Рішення

від 14.09.2022 по справі 750/373/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/373/22

Провадження № 2/750/536/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Разумейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради», Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи,

в с т а н о в и в:

13 січня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ завідувача Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» № 25-кт від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року та стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи.

Обґрунтовано позов тим, що ОСОБА_1 працює в Комунальному закладі «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» на посаді «робітник по обслуговуванню приміщень». Наказом № 25-кт від 05 листопада 2021 року позивача було відсторонено від виконання роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, у зв`язку з відсутністю сертифікату вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації від вказаної хвороби. Вказане відсторонення від роботи ОСОБА_1 вважає порушенням його права на працю гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представники відповідачів подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відсторонення позивача від роботи є законним і обґрунтованим, оскільки оскаржуваний наказ виданий у відповідності до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, яким затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Крім того, представники відповідачів у своїх відзивах заперечували щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення, оскільки у зазначений період позивач трудових обов`язків не виконував. А також зазначили, що у вересні 2021 року позивачу була виплачена грошова винагорода згідно наказу Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» «Про преміювання працівників КЗ ЗДО № 23 за підсумками року» від 21.09.2021 № 22-кф у розмірі 312 грн., яка не має враховуватись при розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 .

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача - Управління освіти Чернігівської міської ради у судове засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, вказавши, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач працює в Комунальному закладі «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» на посаді «робітник з комплексного обслуговування й ремонту приміщень», що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 10-11).

Згідно листа-ознайомлення від працівників Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради», зокрема, і позивача, було ознайомлено з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (а.с. 62-64).

На виконання вимог чинного законодавства, наказом завідувача ЗДО № 23 від 01 листопада 2021 року № 94-ачд було створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а.с. 65).

На засідання комісії позивачем вказаних документів пред`явлено не було, про що складено акт від 03.11.2021 (а.с. 68).

Згідно наказу завідувача Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» № 25-кт від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання роботи за посадою «робітник по обслуговуванню приміщень» з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с. 12, 71).

На виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2150», завідувачем Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» Мелашич Н. видано наказ № 5-кт від 01.03.2022 про допуск до роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року (а.с. 91).

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 46 КЗпП передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.10.2021 № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21).

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов`язкове.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153.

Пунктом 3 зазначеного наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Суд наголошує, що право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (стаття 64).

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Згідно статті 75, пункту 3 статті 85 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить, зокрема, прийняття законів.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтею 116 Конституції України, положеннями якої даний орган виконавчої влади не наділений правом ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У даній справі суд вважає, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу завідувача Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» № 25-кт від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З Довідки про доходи позивача № 244 від 30 грудня 2021 року вбачається, що нарахована заробітна плата позивача за вересень-жовтень 2021 року складає по 6312 грн. (а.с. 14).

Згідно наказу Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» «Про преміювання працівників КЗ ЗДО № 23 за підсумками року» № 22-кф від 21.09.2021 ОСОБА_1 у вересні 2021 року було виплачено грошову винагороду у розмірі 312 грн. (а.с. 73-74).

Таким чином, заробітна плата позивача за вересень та жовтень 2021 року, без урахування винагороди в розмірі 312 грн., становить 6000 грн.

Враховуючи, що число робочих днів у вересні-жовтні 2021 року складає 42 дні, середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи становить 142 грн. 86 коп. (6000 грн. / 42 робочих днів).

З 08 листопада 2021 року по 28.02.2022 (оскільки з 01.03.2022 позивач допущений до виконання своїх трудових обов`язків) минуло 78 робочих днів, а тому середній заробіток за час відсторонення позивача від роботи складає 11143 грн. 08 коп. (142.86 грн. х 78 робочих дні), виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» (місцезнаходження: пр-т Миру, 29-А, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 26350565), Управління освіти Чернігівської міської ради (місцезнаходження: пр-т Перемоги, 141, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 02147598) про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ завідувача Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради» № 25-кт від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи за посадою «робітник по обслуговуванню приміщень» з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 до 28.02.2022 у сумі 11143 грн. 08 коп. (одинадцять тисяч сто сорок три грн. 08 коп.), з даної суми не відраховані податки і обов`язкові платежі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Заклад дошкільної освіти № 23 Чернігівської міської ради», Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 по 992 грн. 40 коп. з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя