Рішення

від 08.09.2022 по справі 902/441/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2022 р. Cправа № 902/441/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейкіної М.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код юридичної особи 00135390

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара", 22455, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Корделівка(з), вул. Київська, будинок 64, ідентифікаційний код юридичної особи 44110528

про стягнення 122 345 907, 73 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Майдан А.В., згідно довіреності (у режимі відеоконференції);

від відповідача - адвокат Тихонюк Н.М., згідно довіреності

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 13.06.2022 року надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" про стягнення 115 568 016, 86 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №12/01/01/2326-НП від 31.12.2021, у тому числі: 101 400 023, 58 гривень - основного боргу, 5 528 384, 85 гривень - пені, 7 847 854, 82 гривень - інфляційних втрат та 791 753, 61 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою суду від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/441/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14 липня 2022 року о 12:00 год.

12.07.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 103 від 06.07.2022 (вх. № 01-34/5635/22 від 12.07.2022) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, просить у задоволенні позову відмовити.

12.07.2022 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№ 01-34/5659/22 від 12.07.2022) про збільшення розміру позовних вимог, стягнення 122 345 907, 73 гривень заборгованості, у тому числі 101 400 023, 58 грн. основного боргу, 9 139 892, 54 гривень - пені, 10 797 547, 54 гривень - інфляційних втрат та 1 008 444, 07 гривень 3% річних.

13.07.2022 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.07.2022 до суду від представника позивача надійшла заява вхідний № 01-34/5713/22 від 13.07.2022 про долучення копій документів (на підтвердження повноважень представника позивача) до матеріалів справи.

За наслідком розгляду заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог суд у судовому засіданні 14.04.2022 постановив ухвалу про прийняття до розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про збільшення розміру позовних вимог вх. № 01-34/5659/22 від 12.07.2022, здійснення подальшого розгляду справи з її урахуванням, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 14.07.2022 року суд постановив ухвалу про задоволення заяви відповідача про відкладення підготовчого засідання, відкладення підготовчого засідання у справі № 902/441/22 на 29.07.2022 року об 11:30, яку занесено до протоколу судового засідання.

18.07.2022 до суду надійшла у паперовому вигляді заява представника позивача № 01/01/07-433 від 11.07.2022 (вх. №01-34/5791/22) про збільшення розміру позовних вимог ідентична заяві поданій до суду 12.07.2022 у електронному вигляді через підсистему "Електронний суд".

19.07.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 01/01/07-447 від 14.07.2022 (вх. № 01-34/5851/22 від 19.07.2022).

26.07.2022 до суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив № 122 від 25.07.2022 (вх. № 01-34/6072/22 від 26.07.2022).

27.07.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № 01/01/07-484 від 27.07.2022 (01-34/6119/22 від 27.07.2022) про долучення до матеріалів справи та дослідження у судовому засіданні документів щодо звіряння взаєморозрахунків між сторонами.

28.07.2022 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло ідентичне клопотання вхідний № 01-34/6124/22 від 28.07.2022 про долучення до матеріалів справи та дослідження у судовому засіданні документів щодо звіряння взаєморозрахунків між сторонами підписане електронними підписом.

28.07.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № 125 від 28.07.2022 (вх. № 01-34/6162/22 від 28.07.2022), у якому останній просить надати час для з`ясування та знаходження листа позивача від 19.07.2022 про здійснення звірки взаєморозрахунків, продовжити термін для надання підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

На визначену судом дату 29.07.2022 у судове засідання з`явилися представники позивача та представник відповідача.

Судом у судовому засіданні оголошено документи, які надійшли до суду на виконання вимог суду.

Представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду поданого до суду 28.08.2022 клопотання про надання часу для з`ясування та знаходження листа позивача від 19.07.2022 про здійснення звірки взаєморозрахунків, а також клопотав про долучення до матеріалів справи оригіналу підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Заслухавши учасників судового засідання суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача, залишення без розгляду поданого до суду 28.07.2022 клопотання № 125 від 28.07.2022 (вх. № 01-34/6162/22 від 28.07.2022) та ухвалу про долучення до матеріалів справи поданих представником позивача документів щодо звіряння взаєморозрахунків між сторонами та поданого представником відповідача оригіналу акту звірки взаєморозрахунків, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2022 закрито підготовче провадження у справі № 902/441/22, призначено справу № 902/441/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.08.2022 об 11:00 год.

23.08.2022 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли документи, на виконання вимог суду, щодо відображення у податковому обліку господарської операції за договором поставки №12/01/01/2326-НП від 31.12.2021.

У судовому засіданні 23.08.2022 суд постановив ухвалу якою зобов`язав представника позивача надати оригінали документів, копії яких надані до справи, оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 902/441/22 по суті до 09.09.2022 об 11:00 год.

05.09.2022 від представника позивача надійшла заява про долучення оригіналів документів до матеріалів справи № 01/01/07-599 від 31.08.2022 (вх. № 01-34/7314/22 від 05.09.2022), копії яких знаходяться у матеріалах справи.

05.09.2022 від представника позивача надійшов супровідний лист № 01/01/07-600 від 31.08.2022 (вх. № 01-34/7318/22 від 05.09.2022) яким надано копії документів у паперовому вигляді, поданих до суду 23.08.2022 через підсистему "Електронний суд".

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 09.09.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

У судовому засіданні 09.09.2022, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" 115 568 016, 86 гривень заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №12/01/01/2326-НП від 31.12.2021, у тому числі: 101 400 023, 58 гривень - основного боргу, 5 528 384, 85 гривень - пені, 7 847 854, 82 гривень - інфляційних втрат та 791 753, 61 гривень 3% річних.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив отримання від позивача за договором поставки нафтопродуктів на суму 101 400 023,58 гривень та зазначив, що форс-мажорні обставини пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні вплинули на спроможність відповідача здійснити своєчасні розрахунки з постачальником за отриманий товар.

З метою проведення розрахунку з позивачем, відповідач проводить претензійно-позовну роботу по стягненню дебіторської заборгованості зі своїх боржників. Водночас, посилаючись на пункт 6.1 договору та статтю 218 ГК України відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, під час виконання своїх зобов`язань за договором поставки №12/01/01/2326-1-111 від 31.12.2021 року та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрнафта».

У відповіді на відзив позивач не погодився з викладеними доводами відповідача щодо обставин форс-мажору та зазначив, що пунктом 6.2. договору передбачено, що сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів повідомити іншу сторону про неспроможність виконати свої зобов`язання (їх частину) по цьому договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, шо підпадає під дії форс-мажорних обставин та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. Необхідним і достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни, сторони, для якої настали обставини форс-мажору.

Позивач зазначає, що жодних повідомлень на адресу позивача зі сторони відповідача щодо дії форс-мажорних обставин на його діяльність та як наслідок невиконання своїх зобов`язань за договором не надходило. Доказів направлення такого повідомлення відповідачем не надано. Водночас згідно з пунктом 6.3. договору поняття «форс-мажорні» обставини за цим договором ні при яких умовах не включає відсутність коштів та/або неможливість виконання фінансових зобов`язань. Зобов`язання покупця щодо здійснення всіх фінансових розрахунків є абсолютним та безумовним. Не є форс-мажорними обставинами: відсутність грошових коштів (з будь-якої причини), зростання курсу валют, криза, дефолт, відсутність товарів на ринку, а також порушення зобов`язань контрагентами.

Також позивач зазначає, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (у редакції станом на дату написання відповіді на відзив) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають на тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), з якого вбачається, що Калинівська територіальна громада Вінницької області, куди входить с. Корделівка (місцезнаходження відповідача) не перебувала в районі проведення бойових дій або була в окупації чи оточенні.

Позивач вважає, що обставини форс-мажору повинні бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності, проте відповідачем не було подано жодного доказу, який би свідчив про дію форс-мажорних обставин на його господарську діяльність, які були б наслідком невиконання своїх зобов`язань за договором.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з претензією від 03.05.2022 р. №01/01/07-250 щодо сплати заборгованості за договором, але відповіді не отримав. Вказане свідчить про небажання відповідача виконувати свої зобов`язання за договором.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Відповідач зазначає, що обставини військової агресії проти України та введення воєнного стану є загальновідомими і не потребують доказування та просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.12.2021 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілара» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 12/01/01/2326-НП (далі - договір).

Положеннями пункту 1.1 договору сторони передбачили, що на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати покупцеві у власність нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно пункту 1.3 договору постачальник протягом січня 2022 року поставляє покупцю товар в наступному асортименті, кількості, за ціною та наступними умовами поставки, а саме:

EXW - резервуари нафтобаз, що належать ТОВ «НАФТАСІТІ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів:

- бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 (з присадками Кeropur ENERGY концерну BASF) в кількості 216,239 тон за ціною 35 840,00 грн/тону з ПДВ, вартість з ПДВ 7 750 006,62 грн;

- бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 в кількості 182,692 тон за ціною 36 907,00 грн/тону з ПДВ, вартість з ПДВ 6 742 612,91 грн;

- бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 (з присадками Кeropur ENERGY концерну BASF) в кількості 135,396 тон за ціною 36 907,00 грн/тону з ПДВ, вартість з ПДВ 4 997 059,63 грн;

- паливо дизельне Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 в кількості 312,605 тон за ціною 31 377,00 грн/тону з ПДВ, вартістю з ПДВ 9 808 607,09 грн.

Всього 846,932 тон, вартістю з ПДВ 29 298 286,25 грн.

EXW - франко-резервуар ПАТ «Укртатнафта» м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3:

- бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 (з присадками Кeropur ENERGY концерну BASF) в кількості 2 011,767 тон за ціною 35 840,00 грн/тону з ПДВ, вартість з ПДВ 72 101 737,33 грн.

Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 101 400 023,58 гривень з ПДВ.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що товар поставляється товарними партіями на умовах та у строки передбачені пунктом 1.3. цього договору.

Згідно пункту 3.2. договору передача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється у встановленому чинним законодавством України порядку з оформленням акту приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 3.3. договору моментом поставки товару і моментом переходу права власності на товар до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

В актах приймання-передачі товару, сторони зазначають найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти приймання-передачі, в яких вказується найменування, кількість, ціна і вартість товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу (пункт 3.5. договору).

Положеннями пунктів 4.1., 4.2., 4.3. договору сторони передбачили, що товар, який поставляється за цим договором оплачується за цінами, зазначеними у п. 1.3. цього договору. Загальна вартість цього договору складається з сумарної вартості товару, що поставляється за цим договором згідно п. 1.3. цього договору. Покупець здійснює розрахунки по цьому договору в розмірі 100 % вартості товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 9 цього договору, в строки не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Згідно пункту 7.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 02 березня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.

Положеннями пункту 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку, порушення строків оплати за поставлений товар відповідно до цього договору покупець сплачує постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від ціни не оплаченого товару, за кожний день прострочення.

Договір поставки № 12/01/01/2326-НП від 31.12.2021р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Передача товару за договором здійснювалася на підставі актів приймання - передачі нафтопродуктів, зокрема:

- згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів № 1 від 31 січня 2022 року, постачальник передав, а покупець прийняв - бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 (з присадками Кeropur ENERGY концерну BASF) в кількості 216,239 тон загальною вартістю 7 750 006,62 гривень з ПДВ.

- згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів № 2 від 31 січня 2022 року, постачальник передав, а покупець прийняв бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 в кількості 182,692 тон загальною вартістю 6 742 612,91 гривень з ПДВ.

- згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів № 3 від 31 січня 2022 року, постачальник передав, а покупець прийняв бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно ДСТУ 7687:2015 (з присадками Кeropur ENERGY концерну BASF) в кількості 135,396 тон загальною вартістю 4 997 059,63 гривень з ПДВ.

- згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів № 4 від 31 січня 2022 року, постачальник передав, а покупець прийняв паливо дизельне Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 в кількості 312,605 тон загальною вартістю 9 808 607,09 гривень з ПДВ.

- згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів № 5 від 31 січня 2022 року, постачальник передав, а покупець прийняв бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Кeropur ENERGY концерну BASF) в кількості 2 011,767 тон загальною вартістю 72 101 737,33 гривень з ПДВ.

Під час розгляду справи по суті, судом досліджено подані позивачем на вимогу суду для огляду оригінал договору поставки, оригінали актів приймання - передачі нафтопродуктів та встановлено, що вони відповідають наявним у матеріалах справи копіям документів.

Відповідно до пункту 4.3. договору покупець повинен був здійснити розрахунок за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару, тобто до 02.03.2022 року.

У визначений договором строк відповідач оплату не здійснив.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар належної якості та кількості на умовах та у порядку, визначеному договором, натомість відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за договором не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, яке станом на день звернення до суду не виконане.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 115 568 016, 86 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №12/01/01/2326-НП від 31.12.2021, з яких: 101 400 023, 58 гривень - основного боргу, 5 528 384, 85 гривень - пені, 7 847 854, 82 гривень - інфляційних втрат та 791 753, 61 гривень - 3% річних.

12.07.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, стягнення 122 345 907, 73 гривень заборгованості, у тому числі 101 400 023, 58 грн. основного боргу, 9 139 892, 54 гривень - пені, 10 797 547, 54 гривень - інфляційних втрат та 1 008 444, 07 гривень - 3% річних.

За наслідком розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд постановив ухвалу про прийняття до розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про збільшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи з її урахуванням, яку занесено до протоколу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 12/01/01/2326-Н від 31.12.2021 року у розмірі 122 345 907, 73 гривень, у тому числі 101 400 023, 58 гривень основного боргу, 9 139 892, 54 гривень - пені, 10 797 547, 54 гривень - інфляційних втрат, 1 008 444, 07 гривень - 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за актами приймання - передачі нафтопродуктів №№1-5 від 31.01.2022 року було передано відповідачу товар на загальну суму 101 400 023,58 гривень.

Акти приймання-передачі містять підписи уповноважених представників сторін, які скріпленні печатками сторін.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару.

Здійснення господарської операції з поставки товару відповідачу підтверджується також зареєстрованими позивачем податковими накладними № 9931130, № 9931101, №9931099, №9931098, №9931096 від 31.01.2022 року.

За отриманий товар відповідач у строки передбачені договором оплату не здійснив.

Зобов`язання відповідача за договором з оплати товару в сумі 101 400 023,58 гривень станом на дату звернення позивача з позовом залишились не виконаними.

Наявність заборгованості відповідача у розмірі 101 400 023,58 гривень підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків від 19.07.2022 року за період з 01.01.2022 по 19.07.2022 року, обопільно підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, що міститься у матеріалах справи (т.1 арк спр.146).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 101 400 023,58 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 139 892, 54 гривень - пені, 10 797 547, 54 гривень - інфляційних втрат, 1 008 444, 07 гривень - 3% річних нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку, порушення строків оплати за поставлений товар відповідно до цього договору покупець сплачує постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від ціни не оплаченого товару, за кожний день прострочення.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від ціни не оплаченого товару відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума пені нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 9 139 892,54 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на суму основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 10 797 547,54 гривень інфляційних втрат та 1 008 444,07 гривень 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що не мав можливості своєчасно оплатити вартість поставленого позивачем товару з незалежних від нього форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України у цьому листі зазначила, що вказані обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Пунктом 6.1 договору поставки сторони визначили, що при настанні обставин непереборної сили - обставин, які не можуть бути передбачені сторонами при укладанні договору, і проти виникнення яких сторони не можуть вжити відповідних заходів (форс-мажорні обставини), строк виконання зобов`язань сторін по цьому договору відкладається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, що допустила внаслідок дії форс-мажорних обставин невиконання, або неналежне виконання зобов`язань по цьому договору в цілому, або окремих його умов, звільняється від відповідальності за таке невиконання, або неналежне виконання на час дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до пункту 6.2 договору сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10 календарних днів повідомити іншу сторону про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, що підпадає під дію обставин форс-мажору та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. Необхідним і достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни сторони, для якої настали обставини форс-мажору.

Поняття „форс-мажорні" обставини за цим договором ні при яких умовах не включає відсутність коштів та/або неможливість виконання фінансових зобов`язань. Зобов`язання покупця щодо здійснення всіх фінансових розрахунків є абсолютними та безумовними (пункт 6.3. договору).

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 Верховний Суд також зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано суду належних доказів повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об`єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором та є підставою для відстрочення строку їх виконання.

Не надано відповідачем також доказів звернення до позивача з пропозиціями перегляду умов договору, врегулювання спору мирним шляхом з огляду на дію обставин, які на його думку, перешкоджали виконанню зобов`язань за договором.

Суд вважає, що у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання зобов`язання за договором, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено дію та вплив форс-мажорних обставин саме у взаємовідносинах із позивачем за укладеним договором поставки, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Судом також враховано, що відповідачем не подано належних доказів, що внаслідок введення воєнного стану на території України, відповідач не міг здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід і введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Суд вважає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та надзвичайність і невідворотність цих обставин не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання за відповідним договором з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

У заявах по суті спору відповідач посилається на те, що невиконання зобов`язання за договором викликане наявністю дебіторської заборгованості з боку його контрагентів.

У усних поясненнях представник відповідача також пояснила, що придбані у позивача нафтопродукти були у подальшому реалізовані оптовим та роздрібним покупцям, які зі свого боку допустили прострочення з оплати.

З викладеного вбачається, що відповідач не був обмежений у здійсненні своєї господарської діяльності та прострочення в оплаті обгрунтоване останнім саме невиконанням своїх обов`язків контрагентами боржника.

Водночас, відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України та пункту 6.3. договору недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника та відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від виконання зобов`язань перед кредитором та не є правовою підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 122 345 907, 73 гривень, у тому числі 101 400 023, 58 гривень основного боргу, 9 139 892, 54 гривень - пені, 10 797 547, 54 гривень - інфляційних втрат, 1 008 444, 07 гривень - 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 8910-П22 від 03.06.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 868 350,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 868 350,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара" (22455, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Корделівка(з), вул. Київська, будинок 64, ідентифікаційний код юридичної особи 44110528) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код юридичної особи 00135390) 122 345 907, 73 гривень (сто двадцять два мільйони триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот сім гривень сімдесят три копійки) заборгованості, у тому числі 101 400 023, 58 гривень (сто один мільйон чотириста тисяч двадцять три гривні п`ятдесят вісім копійок) основного боргу, 9 139 892, 54 гривень (дев`ять мільйонів сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні п`ятдесят чотири копійки) пені, 10 797 547, 54 гривень (десять мільйонів сімсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок сім гривень п`ятдесят чотири копійки) інфляційних втрат, 1 008 444, 07 гривень (один мільйон вісім тисяч чотириста сорок чотири гривні сім копійок) 3% річних та 868 350,00 гривень (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят гривень) витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 0660013446@i.ua; vilara_llc@ukr.net.

Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; office@ukrnafta.com; mobpost2014@gmail.com; 0660013446@i.ua;

3 - відповідачу, 22455, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Корделівка(з), вул. Київська, буд. 64; 21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 3Б; vilara_llc@ukr.net.