Рішення

від 07.09.2022 по справі 193/1138/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1138/20

Провадження №2/193/47/22

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

08 вересня 2022 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шумської О.В.

за участю секретаря Мельникової Т.О.

розглянувши у судовому засіданні в смт.Софіївка цивільну справу за позовом Криворізької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням працівника, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області знаходиться справа за позовом Криворізької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням працівника. В обгрунтування позову представник позивача вказує, що Наказом фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації, за підписом начальника Гасюк Людмили Іванівни, від 28 грудня

2019 року №32 звільнено ОСОБА_2 з посади заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням посади. ОСОБА_2 оскаржила наказ до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 20 березня 2020 року по справі 160/1048/20 позовні вимоги задоволено та визнано протиправним і скасовано наказ фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №32 від 28 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації; зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації; стягнуто з відділу фінансів Софіївської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 33228,72 (тридцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень 72 копійки), рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року, що підтверджується виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року. На виконання вищезазначеного рішення прийняте розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.03.2020 №К- 19/0/372-20 про поновлення на посаді ОСОБА_2 (прийняття розпорядження голови райдержадміністрації про поновлення на посаді, як вищестоящого органу, а не наказу начальника фінансового відділу зумовлене відсутністю посадових осіб у відділі у зв`язку з їх звільненням) та виплачено їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33228,72 грн. (тридцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень 72 копійки) відповідно до повідомлення управління Державної казначейської служби України у Софіївському районі Дніпропетровської області про безспірне списання коштів розпорядника (одержувача) бюджетних коштів від 10 вересня 2020 року проведено безспірне списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 КПКВ 7741010 «по КЕКВ 2111 в сумі 33228,72 грн та меморіального ордеру №73491488 від 09 вересня 2020 року про сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 33228,72 грн..

Фінансове управління Софіївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02312560) є юридичною особою публічного права та структурним підрозділом районної державної адміністрації, утримується за рахунок коштів державного бюджету, має самостійний баланс та рахунки в органах Казначейства, розпоряджається коштами у межах затвердженого кошторису, що підтверджується відповідним положенням (розпорядженням голови районної державної адміністрації від 28.12.2019 №Р-315/0/371-19 «Фінансове управління Софіївської районної державної адміністрації» перейменоване у «Відділ фінансів Софіївської районної державної адміністрації» та затверджено відповідне положення). Фінансування оплати праці працівників відділу фінансів здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень згідно з розподілом асигнувань Софіївської районної державної адміністрації.

Відповідно до п.1 частини 9 положення про фінансове управління райдержадміністрації затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 23.01.2014 №Р-18/0/371-14 керівник фінансового управління здійснює керівництво управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці в управлінні, пунктом 1 частини 3.2. положення про відділ фінансів Софіївської районної державної адміністрації затвердженого розпорядженням голови і від 28.12.2019 №Р-315/0/371-19 також визначено, що начальник відділу здійснює керівництво відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці у відділі.

ОСОБА_1 працювала на посаді начальника фінансового управління Софіївської райдержадміністрації з 10 січня 2006 року по 01 січня 2022 року (розпорядження голови РДА про призначення на відповідну посаду від 10.01.2006 №5-к), з 02 січня 2020 року займала посаду начальника відділу фінансів Софіївської райдержадміністрації (розпорядження голови РДА про призначення на відповідну посаду від 28.12.2019 №К-117/0/372-19) , а з 11 березня 2020 року звільнена із займаної посади за угодою сторін (розпорядження голови РДА про звільнення із займаної посади від 11.03.2020 №К-13/0/372-20). Дані посади, які займала ОСОБА_1 відносяться до керівників структурних підрозділів районної державної адміністрації.

ОСОБА_1 на час прийняття рішення займала посаду начальника фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації - посада державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», статтею 80 відповідного Закону передбачено, що держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до посадової особи, винної у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що при незаконному звільнені або переведені на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134,ст. 237 КЗпП настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб. Обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущені ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Пунктом 8 ч. 1ст. 134 КЗпП, визначено, що суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

Наказ № 32 від 28 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника - начальника бюджетного відділу фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації було винесено начальником фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації Гасюк Людмилою Іванівною. З мотивувальних частин рішення суду від 20 березня 2020 року (справа № 160/1048/20) вбачається, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням трудового законодавства, а тому оскаржуваний наказ про звільнення скасовано та поновлено працівника на посаді, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Те, що саме ОСОБА_1 був винесений наказ про звільнення ОСОБА_2 , вбачається із самого наказу. Правових підстав щодо обовязковості проведення службового розслідування або винесення додаткових рішень для встановлення винності, саме ОСОБА_1 , у винесенні скасованого судом наказу і незаконному звільненні працівника, законодавством не встановлено. При цьому протиправність звільнення працівника і вчинення цих дій саме ОСОБА_1 як особою, що підписала відповідний наказ, встановлено чинним судовим рішенням, факт настання правових наслідків через незаконні дії ОСОБА_1 у виді виплати коштів за судовим рішенням за рахунок бюджетного фінансування державного органу протиправно звільненому працівнику підтверджується доказами, тому сукупність обставин в достатній мірі підтверджує винність дій ОСОБА_1 у заподіянні матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку регресу.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, у зв`язку з поновленням працівника на посаді було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який і є фактичним розміром заподіяної фінансовому відділу Софіївської районної державної адміністрації та

Софіївській райдержадміністрації, як головному розпоряднику бюджетних коштів, шкоди, оскільки працівник незаконно був звільнений з посади, не виконував свої обов`язки з незалежних від його волі причин, а фінансовий відділ РДА оплатив йому час вимушеного прогулу.

Представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Софіївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04052399, р/р UA778201720343110004000011787, банк платника Держказначейська служба України м.Київ) шкоду завдану незаконним звільненням працівника в розмірі грн (тридцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень 72 копійки).

19 листопада 2020 року відповідач направила суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 03.11.2020 року, у поштовій скринці, за адресою її місця мешкання перебувала позовна заява із додатками за позовом Софіївської РДА до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням працівника. Вважає, що подана позовна заява є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, підставою для звернення Софіївської РДА до відповідача стало виконане(в межах стягнутої суми) винесене Дніпропетровським окружним адміністративни судом рішення від 20 березня 2020 року у справі № 160/1048/20. Виконавши вищевказане рішення суду із частковим порушенням строків, Позивач безпідставно зажадав повернення матеріальної шкоди, у порядку регресу, з ОСОБА_1 . З 10 січня 2006 року по 01 січня 2020 року відповідач обіймала посаду начальника фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації, а з 02 січня 2020 року займала посаду начальника відділу фінансів Софіївської райдержадміністрації, з 11 березня 2020 року звільнена із займаної посади за угодою сторін. Додатком 1 до розпорядження голови райдержадміністрації від 24.10.2019 року №Р-245/0/371-19 була затверджена структура апарату та структурних підрозділів Софіївської районної державної адміністрації, згідно якої кількість штатних одиниць Відділу фінансів визначена на рівні 4.

Саме на виконання вищевказаного розпорядження - наказом фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації №16 від 25.10.2019 року «Про структуру відділу фінансів районної державної адміністрації» визначено структуру працівників відділу фінансів Софіївської райдержадміністрації, яка діятиме з 01.01.2020 року та ліквідовано у структурі фінансового управління Софіївської районної державної адміністрації, зокрема бюджетний відділ (міститься у матеріалах цивільної справи). ОСОБА_1 вживала заходів передбачених чинним Законодавством, щодо проведення процедури скорочення в межах КЗпП України та ЗУ «Про державну службу» .

24.11.2020 року від Софіївської районної державної адіністрації надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що вони не погоджуються з відзивом та вказують, що скорочення штатної чисельності Фінансового управління (після скорочення - Відділ фінансів) райдержадміністрації на виконання розпорядження райдержадміністрації мало бути проведене із урахуванням норм чинного законодавства, дотримання норм якого лежить безпосередньо на керівнику юридичної особи. Однак, при скороченні працівника начальником Фінансового управління райдержадміністрації не було враховано норми чинного законодавства про державну службу та законодавства про працю. Зокрема начальником Фінансового управління райдержадміністрації не було дотримано законодавчих вимог щодо врахування переважного права на залишенні на роботі. Звільнення працівника відбулося без об`єктивного врахування переважних підстав на залишення на роботі, що і стало підставою для визнання незаконним наказу про звільнення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Направили суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги просять задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надали заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляд стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. А суд має самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення який є підставою для стягнення шкоди, оцінивши надані сторонам докази на що звернув увагу Верховний суд у постанові від 08.05.2019р. прийнятої по даній справі, що узгоджується також з правовою позицією, висловленою постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про делікатну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за дії бездіяльності органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів суду цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Відповідно до цієї норми права, держава, відшкодувавши шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду.

Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у звязку з чим і виникло нове повязане саме з регресною вимогою.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.

Тобто у разі регресу виконання первісного зобов`язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту.

Частинами 2, 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу», держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: державного службовця, який заподіяв шкоду; посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Глава IX Кодексу законів про працю України встановлює гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Підпунктом 2 п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень,здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 9, 10 п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам). Посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

Абазами 4, 5 п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено, що Органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу кримінального правопорушення. За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи Казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред`явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Також, згідно із ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених особі таким чином, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадової, службової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету,проведення службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Підставою застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків є наявність повного складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. В той час, коли позивачем не надано суду жодних висновків службового розслідування щодо причетності державного виконавця до завдання збитків, відтак не доведено перебування дій відповідачки у причинно-наслідковому зв`язку із спричиненням майнової шкоди.

Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих доказів у встановленому законом порядку на підтвердження визнання вини саме Відповідача у заподіянні шкоди. Матеріали справи не містять доказів щодо наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності саме Відповідача у завданні шкоди. Доказів на підтвердження проведення службової перевірки по факту службової недбалості ОСОБА_1 позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, ЦПК України, 1166, 1173, 1174, 1191 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Криворізької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням працівника відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В.Шумська