Постанова

від 15.09.2022 по справі 420/22959/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/22959/21Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Дата і місце ухвалення 25.01.2022р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні пункту 7 статті 118 та пункту 3 статті 123 ЗК України при розгляді клопотань позивачки щодо надання дозволу на відведення земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та для будівництва індивідуального гаражу орієнтовною площею 0,15 га та площею 0,01 відповідно, із земель комунальної власності, на північ від ділянки із кадастровим № 5120886600:01:001:0708 від 13.09.21;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання щодо надання дозволу на відведення земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та для будівництва індивідуального гаражу орієнтовною площею 0,15 га та площею 0,01 відповідно, із земель комунальної власності, на північ від ділянки із кадастровим № 5120886600:01:001:0708 від 13.09.21;

- стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт зазначила, що статтею 40 Конституції України їй гарантоване право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Апелянт вказує на те, що подання нею клопотань до Шабівської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області є, насамперед, здійснення права, що гарантоване статтею 40 Конституції України та статтею 1 Закону України «Про звернення громадян».

При цьому, посилаючись на положення статті 5 Закону України «Про звернення громадян», позивачка вказує на те, що при надсиланні звернень застосування електронного цифрового підпису не вимагається, а тому вважає, що форма і спосіб подання нею клопотань до відповідача відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян».

В апеляційній скарзі апелянт також вказує на відповідність поданих нею клопотань вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Зважаючи на викладені в апеляційній скарзі доводи апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 13.09.2021 ОСОБА_1 з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 направила в електронному вигляді на електронну адресу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області відскановані копії двох клопотань щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та для будівництва індивідуального гаражу орієнтовною площею 0,15 га та площею 0,01 га відповідно, із земель комунальної власності, на північ від ділянки із кадастровим № 5120886600:01:001:0708.

До зазначених клопотань нею було додано копію паспорта громадянина України; копію РНОКПП; графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки.

У відповідь на електронну адресу 14.09.2021 року від Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшло два електронних листа, в яких повідомлено, що звернення ОСОБА_1 вважаються неподаними та не відповідають вимогам законодавства, так як не містять електронного цифрового підпису.

Не погодившись із відмовою відповідача розглянути подані нею клопотання, позивачка звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що звернення позивачки, направлені нею Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області не відповідають вимогам Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про адміністративні послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки клопотання не містять електронних підписів заявника та не дозволяють забезпечити однозначне встановлення фізичної особи, яка звернулася за отриманням дозволів.

З огляду на недотримання позивачкою законодавства під час звернення до органу місцевого самоврядування із клопотаннями щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, та, відповідно, про наявність підстав для задоволення поданого позову.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «г» та «д» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Таким чином, для реалізації свого права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, громадянин повинен подати клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та додати до нього документи, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг регулюються Законом України «Про адміністративні послуги».

У статті першій цього Закону визначено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону;

Пунктами 2 та 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що суб`єкт звернення - це фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

В даному випадку подання ОСОБА_1 клопотань до Шабівської сільської ради про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок пов`язано з бажанням позивача набути безоплатно у власність земельні ділянки, тобто подання заяв (клопотань) позивача пов`язано із набуттям прав. З викладеного слідує, що подання позивачем таких клопотань спрямовано на отримання саме адміністративних послуг від органу місцевого самоврядування - відповідача у справі.

В свою чергу відносини, пов`язані з наданням адміністративних послуг регулюються Законом України «Про надання адміністративних послуг».

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що звертаючись до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, нею було реалізовано гарантоване їй Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян» право на надсилання звернень до органу місцевого самоврядування.

Так, Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Таким чином, з огляду на те, що подані позивачем клопотання направлені на набуття нею прав, зокрема, прав власності на земельні ділянки, та не є зауваженнями, скаргами та пропозиціями, або заявою або клопотанням щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, Закон України «Про звернення громадян» не регулює відносини, пов`язані із поданням позивачем відповідних клопотань, а тому його норми не підлягають застосуванню у даному випадку.

Як вже зазначалось вище, звернення в даному випадку ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради є зверненням до органу місцевого самоврядування з приводу надання адміністративної послуги, а тому вказані відносини регулюються Законом України «Про надання адміністративних послуг», з урахуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, порядок надання адміністративних послуг регламентовано статтею 9 Закону України «Про надання адміністративних послуг».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 цього Закону, адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг. Адміністративні послуги в електронній формі надаються з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про надання адміністративних послуг» передбачено, що заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом (ч. 5 ст. 9 Закону України «Про надання адміністративних послуг»).

В свою чергу, на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 5 цього Закону, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В свою чергу, згідно п. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Пункт 4 статті 18 цього Закону встановлює, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги"

Згідно статей 10-13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

З огляду на вказані положення чинних нормативно-правових актів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подання позивачем до Шабівської сільської ради засобами електронної пошти клопотань без накладення електронного цифрового підпису не відповідає вимогам Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про адміністративні послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та не дає можливості уповноваженому органу у відповідності до вимог чинного законодавства ідентифікувати автора електронного документу, а тому відповідачем правомірно не прийнято вказані клопотання до розгляду.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем в даному випадку не було допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду клопотань позивача, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук