Рішення

від 15.09.2022 по справі 640/3282/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2022 року м. Київ № 640/3282/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ»доГоловного управління ДПС у Київській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» (далі також - позивач, ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ», Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2020 за №0001110904.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 28.10.2020 за №0001110904, яким до Товариства застосовані штрафні санкції у розмірі 500 000,00 грн. за зберігання пального за відсутності на то відповідної ліцензії. А саме придбане за договором з контрагентом-постачальником - ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» дизельне пальне було отримане безпосередньо у баки транспортних засобів, що у свою чергу були задіяні у посівних та інших роботах на полі. Таким чином, факт зберігання ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» дизельного пального у період з 04 по 7 травня 2020 року без ліцензії відсутній та спростовується наявними у позивача первинними та іншими документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/3282/21 за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника Головного управління ДПС у Київській області через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатковими матеріалами (матеріалами фактичної перевірки неналежної якості), де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної фактичної перевірки місця зберігання пального ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Бишів, вул. Київська, 1/1 був складений акт від 05.10.2020 №12/10-36-09-00-10/39859852. В цьому акті перевірки зафіксовано факт вчиненого позивачем порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і бігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і бігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де зазначив про невідповідність доводів контролюючого органу дійсним обставинам.

В подальшому суд відповідно до своєї ухвали від 16.09.2022 вирішив в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України питання про заміну сторони (відповідача) у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Розглянувши подані представниками сторін документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.10.2020 працівниками Головного управління ДПС у Київській області була проведена фактична перевірка місця зберігання за адресою: Київська область, Макарівський р-н, с. Бишів, вул. Київська, 1/1, що належить суб`єкту господарювання - ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ». За результатами проведеної перевірки складений акт від 05.10.2020 №12/10-36-09-00-10/39859852.

За змістом цього акта перевірки, фактична перевірка була проведена у присутності директора Товариства Столяренка О.Г. В ході перевірки встановлено, що за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Бишів, вул. Київська, 1/1здійснює діяльність ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ». Основним видом діяльності названого товариства є розведення овець і кіз. За вказаною адресою суб`єктом господарювання зберігається пальне для власних потреб. На території розміщено один резервуар, загальною місткістю 5 000 літрів. Відповідно до ліцензійного реєстру ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» отримало ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 08.05.202020 №10140414202001238, терміном дії з 08.05.2020 до 08.05.2025 за адресою: Макарівський р-н, с. Бишів, вул. Київська, 1/1. Разом з тим, відповідно до документів наданих до перевірки (а саме: договору поставки нафтопродуктів від 13.05.2019 №07-ДТ/88, видаткової накладної №52781 від 13.05.2019 та акцизної накладної від 04.05.2020 №144473) на адресу ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» реалізовано ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» дизельне пальне у кількості 4 938,49 літрів. Таким чином, ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» у травні 2020 року (04.05.2020) здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і бігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

З наведеними висновками перевіряючих керівник ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» не погодився, про що вчинив відповідний напис у графі «Зауваження до акта перевірки» у тексті акта перевірки.

19.10.2020 ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» надіслало на поштову адресу ГУ ДПС у Київській області письмові заперечення проти висновків акта фактичної перевірки, разом із доданими до них копіями первинних та інших документів. Зокрема, в тексті своїх заперечень від 19.10.2020 Товариство повідомило контролюючий орган про наступне: ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» не є платником акцизного податку, а тому не мало можливість безпосередньо надати перевіряючим до перевірки примірник акцизної накладної від 04.05.2020 №144473 (що його долучено до матеріалів перевірки); у контролюючого органу відсутні матеріали фотофіксації допущеного 04.05.2020 порушення, що його описано в акті перевірки; перевіряючими не було враховано те, що 04.05.2020 ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» закупило у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» дизельне пальне згідно договору поставки нафтопродуктів від 13.05.2019 №07-ДТ/88 у кількості 4 983,49 літрів. При цьому, зазначене пальне у ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» не зберігалось в розумінні ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, а було одразу із цистерн ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» розлито у баки транспортних засобів ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ», що ним використовувались. У контексті з наведеним директор ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» пояснив, що 03.04.2020 на Товаристві було прийнято розпорядження №3/04 «Про проведення планових заходів до підготовки весняно-польових робіт», яким передбачалося здійснення ряду заходів, в т.ч. тих, що потребували використання транспортних засобів. У зв`язку із недостатністю у Товариства власного автотранспорту для виконання цього Розпорядження, ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» уклало договори про надання транспортних послуг з іншими суб`єктами підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 (договір №ДГ-О1.4.20С від 22.04.2020) і ФОП ОСОБА_2 (договір №ДГ-1.4.20 від 20.04.2020). Зокрема, умовами цих договорів серед іншого передбачалося, що забезпечення отриманого у користування ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» автотранспорту пальним здійснюється за рахунок останнього. Тобто, саме за рахунок отриманого 04.05.2020 від ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» пального було здійснено заправку власного та орендованого автотранспорту третіх осіб, безпосередньо у баки автомобілів.

На підтвердження наведених пояснень ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» надіслало ГУ ДПС у Київській області копії розпорядження від 03.04.2020 №3/04, договорів про надання транспортних послуг та первинних документів, оформлених на їх виконання (заявок, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, змінних паспортів), а також відомостей обліку та видачі ППМ, облікових листів трактористів-машиністів, подорожніх листів вантажного та легкового службового автомобілів.

За результатами розгляду таких заперечень платника ГУ ДПС у Київській області залишило висновки акта фактичної перевірки без змін, про що повідомило ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» своїм листом від 27.10.2020 вих. №9/12/10-36-09-00-10.

28.10.2020 на підставі акта фактичної перевірки від 05.10.2020 №12/10-36-09-00-10/39859852 ГУ ДПС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «С» за №0001110904, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і бігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за порушення позивачем вимог ст. 15 зазначеного Закону ( а саме за зберігання пального без наявності ліцензії), застосувало до позивачу штрафну (фінансову) санкцію в сумі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2020 №0001110904 ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» подало до центрального органу ДПС скаргу від 11.11.2020 №11/11. За результатами розгляду такої скарги платника Державна податкова служба України прийняла рішення від 28.01.2021 №2198/6/99-00-06-03-02-06, яким відмовило Товариству у задоволенні скарги та залишила без змін податкове повідомлення-рішення.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з абз. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Приписами п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень (контролюючого органу), передусім повинен з`ясувати, чи прийняте воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Дослідивши та проаналізувавши зміст процесуальних документів (позовної заяви, відзиву на позову та відповіді на відзив) у матеріалах справи суд встановив, що між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 500 000,00 грн., з підстав зберігання останнім пального у кількості 4 983,49 л без наявності ліцензії у період з 04 по 7 травня 2020 року.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч. 1, абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.

Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За змістом ч. 8 ст. 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною тридцять другою ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з ч. 19 цієї статті Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч. 21 ст. 15 Закону №481/95-ВР).

У статті першій цього Закону №481/95-ВР надано визначення таких термінів: «місце зберігання» - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; «зберігання пального» - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; «ліцензія (спеціальний дозвіл)» - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Аналізуючи зміст наведених вище норм Закону №481/95-ВР Верховний Суд під час перегляду в порядку касаційного провадження рішення судів в аналогічному адміністративному спорі за участю контролюючого органу (постанова від 13.07.2022 у справі №600/664/21-а) дійшов висновків про наступне: «Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, Верховний Суд дійшов висновку, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.».

Так, відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «акцизний склад пересувний» - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з пп. 14.1.224, 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання наступного правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Наведена правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, викладена у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №600/664/21-а та від 31.05.2022 у справі №540/4291/20.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши та проаналізувавши зміст акта фактичної перевірки суд встановив, що висновок про зберігання ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» пального за адресою: Київська область, Макарівський р-н, с. Бишів, вул. Київська, 1/1, придбаного у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» згідно генерального договору поставки нафтопродуктів №07-дг/88 від 13.05.2019, за відсутності ліцензії у період з 04 по 07 травня 2020 року був сформований працівниками контролюючого органу виключно на підставі отриманих під час перевірки первинних документів (видаткова накладна №52781 від 04.05.2020, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВТС0028109 від 04.05.2020), та водночас без реального встановлення і фото- або відеофіксації факту такого зберігання. Також з тексту акта фактичної перевірки не вбачається за можливе встановити те, у якій ємкості перебувало на зберіганні паливо.

Разом з тим, як пояснив позивач у текстах своїх заперечень проти висновків акта перевірки від 19.10.2020 та скарги вих. №11/11 від 11.11.2020 (тобто, у документах поданих до контролюючих органів у періоду до та після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), а також у цій позовній заяві, та свідчать долучені до позовної заяви первинні та інші документи, 4 938,49 літрів придбаного у названого вище постачальника пального були злиті з автоцистерни автопідприємства-перевізника до паливних баків транспортних засобів (тракторів, екскаватору, вантажних і легкових автомобілів), які перебували у позивача в користуванні та у власності.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача суд враховує наступне. Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 за №805/15496.

Так, положеннями пп. 5.1.1 п. 5.1, п. 7.2 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Згідно з пп. 7.5.1, 7.5.8 і 7.5.9 п. 7.5 зазначеної Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до пп. 10.2.6 п. 10.2, пп. 10.3.2.1 пп. 10.3.2 п. 10.3 Інструкції №281/171/578/155 нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

Приписами Інструкції №281/171/578/155 не передбачений відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Між тим, як вбачається з тексту п. 2.1 ст. 2 генерального договору поставки нафтопродуктів №07-ДГ/88 від 13.05.2019 сторони (постачальник пального - ТОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» і покупець - ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ») фактично домовилися про інший порядок відвантаження пального, ніж передбачений Інструкцією, - а саме поставка автомобільним транспортом покупцю з подальшим завантаженням в автомобільний транспорт покупця з резервуару нафтобази.

Таким чином, висновок контролюючого органу стосовно того, що у період з 4 по 7 травня 2020 року (тобто, до моменту отримання ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), терміном дії з 08.05.2020 до 08.05.2025) мало місце зберігання позивачем пального за відсутності відповідної ліцензії спростовується наявними у справі матеріалами.

З огляду на наведене суд погоджується з доводами позивача про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 28.10.2020 №0001110904 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 500 000,00 грн. є таким, що прийнято безпідставно, а тому відповідно є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 08.02.2021 №219, ТОВ «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 7 500,00 грн. Враховуючи те, що при звернення до адміністративного суду із цим позовом з вимогами до органу ДПС Товариство мало сплатити судовий збір у зазначеному розмірі, та з огляду на обсяг задоволених за результатами цього позову вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по оплаті судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.10.2020 №0001110904.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЗЕМ-МАКАРІВ» (код ЄДРПОУ 39859852, адреса: 08033, Київська обл., Макарівський р-н, с. Копилів, вул. Механізаторів, 2-А) понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 7 500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок