Рішення

від 05.09.2022 по справі 915/1489/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Справа № 915/1489/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; ідентифікаційний код 20915546)

до відповідача: Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 41340464)

про: стягнення 2 147 887,96 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Тучкова Ю.В., у порядку самопредставництва,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

07.10.2021 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 32/16111 від 17.09.2021 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» основний борг у розмірі 1 782 630,34 грн, інфляційні втрати в сумі 104 539,96 грн, 3 % річних в сумі 34 799,13 грн, 7 % штрафу в сумі 124 784,09 грн, пеню з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 101 134,44 грн та судові витрати в розмірі 30 808,32 грн.

2. Зазначити в рішенні суду, що органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України за формулами:

- 3 % річних: «Борг х кількість днів прострочення х 3 / 365 / 100 %»;

- інфляційні втрати (за місяць): «Сума інфляційних втрат = Сума боргу х індекс інфляції / 100 % - суму боргу. Загальна сума інфляційних втрат визначається шляхом додавання сум втрат за кожний місяць».

Дані нарахування здійснювати з 09.09.2021 року до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (1 782 630,34 грн). Стягувати отриману суму процентів та інфляційних втрат з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС».

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 з додатками до нього; рахунків (12 шт.) актів витрат питної води (12 шт.); претензій № 32/750 від 25.06.2021, № 32/14297 від 16.08.2021; рішення виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради № 18 від 22.03.2018, рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 161 від 19.05.2021; застосування норм статей 526, 530, 546, 601, 610-612, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 193, 232, 343 Господарського кодексу України; та мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 02.11.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1489/21 за правилами загального позовного провадження.

01.12.2021 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання №184 від 01.12.2021. Крім того, в зазначеній заяві відповідач просив суд надати додатковий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалю суду від 02.12.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1489/21 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 18 січня 2022 року о 09:30; встановлено відповідачу 10-денний строк від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

12.01.2022 до суду від позивача надійшла заява № 32/1283 від 13.12.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EasyCon, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 14.01.2022.

Ухвалою суду від 18.01.2022 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 15 лютого 2022 року о 09:30.

18.01.2022 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- клопотання б/н та без дати (вх. № 777/22) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, враховуючи збитковість господарської діяльності комунального підприємства та те, що КП «ГРААЛЬ» є соціально значимим об`єктом, оскільки воно надає послуги з водопостачання холодної води для населення, яке проживає на території смт Костянтинівка (Южноукраїнської ОТГ);

- відзив б/н та без дати (вх. № 778/22) на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначає, що сума основного боргу, заявлена до стягнення, виникла внаслідок невідповідності тарифів фактичним витратам підприємства. При цьому щодо нарахованих позивачем до стягнення пені та штрафу відповідач зазначає про застосування позовної давності до частини вимог щодо стягнення пені та штрафу.

Суд відмічає, що додатковий строк на подання відзиву у даній справі для відповідача встановлювався ухвалою від 02.12.2021, а саме 10-денний строк від дня отримання даної ухвали. Копію вказаної ухвали відповідач отримав 14.12.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, встановлений судом строк для подання відзиву для відповідача тривав до 24.12.2021 включно.

Разом із тим, відзив від відповідача надійшов до суду лише 18.01.2022.

Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними ж визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у відзиві, в обґрунтування поважності причин пропуску відповідного строку посилається на відсутність коштів на утримання посади юриста, враховуючи збитковість підприємства, однак не доводить обставин відсутності на підприємстві відповідної посади жодними доказами.

Крім того, суд відмічає, що згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача щодо поновлення строку на подання відзиву та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишив без розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 778/22).

Разом із тим, судом враховано, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а отже у відповідній частині (щодо застосування позовної давності) аргументи відповідача, викладені у відзиві, взяті судом до уваги при розгляді справи по суті.

31.01.2022 до суду від позивача надійшли заперечення № 32/107 від 26.01.2022 на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому заявник просить суд у задоволенні відповідного клопотання відмовити в повному обсязі.

04.02.2022 до суду від позивача надійшла заява № 32/100 від 24.01.2022 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 08.02.2022.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 10.02.2022 по 16.02.2022, засідання призначене на 15.02.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 18.02.2022 розгляд справи по суті було призначено на 17 березня 2022 року об 11:30.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 17 березня 2022 року об 11:30, не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Враховуючи воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи, у зв`язку з чим ухвалою від 16.08.2022 було призначено розгляд даної справи по суті на 06 вересня 2022 року о 10:40.

22.08.2022 до суду від позивача надійшло клопотання № 32/701 від 19.08.2022 про зміну найменування позивача, за змістом якого заявник повідомив суд про зміну найменування відокремленого підрозділу позивача з Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

На підтвердження відповідних обставин заявником надано до суду Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням наведеного, суд констатує у даній справі зміну назви позивача з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Крім того, 22.08.2022 до суду від позивача надійшла заява № 32/667 від 12.08.2022 про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» повідомив суд про те, що після направлення позивачем до господарського суду позовної заяви № 32/16111 від 17.09.2021, відповідачем було погашено в повному обсязі суму основного боргу у розмірі 1 782 630,34 грн. За такого позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог та викласти у новій редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» інфляційні втрати в сумі 104539,96 грн, 3 % річних в сумі 34799,13 грн, 7 % штрафу в сумі 124 784,09 грн, пеню з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 101 134,44 грн та судові витрати в розмірі 5478,86 грн». Позивач у заяві також просить суд вирішити питання стосовно повернення позивачу надміру сплаченого судового збору у розмірі 26739,46 грн.

Щодо вказаної заяви суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Справа № 915/1489/21 розглядається судом за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання у даній справі було закінчено 18.01.2022, про що судом було поставлено відповідну ухвалу.

За такого, з урахуванням приписів ст.ст. 46, 118 ГПК України заява позивача про зменшення позовних вимог залишається судом без розгляду.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі розглянуті судом у редакції, викладеній у позовній заяві № 32/16111 від 17.09.2021.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 06.09.2022 з`явився повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце його проведення був повідомлений. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 06.09.2022 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2017 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як постачальником, та Комунальним підприємством «ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (нині Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради), як абонентом, був укладений Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 (далі Договір), відповідно до предмета якого за цим договором постачальник взяв на себе зобов`язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські погреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною» (ДСанПін 2.2.4-171-10), а абонент зобов`язався оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором.

За умовами наведеного Договору:

- постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити Абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.2.4-171-10), у кількості 235 568,16 м3/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявкою (Додаток №2 до цього договору) (п. 2.1.1); щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з абонентом складати акт про обсяг питної води, відпущеної абоненту за показниками приладів обліку, встановлених па межі експлуатаційної відповідальності сторін (п. 2.1.6);

- абонент зобов`язаний, зокрема: проводити оплату за відпущену постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені цим Договором (п. 2.2.8);

- оплата за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред`явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред`явленому постачальником до оплати. При ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавалися послуги, постачальник має право попередити абонента, про припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін (п. 3.3);

- у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (п. 3.5);

- Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє до 31.10.2018 року включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків до повного виконання. Постачальник відпускає абоненту питну воду з 01 листопада 2017 року. Відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення (п. 6.1);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 6.2).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором, а також інфляційних нарахувань, відсотків річних та штрафних санкцій, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами договорами, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 з додатками до нього;

- рахунки (12 шт.);

- акти витрат питної води (12 шт.);

- претензії № 32/750 від 25.06.2021, № 32/14297 від 16.08.2021;

- рішення виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради № 18 від 22.03.2018;

- рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 161 від 19.05.2021.

Відповідач на підтвердження власної позиції надав суду такі докази:

- постанова державного виконавця від 13.07.2021 про арешт каси боржника-юридичної особи (ВП 64596805);

- постанова державного виконавця від 31.05.2021 про арешт коштів боржника (ВП 64596805);

- фінансова звітність КП «ГРААЛЬ» (баланс на 31.12.2021).

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем за період з липня 2020 року по червень 2021 року було відпущено відповідачу питну воду в обсязі 208364 м3, що підтверджується копіями Актів витрат питної води КП «ГРААЛЬ», у тому числі:

- за липень 2020 року 30062 м3;

- за серпень 2020 року 38792 м3;

- за вересень 2020 року 20995 м3;

- за жовтень 2020 року 18418 м3;

- за листопад 2020 року 10260 м3;

- за грудень 2020 року 11429 м3;

- за січень 2021 року 13700 м3;

- за лютий 2021 року 13839 м3;

- за березень 2021 року 13612 м3;

- за квітень 2021 року 11981 м3;

- за травень 2021 року 10676 м3;

- за червень 2021 року 14600 м3.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» встановлювалися рішення виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради № 18 від 22.03.2018 та рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 161 від 19.05.2021, копії яких надані позивачем до позовної заяви.

