Постанова

від 11.09.2022 по справі 910/5456/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа№ 910/5456/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Владимиренко С.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021

у справі № 910/5456/21 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель

до Товариства з обмеженою відповідальністю « Груп ЄТС Україна »

про стягнення 45 172, 57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» про стягнення 45 172, 57 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що що у грудні 2020 позивач виконав комплекс робіт передбачених договором від 25.06.2020 № 206 на загальну суму 3830172,57 грн., але відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Груп ЄТС Україна» на користь ТОВ «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель 45172, 00 грн боргу, 2270, 00 грн судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що факт заборгованості відповідача на вказану в позовній заяві суму підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 29.12.2020.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Груп ЄТС Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, але не були доведені, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до Акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 29.12.2020 позивач виконав роботи за Договором № 206 від 25.06.2020 на загальну суму 3830172,57 грн., однак до позовної заяви не додано Акту виконаних робіт від 29.12.2020 на суму 3 165 176,08 грн., який зазначено в Акті звіряння взаєморозрахунків. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про те, що позивачем не підтверджено загальний обсяг та суму виконаних робіт. Наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Зазначає, що за результатами перемовин із позивачем жодних договорів та жодного із доданих позивачем в якості доказів документів не підписував. Наголошує, що відповідно до висновку експерта вартість фактично виконаних позивачем робіт із врахуванням вартості матеріалів та їх доставки складає 3 504 850,00 грн., а відповідачем було сплачено позивачу значно більшу суму у розмірі 5 426 642,00 грн.

Також до апеляційної скарги апелянт додає клопотання про витребування оригіналів доказів та клопотання про призначення комплексної експертизи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021, справа № 910/5456/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_1,Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 призначено на 27.09.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити доводи та міркування з приводу заявленого клопотань про витребування оригіналів доказів та клопотання про призначення комплексної експертизи, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

08.09.2021 від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що скаржником було здійснено авансові платежі по Договору № 206 від 25.06.2020 на суму 3785000,00 грн., про що зазначено у наданих позивачем платіжних дорученнях, що у свою чергу підтверджує укладення відповідачем згаданого договору. Зауважує, що відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору № 206 від 25.06.2020, а тому відсутня необхідність в призначенні почеркознавчої експертизи, з огляду на відсутність предмета спору щодо недійсності вказаного договору та інших документів, складених на його виконання.

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу № 910/5456/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 призначено на 28.02.2022.

У подальшому розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва.

Як вже зазначалось, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про витребування оригіналів доказів і клопотання про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи реквізитів документів, дослідивши яке, колегія суддів, з урахуванням принципу змагальності сторін, дійшла висновку про розгляд вищевказаних клопотань в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2022 підтримав заявлені клопотання.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2022 не з`явився.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача щодо заявлених клопотань, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи клопотань на предмет їх обґрунтованості, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для витребування оригіналів доказів і призначення у даній справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи реквізитів документів, виходячи із наступного.

У силу приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Згідно ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається за наявності визначених ст. 99 ГПК України сукупності умов лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, та питання її призначення повинне вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Обгрунтовючи заявлене клопотання про призначення судової експертизи, відповідач вказує на те, що ТОВ «Груп ЄТС Україна» не підписувало жодного із доданих позивачем в якості доказів документів на підтвердження наявності заборгованості за Договором № 206 від 25.06.2020, а підписи на всіх документах виконані не директором ТОВ «Груп ЄТС Україна», а іншою особою з наслідуванням підпису директора Ільїнського К.В. Крім того, відповідач заперечує щодо проставлення відбитку печатки підприємства на поданих позивачем документах.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи докази, а саме платіжні доручення, в реквізитах яких зазначено Договір № 206 від 25.06.2020.

Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/2017/17 від 30.05.2018).

У відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції (п. 18).

Колегія суддів, серед іншого, зауважує, що за змістом пункту 2 частини 1 статті 99 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія Північного апеляційного господарського суду не знайшла правових підстав для задоволення заявлених відповідачем клопотань про витребування оригіналів доказів і призначення у даній справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи реквізитів документів.

За результатами розгляду поданих сторонами клопотань колегія суддів перейшла до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання 12.07.2022 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку.

Крім того, 05.09.2022 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2020 р. між позивачем ( виконавцем ) та відповідачем ( замовником ) був укладений договір № 206.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами виконати та здати у відповідності до умов даного договору та договірної ціни комплекс робіт на об`єкті будівництва: Будівництво виробничо - складського комплексу», що знаходиться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. В.Чорновола, а відповідач зобов`язався своєчасно прийняти та оплатити вартість виконаних робіт, в межах договірної ціни, кошторису і умов дійсного договору.

Загальна сума договору, згідно договірної ціни та кошторису складає: 4081545,00 грн. (п. 5.1 договору).

Кошторис складається з окремих розрахунків робіт в тому числі: виготовлення залізобетонних конструкцій, їх транспортування на місця монтажу та будівельно - монтажні роботи.

Договірна ціна є динамічною і може бути змінена. Зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою до цього договору ( п. 5.3 договору ).

Згідно п. 5.4 договору від 25.06.2020 № 206 розрахунки здійснюються замовником та виконання робіт виконавцем згідно графіку фінансування, який є невід`ємною частиною даного договору. Оплата по даному договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок виконавця у безготівковій формі, вказаний у договорі.

Авансові платежі здійснюються замовником, згідно затвердженого сторонами графіка фінансування на підставі рахунку виконавця ( п. 5.5 договору ).

Здавання - приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних робіт ( по формі КБ - 2в ) підписаними обома сторонами, які щомісяця подаються виконавцем замовнику. ( п. 7.1 договору ).

Остаточні розрахунки за фактично виконані роботи з урахуванням авансових платежів здійснюються на підставі акту прийому виконаних робіт ( у формі КБ-2в ) та відповідного рахунку не пізніше 5 ( п`яти ) робочих днів з дня підписання акта ( п. 5.6 договору ).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у грудні 2020 р. виконав комплекс робіт передбачених договором від 25.06.2020 № 206 на загальну суму 3830172,57 грн., що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами виконаних будівельних робіт за грудень 2020 р.

Натомість, відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, а саме останнім сплачені авансові платежі у розмірі 3785000,00 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за виконані роботи в розмірі 45172,57 грн.

Факт заборгованості на вказану суму, на переконання позивача, підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 р. по 29.12.2020 р.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлялась претензія від 26.01.2021 р. вих. № 53 з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона ( підрядник ) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника ), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ст. 837 ЦК України ).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ) ( ст. 610 ЦК України ).

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На підтвердження обставин виконання умов Договору № 206 від 25.06.2020 позивач надав до суду довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2020 на суму 657,07822 тис. грн., акт приймання виконани робіт за грудень 2020 на суму 657078,22 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 на суму 7,91827 тис. грн., акт приймання виконаних робіт за грудень 2020 на суму 7918,27 грн. та акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.06.2020 по 29.12.2020.

Разом з тим, відповідач заперечує наявність у нього боргу за договором № 206 від 25.06.2020 та зазначає, що директор ТОВ "Груп ЄТС Україна" не підписував ні самого договору, ні актів приймання будівельних робіт, ні актів звіряння. Також він не скріплював їх печатками підприємства, а всі ці документи були підписані іншою особою з наслідуванням підпису директора ТОВ "Груп ЄТС Україна" Ільїнського К. В.

Щодо вказаних доводів відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, (далі - Положення) господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1189/19.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акти приймання виконаних робіт, які є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому, з платіжних доручень, якими ТОВ "Груп ЄТС Україна" здійснювало передплату на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель, вбачається, що призначенням платежу відповідач визначив саме «передплату за матеріали та послуги згідно договору № 206 від 25.06.2020».

Таким чином, сторони спору не тільки уклали договір підряду № 206 від 25.06.2020, а й вчинили дії на його виконання, тобто схвалили такий правочин.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що наявний на договорі № 206 від 25.06.2020, а також на акті звіряння та актах приймання виконаних будівельних робіт, відтиск печатки ТОВ "Груп ЄТС Україна" не належить цьому підприємству, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов`язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка ТОВ "Груп ЄТС Україна" була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наявний в матеріалах справи акт звіряння взаєморозрахунків від 29.12.2020 містить посилання на акт виконаних робіт від 29.12.2020 (залізобетон) на суму 3 165 176,08.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначено:

«…відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;

…акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб».

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2022 року у справі № 903/868/21.

З урахуванням наведеного та того, що позивачем до матеріалів справи не було надано акт виконаних робіт від 29.12.2020 (залізобетон) на суму 3165176,08 грн., колегія суддів приходить до висновку про те, що акт звірки взаєморозрахунків від 29.12.2020 не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин наявності заборгованості відповідача перед позивачем в частині суми, що вказано у згаданому акті виконаних робіт.

Відносно залучення до матеріалів справи нових доказів, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме - висновку судової будівельно-технічної експертизи № 02/08/21 від 02.08.2021 р., виконаного експертом Стасюк М. Ю., судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

Так, обґрунтовуючи неможливість подання до суду першої інстанції доказів, що не були предметом дослідження під час розгляду спору, відповідач посилається на те, що висновок експертизи був отриманий стороною вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Однак, наведені обставини неможливості подання доказів в суді першої інстанції не можуть бути кваліфіковані судовою колегією як такі, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки звернення товариства з відповідним запитом до експерта лише у червні 2021 залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони та не може свідчити про наявність перешкод у вчиненні дій із збирання доказів і вчасного їх подання на розгляд суду. Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю подання згаданого вище всиновку експерта.

Колегія суддів наголошує, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного та оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність у ТОВ «Груп ЄТС Україна» боргу у розмірі 45172,57 грн. за договором № 206 від 25.06.2020.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, але не були доведені, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи - знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 - скасуванню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення у даній справі, судовий збір, згідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позовних вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» про стягнення 45 172, 57 грн. відмовити.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 57, код 05784785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корпус 6, приміщення, 59, код 41186767) 3405,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 910/5456/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.09.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.В. Кропивна

С.В. Владимиренко