Ухвала

від 12.09.2022 по справі 463/5927/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/5927/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/748/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Туристично-готельний комплекс «ДНІСТЕР», в інтересах ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ», а також в інтересах ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19 серпня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

встановила:

ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2022 року клопотанняпрокуроразадоволено.

Накладено у кримінальному провадженні за №42022142040000079 від 12.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України арешт на:

- будівлі готельного комплексу літ. «А» загальною площею 14449.2 (кв.м) за адресою : м. Київ, площа Перемоги, будинок 1, реєстраційний номер 2466283080000; будівля котельні під літ. «Б-1», загальною площею 78.1 (кв.м) за адресою : м. Львів, вул. Я. Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 649762046101; будівля готелю під літ. «А-9», загальною площею 13507,4 (кв.м) за адресою: м. Львів, вул. Я.Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 1977622346101; земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:04:003:0012загальною площею 0.4892 га. шляхом заборони володіння, користування та розпорядження.

- корпоративні права ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,країна громадянства Франція, адреса: АДРЕСА_1 , у юридичній особіПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 13828634.відсоткова частки статутного капіталу якої у даній юридичній особі становить 83.99%.

Не погоджуючись з даною ухвалою адвокат ОСОБА_6 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Туристично-готельний комплекс «ДНІСТЕР», в інтересах ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ», а також в інтересах ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» подав апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР» просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні№42022142040000079 від 12.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, про арешт майна.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги в інтересах ПрАТ «ТГК «Дністер» адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що ПрАТ «ТГК «Дністер» категорично не погоджується із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, така є незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що ПрАТ «Дністер» не є та ніколи не був власником будівлі готельного комплексу літ. «А», заганю площею 14449,2 кв.м. за адресою: м.Київ, пл. Перемоги, 1. Перед накладенням арешту на майно, слідчий суддя не пересвідчився шляхом належного витребування від прокурора витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаного об`єкту нерухомості, відповідний витяг додається, із нього слідує, що власником вказаного майна є ТОВ «Хотел проперті».

Зазначає, що арешт накладено на корпоративні права ОСОБА_9 у розмірі 83,99% у юридичній особі ПрАТ «ТГУ «Дністер», хоча таких корпоративних прав не існує. Так, ПрАТ «ТГУ «Дністер» надає довідку щодо складу акціонерів станом день винесення ухвали, якою підтверджується, що ОСОБА_9 не є акціонером товариства, не має жодного акціонера у ПрАТ «ТГК «Дністер», який би володів акціями, що становлять 83,99% у розмірі статутного капіталу Товариства. Таким чином, на переконання апелянта, накладено арешт на неіснуючі корпоративні права.

Що стосується накладення арешту на будівлю готелю, котельні та земельну ділянку, слід зазначити, що вказане майно перебуває на праві власності, а земельна ділянка на праві користування у ПрАТ «ТГК «Дністер», при чому, ні у фабулі кримінального провадження, ні у клопотанні прокурора не наводиться обставин придбання вказаного майна, не ставиться питання щодо документів, на підставі яких здійснені реєстрація права власності та отримано права користування земельною ділянкою. Прокурором не вказано обставин можливого незаконного отримання у власність будівлі готельного комплексу та котельні, отримання права користування земельною ділянкою, а лише констатовано їх наявність у ПрАТ «ТГК «Дністер». Підставою для арешту у клопотанні визначено «заволодіння шляхом обману корпоративними правами ПрАТ «ТГК «Дністер», тобто виходячи з клопотання, предметом злочину є саме корпоративні права, а не інше майно, яке було набуте у процесі господарської діяльності ПрАТ «ТГК «Дністер».

Наголошує, що у клопотанні не наведено в чому полягає незаконність набуття корпоративних прав, та в чому саме полягає діяння, що становить об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Натомість, в клопотанні, та в подальшому в ухвалі, обґрунтовується необхідність накладення арешту публікаціями інтернет-видань, інформація з яких жодним чином не підтверджуються офіційними джерелами. Для твердження про опосередковане володіння корпоративними правами (через ОСОБА_9 ) громадянами рф, в ухвалі наводиться журналістське розслідування, викладене на платформі youtube, стаття на сайті інтернет ресурсу «Аргумен», дані ресурсу OPENDATAUA.

Акцентує, що журналістські розслідування, статті, публікації, відео репортажі тощо взагалі не є джерелом доказів у кримінальних провадженнях. Відповідно до ч.5, 6 ст. 95 КПК України особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, без підтвердження прямими доказами, отриманими шляхами, визначеними КІІК України, вказані матеріали є нічим іншим як припущеннями.

Стверджує, що те саме стосується і допиту у якості свідка журналіста телеканалу НТА ОСОБА_10 , яка нібито підтвердила факти викладені у журналістському розслідуванні. Відповідно до ч.5 статті 95 КПК України особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

На переконання апелянта, інформація отримана з сайтів Opendatabot та YOUCONTROL не може бути належним доказом у кримінальному провадженні оскільки порушує вимоги ст.84, 85 КПК України та є такою, що отримана не в передбаченому процесуальним законом порядку та не є процесуальним джерелом доказів.

Зазначає, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як наведено вище, в даному випадку, такими доказами стала виключно ніяк не перевірена інформація з інтернету, використання неофіційних джерел інформації у вигляді OPENDATAUA , що мало наслідком як накладення арешту на чужі об`єкти нерухомості, так і на неіснуючі корпоративні права. При накладенні арешту на дійсні активи ПрАТ «ТГК «Дністер», взагалі відсутнє обґрунтування припущення про «заволодіння корпоративними правами шляхом обману»: на чому воно будується, як це стосується майна, яке було придбано при іншому складі акціонерів Товариства.

Вказує, що в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що вказане в клопотанні майно відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КГІК України, а відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.

Зазначає, що прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

Звертає увагу, що із ухвали про арешт вбачається, що слідчим суддею не обґрунтовано підстави застосування саме заборони користування та розпорядження майном. При накладенні арешту судом не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі земельної ділянки. Наведені обставини не доведені й органом досудового розслідування. Більш того, застосування такого забезпечувального заходу як «заборони користування, володіння» взагалі має наслідком невідворотне зупинення діяльності ПрАТ «ТГК «Дністер», оскільки надання готельних послуг без фактичного користування будівлею готелю просто неможливе.

Також апелянт вважає за необхідне звернути увагу, що ПрАТ ТГК «ДНІСТЕР» з початку війни, розпочатої рф: надавав приміщення готелю для проживання та безкоштовного харчування громадян, які залишили свої домівки; надавав приміщення готелю для щоденної роботи волонтерського центру допомогу ЗСУ га щоденного безкоштовного харчування волонтерів; не виплачував дивідендів своїм учасникам, отже акціонери взагалі не отримували коштів, які на думку слідства прямо чи опосередковано могли бути направлені на фінансування війни.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ» просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19 серпня 2022 року в частині накладення арешту на будівлі готельного комплексу літ.«А», загальною площею 14449,2 кв.м. за адресою: м.Київ, пл.Перемоги, 1, реєстраційний номер 2466283080000. Прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на будівлю готельного комплексу літ.«А», загальною площею 14449,2 кв.м. за адресою: м.Київ, пл.Перемоги, 1, реєстраційний номер 2466283080000.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ПрАТ ТГК «ДНІСТЕР» не є власником будівлі готельного комплексу літ.«А», загальною площею 14449,2 кв.м. за адресою: м.Київ, пл.Перемоги.

Зазначає, що з оскаржуваної ухвали арешт на вказану будівлю накладено, оскільки її власником ПрАТ «ТГК «Дністер», проте вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки власником є ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ», що підтверджується інформацією від 25.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту.

Щодо зв`язку ОСОБА_9 із резидентами російської федерації апелянт зазначає, що як слідує і оскаржуваної ухвали підставами для твердження про опосередковане володіння корпоративними правами громадянами рф є: рішення Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №640/12980/20, журналістське розслідування, викладене на платформі «youtube» та покази свідка автора вказаного розслідування, стаття на сайті інтернет ресурсу «Аргумен», дані ресурсу Opendatabot YOUCONTROL.

Зазначає, що без підтвердження прямим доказами, отриманими шляхами, визначеними КПК України, вказані матеріали є нічим іншим як припущеннями. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №640/12980/20 не встановлено перебування будь-якої особи у розшуку. Вказане рішення не містить будь-яких преюдиційних фактів, які можуть бути підставою вжиття заходів забезпечення даного кримінального провадження.

Що стосується використання неофіційного ресурсу OPENDATAUA, YOUCONTROL, то апелянт зазначає, що за наявності Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, держателем якого є Мінюст і офіційні дані з якого могли бути отримані прокурором в належне підтвердження структури власності та бенефіціарності, чого зроблено не було, свідчить про відсутність будь-яких належних доказів та офіційних даних в розумінні КПК України, які можуть бути підставою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Наголошує, що досудове розслідування не стосується обставин придбання вказаного нерухомого майна, не ставиться питання щодо документів, на підставі яких здійснена реєстрація права власності тощо. В цілому, не вказано обставин можливого незаконного отримання у власність будівлі готельного комплексу, а лише констатовано його наявність, при чому, з помилково визначеним власником.

Вважає, що ухвала слідчого судді щодо накладення арешту будівлю готельного комплексу літ. «А», загальною площею 14 449,2 кв.м. за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1, винесена без належного з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що майно є матеріальним об`єктом, яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказує, що з ухвали про арешт вбачається, що слідчим суддею не обґрунтовано підстави застосування саме заборони користування та розпорядження майном. При накладенні арешту судом не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі земельної ділянки. Наведені обставини не доведені й органом досудового розслідування. Взагалі, відсутнє будь-яке обґрунтування, що ТОВ «Хотел проперті» та готельний комплекс, що належить останньому на праві власності має хоч якесь відношення до предмету кримінального провадження № 42022142040000079 від 12.08.2022.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19 серпня 2022 року в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_9 у юридичній особі ПрАТ «ТГК «Дністер», код 13828634, відсоткова частка статутного капіталу 83,99%. Прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_9 у юридичній особі ПрАТ «ТГК «Дністер», код 13828634, відсоткова частка статутного капіталу 83,99%.

Вказує, що ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСБКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» володіє більшістю голосів у вищому органі управління ПрАТ «ТГК «Дністер», оскільки є власником акцій, що становлять 62,13% статутного капіталу .

ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» є резидентом України, серед засновників та бенефіціарів не має громадян російської федерації як фактично, так і опосередковано. ОСОБА_9 , 25.10.1970 є громадянкою Франції, адреса: АДРЕСА_1 .

Вважає, що арешт корпоративних прав, застосований оскаржуваною ухвалою від 19.08.2022 в рамках кримінального провадження № 42022142040000079 від 12.08.2022 є безпідставним та накладений за відсутності будь-який належних доказів.

Зазначає, що в якості обґрунтування клопотання прокурор наводить ряд журналістських розслідувань, які нібито свідчать «опосередковане управління» громадянами рф корпоративними правами в ПрАТ «ТГК «Дністер». В той же час, як було зазначено вище, більшість акцій належать ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ», про яке навіть не згадується в оскаржуваній ухвалі, але саме ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» здійснює пряме управління ПрАТ «ТГК «Дністер» в межах повноважень, визначених Законом України «Про акціонерні товариства» та Статутом.

Наголошує, що предметом кримінального провадження № 42022142040000079 від 12.08.2022 є розслідування можливого на думку органу досудового розслідування «заволодіння шляхом обману корпоративними правами ПрАТ «ТГК «Дністер». Проте, для накладення арешту у такому провадженні має бути визначено хто і коли заволодів такими правами. ОСОБА_9 , 25.10.1970, країна громадянства Франція не є акціонером ПрАТ «ТГК «Дністер». Про можливе неправомірне заволодіння корпоративними правами з боку ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» мова не йде.

Натомість, накладення арешту обґрунтовується інформацією з інтернет видань, яка аж ніяким чином не підтверджуються жодними офіційними джерелами.

Звертає увагу, що для твердження про опосередковане володіння корпоративними правами (через ОСОБА_9 ) громадянами рф, в Ухвалі наводиться журналістське розслідування, викладене на платформі youtube, стаття на сайті інтернет ресурсу «Аргумен», дані ресурсу OPENDATAUA.

Акцентує ,що журналістські розслідування, статті, публікації, відео репортажі тощо взагалі не є джерелом доказів у кримінальних провадженнях. Відповідно до ч.5. 6 ст. 95 КІІКУкраїни особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, вважає, що без підтвердження прямим доказами, отриманими шляхами, визначеними КПК України, вказані матеріали є нічим іншим як припущеннями.

Вказує, що доказами стала виключно ніяк не перевірена інформація з інтернету, використання неофіційних джерел інформації у вигляді OPENDATAUA, що мало наслідком безпідставне накладення арешту на корпоративні права у ПрАТ «ТГК «Дністер».

Заслухавши доповідача, представника ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР», ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ», ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» - адвоката ОСОБА_6 , представника власника майна ОСОБА_8 на підтримання поданих апеляційних скарг, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Так, у клопотанні прокурора зазначено, що Галицькою окружною прокуратурою м.Львова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022142040000079 від 12.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, що перебуває в провадженні СВ Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області.

Згідно із клопотанням, досудове розслідування розпочато за фактом того, що невстановлені слідством особи, які опосередковано є особами, які пов`язані з російською федерацією, діючи за попередньою змовою з групою осіб, шляхом обману, використавши завідомо підроблені офіційні документи, заволоділи корпоративними правами ПРАТ ТГК «ДНІСТЕР», спричинивши шкоду в особливо великих розмірах.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, 03 березня 2022 року Верховною Радою України, з урахуванням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» (далі Закон), який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об`єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону російська федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є російська федерація та/або у яких російська федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

У свою чергу встановлено, що на території України здійснюють господарську діяльність ряд суб`єктів господарювання, службові особи яких з використанням засобів масової інформації виправдовують, визнають правомірною та заперечують збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представляючи збройну агресію російської федерації проти України як внутрішній громадянський конфлікт, та майно яких у свою чергу підпадає під засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів.

Окрім цього встановлено, що на території України здійснюють господарську діяльність юридичні особи кінцевими бенефіціарами яких прямо або опосередковано є російська федерація та/або громадяни російської федерації, а також особи, які не є громадянами російської федерації, але мають найбільш тісний зв`язок з російською федерацією, які шляхом отримання прибутку від діяльності вказаних підприємств здійснюють фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, що призвели до інших тяжких наслідків.

Галицькою окружною прокуратурою в ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено, що такою юридичною особою, кінцевими бенефіціарами якої прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або громадяни Російської Федерації, а також особи, які не є громадянами Російської Федерації, але мають найбільш тісний зв`язок з Російською Федерацією,ПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",(код ЄРДПОУ 13828634, дата державної реєстрації:05.06.1997, адреса провадження діяльності:Львівська обл., місто Львів, вул. Матейка, будинок 6, основний вид діяльності: КВЕД55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування), яке безпосередньо пов`язане із резидентами російської федерації та російським капіталом.

Так, в ході досудового розслідування згідно інформації веб порталу YOUCONTROL (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/13828634) кінцевим бенефіціаром юридичної особиПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 13828634, є ОСОБА_9 ,25.10.1970,країна громадянства Франція, адреса: АДРЕСА_1 ,відсоткова частки статутного капіталу якої у даній юридичній особі становить 83.99%.

За версією органу досудового розслідування, згідно відомостей отриманих зі ЗМІ, вищевказана особа є громадянкою Франції та Словацької Республіки російського походження, однак, проживає та зареєстрована у Франції за адресою: АДРЕСА_2 . Також, з відкритих інформаційних джерел стало відомо про причетність гр. ОСОБА_11 до діяльності низки підприємств та компаній як у Європі так і України, лобіюючи при цьому інтереси російської бізнес еліти, так як перебуває у цивільному шлюбі з громадянином росії ОСОБА_12 .

Так на сайті інтернет ресурсу «Аргумен» міститься стаття« ІНФОРМАЦІЯ_2 » уже собирается «доить» оккупированные регионы юга Украины», автор ОСОБА_13 (https://argumentua.com/stati/uchastnik-bandy-luzhnikovskie-uzhe-sobiraetsya-doit-okkupirovannye-regiony-yuga-ukrainy), в якій автором здійснюється аналіз зав`язків ОСОБА_9 з представниками російської федерації ОСОБА_14 та заступником голови Державної Думи росії ОСОБА_15 .

З метою перевірки доводів викладених у вище вказаній статті, органом досудового розслідування за допомогою інтернет ресурсу OPENDATAUA проведено аналіз власників юридичної особи АТ «Криворізький залізорудний комбінат». Згідно отриманої інформації встановлено, що станом на 25.02.2020 року кінцевими бенефіціарами у зазначеній юридичній особі були ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . В подальшому, після виходу одного із журналістських розслідування щодо причетності громадян російської федерації до енергетичного бізнесу в Україні ОСОБА_18 та ОСОБА_19 відчужили свої корпоративні права у вказаній фірмі.

Згідно відкритих джерел ОСОБА_20 являється громадянином російської федерації, який станом на 2019 рік перебував у міжнародному розшуку, вказане підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 року прийнятого у справі 640/12980/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92545173).

Про зв`язок ОСОБА_21 ОСОБА_22 та ОСОБА_9 міститься не одне журналістське розслідування, зокрема такі відомості викладені у сюжеті журналістських розслідувань журналістів телеканалу НТА «КРИВАВИЙ ДНІСТЕР», яке опубліковане в мережі 24.07.2022 року (https://www.youtube.com/watch?v=JHZulzmpjy4t=1191s).

З метою перевірки доводів викладених у цьому журналістському розслідуванні 17.07.2022 року допитано як свідка журналіста телеканалу НТА ОСОБА_23 , яка підтвердила факти наведені в її журналістському розслідуванні.

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_24 була серед засновників словацької фірмиROKOSAN s.r.o., серед засновників цієї фірмизначиться також і ОСОБА_25 , дружина заступника голови Державної Думи російської федерації ОСОБА_26 . Вказана інформація міститься на відкритому сайті міністерства юстиції Словацької Республіки (https://www.orsr.sk/vypis.asp?lan=enID=11891SID=4P=1).

Заступник голови Державної Думи ОСОБА_27 є одним із депутатівДержавної Думи, який ратифікував рішення уряду «Договір про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу між Російською Федерацією та Донецькою Народною Республікою та між Російською Федерацією та Луганською Народною Республікою» у зв`язку з чим попав під санкції США та інших країн. (https://sanctions.nazk.gov.ua/sanction-person/579/)

Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаромПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 1382863 4опосередковано є громадяни Російська Федерація які у своїх публічних виступах обґрунтовують та підтримують російську військову агресію проти України .

Таким чином, у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що ОСОБА_18 , у володінні, користуванні якої перебувають корпоративні праваПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 13828634 на загальну суму100 000 005,15гривень, можуть вчинятись реєстраційні дії щодо передачі корпоративних прав (основних засобів) іншим особам, з метою уникнення відповідальності та унеможливлення стягнення збитків за матеріалами кримінального провадження, а отримані кошти можуть використовуватись для фінансування збройних сил Російської Федерації.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майноПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 13828634 є власником наступних об`єктів:

-будівлі готельного комплексу літ. «А» загальною площею 14449.2 (кв.м) за адресою: м. Київ, площа Перемоги, будинок 1, реєстраційний номер 2466283080000;

-будівля котельні під літ. «Б-1», загальною площею 78.1 (кв.м)за адресою : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 649762046101;

-будівля готелю під літ. «А-9», загальною площею 13507,4 (кв.м) за адресою: м. Львів, вул. Я.Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 1977622346101;

Окрім цього, в постійному користуванніПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 13828634 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:04:003:0012 загальною площею 0.4892 га. реєстраційний номер 650055346101.

Вказані об`єкти нерухомого майна згідно постанови слідчого ЛРУП 1 ГУНП у Львівській області визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор Галицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 як сторона кримінального провадження звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту у кримінальному провадженні№42022142040000079 від 12.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, попередження можливості їх відчуження з метою приховування їх власників третім особам, запобігання протиправним діям, в подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, а саме на: будівлі готельного комплексу літ. «А» загальною площею 14449.2 (кв.м) за адресою: м. Київ, площа Перемоги, будинок 1, реєстраційний номер 2466283080000; будівля котельні під літ. «Б-1», загальною площею 78.1 (кв.м) за адресою : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 649762046101; будівля готелю під літ. «А-9», загальною площею 13507,4 (кв.м) за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 1977622346101; земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:04:003:0012загальною площею 0.4892 га. шляхом заборони володіння, користування та розпорядження, а також накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства Франція, адреса: АДРЕСА_1 , у юридичній особіПРАТ ТГК "ДНІСТЕР",код ЄРДПОУ 13828634.відсоткова частки статутного капіталу якої у даній юридичній особі становить 83.99%.

При цьому, задовольняючи клопотання прокурора та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю запобігання можливого відчуження, приховування, пошкодження псування, зникнення, втрати, знищення, а також забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування.

Поряд із цим, не зрозуміло, на які саме докази покликається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст. 171 КПК України прокурор належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв`язок є між кримінальними правопорушеннями, що розслідуються, та майном, на яке просить накласти арешт прокурор.

Викладаючи зміст клопотання, прокурор обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідають будівлі готельного комплексу літ. «А» загальною площею 14449.2 (кв.м) за адресою : м. Київ, площа Перемоги, будинок 1, реєстраційний номер 2466283080000; будівля котельні під літ. «Б-1», загальною площею 78.1 (кв.м) за адресою : м. Львів, вул. Я. Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 649762046101; будівля готелю під літ. «А-9», загальною площею 13507,4 (кв.м) за адресою: м. Львів, вул. Я.Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 1977622346101; земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:04:003:0012загальною площею 0.4892 га. та які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту вказаного майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні прокурора підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що вказане в клопотанні майно відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.

В постановіслідчого СВ ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_28 від 18 серпня 2022 рокупро визнання вказаних об`єктів нерухомого майнаречовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч.1 ст. 98 КПК України відповідає вказане вище майно.

Тобто, правова підстава, передбачена ч.3 ст. 170 КПК України, на наявність якої посилається сторона обвинувачення у своєму клопотанні, відсутня.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що будівлі готельного комплексу літ. «А» загальною площею 14449.2 (кв.м) за адресою : м. Київ, площа Перемоги, будинок 1, реєстраційний номер 2466283080000; будівля котельні під літ. «Б-1», загальною площею 78.1 (кв.м) за адресою : м. Львів, вул. Я. Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 649762046101; будівля готелю під літ. «А-9», загальною площею 13507,4 (кв.м) за адресою: м. Львів, вул. Я.Матейка, будинок 6, реєстраційний номер 1977622346101; земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:04:003:0012загальною площею 0.4892 га. є речовим доказом та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В той же час, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке він просив накласти арешт,є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочинута відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, чи може підлягати спеціальній конфіскації. Винесена постанова слідчого СВ ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_28 від 18 серпня 2022 року про визнання зазначених в клопотанні об`єктів нерухомого майнаречовими доказами є формальною.

Більше того, за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношенняоб`єкти нерухомого майната корпоративні права ОСОБА_9 взагалі маютьдо розслідуваних кримінальних правопорушень, передбаченихч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, і колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на майно.

Так, як вбачається з матеріалів судового провадження, ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР» не є власником будівлі готельного комплексу літ. «А» загальною площею 14449.2 (кв.м) за адресою : м. Київ, площа Перемоги, будинок 1, натомість відповідно до долученого до матеріалів справи витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаного об`єкту нерухомості, власником вказаного майна є ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ», про що зазначає в своїй апеляційній скарзі представник.

Крім того, із наданої під час апеляційного розгляду справи довідки щодо складу акціонерів Товариства, виданої ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР», вбачається, що станом на 19.08.2022 ОСОБА_29 не є акціонером даного Товариства, а також не має жодного акціонера у ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР», який би володів акціями, що становлять 83,99 % розміру статутного капіталу Товариства.

Колегія суддів, вважає за необхідне також зазначити, що будівлі готелю, котельні та земельна ділянка, дійсно перебуває на праві власності, а земельна ділянка на праві користування у ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР», однак ні у фабулі кримінального провадження, ні у клопотанні прокурора не наводиться обставин придбання вказаного майна, при цьому в клопотанні прокурором не ставилось питання щодо документів, на підставі яких здійснена реєстрація права власності та отримано право користування земельною ділянкою, не вказано обставин можливого незаконно отримання у власність будівель готельного комплексу та котельні, отримання права користування земельною ділянкою, а лише констатовано їх наявність у ПрАТ «ТГК «ДНІСТЕР»,

Разом із цим, в клопотанні прокурора не вказано в чому полягає незаконність набуття корпоративних прав та яким чином таке набуття стосується кримінального провадження №42022142040000079.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однакпрокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоча в клопотанніпрокурорвказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні,але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому колегія суддів вважає, що існування правових підстав, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною як в клопотанніпрокурораз доданими до нього матеріалами, так і в ухвалі слідчого судді.

Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арештє предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочинута відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України,

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенніклопотання прокурора щодо арешту майна,як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Туристично-готельний комплекс «ДНІСТЕР», в інтересах ТОВ «ХОТЕЛ ПРОПЕРТІ», а також в інтересах ТОВ «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ГОТЕЛЬНА КОМПАНІЯ» - задоволити.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 19 серпня 2022 року про накладення арешту на майно, скасувати.

В задоволенні клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні№42022142040000079 від 12.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, про арешт майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: