Рішення

від 12.09.2022 по справі 192/673/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/673/21

Провадження № 2/192/19/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Короти Л. С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Догонової Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Яблокова Л. О. звернулася до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 03 вересня 2021 року (а.с.2-4, т.2) з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки площею 8,69 га, кадастровий номер 1225055100:01:163:1001, індексний номер 1223702 від 28 березня 2013 року, номер запису про право власності 484800 та про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,69 га, кадастровий номер 1225055100:01:163:1001. Також просить стягнути з відповідачів судовий збір та по 5 000 гривень витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 червня 1993 року між позивачем та Солонянською селищною радою народних депутатів було підписано Договір про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на праві приватної власності в с. Аполлонівка. Відповідно до п. 7 даного Договору по закінченню будівництва збудовані на земельній ділянці будівлі вводяться в експлуатацію та стають повною власністю «Забудовника», тобто позивача. Саме після підписання даного договору, позивачем на земельній ділянці було збудовано будівлі, а вже 04 серпня 1997 року Рішенням IV сесії ХХІІ скликання Солонянської селищної ради народних депутатів ОСОБА_1 було вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для ведення підсобного господарства загально площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення 03 листопада 1999 року позивачу було видано Державний акт на право власності на землю Серія І-ДП № 022990. У вересні 2020 року ОСОБА_1 вирішив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки, а 21 вересня 2020 року уклав Договір №42C/09/20 від 21 вересня 2020 року та спеціалістами ТОВ «АГРОВЕКТОР ПЛЮС» було виконано роботи по виготовленню технічної документації, після чого відповідні документи було подані для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Однак, Рішенням Відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадатру у Дніпропетровській області № PB-1201743132021 від 04 січня 2021 року було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: 1) електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено в протоколі проведення перевірки електронного документа; 2) розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Як з`ясовано з висновку щодо перевірки електронного документа, площа перетину земельної ділянки позивача з ділянкою з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001 складає 92,1468 %. Технічна документація позивача була виготовлена у повній відповідності до Державного акту на право власності на землю Серії ІДП№ 022990.

Листом від 31 березня 2021 pоку № 256/0/521/6-21 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано інформацію, що земельна ділянка площею 8,6900 га (кадастровий номер: 1225055100:01:163:1001), згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 26 січня 2007 року за № 010713200082 зареєстровано земельну ділянку за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Солонянської селищної ради за гр. ОСОБА_3 згідно Державного акту серії ЯЕ № 157709, який видано на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації №71-р-06 від 22 лютого 2006 року. Вищезазначену земельну ділянку 29 березня 2013 року було переоформлено на гр. ОСОБА_2 .

Підставою переоформлення земельної ділянки та державної реєстрації було свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: ВТЕ139522, р-р 1-572, виданий 28 березня 2013 року. Отже, виходячи з відповідей, що були надані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001 була передана у приватну власність значно пізніше ніж земельна ділянка позивача. На даний час, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001 має цільове призначення (01.01 - ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та знаходиться в приватній власності ОСОБА_2 . Представник позивача зазначила, що ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки спір має приватноправовий характер, адже скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001 впливає на інтереси власника цієї земельної ділянки, тобто - ОСОБА_2 .

Тому з метою захисту та реалізації права вільного розпорядження позивачем своєю земельного ділянкою виникла необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовляє у присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці позивача у зв`язку з накладанням (перетином в 92,1468%) земельних ділянок сторін.

Саме через перетин земельних ділянок позивач не може провести процедуру присвоєння кадастрового номеру своїй земельній ділянці та як наслідок, не отримав кадастровий номер, що унеможливлює подальше вільне розпорядження земельною ділянкою, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Також згідно зі ст. 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити кадастровий помер земельної ділянки. У позові вказано, що без кадастрового номера позивач не може в подальшому вільно розпоряджатись своєю земельною ділянкою.

З посиланням на судову практику Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/4114/19 та Хмельницького апеляційного суду у справі №686/22469/18, на ст. 152 Земельного кодексу України просили задовольнити позов.

Позивач ОСОБА_1 у судових засіданнях свій позов підтримав та пояснив, що з 1993 року володіє земельною ділянкою, на якій збудовано будинок, сплачував податки. Потім виявив бажання присвоїти земельній ділянці кадастровий номер, проте виявилося що його земельна ділянка перетинається на 92 % з ділянкою ОСОБА_2 , а ТОВ «Колос» заявило, що оскільки орендує у ОСОБА_2 землю, тому має права на його ділянку, оскільки кадастровий номер присвоєно саме відповідачці, а ділянки перетинаються.

Представник позивача - адвокат Яблокова Л. О. в судові засідання не з`явилася, а представник позивача - адвокат Шаровський С А. позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях позов не визнала, а її представник - адвокат Догонова Т. В. зазначила, надавши також і письмові пояснення, що ОСОБА_2 отримала земельну ділянку в поряду спадкування після своєї матері - ОСОБА_3 , якій земля належала на підставі Державного акту серії ЯЕ № 157709, який видано на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації №71-р-06 від 22 лютого 2006 року. Вищезазначену земельну ділянку 29 березня 2013 року було переоформлено на відповідачку в Солонянській державній нотаріальній конторі, а підставою переоформлення земельної ділянки та державної реєстрації було свідоцтво про право на спадщину. Вважає, що перетин земельних ділянок в кадастрі відбувався через технічні помилки, оскільки у фізичному житті земельні ділянки не перетинаються та належна відповідачці земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Колос». Доводи позивача в частині того, що він став власником своєї земельної ділянки раніше за ОСОБА_2 вважала безпідставними, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Також вважала, що ОСОБА_2 не порушувала права позивача, а при складанні технічної документації було допущено помилку, яка може бути виправлена розробником технічної документації шляхом складання акту коректури, а не шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 . Також вважала, що позивач не дотримався процедури виправлення помилок в електронному документі, який передбачено ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та обрав невірний спосіб захисту. Крім того пояснила, що ОСОБА_2 у зв`язку з такою ситуацією не заперечує замовити разом з позивачем нову технічну документацію, землевпорядні роботи з відновлення меж та внести зміни до Публічної кадастрової карти. Проте позивач не бажає вирішити спір в досудовому порядку.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Міссон Д. В. в судовому засіданні позов не визнав та вважав, що з боку відповідача відсутні порушення прав позивача, оскільки рішення про відмову присвоїти кадастровий номер приймається реєстратором, яким не є відповідач, а позовні вимоги до такої особи взагалі відсутні. Також надав і відзив на позов (а.с.212-215), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача вважав можливим вирішити питання про перетин земельних ділянок шляхом замовлення сторонами землевпорядних робіт з відновлення меж обох земельних ділянок, після чого можна буде внести зміни до Публічної кадастрової карти та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, власником якої є позивач.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Колос» в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно наданих письмових пояснень (а.с.68-82, т.2) вважає ОСОБА_2 законним власним земельної ділянки, а пред`явлений позов спрямований на позбавлення її такого права власності. Також вважав отримання позивачем земельної ділянки незаконним, оскільки Солонянська селищна рада не мала підстав для видачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з тих підстав, що така земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту.

З`ясувавши думку учасників справи, суд постановив проводити розгляд справи без участі такого представника, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, чинного на час розгляду справи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що згідно копії Державного акту серії 1-ДП № 022990 від 03 листопада 1999 року (а.с.28-29, т.1 ) ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,121 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Таке право власності позивача не заперечувалося сторонами у справі.

Згідно копії Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку замовив позивач у ТОВ «Агровектор-Плюс» (а.с.30-62, т. 2) земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 .

Згідно протоколу № ПП-1201098372021 від 04 січня 2021 року, надані позивачем документи не відповідають наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки), як не відповідають і установленим вимогами до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа та даним документації із землеустрою або оцінки земель (а.с.69, т.1).

Відповідно до Висновку щодо перевірки електронного документа державного кадастрового реєстратора Духневич В. С., відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, встановлено перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001, площа співпадає на 92,1468% (а.с.64,т.1).

На підставі Рішення № РВ-1201743132021 від 04 січня 2021 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с.65, т.1) державним кадастровим реєстратором - відділом у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянуто заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 28 грудня 2020 року, разом з доданими до неї документами та відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього з підстав, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено в протоколі проведення перевірки електронного документа та на підставі розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається реєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до відомостей, отриманих з Державного земельного кадастру, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001 є ОСОБА_2 , а земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Колос» (а.с.66, т.1).

Право власності ОСОБА_2 також підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину, яке видане 28 березня 2013 року (а.с.128, т.1) та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.130, т.1), а право оренди ТОВ «Колос» підтверджується копією Договору оренди землі від 20 лютого 2014 року (а.с.134-138, т.1.)

Дослідженими доказами підтверджено, що кадастровий номер земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 був присвоєний ще за життя її матері ОСОБА_3 , яка замовляла відповідну технічну документацію (а.с. 153-168, т.1).

З матеріалів справи з`ясовано, що у фізичному світі земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перетинаються (а.с.185, т1.), що не заперечували і сторони.

Згідно ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 цього Закону, державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 грудня 2020 року (а.с.37-38, т.2) «Про відмову у державній реєстрації земельної ділянки з підстав наявності в її межах іншої земельної ділянки або й частини» відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (так звана «накладка») є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Питання про проведення державної реєстрації або відмови у здійсненні державної реєстрації слід вирішувати з урахуванням не лише положень ст. 24 Закону, п. 111 Порядку, але і загальних принципів діяльності суб`єктів владних повноважень, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України. Виходячи із зазначеного, державним кадастровим реєстраторам слід приймати рішення з урахуванням причин, які обумовлюють «знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини». У багатьох випадках причиною вказаної ситуації є помилки, допущені при формуванні ділянки, яка вже внесена до Державного земельного кадастру, при тому, що земельна ділянка, питання про державну реєстрацію якої вирішується, відображена у поданих на реєстрацію документах коректно. У таких випадках відмова у державний реєстрації нової земельної ділянки суперечитиме КАС України. Така відмова, перешкоджаючи внесенню до Державного земельного кадастру достовірних відомостей, суперечить визначеній ст. 2 Закону, меті ведення Державного земельного кадастру, яка полягає у інформаційному забезпеченні органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб. Відмова також суперечитиме таким принципам Державного земельного кадастру, як обов`язковість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти та об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (ст. 3 Закону). Виходячи із зазначених положень закону роз`яснено, що самого по собі факту «знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини» недостатньо для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Така відмова можлива лише у випадку, коли проведення державної реєстрації призвело б до порушення принципу об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі. При цьому державний кадастровий реєстратор зобов`язаний вживати заходив для виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, відповідно до вимог ст. 37 Закону (а.с. 37-38, т.2).

З урахуванням таких рекомендацій, позивач не надав суду доказів звернення з позовом в порядку КАС України щодо оскарження Рішення реєстратора про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 04 січня 2021 року або з іншим позовом, оскільки право здійснювати виправлення помилок у Державному земельному кадастрі передбачено ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 152 1 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як з`ясовано судом під час розгляду справи для ухвалення рішення про задоволення позову слід встановити, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки площею 8,69 га, кадастровий номер 1225055100:01:163:1001, індексний номер 1223702 від 28 березня 2013 року, номер запису про право власності 484800 одночасно порушує права або інтереси позивача та суперечить актам цивільного законодавства.

Разом із тим, позивачем не надано суду доказів про порушення оспорюваним рішенням його прав, як власника земельної ділянки, оскільки він користується належною йому земельною ділянкою без перешкод, та у фізичному світі, тобто на місцевості земельні ділянки не перетинаються, тобто такий перетин існує лише в Державному земельному кадастрі.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки площею 8,69 га, кадастровий номер 1225055100:01:163:1001, індексний номер 1223702 від 28 березня 2013 року, номер запису про право власності 484800 та особисто ОСОБА_2 , а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи позивача, що ОСОБА_2 порушила процедуру оформлення прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1225055100:01:163:1001 є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Крім того, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вимога про скасування рішення може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до постанови ВП ВС у справі № 688/2908/16-ц від 29 вересня 2020 року, метою розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не довів суду яким чином реєстрація прав власності ОСОБА_2 порушує його права на земельну ділянку, власником якої він є згідно державного акту.

У зв`язку з тим, що позивач не довів суду існування підстав для задоволення позову, тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, всі витрати по справі покладаються на позивача, в тому числі і понесені відповідачкою ОСОБА_2 витрати на отриману нею професійну правничу допомогу, розмір якої складає 5 000 гривень та підтверджується наданими до справи доказами (а.с.180-184, т.2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 239, 259, 263-265, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А), третя особа яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» (52410, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Сурсько-Михайлівка, вул. Центральна, буд. 43-А) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії, - в повному обсязі.

Витрати по справі покласти на позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19 вересня 2022 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина