадян на достовірну інформацію щодо досліджень, а також захисту прав працівників на належні умови праці.

Вказує, що керівник Чортківської МДЛ ДСУзПБХПтаЗС ОСОБА_5 вже вчетверте намагається її звільнити:вперше вінвчинив спробуїї звільнити29.01.2016року,і тодінаказ прозвільнення бувскасований всудовому порядку(рішеннясуду набралозаконної сили12.07.2016року);вдруге вінприйняв наказ№17-ОДвід 16.11.2018року «Щодозміни внутрішньої(організаційної)структури Чортківськоїміжрайонної державноїлабораторії Державноїслужби Україниз питаньбезпечності харчовихпродуктів тазахисту споживачів»згідно якоговирішив ліквідуватитільки серологічнийвідділ,на виконанняякого мене16.11.2018року булопопереджено проскорочення штатупрацівників.Однак,самого звільненнятоді невідбулось (наїї погляд)через зверненнядо натой часпрем`єр-міністраВолодимира Гройсманаза підписомпрацівників серологічноговідділу ОСОБА_6 та її,наслідком якогобуло створеноспеціальну комісію,робота якоїприсікла спробуліквідації відділусерології;втретє він вчинив спробу її звільнити наказом №31-К від 23.06.2020 року «Про звільнення», і цей наказ про звільнення був скасований в судовому порядку (рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року набрало законної сили 03.11.2021 року після прийняття постанови Тернопільським апеляційним судом); вчетверте спроба звільнити цього разу змушує її звертатись до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 235 Кодексу Законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в , заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати та розміру компенсації при трудових відносинах встановлено Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно доабзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Неправомірним звільненням їй була завдана моральна шкода. Вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, відшукання можливостей заробітку, відстоювання своїх прав в суді, тощо.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. І, п.2) ч.2, ч. 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12, а також у постанові КЦС ВС від 13 серпня 2020 року у справі №127/16375/19.

Вказує, що їй, внаслідок чергового незаконного звільнення (порушення права на працю) заподіяно моральну шкоду, тобто вона отримала душевні страждання через те, що відповідач позбавив її роботи і заробітної плати - як джерела для існування, трудового стажу, та в майбутньому достойної пенсії, що завдало їй душевних хвилювань та страждань, окрім того на глибоке переконання позивачки її звільнення було спричинене виключно особистим неприязним ставленням керівника відповідача без будь якої виробничої необхідності чи доцільності, окрім того додаткових моральних страждань відповідачка отримала через те, що така спроба її незаконного звільнення вже чиниться відповідачем не вперше, а четвертий раз, і ця остання спроба чиниться відповідачем безпосередньо після фактичного поновлення її на роботі за рішенням суду і в період апеляційного оскарження самим же відповідачем рішення суду про поновлення.Незаконні спробивідповідача звільнитипозивачку змушуютьїї звертатисьдо судуза захистомсвого правана працю,якій позивачкаприсвятила більше17років свогожиття,і таківізити досуду триваютьвже більшероку,і завдаютьщоразу новихморальних переживаньта стражданьпозивачці.Тому,враховуючи описанівище обставини,позивачка вважає,що стягненнюпідлягає грошовевідшкодування зазаподіяну моральнушкоду урозмірі 50000,00гривень, і саме така сума буде розумною, справедливою та достатньою для відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Маньовський А.З. уточнені позовні вимоги підтримують, просять задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в.о. директора Юрків В.М. при вирішенні позову покладається на розсуд суду, оскільки він призначений на посаду в.о.директора нещодавно, просить при визначенні суми матеріальної шкоди врахувати ту обставину, що він, як в.о. директора, не причетний до її спричинення, оскільки неодноразово звільняв позивачку з посади інший керівник.

Вислухавши сторін, представника позивачки, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного:

Позивачка ОСОБА_1 06.02.2004 року, відповідно до наказу №05 від 06.02.2004 року, була прийнята на роботу в Чортківську міжрайонну лабораторію державної ветмедицини на посаду лаборанта 1 категорії, що підтверджується записом №11 у трудовій книжці серія НОМЕР_1 вид. 20.03.1990 року.

Згідно диплому молодшого спеціаліста серії ІА, виданого 03.03.1990 року за реєстраційним номером 9600, позивачка ОСОБА_7 закінчила Бучацький радгосп-технікум МСТ і продовольства України", має кваліфікацію «ветеринарний фельдшер».

За період роботи щодо якості та продуктивності її праці у керівництва не було жодних

зауважень, до неї не застосовувалось жодних дисциплінарних стягнень, доведені плани щороку перевиконувались, більше того «за багаторічну сумлінну працю, високу професійну

майстерність, вагомий особистий внесок в забезпечення стійкого епізоотичного благополуччя" в серпні 2013 року в.о. начальника головного управління ветеринарної медицини в Тернопільській області п. Бабійчуком М.М. їй, як на той час лаборанту І категорії - бактеріологу, було оголошено подяку.

Відповідно до наказу №31-К від 23.06.2020 року "Про звільнення" її було звільнено з займаної посади відповідно до п.1 статті 40 Кодексу Законів про працю України і наказу «Про зміну внутрішньої (організаційної) структури Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» від 21.01.2020 року №15-ОД.

Підставою в наказі значилось: наказ про зміну штатного розпису з 23.03.2020 року та письмова відмова від запропонованих посад.

Відповідно до зазначеного вище наказу №15-ОД від 21.01.2020 року «Про зміну внутрішньої (організаційної) структури Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» в Чортківській міжрайонній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі по тексту - Чортківська МДЛ ДСУзПБХПтаЗС) ліквідовується серологічний та хіміко-токсикологічний відділи, а натомість вводяться нові посади: провідних лікарів вет.медицини серолога і хіміка-токсиколога та інше. Рішенням Чортківського районного суду від 17.06.2021 року (повне рішення від 27.06.2021 року) у справі №608/1475/20 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - суд визнаючи звільнення незаконним скасував наказ №31-К від 23.06.2020 року «Про звільнення», поновив її на роботі з 23.06.2020 року та стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

17.06.2021 року Чортківський районний суд (суддя Парфенюка В.І.), у своєму скороченому рішенні, допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Однак, відповідач, в особі директора Хайко В.Я., 18.06.2021 року не бажав добровільно виконати рішення суду та допустити до роботи працівника, більше чого вручив їй відповідне попередження №41, в якому повідомив про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Хоча, після звернення позивачки ОСОБА_1 до виконавчої служби, та після вчинення виписки виконавчого листа, відповідач таки наказом №16-К від 24.06.2021 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі» поновив її на роботі, однак вже 13.07.2021 року наказом №21-К від 13.07.2021 року «Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 » попередив її про наступне звільнення на підставі п.1 ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України. 13.07.2021 року їй також було вручено повідомлення-пропозиція вакантних посад.

Судом встановлено, що 26.07.2021 року відповідач в особі Директора ОСОБА_5 , подав до Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року, однак не дочекавшись рішення апеляційного суду, яке залишило в силі рішення Чортківського районного суду про задоволення позову ОСОБА_1 , відповідач в особі директора Хайко В.Я., знову звільнив позивачку наказом №30-К від 04.10.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно якого звільнення позивачки відбулось у зв`язку із аналогічними підставами, як і попереднє звільнення.

03.11.2021 року постановою Тернопільського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, - рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року у справі №608/1475/20 - залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Із прийняттям 03.11.2021 року постанови Тернопільського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, рішення Чортківського районного суду від 17.06.2021 року у справі №608/1475/20 набрало законної сили та обставини, встановлені судом у ньому, мають преюдиційне значення.

Так, рішенням судді Чортківського районного суду Тернопільської області Парфенюка В.І. від 17.06.2021 року, винесеним за наслідком розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 03 листопада 2021 року, встановлено наступне:

«При цьому суд вважає, що директором всупереч вимог ст. 42 КЗпП України не враховано вимог закону щодо переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю.

Вказане підтверджується і вбачається також і з листа директора Тернопільської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини № 92 від 12.05.2016 року, адресованого ОСОБА_1 щодо розгляду депутатського звернення народного депутата України Барни О.С. від 22.04.2016 року № 01/435-2, щодо можливого незаконного вивільнення працівника Чортківської МДЛВМ ОСОБА_1 внаслідок скорочення штатної чисельності.

Так, Тернопільська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини в межах наданих повноважень повідомляє, що процедура вивільнення останньої з Чортківської МДЛВМ в основному була дотримана. Однак, на думку директора Тернопільської РДЛВМ О.Б.Васильківа - директором Чортківської МДЛВМ Хайко В.Я. при вивільненні ОСОБА_1 було порушено КЗпП України, оскільки відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Доказами, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про розширення зони обслуговування.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага на залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі. Станом на січень 2016 року у штатному розписі Чортківської МДЛВМ вказано 3 лаборанти ветмедицини: лаборант ветмедицини І категорії - серолог, лаборант ветмедицини І категорії - бактеріолог, лаборант ветмедицини І категорії - хімік - токсиколог. На посаді лаборанта ветмедицини І категорії - серолога працювала ОСОБА_1 , яка має освіту середньо - спеціальну - ветеринарний фельдшер, стаж роботи у даній установі - 12 років.

На посаді лаборанта ветмедицини І категорії - бактеріолога працює ОСОБА_4 , без відповідної ветеринарної освіти (освіта середня спеціальна - акушерська справа), що не відповідає кваліфікаційним вимогам до даної посади, стаж роботи в даній установі - 3 роки 1 міс.

На посаді лаборанта ветмедицини І категорії - хіміка - токсиколога працює ОСОБА_8 , яка має освіту середньо - спеціальну - ветеринарний фельдшер, стаж роботи у даній установі - 12 років ( перебуває до 03.07.2016 року у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років). Дану посаду обіймає ОСОБА_9 , без відповідної ветеринарної освіти, яка виконує обов`язки бухгалтера І категорії.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 79 «Ветеринарна діяльність» - лаборант ветмедицини І категорії повинен відповідати певним кваліфікаційним вимогам, а саме: неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Враховуючи наведені дані та керуючись нормами чинного законодавства, директору Чортківської МДЛВМ при вивільненні працівників необхідно було врахувати вимоги ст. 42 КЗпП України та вивільнити працівника, який не має ветеринарної освіти, менший стаж роботи в установі, а ОСОБА_1 перевести на посаду лаборанта ветмедицини І категорії - бактеріолога, оскільки при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї на цих підставах менш кваліфікованого працівника. Також можна було запропонувати позивачці, тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, посаду лаборанта ветмедицини І категорії хіміка токсиколога, звільнивши з посади ОСОБА_9 , оскільки в умовах економного та раціонального використання бюджетних коштів, не є правильним рішення директора Чортківської МДЛВМ при дев`яти штатних одиницях ведення бухгалтерського обліку двома працівниками.

Враховуючи те, що Тернопільській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини не надано повноважень встановлювати правомірність звільнення з посади працівників відомчих установ, тому остаточне рішення у даній справі винесуть органи судової влади.

Аналогічне вбачається і з листа, адресованого ОСОБА_1 17 травня 2016 року за № 01/435-6 Народним депутатом України Барною О.С.»

В цьому ж рішенні вказано, що «в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не повідомлялась про день та час проведення 30 жовтня 2015 року спільного засідання адміністрації та ради трудового колективу Чортківської МДЛВМ, на засіданні якого вирішувалось питання про вивільнення з 29.01.2016 року лаборанта 1 категорії серолога ОСОБА_1 . Її думка з цього приводу не вислуховувалась, питання про вивільнення інших працівників, менш кваліфікованих, ніж позивачка, взагалі не піднімалось, не обговорювалось і відповідно не вирішувалось. Відповідачем ОСОБА_5 жодних доказів того, що позивачка була належним чином попередження про день та час проведення такого засідання суду не подано. Натомість працівник даної установи ОСОБА_10 , яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, ствердила той факт, що її також не було повідомлено, а відповідно і запрошено 30 жовтня 2015 року на вказане спільне засідання. Вона також, як і ОСОБА_1 , не була присутня під час розгляду питання про скорочення чисельності та штату працівників установи.

Крім того, будучи допитаною, свідок ОСОБА_10 , суду показала, що вона працює на посаді лікаря серолога і в даний час у відділі рахується провідний лікар і лікар серолог. Вона вимушена виконувати обов`язки і за лаборанта і за санітара, хоча в її посадовій інструкції покладення виконання цих обов`язків не передбачено. Офіційно ні на неї, ні на іншого лікаря не покладено виконання обов`язків лаборанта відділу серології. Директор ОСОБА_5 серологічний відділ переніс в інше приміщення, і ніхто їх не кличе та не повідомляє, ні про яку дошку оголошення вона не чула і не знає, де вона розміщена. Досліджень хоч і зменшились по їх відділу, але не суттєво, як і по інших відділах, по яких також спостерігається зменшення та відповідно до методичних положень та норм часу працівників державних установ ветеринарної медицини (лабораторно-діагностичні дослідження) повинна бути відповідна кількість лікарів, лаборантів та санітарів, для проведення певних досліджень, про що щорічно надається розрахунок чисельності працівників Чортківської МЛДВМ в тому числі і серологічного відділу та в 2014 році чисельність лікарів по серологічному відділу 3.22; лаборантів 4.71 та санітарів 1,81. В інших лабораторія по області такі посади залишені.

Відповідно до вимог п. 19 постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює питання вивільнення працівників, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу в тому ж підприємстві, установі , організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за 2 місяці про наступне звільнення.

Посилання директора ОСОБА_5 , як на підставу правомірності звільнення ОСОБА_1 , на ст. 64 ГК України, суд вважає незаконним, оскільки надане підприємству право самостійно визначати свою організаційну структуру, чисельність і штатний розпис не дає правових підстав при цьому порушувати вимоги Конституції України, норми КЗпП України та інше законодавство України.

Суд вважає, що наказ директора Чортківської МДЛВМ Хайка В.Я. № 12 від 28.01.2016 року про звільнення з 29 січня 2016 року ОСОБА_1 лаборанта 1 категорії відділу серології в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці п. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним та відсутні підстави для звільнення позивачки ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки ніяких змін в організації виробництва і праці лабораторії не відбулося.

Так, згідно розрахунків чисельності працівників серологічного відділу по Чортківській МЛДВМ за 2014 рік для проведення досліджень РЗК : 548 (10 проб) кількість досліджень 7251; РПБ: 549 кількість досліджень 13295; РА:551, кількість досліджень 2579; РМА : 552 (8 штамів) кількість досліджень 11832; РІД : 561 (10 проб), кількість досліджень 14827; РП : 565, кількість досліджень 156; РЗГА : 645 (25 проб) кількість досліджень 6108 враховуючи затрати часу на всі дослідження нормативна кількість штатних одиниць лікар 3.22; лаборант 4,71; санітар 1,81.

Згідно листа директора Тернопільської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини № 85 від 04.05.2016 року щодо розрахунку чисельності працівників серологічного відділу Чортківської МДЛВМ за 2015, 2016 роки (відповідно до плану проведення лабораторних досліджень) вбачається, що на 2015 рік нормативна кількість штатних одиниць лаборантів по серологічному відділі Чортківської МДЛВМ 3,9; штатна чисельність лаборантів 1. На 2016 рік нормативна кількість працівників серологічного відділу Чортківської МДЛВМ - 5,27; штатна чисельність 1.

Крім того, відповідно до плану проведення серологічних досліджень на 2015 рік передбачалось проведення 36527 досліджень (за винятком 920 проб сироваток крові від коней на сап), які виконано. На 2016 рік також заплановано 36906 досліджень проб сироваток крові тварин і птиць, тому вказані факти ставлять під сумнів доцільність прийняття рішення про скорочення саме посади лаборанта серологічного відділу ОСОБА_1 , в той час, як ОСОБА_9 , яка рахується лаборантом хіміко-токсикологічного відділу даної лабораторії, фактично займається роботою в бухгалтерії, що вбачається з листа №92 від 12.05.2016 року Тернопільської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Суд вважає, що незаконно було вирішено скоротити посаду лаборанта серолога, оскільки для забезпечення повноти, достовірності та вірності проведення відповідних досліджень необхідна хоча б мінімальна нормативна кількість відповідних працівників відділу, в даному випадку лаборанта, а несуттєве зменшення таких досліджень не дає відповідачу право взагалі вивести дану посаду із штатного розпису чи скоротити її.»

Таким чином, судом встановлено, що не дочекавшись розгляду Тернопільським апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2021 року, відповідач в особі колишнього директора ОСОБА_5 , в черговий раз незаконно звільним позивачку ОСОБА_1 , чим в черговий раз порушив вимоги Конституції України, КЗпПУкраїни та чинного законодавства України в сфері трудових відносин.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Право громадян на працю забезпечується державою і однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у п.6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпПУ правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно достатті 4підрозділу АРозділу IIКонвенції МОП№158про припиненнятрудових відносинз ініціативироботодавця 1982року,ратифікованої ВерховноюРадою України04.02.1994року,-трудові відносиниз працівникамине припиняються,якщо тільки немає законнихпідстав длятакого припинення,пов`язаногоіз здібностямичи поведінкоюпрацівника абовикликаного виробничоюпотребою підприємства, установи чи служби. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року за № 9, - при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 5-1 цього Кодексу держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України в тому числі і правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, що було дотримано, однак при вивільненні працівників у випадку змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Таким чином, суд вважає, що рішення директора Чортківської МДЛВМ Хайка В.Я. у вигляді наказу № 30-К від 04.10.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та підлягає до скасування.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При вирішенні питання про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд, при вирішенні питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає, що слід провести таке стягнення виходячи із розрахунку, вказаного позивачкою в заяві про уточнення позовних вимог, з врахуванням довідки Чортківської МДЛДСУ зПБХП та ЗС № 49 від 18.07.2022 рокута стягнути в користь позивачки ОСОБА_1 за період невиплати 239 робочих днів (з 05 жовтня 20221 року по 07 вересня 2022 року ) з врахуванням розміру середньомісячної заробітньої плати позивачки 282 гривні 47 копійок на загальну суму 67510 гривень 53 копійок.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК Українио особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 зазнала певних моральних страждань від неправомірних дій відповідача в особі колишнього директора ОСОБА_5 внаслідок неодноразового незаконного її звільнення, які виразились у тому, що вона була вимушена кілька раз напротязі трималого періоду часу звертатись до суду за захистом своїх трудових прав, весь час доводячи, що її звільнення були незаконними.

При цьому, суд враховує глибину її душевних стражлань, тривалість та характер моральних переживань, значні зусилля для відновлення душевного спокою. Внаслідок неодноразового незаконного звільнення фінансове становище ОСОБА_11 та її сім`ї погіршувалось. Позивачці було спричинено незручності, які викликані неодноразовими зверненнями до суду, стурбованість і тривога через, що ситуація із звільненням постійно повторювалась, що вплинуло також на емоційний стан позивачки ОСОБА_1 .

Зважаючи на це, суд вважає, що зв`язок між протиправною поведінкою директора Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Хайка В.Я., який діяв від імені відповідача (установи), як керівник, та незаконними діями щодо кількоразового незаконного звільнення позивачки ОСОБА_1 та відповідно спричиненням їй моральної шкоди, є очевидним та доведеним прийнятими щодо неї рішеннями судів, які набрали законної сили та іншими доказами.

Суд вважає доведеним той факт, що вказані неправомріні дії відповідача в особі директора Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Хайка В.Я., спричинили дискомфорт, переживання та необхідність звернення за судовим захистом позивачкою ОСОБА_1 та оцінює розмір спричиненої їй моральної шкоди в сумі 10000 гривень. Вказану суму суд вважає розумною, справедливою та співрозмірною спричиненим позивачці ОСОБА_1 моральним строжданням.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати покласти на відповідача.

Виходячи із акту приймання-передачі наданих послуг від 07 вересня 2022 року згідно договору № 1 від 03 листопада 2021 року та бухгалтерського розрахунку судових витрат позивача ОСОБА_1 стягнути з відповідача в користь позивачки 8800 гривень в рахунок оплати послуг адвоката Маньовського А.З.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 2, 5, ст. 40, ст. 42, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області до Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Кн. Володимира Великого, буд. 10 м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00704706 ) про скасування наказу №30-К від 04.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", про поновлення ОСОБА_1 на посаді лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії серологічного відділу Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів тазахисту споживачівз робочиммісцем вм.Чортків Тернопільськоїобласті,про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 67510 гривень 33 копійки та стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень - задоволити частково.

Скасувати наказ №30-К від 04.10.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", як незаконний та поновити ОСОБА_1 на посаді лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії серологічного відділу Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів тазахисту споживачівз робочиммісцем вм.Чортків Тернопільськоїобласті (м. Чортків, вул. В.Великого, 10 Тернопільської області, 48500) ) з 05 жовтня 2021 року.

Стягнути з Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Кн. Володимира Великого, буд. 10 м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00704706 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 жовтня 2021 року по 08 вересня 2022 року включно в розмірі 67510 (шістдесять сім тисяч п`ятсот десять ) 33 копійки.

Стягнути з Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Кн. Володимира Великого, буд. 10 м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00704706 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області грошове відшкодування за заподіяну їй моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Стягнути з Чортківської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Кн. Володимира Великого, буд. 10 м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00704706 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області 908 (дев`ятсот вісім гривень) сплаченого нею судового збору та 8800 (вісім тисяч вісімсот) гривень в рахунок оплати послуг адвоката Маньовського А.З.

Допустити негайне виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку оскарження після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом 30 днів з часу оголошення рішення, а при винесенні резолютивної частини в той же строк з часу винесення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 15 вересня 2022 року.

Суддя (підпис)

Копія вірна

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2418/21.

Рішення набрало законної сили " "

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " "

Секретар: