Постанова

від 09.05.2023 по справі 750/1061/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 травня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1061/22

Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/167/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі - Чернігівська ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 109-К від 05.11.2021 про відсторонення його від роботи, підписаний директором Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області Шелупець Л.Г.;

- зобов`язати посадових осіб Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області допустити його до роботи за посадою вчителем географії;

- стягнути з Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області на його користь середньомісячний заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи;

- стягнути з Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області на його користь компенсацію моральної шкоди за весь час незаконного відсторонення у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.11.2021 директор Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області ОСОБА_2 видала та підписала наказ № 109-К, яким його відсторонено від роботи з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати. Вказаний наказ вмотивований тим, що у позивача відсутнє щеплення від COVID-19.

Позивач зазначав, що ні трудовий контракт, ні посадова інструкція, ні будь-які інші документи, які підписані між позивачем та відповідачем не передбачають та не встановлюють повноваження відповідача на відсторонення від роботи на підставі відсутності щеплення від коронавірусу.

Уважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що ним порушено його конституційні права та права гарантовані ратифікацією міжнародних джерел права. Норми чинного законодавства України не передбачають обов`язку проведення щеплення від хвороби коронавірус та вказане щеплення не включено до календаря щеплень і відповідно не є обов`язковим.

Указував, що оскільки його відсторонено від роботи, то дохід в сім`ї зник, родинні зв`язки погіршилися, із дружиною часто виникають непорозуміння, а тому він має право на компенсацію моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2022 за клопотанням позивача залучено до участі в справі в якості співвідповідача Управління освіти Чернігівської міської ради.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області Шелупець Л.Г. № 109-К від 05.11.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 до 28.02.2022 у сумі 77211 грн 42 коп., з даної суми не відраховані податки і обов`язкові платежі.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 по 469 грн 20 коп. з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі Чернігівська ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, закладів загальної середньої освіти.

Заявник указує, що на виконання нормативно-правових приписів Чернігівською ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області складено лист-ознайомлення, яким всіх працівників, у тому числі позивача ознайомлено зі змістом наказу МОЗ № 2153. Для забезпечення контролю вимог законодавчих актів щодо запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, наказом Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області від 03.11.2021 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. У ході перевірки встановлено, що позивач жоден з вищевказаних документів не пред`явив, про що комісією складено акт.

Зазначає, що статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Згідно з п. 1 Положення про МОЗ України, затвердженим постановою КМУ від 25.03.2015 № 267, МОЗ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. А тому вказані законодавчі норми надають повноваження Міністерству охорони здоров`я України визначати перелік осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Уважає, що оскаржений наказ Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05.11.2021 № 109-К не містить жодних дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено цілком легітимною метою забезпеченням прав і законних інтересів дітей, інших учасників освітнього процесу та спрямовано на убезпечення їх від впливу інфекційної хвороби - COVID-19.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради просить задовольнити апеляційну скаргу Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, стягнути з позивача на користь Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області судові витрати за подання апеляційної скарги, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи відзиву збігаються з доводами апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Хайтова П.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

З висновком районного суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову апеляційний суд погоджується, але зазначеного суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя географії у Чернігівській ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області з 16.09.1993, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.13-14).

Наказом Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області від 03.11.2021 № 238 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 100).

Наказом Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області від 03.11.2021 № 239 затверджено Положення про комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я; доручено комісії здійснити перевірку наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с.101-103).

З копії листа-ознайомлення вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (а.с. 96-99).

Актом комісії № 1 від 05.11.2021 підтверджено, що ОСОБА_1 не надав відомостей про наявність у нього документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 11-12).

Наказом Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області від 05.11.2021 № 109-К ОСОБА_1 відсторонено від виконання роботи за посадою вчитель географії з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с. 10).

Матеріали справи не містять відповідних доказів про проведену позивачеві вакцинацію від коронавірусної хвороби або висновку лікаря про наявність у нього протипоказань до вакцинації.

Наказом Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області про допуск до роботи від 25.04.2022 № 14 к дозволено ОСОБА_1 , вчителю географії, приступити до виконання посадових обов`язків з 01.03.2022 (а.с. 132).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який затверджений Наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.

Отже Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до вказаного Переліку останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду уважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим Наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021 та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що він, вона, працюючи черговою переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в Постановах від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08.02.2021 у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що його відсторонення від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати є незаконним і таким, що порушує його право на працю.

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює в Чернігівській ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області на посаді вчителя географії. Наказом відповідача № 109 К від 05.11.2021 позивача відсторонено від роботи до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Апеляційним судом встановлено, що при видачі наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, відповідач не посилався на жодні факти, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від виконання ним своїх посадових обов`язків.

Крім того з огляду на посадову інструкцію вчителя ОСОБА_1 , затверджену наказом директора Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області, застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими працівниками закладу та дітьми, тощо. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що районний суд зробив правильний висновок про задоволення позову ОСОБА_1 , проте, помилився щодо мотивів такого рішення.

Доводи апеляційної скарги з огляду на необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, не містять підстав для її задоволення у повному обсязі, а також, для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Чернігівської ЗОШ I-III ступенів №19 ЧМР Чернігівської області підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2022 року зміні в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №19 Чернігівської міської ради Чернігівської області - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи - змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко