Ухвала

від 12.09.2022 по справі 463/3247/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/3247/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/641/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника власника майна ОСОБА_7 , апеляційну скаргу заступника директора з правових питань ТОВ «ЗЕФІР-22» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року про виправлення описки, в частині накладення арешту на майно що належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, та в частині накладення арешту на майно що належить ТОВ «ЗЕФІР-22»

з участю представника власника майна ОСОБА_8

встановила:

ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року задоволено клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно.

Накладено арешт на майно, зокрема:

земельну ділянку 8000000000:90:941:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 658095580000, площа 0,0716 га, власник ТОВ «ОМЕГА КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 41339476, керівник якого ОСОБА_10 ) за адресою: м. Київ, «Дніпровська левадія» садове товариство (Дарницький р-н), вул. Садова, 65, земельна ділянка 25;

нанежитлові приміщення № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, приміщення 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681067180000, власник ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ 44516836);

нежитлові приміщення з № 1 по № 4, № LXXVІІ, № LXXХIV (групи приміщень № 60б) (в літ. Я) загальною площею 1 067,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, приміщення 60-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681027580000, власник ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ 44516836);

Своє рішенняпро накладенняарешту навищезазначене майно,слідчий суддямотивував метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року виправлено допущену описку в ухвалі Личаківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року у кримінальному провадженні №1-кс/463/2134/22 (справа №463/3247/22), зазначивши в ухвалі, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1 КК України, та зазначивши в резолютивній частині ухвали про те, щоб заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного рухомого та нерухомого майна.

На дану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_12 від 06 травня 2022 року, якою було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:941:0031, площею 0,0716 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 на праві приватної власності з часткою 1/32. Зняти арешт із земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:941:0031, площею 0,0716 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_7 на праві приватної власності з часткою 1/32.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику одного із власників майна, про існування ухвали суду ОСОБА_7 дізналася лише 19 липня 2022 року від нотаріуса, до якого вона звернулася для отримання витягу з реєстру речових прав.

Наголошує, що при розгляді клопотання прокурора ОСОБА_9 були проігноровані положення КПК України та роз`яснення ВВСУ. Не було враховано та не надано оцінки тому, що правових підстав для арешту майна, яке зазначено в ухвалі, - немає. Право приватної власності ОСОБА_7 з часткою 1/32 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:941:0031, площею 0,0716 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 виникло на підставі договору дарування ( № 1782 від 21.07.2021) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_13 .

Також судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем арештованого нерухомого майна та в силу абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може підлягати арешту. В ухвалі суду першої інстанції не було наведено жодного обґрунтування щодо необхідності в розгляді клопотання саме за відсутності власника майна.

Звертає увагу, що слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_12 не було враховано, що ОСОБА_7 не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим по даному кримінальному провадженню.

На думку апелянта, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:941:0031, площею 0,0716 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на праві приватної власності з часткою 1/32, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Підкреслює, що відповідно до договору дарування (№ 1782 від 21.07.2021) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_13 , дану земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_7 .

Вказує, що дане рішення ніким не оскаржувалось та матеріали клопотання прокурора не містять відомостей про нікчемність вказаного рішення.

Зі змісту клопотання вбачається, що фактично слідчим процитовано лише положення ч. 11 ст. 170 КПК України не визначивши при цьому підставу для накладення арешту на земельну ділянку.

Зазначає, що матеріали провадження не містять постанови про визнання даної земельної ділянки речовим доказом.

На думку апелянта, аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона фактично відтворює зміст клопотання слідчого, при цьому не містить докладних мотивів на обгрунтування судового рішення, а також в ухвалі не зазначено номер кримінального провадження у рамках якого ухвалено рішення про накладення арешту.

На дану ухвалу слідчого судді заступника директор з правових питань ТОВ «ЗЕФІР-22» ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги і поновити ТОВ «ЗЕФІР-22», код ЄДРПОУ: 44516836, строк на апеляційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 06.05.2022 року у справі № 463/3247/22 (з урахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 10.05.2022 року про виправлення описки).

Оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в рамках кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5. ст. 191, ч. 2. ст. 367, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, в частині, що стосується накладення арешту на нежитлові приміщення № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, приміщення 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681067180000, власник ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ: 44516836); та нежитлові приміщення з № 1 по № 4, № LXXVII, № LXXXIV (групи приміщень № 606) (в літ. Я) загальною площею 1067,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, приміщення 60-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681027580000, власник ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ: 44516836), а також заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не включно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно чи зареєстровані юридичні особи, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органами /які виконують функції державного реєстратора, Національного банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно нежитлових приміщень № 1, № 2, № LXIX, № LXXXV, № LXXIX (групи приміщень № 59а) (в літ. Я) загальною площею 766,4 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівеька, 154, приміщення 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681067180000, власник ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ: 44516836); та нежитлових приміщень з № 1 по № 4, № LXXVII, № LXXXIV (групи приміщень № 606) (в літ. Я) загальною площею 1067,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівеька, 154, приміщення 60-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681027580000, власник ТОВ «ЗЕФІР-22» (ЄДРПОУ: 44516836), відмовити.

Апелянт зазначає, що 09.08.2022 року є датою, коли Товариство отримало текст оскаржуваної ухвали слідчого судді і ухвали про виправлення описки і дізналися або могли дізнатись про обставини справи, причини і підстави накладення арешту на приміщення, які належать ТОВ «ЗЕФІР-22».

В обґрунтування вказує, що Товариство є законним та добросовісним набувачем зазначеної у скарзі нерухомості, що була придбана у передбаченому законом порядку за відплатними договорами та реалізоване право щодо свободи користування та розпорядження, як добросовісним набувачем майна. Товариство витратило на придбання нерухомого майна суму в розмірі близько 16 000 000,00 гривень (безпосередньо сума придбання, 1% пенсійний фонд, 1% послуги нотаріуса) і продовжує нести витрати зі сплати податку на нерухомість та витрат на утримання та обслуговування нерухомості. Приміщення-1 та Приміщення-2 - це єдиний актив Товариства, який вони не мають змоги використовувати в повній мірі у власних цілях (в тому числі, але не обмежуючись, здавати в оренду) через існуючий арешт. Таким чином, внаслідок накладення арешту на належне Товариству майно нам завдано неспівмірної шкоди у порівнянні з метою, яка була досягнута у зв`язку з накладенням арешту.

В судове засідання не з`явились прокурор, адвокат ОСОБА_6 , хоча останні належним чином були повідомлені про час і місце його проведення, прокурором подано клопотання про відкладення апеляційного розгляду, проте враховуючи обмежені терміни розгляду даної категорії справ, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зважаючи на положення ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення розгляду справи у відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши доповідь судді, виступ представника власника майна ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42016100000000889 від 19.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 367, ч.3 ст. 365-2, ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 205-1 КК України.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №42016100000000889, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчогосудді Личаківськогорайонного судум.Львова від06травня 2022року пронакладення арештуна майнота ухвалуЛичаківського районногосуду м.Львова від10травня 2022року провиправлення описки необхідно залишити без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року про накладення арешту на майно та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10 травня 2022 року про виправлення описки залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника власника майна ОСОБА_7 та апеляційну скаргу заступника директора з правових питань ТОВ «ЗЕФІР-22» ОСОБА_8 - без задоволення

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4