Постанова

від 31.10.2022 по справі 910/5456/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2022 р. Справа№ 910/5456/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021

у справі № 910/5456/21 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Груп ЄТС Україна "

про стягнення 45 172, 57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп ЄТС Україна» про стягнення 45 172, 57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Груп ЄТС Україна» на користь ТОВ «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель 45172, 00 грн боргу, 2270, 00 грн судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Груп ЄТС Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель до Товариства з обмеженою відповідальністю " Груп ЄТС Україна " про стягнення 45 172, 57 грн. відмовлено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Груп ЄТС Україна " 3405,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

14.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5456/21.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 14.09.2022 заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5456/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Владимиренко С.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 справу № 910/5456/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" про ухвалення додаткового рішення прийнято до провадження визначеним складом суду; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/5456/21 призначено до розгляду на 28.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5456/21 відкладено на 31.10.2022.

13.10.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання про зменшення заявлених позивачем судових витрат, в якому відповідач вказує на те, що наявний в матеріалах справи експертний висновок не є належним доказом у справі. Зауважує, що ТОВ «Груп ЄТС Україна» безпідставно завищено дійсну вартість витрат на правову допомогу.

Представники учасників справи в судове засідання 31.10.2022 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, 18.10.2022 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив проводити судове засідання без його участі, а відповідач у тексті заяви про ухвалення додаткового рішення просив розглядати вказану заяву без його участі.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, які долучені до матеріалів справи щодо стягнення судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

При цьому згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

З доданого до заяви про стягнення судових витрат розрахунку вбачається, що відповідач просить стягнути з відповідача: 3405,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги, 25000,00 грн. - витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи, 42600 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42600,00 грн. ТОВ «Груп ЄТС Україна» надано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- Договору про надання правової допомоги № 0504/2021-03 від 05.04.2021;

- Додатку № 2 від 31.05.2021 до Договору про надання правової допомоги № 0504/2021-03 від 05.04.2021;

- рахунків на оплату № 09122021 від 09.12.2021, № 08072022 від 08.07.2022, № 08082022 від 08.08.2022, № 12092022 від 12.09.2022;

- актів про надання правничої допомоги від 31.05.2021, 03.06.2021, 09.09.2021, 27.09.2021, 08.11.2022, 13.12.2022, 25.07.2022, 08.08.2022;

- виписки банку за період з 31.05.2021 по 11.09.2022 по клієнту ТОВ «Груп ЄТС Україна».

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 908/846/19.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Судова колегія звертає увагу на те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" залишено без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 911/3323/14 - без змін.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати відповідача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також ціни позову в розмірі 45 172,57 грн., приходить до висновку про те, що доведеними та обґрунтованими є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 23500,00 грн. В іншій частині вимог заяви слід відмовити, з огляду на їх неспівмірність з ціною позову та складністю справи.

Щодо заявлених відповідачем до стягнення витрат, пов`язаних із залученням експерта, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких, зокрема, відносяться витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Статтею 127 ГПК України внормовано, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Як було встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 910/5456/21, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 02/08/21 від 02.08.2021, виконаний експертом Стасюк М.Ю., судом апеляційної інстанції не був прийнятий як доказ у справі, оскільки відповідач не довів неможливість його подання до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відстуність правових підстав для стягнення з ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель на користь ТОВ «Груп ЄТС Україна» витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки такі витрати не пов`язані із розглядом даної справи.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про розподіл сплаченого відповідачем судового збору було вирішено при прийнятті постанови від 12.09.2022.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5456/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 57, ідентифікаційний код 14276579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 6, приміщення 59, ідентифікаційний код 41186767) 23500 (двадцять три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

4. Справу № 910/5456/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.11.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.В. Владимиренко

О.М. Гаврилюк