Рішення

від 15.09.2022 по справі 750/1061/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/1061/22

Провадження № 2/750/668/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретарів Левченко А.С., Мойсієнко К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідачів Самойленко М.І., Шелупець Л.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

02 лютого 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області Шелупець Л.Г. № 109-К від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року, зобов`язати допустити його до роботи, стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Обґрунтовано позов тим, що ОСОБА_1 працюєна посадівчителя географії Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 ЧМР. Наказом № 109-Квід 05листопада 2021року позивача було відсторонено від виконання роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, у зв`язку з відсутністю сертифікату вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації від вказаної хвороби. Вказане відсторонення від роботи ОСОБА_1 вважає порушенням його права на працю гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Крім того, позивач вказує, що діями відповідачів, які полягають у невиплаті заробітної плати у період відсторонення від роботи, що призвело до погіршення відносин у сім`ї, оскільки дохід зник і його сім`я була змушена жити за кошти, які були відкладені на навчання дитини, а оплату за навчання змушені були відстрочити, йому завдано і моральної шкоди, яку він оцінює у 50000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13травня 2022року м. Чернігів відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2022 року, за клопотанням позивача, залучено до участі в справі в якості співвідповідача Управління освітиЧернігівської міськоїради.

17 червня 2022 року на адресу суду надійшло повідомлення представника позивача адвоката Хайтова П.В., в якому останній повідомив суд, що з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 було допущено до роботи, а тому, для з`ясування даних обставин, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2022 справу призначено для розгляду по суті у судовому засіданні.

Представники відповідачів подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відсторонення позивача від роботи є законним і обґрунтованим, оскільки оскаржуваний наказ виданий у відповідності до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Крім того, представники відповідачів у своїх відзивах зазначили, що у вересні 2021 року позивачу була виплачена грошова винагорода згідно наказу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 ЧМР «Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам» № 205 від 21.09.2021, яка не має враховуватись при розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 .

Також, представники відповідача заперечували щодо стягнення моральної шкоди, у зв`язку з відсутністю доведеності вини у її заподіянні.

Позивач відповідь на відзиви не подав.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач працює в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області та обіймає посаду вчителя географії, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 13-14).

Згідно листа-ознайомлення працівників Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19, зокрема, і позивача, було ознайомлено з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (а.с. 96-99).

На виконання вимог чинного законодавства, наказом директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області було створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а.с. 100).

На засідання комісії позивачем вказаних документів пред`явлено не було, про що складено акт № 1 від 05.11.2021 (а.с. 1).

Згідно наказу директора Чернігівської загальноосвітньоїшколи І-ІІІступенів №19Чернігівської міськоїради Чернігівськоїобласті ШелупецьЛ.Г.№ 109-Квід 05листопада 2021року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання роботи за посадою вчителя географії з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати (а.с. 10).

Відповідно докопії наказу директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області Шелупець Л.Г. № 14-к від 25.04.2022, на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 830 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153», дозволено ОСОБА_1 , вчителю географії, приступити до виконання посадових обов`язків з 01 березня 2022 року.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 46 КЗпП передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.10.2021 № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21).

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно зчастинами першою,другою статті12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»,на якувідповідач посилаєтьсяв наказіяк напідставу відстороненняпозивача відроботи,профілактичні щепленняпроти дифтерії,кашлюка,кору,поліомієліту,правця,туберкульозу єобов`язковими івключаються докалендаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов`язкове.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням,затверджений наказомМіністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153.

Пунктом 3 зазначеного наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Суд наголошує, що право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (стаття 64).

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Згідно статті 75, пункту 3 статті 85 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України, до повноважень якої належить, зокрема, прийняття законів.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтею 116 Конституції України, положеннями якої даний орган виконавчої влади не наділений правом ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У даній справі суд вважає, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області Шелупець Л.Г. № 109-К від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання допустити позивача до роботи задоволенню не підлягає, оскільки з 01.03.2022 він допущений до виконання своїх трудових обов`язків і йому нараховується заробітна плата з цієї дати.

Щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З Довідки про доходи позивача № 359 від 30 листопада 2021 року вбачається, що нарахована заробітна плата позивача за вересень 2021 року становить 21877 грн. 44 коп., а за жовтень 2021 року 21119 грн. 35 коп. (а.с. 64).

Згідно наказу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області «Про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам» № 205 від 21.09.2021, ОСОБА_1 у вересні 2021 року було виплачено грошову винагороду у розмірі 1421 грн. 42 коп. (а.с. 106-110).

Таким чином, заробітна плата позивача за вересень та жовтень 2021 року, без урахування винагороди в розмірі 1421 грн. 42 коп., становить 41575 грн. 37 коп.

Враховуючи, що число робочих днів у вересні-жовтні 2021 року складає 42 дні, середньоденна заробітна плата позивача за останнідва календарнімісяці роботи становить 989 грн. 89 коп. (41575 грн. 37 коп. / 42 робочих днів).

З 08 листопада 2021 року по 28.02.2022 (оскільки з 01.03.2022 позивач допущений до виконання своїх трудових обов`язків) минуло 78 робочих днів,а томусередній заробітокза часвідсторонення позивачавід роботискладає 77211грн.42коп.(989,89грн.х 78робочих дні),виплату якогоналежить провестипісля утриманняподатків таінших обов`язковихплатежів накористь держави.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Частиною другою статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не довів, що у зв`язку із його відсторонення відповідачем, йому було заподіяно моральну шкоду, а саме: у заявах по суті не визначено у чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (рішеннями) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 50000 грн. не підлягає задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області (місцезнаходження: вул. Мстиславська, 76, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 25975694), Управління освіти Чернігівської міської ради (місцезнаходження: пр-т Перемоги, 141, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 02147598) про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області Шелупець Л.Г. № 109-К від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року.

Стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 до 28.02.2022 у сумі 77211 грн. 42 коп. (сімдесят сім тисяч двісті одинадцять тисяч грн. 42 коп.), з даної суми не відраховані податки і обов`язкові платежі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 по 469 грн. 20 коп. з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя