Постанова

від 13.09.2022 по справі 344/2302/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2302/22

Провадження № 22-ц/4808/981/22

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ельба-Захід», ТзОВ Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», третя особа керівник підприємства ТОВ «Ельба-Захід» Ничипорук Микола Володимирович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Антоняком Т.М. 01 червня 2022 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ «Ельба-Захід», ТзОВ Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», третя особа керівник підприємства ТОВ «Ельба-Захід» Ничипорук М.В. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (а.с.1-7).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу (а.с.154-156).

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху ним 30.05.2022 року втретє подано клопотання в порядку ст. 136 ЦПК України про звільнення його, як позивача, від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. Вказує, що сума судового збору складає близько 12 000 гривень. До даного клопотання, поданого через сервіс «Електронний суд», ним долучено, зокрема, деякі документи, а саме: довідки ОК-5 та ОК-7 з пенсійного фонду, довідку про доходи з Державної податкової інспекції, довідку про не перебування на обліку в Державному центрі зайнятості, довідку про не перебування на обліку в соціальному департаменті Івано-Франківської міської ради, виноску (скрін) про заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі, який перевищує 15000 грн, також виноску (скрін) про заборгованість за послуги електропостачання, квартирну плату, водопостачання та водовідведення, виноску з трьох банків про відсутність у нього відкритих депозитних рахунків.

Однак, в порушення вимог ст.8 ч.1 п.»г» Закону України «Про судовий збір», судом не прийнято дані документи до уваги. Окрім того, судом зазначено, що довідки про доходи з Державної податкової інспекції є недостатньо для підтвердження майнового стану сторони та вимагали інші документи, які в останній позовній заяві ним було подано, але тільки ті, згенерувати які та отримати він має можливість безкоштовно, так як виписки з Єдиного державного реєстру, які видає Центр з надання адміністративних послуг, відомості про відсутність у нього відкритих грошових депозитів не є безкоштовними.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.161-168).

Сторони правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з положень статті 185 ЦПК України, встановивши, що заявником не усунуто визначені в ухвалі суду від 14.04.2022 року недоліки поданої заяви, повернув позовну заяву.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2022 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (а.с.80-82).

За змістом вказаної ухвали, позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог, викладених у статтях 175-177 ЦПК України, зокрема: в порушення вимог статті, зміст позовних вимог не конкретизований та нечіткий, зокрема, що стосується позовних вимог до ТзОВ Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» про стягнення моральної шкоди. Крім того, позивач, заявляючи вимоги до даного підприємства, вказував процесуальний статус товариства як «сторона процесу». В той же час, позивач ставить до вказаної юридичної особи вимоги про відшкодування моральної шкоди, які можуть бути заявлені лише до особи, що має статус відповідача. Відтак, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме уточнити та конкретизувати зазначені позовні вимоги, до кого ставляться та уточнити коло осіб учасників справи, із зазначенням їх належного статусу у справі. Також позивачу слід надати докази про сплату судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують звільнення його від сплати судового збору у встановленому законом порядку.

08.08.2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, а саме його позовна заява до ТОВ «Ельба-Захід», ТзОВ Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», третя особа: керівник підприємства ТОВ «Ельба-Захід» Ничипорук Микола Володимирович з вимогами про поновлення на роботі охоронника на об`єкті охорони замовника "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" в охоронному підприємстві ТОВ "Ельба-Захід" та скасування відповідного запису про незаконний "прогул" за ст.40, п.4 КЗпПУ в його трудовій книжці; стягнення з ТОВ "Ельба-Захід" на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12.01.2022 року до дня поновлення на роботі, яка на дань пред`явлення позову становить 23259,30 грн.; стягнення моральної шкоди з ТОВ «Ельба-Захід» у розмірі 1 000 000 (одного мільйона) українських гривень у грошовому валютному еквіваленті. Також, якщо буде встановлено пряму причетність осіб підприємства замовника ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» щодо неправомірних дій фельдшера Мар`яни Сабов, яка 15 листопада 2021 року стверджувала про симуляцію хвороби перед керівництвом ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» та керівництвом ТОВ «Ельба-Захід», а також пряму причетність гендиректора ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» ОСОБА_2 , призначення йому компенсацію моральної шкоди на його користь від підприємства ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» у розмірі 1 000 000 (одного мільйона) українських гривень у валютному грошовому еквіваленті національної валюти України додатково (а.с.85-93).

Також позивач подав клопотання звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем, оскільки розмір судового збору для нього є надто обтяжливий, а предмет позову стосується його майнових питань стосовно відшкодування майнової шкоди (а.с.97-99).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2022 року позовну заяву повторно залишено без руху з підстав відсутності достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору. Вказаною ухвалою позивачу надано строк десять днів, з дня отримання ухвали, для виправлення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали (а.с.111-115).

30.05.2022 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про звільнення його, в порядку статті 136 ЦПК України, від сплати судового збору (а.с.128-130).

Оскаржуваною ухвалою суду від 01 червня 2022 року позовну заяву повернуто, оскільки позивачем достатніх доводів або доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі не надано (а.с.154-156).

Відповідно до частини 1 ст.4,ч.1 статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм чинного цивільно-процесуального законодавства, позовна заява подається до суду в письмовій формі і повинна відповідати вимогам ст.ст. 175 і 177 ЦПК України щодо змісту, сплати судового збору та доданих документів.

Так, вичерпний перелік вимог щодо змісту позовної заяви, подання її копій і додатків, міститься у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України.

Згідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Перелік осіб, що звільняються від сплати судового збору, та категорії справ, у яких судовий збір можна не сплачувати, встановлюються, зокрема, Законом України «Про судовий збір».

За змістом статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

За загальним правилом та вимогами цивільного процесуального законодавства усі клопотання учасників справи повинні бути розглянуті судом.

ОСОБА_1 , виконуючи вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про усунення недоліків, подав необхідні, на його думку, докази важкого матеріального стану, а саме: довідки ОК-5 та ОК-7 з пенсійного фонду, довідку про доходи з Державної податкової інспекції, довідку про не перебування на обліку в Державному центрі зайнятості, довідку про не перебування на обліку в соціальному департаменті Івано-Франківської міської ради, виноску (скрін) про заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі, який перевищує 15000 грн, також виноску (скрін) про заборгованість за послуги електропостачання, квартирну плату, водопостачання та водовідведення, виноску з трьох банків про відсутність у нього відкритих депозитних рахунків, тощо (а.с.131-150).

Крім того, повторно подано клопотання про звільнення від сплати судового збору з відповідним обґрунтуванням та посиланням на належні докази і зазначено про неможливість на етапі подання позовної заяви надати відповідні докази.

Однак суд, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ст.185 ЦПК України, виходив з того, що позивачем не виконані вимоги, викладені в ухвалі суду від 14 квітня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, не розглянувши по суті клопотання про звільнення від сплати судового збору (зокрема, не зазначив у резолютивній частині ухвал про відхилення або задоволення такого клопотання).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні закону, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09).

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)).

Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії», № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.

Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи.

Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. рішення від 4 грудня 1995 року «Беллет проти Франції»).

В ухвалі від 01 червня 2022 року суд не зазначив, яких саме документів не додано заявником, не прийняв до уваги, що заявник посилався на важке матеріальне становище, у зв`язку з чим не мав фінансової можливості сплатити судовий збір, а як доказ долучив довідки з відповідних установ про його доходи у 2021 році, повернув позовну заяву із формальних міркувань, порушивши конвенційне право на доступ до правосуддя.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд не надав належної оцінки майновому стану заявника.

Враховуючи майновий стан заявника, суд мав право відповідно до ст. 136 ЦПК України, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, роз`яснивши позивачу вказану норму Закону, а не позбавляти останнього доступу до суду.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 15 вересня 2022 року.