Ухвала

від 10.11.2021 по справі 757/30551/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30551/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю перекладача ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

особи, щодо якої прийнято рішення про екстрадицію, ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Міністерства юстиції України № 1889/5 від 5.06.2020 року та № 709/5 від 24 лютого 2021 року про видачу (екстрадицію) до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшла скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Міністерства юстиції України № 1889/5 від 5.06.2020 року та № 709/5 від 24 лютого 2021 року про видачу (екстрадицію) до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування скарги зазначає, що Наказом Міністерства Юстиції України № 1889/5 від 05.06.2020 року, виданим, на підставі висновку Департаменту міжнародного права № 1660-12.1.4-20 від 03.06.202 року, постановлено видати громадянина Турецької Республіки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 158/1-f, 53 (шахрайство, вчинене шляхом використання інформаційних систем банківських та кредитних установ), ч. 1 ст. 136 (незаконне заволодіння та поширення персональних даних) Кримінального кодексу Турецької Республіки.

Проте заявник та його захисник вважають вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки інкриміновані ОСОБА_8 , злочини мали місце на території Турецької Республіки 20.12.2013 року (2013-2014 р.р.), а тому наразі сплинув п`ятирічний строк притягнення його до кримінальної відповідальності за законодавством України, що в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 589 КПК України є самостійною підставою для відмови у видачі особи (екстрадиції).

Крім того, під час екстрадиційної перевірки невірно встановлено відповідність злочинів згідно з турецького та українським законодавством.

Так, заявник вважає, що кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 158/1-f, 53 (шахрайство шляхом використання інформаційних систем банківських та кредитних установ), ч. 1 ст. 136 (незаконне заволодіння та поширення персональних даних) Кримінального кодексу Турецької Республіки відповідає ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 182 Кримінального кодексу України.

Тому з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КПК України , ОСОБА_8 має бути звільнений від кримінальної відповідальність, оскільки строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинені ним на території Турецької Республіки діяння минув.

Так, на думку представника ОСОБА_8 , існує ряд інших обставин, які слугують підставою для відмови у його видачі, а саме:

- ОСОБА_8 перебуває у законному шлюбі із громадянкою України ОСОБА_9 , яка перебуває на 32 тижні вагітності;

- З 2016 року є засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Янте» (ЄДРПОУ 40913687) та відкрито на законних підставах здійснює на території України підприємницьку діяльність;

- ОСОБА_10 на сьогоднішній день відповідно до ЗУ «Про громадянство України», має всі підстави прийняття до громадянства України та наразі готує документи для подання відповідного клопотання до органів Державної міграційної служби України.

Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 у справі № 757/18555/21-к скаргу на рішення (наказ) Міністерства юстиції України № 709/5 від 24.02.2021про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності, об`єднано в одне провадження зі скаргою 757/30551/20-к.

Вказана скарга обгрунтована аналогічними доводами, обставинами та доказами щодо невірно встановленої відповідності злочинів згідно з турецького та українським законодавством.

У судовому засіданні ОСОБА_12 , його представник скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав у ній зазначених.

Прокурор заперечувала щодо задоволення даної скарги, зазначивши про її необґрунтованість та безпідставність. У задоволенні скарги просила відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та долучені до неї документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, визначено у п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України, видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Тобто, фактичній передачі особи мають передувати отримання запиту іноземної держави, перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі, та прийняття рішення за відповідним запитом.

Згідно з ч. 1 ст. 590 КПК України, після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

Слідчим суддею встановлено, що Наказом Міністерства Юстиції України № 1889/5 від 05.06.2020 року, виданим, на підставі висновку Департаменту міжнародного права № 1660-12.1.4-20 від 03.06.202 року, постановлено видати громадянина Турецької Республіки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 158/1-f, 53 (шахрайство, вчинене шляхом використання інформаційних систем банківських та кредитних установ), ч. 1 ст. 136 (незаконне заволодіння та поширення персональних даних) Кримінального кодексу Турецької Республіки.

Крім того, Наказом Міністерства Юстиції України № 709/5 від 24.02.2021 року про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 158/1-f, 53 (шахрайство, вчинене шляхом використання інформаційних систем банківських та кредитних установ), ч. 1 ст. 136 (незаконне заволодіння та поширення персональних даних) Кримінального кодексу Турецької Республіки.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 541 КК України, екстрадиційна перевірка це діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин.

Як визначено у ч. 1 ст. 554 КПК України, отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 КК України, у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов`язанням України за міжнародними договорами України; 5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Згідно з ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Разом з тим, відповідних даних та доказів, які б свідчили про неможливість прийняття рішення щодо ОСОБА_7 про його видачу (екстрадицію), слідчому судді не надано.

Так, наказ Міністерства Юстиції України № 1889/5 від 05.06.2020 року, виданим, на підставі висновку Департаменту міжнародного права № 1660-12.1.4-20 від 03.06.2020 року про видачу громадянина Турецької Республіки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 158/1-f, 53 (шахрайство, вчинене шляхом використання інформаційних систем банківських та кредитних установ), ч. 1 ст. 136 (незаконне заволодіння та поширення персональних даних) Кримінального кодексу Турецької Республіки а також Наказ Міністерства Юстиції України № 709/5 від 24.02.2021 року про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 158/1-f, 53 (шахрайство, вчинене шляхом використання інформаційних систем банківських та кредитних установ), ч. 1 ст. 136 (незаконне заволодіння та поширення персональних даних) Кримінального кодексу Турецької Республіки, прийнято законно та обґрунтовано, не порушуючи вимоги ч. 4 ст. 590 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 591 КПК України, при розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію), відтак, у слідчого судді відсутні підстави вважати проведену перевірку неналежною та незаконною.

Крім того, враховуючи положення частини 2 статті 10 Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, яка ратифікована 07.06.2017 та набрала чинності для України 01.03.2019 року, у видачі не може бути відмовлено на підставі того, що закінчилися строки давності переслідування чи покарання особи, видача якої запитується, відповідно до законодавства запитуваної сторони, що спростовує доводи захисника ОСОБА_4 , зазначені у скарзі щодо неможливості здійснення видачі ОСОБА_7 до Турецької Республіки на підставі даної Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року.

Так, підстави, на які посилається захисник ОСОБА_4 у своїй скарзі щодо закінчення строків притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, не знаходять свого підтвердження, оскільки в матеріалах, долучених до скарги, містяться відомості, що відповідно до ч. 1 (d) ст. 66 Кримінального кодексу Турецької Республіки № 5237, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений за інкримінований обвинуваченому злочин, становить 15 років.

Враховуючи дату вчинення злочину та причини, що переривають перебіг строку давності, граничний строк давності кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 становить до 05.09.2029 року.

Відтак, підстави для скасування рішення, зазначені представником скаржника, спростовуються матеріалами, долученими до скарги.

При цьому, відсутні обставини, передбачені ст. 589 КПК України, що перешкоджали видачі особи іноземній державі, у зв`язку з чим, наказ є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 392, 393, 532, 541, 589, 590, 591 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Міністерства юстиції України № 1889/5 від 5.06.2020 року та № 709/5 від 24 лютого 2021 року про видачу (екстрадицію) до Турецької Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1