На підставі вищевказаних актів та рішень, позивачем направлявся відповідачу рахунки на загальну суму 1782630,34 грн, у тому числі:

- № РС,20-1187 від 31.07.2020 на суму 249634,85 грн;

- № РС,20-1339 від 31.08.2020 на суму 322128,77 грн;

- № РС,20-1523 від 30.09.2020 на суму 174342,48 грн;

- № РС,20-1660 від 31.10.2020 на суму 152943,07 грн;

- № РС,20-1880 від 30.11.2020 на суму 85199,04 грн;

- № РС,20-2139 від 31.12.2020 на суму 94906,42 грн;

- № РС,21-147 від 31.01.2021 на суму 113930,88 грн;

- № РС,21-286 від 28.02.2021 на суму 114919,06 грн;

- № РС,21-517 від 31.03.2021 на суму 113034,05 грн;

- № РС,21-742 від 30.04.2021 на суму 99490,22 грн;

- № РС,21-984 від 31.05.2021 на суму 88653,50 грн;

- № РС,21-1145 від 30.06.2021 на суму 173448,00 грн.

Матеріали справи містять копії супровідних листів до вказаних рахунків на ім`я відповідача з описом вкладення у цінний лист, а також рекомендованих повідомлень про вручення відповідних поштових відправлень відповідачу.

За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній оплату відпущеної питної води не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач оформив на адресу відповідача претензії № 32/750 від 25.06.2021 та № 32/14297 від 16.08.2021, в яких просив перерахувати йому наявну заборгованість.

Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказані претензії.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за відпущену питну воду закон покладає на абонента.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не заперечив.

Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором за спірний період.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за відпущену питну воду за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 1 782 630,34 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені.

Водночас, в період розгляду даної справи, як вбачається з наданих позивачем до суду доказів (копія службової записки № 0042-74/724 від 10.08.2022 та копія виписки по банківському рахунку за 01.08.2022), Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради здійснило оплату суми основного боргу в розмірі 1 782 630,34 грн (в повному обсязі).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму основного боргу за Договором, між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору у вказаній частині вимог.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 (за спірний період з липня 2020 року по червень 2021 року) у розмірі 1 782 630,34 грн відсутній предмет спору у зв`язку з тим, що відповідачем вказана заборгованість погашена.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі в частині стягнення основної заборгованості за спірним Договором підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, внаслідок невиконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати на загальну суму 104 539,96 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями липня 2020р. за період з 01.09.2020 по 08.09.2021 на суму 26096,25 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2020р. за період з 01.10.2020 по 08.09.2021 на суму 31904,43 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2020р. за період з 01.11.2020 по 08.09.2021 на суму 15370,18 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. за період з 01.12.2020 по 08.09.2021 на суму 11347,81 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2020р. за період з 01.01.2021 по 08.09.2021 на суму 5505,12 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2020р. за період з 01.02.2021 по 08.09.2021 на суму 4835,71 грн;

- за зобов`язаннями січня 2021р. за період з 01.03.2021 по 08.09.2021 на суму 4619,55 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2021р. за період з 01.04.2021 по 08.09.2021 на суму 2660,76 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. за період з 01.05.2021 по 08.09.2021 на суму 1813,18 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2021р. за період з 01.06.2021 по 08.09.2021 на суму 298,67 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. за період з 01.06.2021 по 08.09.2021 на суму 88,30 грн;

- за зобов`язаннями червня 2021р. за період з 01.08.2021 по 08.09.2021 на суму 0,00 грн.

2. 3 % річних на загальну суму 34 799,13 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями липня 2020р. за період з 28.08.2020 по 08.09.2021 на суму 7728,20 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2020р. за період з 25.09.2020 по 08.09.2021 на суму 9127,54 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2020р. за період з 30.10.2020 по 08.09.2021 на суму 4497,00 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. за період з 02.12.2020 по 08.09.2021 на суму 3543,86 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2020р. за період з 01.01.2021 по 08.09.2021 на суму 1757,67 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2020р. за період з 06.02.2021 по 08.09.2021 на суму 1677,11 грн;

- за зобов`язаннями січня 2021р. за період з 27.02.2021 по 08.09.2021 на суму 1816,65 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2021р. за період з 07.04.2021 по 08.09.2021 на суму 1464,04 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. за період з 05.05.2021 по 08.09.2021 на суму 1179,89 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2021р. за період з 09.06.2021 по 08.09.2021 на суму 752,31 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. за період з 09.06.2021 по 08.09.2021 на суму 670,36 грн;

- за зобов`язаннями червня 2021р. за період з 30.07.2021 по 08.09.2021 на суму 584,50 грн.

3. Пеню на загальну суму 101 134,44 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями липня 2020р. за період з 28.08.2020 по 28.02.2021 на суму 15150,31 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2020р. за період з 25.09.2020 по 28.03.2021 на суму 19769,87 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2020р. за період з 30.10.2020 по 02.05.2021 на суму 11034,90 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. за період з 02.12.2020 по 04.06.2021 на суму 10099,81 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2020р. за період з 01.01.2021 по 02.07.2021 на суму 5840,22 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2020р. за період з 06.02.2021 по 09.08.2021 на суму 6833,26 грн;

- за зобов`язаннями січня 2021р. за період з 27.02.2021 по 30.08.2021 на суму 8465,22 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2021р. за період з 07.04.2021 по 08.09.2021 на суму 7414,64 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. за період з 05.05.2021 по 08.09.2021 на суму 6048,10 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2021р. за період з 09.06.2021 по 08.09.2021 на суму 3892,38 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. за період з 09.06.2021 по 08.09.2021 на суму 3468,42 грн;

- за зобов`язаннями червня 2021р. за період з 30.07.2021 по 08.09.2021 на суму 3117,31 грн.

4. Штраф на загальну суму 124 784,09 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями липня 2020р. на суму 17474,44 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2020р. на суму 22549,01 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2020р. на суму 12203,97 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. на суму 10706,01 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2020р. на суму 5963,93 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2020р. на суму 6643,45 грн;

- за зобов`язаннями січня 2021р. на суму 7975,16 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2021р. на суму 8044,33 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. на суму 7912,38 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2021р. на суму 6964,31 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. на суму 6205,74 грн;

- за зобов`язаннями червня 2021р. на суму 12141,36 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановлено, що позивачем були допущені помилки при визначенні середнього сукупного індексу інфляції за усі періоди нарахування, та помилково визначено період нарахування інфляційних втрат за зобов`язаннями травня 2021 року. Так, позивач здійснив відповідні нарахування за період з 01.06.2021 по 08.09.2021. Разом із тим, за умовами укладеного між сторонами Договору (п. 3.3) оплата за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред`явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку. З матеріалів справи судом було встановлено, що відповідач копію спірного рахунку отримав 10.06.2021, що вбачається з наданої позивачем до позову копії рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. Таким чином, погоджений сторонами строк оплати для відповідача тривав до 24.06.2021 включно, а, отже прострочення мало місце з 25.06.2021, і саме з цієї дати правомірно буде здійснювати нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування є:

- за зобов`язаннями липня 2020р. за період з 01.09.2020 по 08.09.2021 на суму 25544,78 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2020р. за період з 01.10.2020 по 08.09.2021 на суму 31196,36 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2020р. за період з 01.11.2020 по 08.09.2021 на суму 14990,76 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. за період з 01.12.2020 по 08.09.2021 на суму 11019,23 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2020р. за період з 01.01.2021 по 08.09.2021 на суму 5323,71 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2020р. за період з 01.02.2021 по 08.09.2021 на суму 4636,22 грн;

- за зобов`язаннями січня 2021р. за період з 01.03.2021 по 08.09.2021 на суму 4382,45 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2021р. за період з 01.04.2021 по 08.09.2021 на суму 2425,60 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. за період з 01.05.2021 по 08.09.2021 на суму 1583,43 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2021р. за період з 01.06.2021 по 08.09.2021 на суму 99,09 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. за період з 01.07.2021 по 08.09.2021 на суму 0,00 грн;

- за зобов`язаннями червня 2021р. за період з 01.08.2021 по 08.09.2021 на суму 0,00 грн.

Отже, загальною обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат є 101201,69 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи наведене, у стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 3338,27 грн належить відмовити.

Судом також перевірено розрахунок 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що останнім допущено помилки при нарахуванні процентів річних за зобов`язаннями серпня та жовтня 2020 року, а також березня та травня 2021 року. Нарахування за решту періодів проведено правильно.

Так, при здійсненні розрахунку за зобов`язаннями серпня та жовтня 2020 року позивачем правильно визначено період нарахування, але неправильно вказано кількість днів у відповідному періоді, зокрема: з 25.09.2020 по 08.09.2021 349 днів (позивачем зазначено 345 днів), з 02.12.2020 по 08.09.2021 281 день (позивачем зазначено 282 дні).

При здійсненні розрахунку за зобов`язаннями березня та травня 2021 року позивачем допущено помилки при визначенні періоду нарахування.

За зобов`язаннями березня 2021 року позивач здійснив нарахування за період з 05.05.2021 по 08.09.2021, однак не врахував вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так, погоджений сторонами строк оплати за відповідними зобов`язаннями для відповідача тривав до 05.05.2021 включно, оскільки 04.05.2021 було вихідним днем. Отже прострочення мало місце з 06.05.2021, і саме з цієї дати правомірно буде здійснювати нарахування.

За зобов`язаннями травня 2021 року позивач здійснив нарахування за період з 01.06.2021 по 08.09.2021. Разом із тим, як уже було наведено вище, погоджений сторонами строк оплати за відповідними зобов`язаннями для відповідача тривав до 24.06.2021 включно, а, отже прострочення мало місце з 25.06.2021, і саме з цієї дати правомірно буде здійснювати нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування за вищевказані періоди є:

- за зобов`язаннями серпня 2020р. за період з 25.09.2020 по 08.09.2021 на суму 9233,15 грн. Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), з відповідача належить стягнути суму 3 % річних за відповідний період в розмірі, який був заявлений позивачем, 9127,54 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. за період з 02.12.2020 по 08.09.2021 на суму 3531,33 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. за період з 06.05.2021 по 08.09.2021 на суму 1170,60 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. за період з 25.06.2021 по 08.09.2021 на суму 553,78 грн.

Отже, загальною обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних є 34660,73 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи наведене, у стягненні з відповідача 3 % річних в сумі 138,40 грн належить відмовити.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок суми штрафу, заявленої до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем були допущені помилки.

Так, при здійсненні відповідних розрахунків позивачем допущені помилки при визначенні періодів нарахування за зобов`язаннями липня 2020 року січня 2021 року, зокрема, при застосуванні ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання мало припинятися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а не через 185 днів, як це здійснено позивачем. Крім того, помилково визначено початок періоду прострочення за зобов`язаннями березня та травня 2021 року. Як уже наводилося вище, прострочення виконання зобов`язання за березень 2021 року мало місце з 06.05.2021, і саме з цієї дати правомірно буде здійснювати нарахування. Прострочення виконання зобов`язання за травень 2021 року мало місце з 25.06.2021, і саме з цієї дати правомірно буде здійснювати нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування за вищевказані періоди є:

- за зобов`язаннями липня 2020р. за період з 28.08.2020 по 27.02.2021 на суму 15072,94 грн;

- за зобов`язаннями серпня 2020р. за період з 25.09.2020 по 24.03.2021 на суму 19317,03 грн;

- за зобов`язаннями вересня 2020р. за період з 30.10.2020 по 29.04.2021 на суму 10823,25 грн;

- за зобов`язаннями жовтня 2020р. за період з 02.12.2020 по 01.06.2021 на суму 9914,14 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2020р. за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 на суму 5700,16 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2020р. за період з 06.02.2021 по 05.08.2021 на суму 6666,86 грн;

- за зобов`язаннями січня 2021р. за період з 27.02.2021 по 26.08.2021 на суму 8265,45 грн;

- за зобов`язаннями лютого 2021р. за період з 07.04.2021 по 08.09.2021 на суму 7414,64 грн;

- за зобов`язаннями березня 2021р. за період з 06.05.2021 по 08.09.2021 на суму 6001,64 грн;

- за зобов`язаннями квітня 2021р. за період з 09.06.2021 по 08.09.2021 на суму 3892,38 грн;

- за зобов`язаннями травня 2021р. за період з 25.06.2021 по 08.09.2021 на суму 2885,49 грн;

- за зобов`язаннями червня 2021р. за період з 30.07.2021 по 08.09.2021 на суму 3117,31 грн.

Отже, загальною обґрунтованою сумою нарахування пені є 99071,29 грн.

Разом із тим, як уже наводилося вище, відповідачем у даній справі заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).

Щодо застосування позовної давності відповідач зазначає, що право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Відповідач зазначає, що нарахування штрафу та пені за період до 06.10.2020 не підлягає задоволенню.

Разом із тим, суд звертає увагу, що п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач звернувшись до суду 06.10.2021, дотримався строку позовної давності щодо стягнення пені та штрафу, який в силу наведеного продовжено з 12.03.2020.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 99071,29 грн та суму штрафу в розмірі 124 784,09 грн.

Водночас, суд зауважує, що Комунальним підприємством «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради у даній справі заявлялося клопотання зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з КП «ГРААЛЬ» на 90 %.

В обґрунтування вказаного клопотання заявником зазначено, що інфляційні втрати в розмірі 104 539,96 грн та 3 % річних в розмірі 34 799,13 грн є достатніми для погашення збитків позивача, та вони у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням КП «ГРААЛЬ» умов договору. В свою чергу, 7 % штрафу та пені є безмірно великими та такими, що зашкодять в подальшому господарській діяльності комунального підприємства, яке забезпечує населення комунальними послугами.

Позивач, як було наведено вище, подав суду заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому проти задоволення вказаного клопотання заперечував, просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в повному обсязі.

Розглянувши відповідне питання щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради є комунальною установою, яка здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг. Тому будь-яке надмірне стягнення з відповідача грошових сум може призвести до неспроможності підприємства належним чином виконувати свої функції.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Надмірне ж зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін

Отже, враховуючи те, що відповідач є комунальною установою, що здійснює свою діяльність у сфері надання житлово-комунальних послуг, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, суд вважає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. За такого суд дійшов висновку про часткове зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені 49 535,65 грн (50% обґрунтовано заявленого до стягнення розміру) та належного до стягнення штрафу 62 392,05 грн (50% обґрунтовано заявленого до стягнення розміру).

У задоволені ж позову про стягнення штрафних санкцій в іншій частині, а саме пені в сумі 51 598,79 грн та штрафу в сумі 62 392,04 грн, господарський суд відмовляє.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд відмічає, що позивач просив суд повернути надлишково сплачений судовий збір.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині позовних вимог, суд вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений за відповідну частину вимог судовий збір у розмірі 26 739,46 грн (1 782 630,34 * 1,5 %), перерахований згідно платіжного доручення № АЭС/6933 від 22.09.2021 на суму 30808,32 грн.

При цьому, оригінал платіжного доручення № АЭС/6933 від 22.09.2021 на суму 30808,32 грн залишається в матеріалах господарської справи № 915/1489/21.

В іншій частині, судовий збір в сумі 5478,86 грн (365 257,62 * 1,5 %), підлягає розподілу у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Також, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно заявлених вимог) 5395,76 грн ((359717,80 / 365257,62) * 5478,86 = 5395,76) судового збору.

Крім того, суд зауважує, що позивач просив суд зазначити в рішенні суду, що органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України за формулами: - 3 % річних: «Борг х кількість днів прострочення х 3 / 365 / 100 %»; - інфляційні втрати (за місяць): «Сума інфляційних втрат = Сума боргу х індекс інфляції / 100 % - суму боргу. Загальна сума інфляційних втрат визначається шляхом додавання сум втрат за кожний місяць». Дані нарахування здійснювати з 09.09.2021 року до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (1 782 630,34 грн). Стягувати отриману суму процентів та інфляційних втрат з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС».

Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Водночас, як уже було наведено вище, до моменту винесення рішення у даній справі відповідачем було в повному обсязі погашено заявлену до стягнення основну заборгованість за договором, а, отже, на переконання суду, підстави для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України у спірних правовідносинах відсутні.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 915/1489/21 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості за Договором на водопостачання № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 (за спірний період з липня 2020 року по червень 2021 року) у розмірі 1 782 630,34 грн за відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) інфляційні втрати в розмірі 101 201,69 грн, 3 % річних в розмірі 34 660,73 грн, пеню в розмірі 49 535,65 грн, штраф в розмірі 62 392,05 грн, а також 5 395,76 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 338,27 грн, 3 % річних в розмірі 138,40 грн, пені в розмірі 51 598,79 грн, штрафу в розмірі 62 392,04 грн відмовити позивачу.

5. Повернути Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 26 739,46 грн, перерахований згідно платіжного доручення № 504 від 22.09.2021 на суму 4 238,31 грн.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546);

Відповідач: Комунальне підприємство «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код 41340464).

Повне рішення складено та підписано судом 16.09.2022.

Суддя О.Г. Смородінова