Рішення

від 06.09.2022 по справі 525/816/21

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/816/21

Провадження №2/525/28/2022 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2022 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Прасол Я.В.,

секретар судових засідань - Хоменко М.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Великобагачанський комбікормовий завод» про усунення перешкод у користуванні землею,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,5998 га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради кадастровий номер 5320255100:00:001:0246.

Під час виїзду на земельну ділянку позивачем було встановлено, що її земельна ділянка оброблена та засіяна відповідачем ПП «Великобагачанський комбікормовий завод».

За даним фактом позивач зверталася до правоохоронних органів, проте це не дало результату.

Жодних договорів на передачу права користування земельною ділянкою позивач не укладала, а тому вимушена звертатися до суду з даним позовом.

На підставі вищевикладеного просила суд зобов`язати відповідача звільнити та привести до стану придатного для використання належну їй земельну ділянку.

Ухвалою суду від 20.07.2021 було відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 14.09.2021.

Ухвалою суду від 14.09.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та підготовче засідання відкладено на 12.10.2021 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 12.10.2021 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду на 12.11.2021. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Під час розгляду справи у суді позивач ОСОБА_1 та її представники адвокати Рябоконь О.В. та Касумов О.О. підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Бондаренко О.В. під час розгляду справи у суді просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх недоведеність.

У судове засідання 07.09.2022 представники позивача адвокати Рябоконь О.В., Здебська О.П., Касумов О.О. не з`явилися, позивач повідомила, що буде самостійно здійснювати захист своїх інтересів, проти розгляду справи без їхньої участі не заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представників, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,93га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради, для ведення сільського господарства ( а.с. 6-7).

Згідно довідки Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області №1188 від 19.04.2021, згідно земельно-облікових документів та бази паїв по Великобагачанській селищній раді, інформація про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,62 га, з цільовим призначенням для ведення сільського господарства на території Великобагачанської селищної ради, відсутня ( а.с. 10).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 3,5998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320255100:00:001:0246 ( а.с. 11, 12).

З листа Миргородської окружної прокуратури №54-1490вих-21 від 14.05.2021 встановлено, що звернення ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 скеровано до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській обласні для проведення перевірки ( а.с. 9).

У листі ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №21-АЗ/115/112/01-2021 виданого на ім`я ОСОБА_3 зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:001:0246 у 2021 обробив та засіяв ПП «Великобагачанський комбікормовий завод» в особі ОСОБА_2 ( а.с. 35, 69).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зверталися до правоохоронних органів з приводу самовільного зайняття земельних ділянок, по даному зверненню проводилася перевірка ( а.с. 73-74,75, 76).

З листа ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №29-АЗ/115/1412/01-2021 від 31.12.2021 встановлено, що заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельних ділянок зареєстровані в Інформаційному порталі Національної поліції за №944 від 12.05.2021, за результатами перевірки не було встановлено ознак кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР внесено не було ( а.с. 22).

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області встановлено, що станом на 10.01.2022 відсутні обмеження щодо використання земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:001:0246, були встановлені та погоджені межі землекористування, встановлені межові знаки ( а.с. 93-95, 97, 98).

Відповідно до листа ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №2337/115/112/03-2022 від 22.06.2022, у провадженні Сектору дізнання відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №42022172050000026 від 16.02.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України по факту самовільного зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами 5320255100:00:001:0245, 5320255100:00:001:0246, 5320255100:00:002:0114, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , триває досудове слідство та встановлюються особи причетні до кримінального проступку.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №9-16-06-1683/2-22 від 05.08.2022 встановлено, що Головним управлінням у межах повноважень було розглянуто звернення ОСОБА_1 вх. Б-939/0/5-21 від 19.05.2021 та надано відповідь вих. №1035/6-21 від 02.06.2021 щодо неможливості ідентифікувати земельну ділянку та відсутність підстав для вжиття заходів щодо ОСОБА_2 . Заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 не здійснювалося ( а.с. 173).

Відповідно до положень ч.3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно доположень ч.ч.1,2ст.78Земельного кодексуУкраїни,право власностіна землю-це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК Українивизначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положеньст.212Земельного кодексуУкраїни,самовільно зайнятіземельні ділянкипідлягають поверненнювласникам земліабо землекористувачамбез відшкодуваннязатрат,понесених зачас незаконногокористування ними. Приведенняземельних діляноку придатнийдля використаннястан,включаючи знесеннябудинків,будівель іспоруд,здійснюється зарахунок громадянабо юридичнихосіб,які самовільнозайняли земельніділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Тобто, тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 363/3032/16-ц).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника, тощо).

Отже, у розумінні приписів статті 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію сформовано у постановах КГС ВС від 19.06.2019 у справі №925/180/18 та від 25.06.2019 у справі № 923/640/18.

Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (Правова позиція КГС ВС від 27.08.2019 у справі № 925/366/18).

Отже, підставою судового захисту є наявність доведеного факту порушення прав позивача з боку відповідачів, яке існує на момент прийняття судового рішення, а підставою для задоволення негаторного позову - є доведений факт обмеження або перешкоджання, створення реальних перешкод у здійсненні права власності, триваючий характер такого правопорушення, наявність у момент звернення до суду. Також, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може носити абстрактного, узагальнюючого характеру, має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне відновлення порушеного права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що визначений у позові відповідач чинить та здійснює перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачем. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що земельна ділянка, яка перебуває у власності позивача є непридатною для використання за цільовим призначенням.

Судом неодноразово роз`яснювався обов`язок позивача щодо доведення обставин, зазначених у позовній заяві за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, наслідки вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій.

Враховуючи обставини справи, саме на позивача покладений обов`язок доказування вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою кадастровий номер 5320255100:00:001:0246 належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Суду не надано жодних доказів того, що існують реальні перешкоди у користуванні позивачем належною їй земельною ділянкою на момент звернення до суду та на момент розгляду справи по суті, що ці перешкоди чиняться саме відповідачем у справі.

Натомість матеріалами справи об`єктивно підтверджено факт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості позивачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи технічною документацією, жодних об`єктивних причин неможливості користування власністю встановлено не було. Внесення відомостей до ЄРДР за заявою позивача по факту самовільного зайняття земельної ділянки не доводить обставини на які посилається позивач при розгляді даної цивільної справи, оскільки, як встановлено із матеріалів справи досудове слідство у кримінальному провадженні триває, особи, які причетні до вчинення кримінального правопорушення не встановлені.

Лист ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №21-АЗ/115/112/01-2021 виданий на ім`я ОСОБА_3 не є належним та достатнім доказом порушення прав позивача, він не підтверджений жодними іншими доказами у справі та не містить посилань на підставі чого правоохоронний орган прийшов до такого висновку.

З аналізу досліджених доказів, суд приходить до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки у випадку самовільного зайняття земельної ділянки, що перебуває у власності позивача має бути поданий віндикаційний позов. Віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника.

З огляду на вказане, за результатами встановлених обставин справи та досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 84, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Великобагачанський комбікормовий завод» про усунення перешкод у користуванні землею - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарганарішеннясудуподаєтьсядоПолтавськогоапеляційногосуду протягомтридцятиднів здняйогопроголошення.Якщовсудовому засіданнібулооголошено лишевступнута резолютивнучастинисудовогорішенняабоуразірозгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику)часниківсправи,зазначенийстрокобчислюється здня складенняповного судовогорішення.Учасниксправи,якомуповнерішення судуне буловручено уденьйого проголошенняабоскладення,маєправона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішеннясуду.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представники позивача: адвокат Рябоконь Олександр Володимирович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №567 від 27.12.2007, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 ;

адвокат Здебська Ольга Павлівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2868 від 25.06.2019, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_3 ;

адвокат Касумов Олег Олегович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3500 від 07.07.2020, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_4 ;

відповідач: Приватне підприємство "Великобагачанський комбікормовий завод", код ЄДРПОУ - 32738656, юридична адреса: вул. Каштанова, 124, селище Велика Багачка, Миргородського району, Полтавської області;

представник відповідача: адвокат Бондаренко Ольга Володимирівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1707 від 27.06.2017, місце здійснення діяльності: АДРЕСА_5 .

Повне рішення суду складено 16.09.2022.

Суддя Я.В. Прасол