Рішення

від 15.09.2022 по справі 160/9939/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року Справа № 160/9939/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "Союз-фарм" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства «Союз-фарм» (далі ПП «Союз-фарм», відповідач), в якій позивач просить: стягнути з ПП «Союзщ-фарм» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 36 785,72 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи та не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 36 785,72 грн. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до Фонду завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя у зв`язку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

05.08.2022 року представник відповідача надав до суду відзив, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідач вжив усіх заходів, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та систематично повідомляв відповідний центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПОІ (річна), наданого ПП «Союз-фарм» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році склала 14 осіб, з них кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» склала 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників склав 1030 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 75571 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена в розмірі - грн.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2021 рік, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягали сплаті відповідачем за 1 незайняте робоче місце призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка становить 36 785,72 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 36 785,72 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлений позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 17 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875), підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьої статті 18 Закон №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року за №70 (далі - Порядок) визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Пункт 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов`язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18).

Так, судом встановлено, що ПП «Союз-фарм» розміщувалися оголошення в газеті «Inter Media», що підтверджується рахунком на оплату від 27.01.2022 №586, а також копіями оголошень з газети «Inter Media» про наявність у відповідача вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю від 10.03., 03.02., 12.05., 13.01., 21.04., 23.06, 15.09., 21.07., 25.10., 18.08., 24.11, 08.12.2021 року.

Крім того, ПП «Союз-фарм» було подано звіти до Синельниківської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості за формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року № 316 про наявність однієї вакансії фармацевту 30.11,31.10, вакансію провізора від 31.10. від 30.09., 30.08., 30.07., 30.06., 30.05., 30.04., 31.03., 28.02., 27.01., 25.12.2020, що підтверджується відповідними доказами.

Також, на запит відповідача, Синельниківською міськрайонною філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості листом від 01.08.2022 №182 було повідомлено, що для укомплектування вакансії «провізор» для осіб з інвалідністю, заявленої у 2021 році ПП «Союз-Фарм», на обліку у Синельниківській міськрайонній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості відсутні особи, які б відповідали вимогам даної вакансії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач здійснював можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною першою статті 20 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Відповідач може нести адміністративно-господарську відповідальність саме за вчинення правопорушення, а невід`ємним елементом останнього є наявність вини.

Досліджені судом докази свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері соціального захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, оскільки відсутня вина відповідача у тому, що на підприємстві за 2021 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу, чим було виконано вимоги частини 3 статті 18, частини 1 та частини 2 статті 19 Закону №875, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (адреса: вул. Старокозацька, буд. 52, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25005978) до приватного підприємства «Союз-фарм» (вул. Садова, буд. 3, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 31677996) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар