Рішення

від 18.09.2022 по справі 910/6056/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/6056/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест"

про стягнення 685 277,77 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 685 277,77 грн., з яких: 500 178,95 грн. - заборгованість за використану протягом вересня-листопада 2021 року електричну енергію, 68 873,83 грн. - пеня, 72 825,92 грн. - інфляційні втрати, 8 386,55 грн. - 3 % річних, 35 012,52 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за укладеним між сторонами договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 02.09.2021 року № 1/23-70-21.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6056/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.07.2022 про відкриття провадження у справі № 910/6056/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 42.

Проте вищевказане відправлення з трек-номером 0105492532629 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 року між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" (Сторона-2) було укладено договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-70-21 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу витрати за використану електричну енергію в межах 440 кВт потужності силових та освітлювальних електроприймачів (по ІІІ категорії надійності споживачів згідно "Правил улаштування електроустановок") в приміщеннях, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 8, літера "Л", ливарний корпус № 6.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість використаної енергії визначається згідно показань лічильників. Кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

За умовами пункту 3.2 Договору вартість 1 кВт/год електричної енергії визначається згідно калькуляції, складеній Стороною-1 і може змінюватись по причині різних факторів. Вартість використаної електричної енергії може змінюватися у зв`язку зі зміною зазначених тарифів. Тарифи можуть змінюватися в установленому порядку нормативними документами уповноважених державних органів і є обов`язковими для сторін за цим Договором з моменту введення їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що авансовий платіж за використані енергоресурси у розмірі 70 % Сторона-2 здійснює до 15 числа кожного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів наступного місяця після надання послуг на підставі актів приймання-передавання енергоресурсів та виставлених рахунків.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" відповідно до платіжного доручення від 03.09.2021 року № 257 сплатило на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" авансовий платіж за використання електричної енергії згідно з договором від 02.09.2021 року № 1/23-70-21 у загальному розмірі 1 137 549,60 грн.

Згідно з пунктом 3.9 Договору орієнтована вартість Договору на 2021 рік на період з 01.09.2021 року по 31.12.2021 року становить 4 136 544,00 грн. Кількість кВт/год - 1 200 000.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 01.09.2021 року.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, позивач посилався на те, що протягом вересня-листопада 2021 року відповідачем, з урахуванням умов Договору, було використано електричну енергію на загальну суму 1 637 728,55 грн. На підтвердження обсягу та вартості спожитої відповідачем протягом спірного періоду електроенергії Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" надало суду, зокрема, розрахунок споживання по споживачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" за вересень 2021 року, копію витягу з Журналу для обліку спожитої відповідачем електроенергії з відомостями про показники встановленого на об`єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" засобу обліку - лічильника типу SL7761X081 № 84658339 (у тому числі початковий показник: 10,005; показник за жовтень 2021 року: 59,445 (різниця 49,44); показник за листопад 2021 року: 143,235 (різниця 83,79)); калькуляції планової собівартості електроенергії для сторонніх організацій на вересень 2021 року (яка діяла у вересні та жовтні 2021 року) та на листопад 2021 року. Крім того, у матеріалах справи наявна копія відповідного акту технічної перевірки встановленого на об`єкті відповідача засобу обліку електроенергії, за яким лічильник типу SL7761X081 № 84658339 знаходиться у справному стані та функціонує відповідно до вимог, визначених у паспорті.

Листом від 16.11.2021 року вих. № 1868/70-12/23 позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" акти приймання-передавання енергоресурсів за вересень 2021 року на суму 490 138,75 грн. та за жовтень 2021 року на суму 383 425,00 грн., а також завірену копію калькуляції планової собівартості електроенергії на вересень 2021 року для сторонніх організацій, яка діяла у вересні та жовтні 2021 року. У наведеному зверненні Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" також повідомило, що відповідач згідно з пунктами 3.6, 3.7 Договору зобов`язаний повернути підписані акти приймання-передавання енергоресурсів або надати мотивовану відмову від їх підписання протягом 5 днів з моменту їх отримання.

Разом із тим, позивач вказував, що наведені акти були повернуті на його адресу без підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест", у той час як відповідачем не було надано мотивованої відмови від підписання цих документів.

У випадку невідшкодування витрат за використану електричну енергію у строк, зазначений у пункті 3.3 цього Договору, та невиконання договірних відносин, виконання зобов`язань Стороною-1 на користь Сторони-2 припиняється (пункт 3.4 цієї угоди).

Беручи до уваги вказані положення, а також зважаючи на ухилення відповідача від підписання актів та враховуючи порушення останнім взятих на себе грошових зобов`язань з відшкодування витрат за використану електричну енергію за Договором, уповноваженими представниками позивача був складений акт від 26.11.2021 року про припинення електропостачання електроприймачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" з 15:00 годині 26.11.2021 року, а також акт від 01.12.2021 року про фіксацію останніх показників лічильника відповідача безпосередньо після припинення постачання електричної енергії.

Листом від 03.12.2021 року № 1959/70-12/23 Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" з повідомленням про призупинення подачі електроенергії на об`єкт відповідача. Разом з наведеним листом позивач повторно направив на адресу відповідача акти приймання-передавання енергоресурсів за вересень 2021 року на суму 490 138,75 грн. та за жовтень 2021 року на суму 383 425,00 грн., а також надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" підписаний позивачем акт приймання-передавання енергоресурсів від 02.12.2021 року за листопад 2021 року на суму 764 164,80 грн. та рахунок-фактуру від 03.12.2021 року № 9486/11 на сплату суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" станом на момент припинення електропостачання у розмірі 500 178,95 грн. (що фактично становить різницю між вартістю спожитої відповідачем протягом вересня-листопада 2021 року електроенергії у загальному розмірі 1 637 728,55 грн. та сумою здійсненого останнім авансового платежу в розмірі 1 137 549,60 грн.).

Факт направлення вищевказаного листа з долученими до нього документами підтверджується наданими позивачем копіями відповідного опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 0101043676599 та фіскального чека від 08.12.2021 року.

Відповідно до пункту 3.6 Договору Сторона-2 зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання і підписання акту приймання-передавання енергоресурсів направити 1 примірник Стороні-1 (відділ головного енергетика).

Проте, у порушення умов Договору відповідач повторно не підписав надіслані йому акти та не оплатив наявну в нього заборгованість за рахунком-фактурою від 03.12.2021 року № 9486/11 на суму 500 178,95 грн.

За умовами пункту 3.7 Договору у разі не підписання акту приймання-передавання енергоресурсів Стороною-2, остання повинна письмово надати мотивовану відмову від підписання акту приймання-передавання енергоресурсів протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови Сторони-2 Стороною-1 у вказаний строк, акти приймання-передавання енергоресурсів вважаються підписаними, кількість використаної електричної енергії вважається такою, що використана Стороною-2, а рахунок підлягає обов`язковій оплаті.

Зважаючи на те, що на момент звернення Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до суду з означеним позовом відповідач не підписав направлені на його адресу акти приймання-передавання енергоресурсів за вересень-листопад 2021 року, а також не надав письмової мотивованої відмови від їх підписання, суд дійшов висновку про те, що такі акти у розумінні пункту 3.7 Договору вважаються підписаними, кількість використаної відповідачем протягом вищевказаного періоду електричної енергії вважається такою, що використана Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест", а рахунок-фактура від 03.12.2021 року № 9486/11 на суму 500 178,95 грн. підлягає обов`язковій оплаті відповідачем.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" своїх грошових обов`язків з оплати вартості електроенергії за рахунком-фактурою від 03.12.2021 року № 9486/11 на суму 500 178,95 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також нарахував до стягнення з останнього 68 873,83 грн. пені, 72 825,92 грн. інфляційних втрат, 8 386,55 грн. 3 % річних та 35 012,52 грн. штрафу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 02.09.2021 року № 1/23-70-21 як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 500 178,95 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і строк сплати цієї заборгованості, з урахуванням пункту 3.3 Договору, є таким, що настав, тоді як відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного відшкодовувати позивачу витрати за використану електричну енергію за Договором, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" просило суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 386,55 грн., нараховані на суму основного боргу в розмірі 500 178,95 грн. у період з 15.12.2021 року по 06.07.2022 року, а також 72 825,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу протягом грудня 2021 року - травня 2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 72 825,92 грн. та 3 % річних у сумі 8 386,55 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 68 873,83 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочену суму основного боргу в розмірі 500 178,95 грн. у період з 15.12.2021 року по 06.07.2022 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року № 928) до 31.12.2022 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за надані послуги, що зазначені в Договорі, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, до повного розрахунку за надані послуги.

Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 68 873,83 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Разом із тим, позивач на підставі статті 231 Господарського кодексу України просив суд стягнути з відповідача 35 012,52 грн. штрафу, нарахованого за прострочення понад 30 днів оплати грошових коштів за Договором, що становить 7 % від загальної суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" у розмірі 500 178,95 грн.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 року в справі № 3-1гс14, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі № 904/1858/16, від 20.05.2020 року в справі № 905/2466/16.

У спірних правовідносинах відповідачем порушено грошове зобов`язання з відшкодування витрат за використану електричну енергію за Договором, у той час як умовами цього правочину стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 % за порушення виконання саме грошових зобов`язань не передбачено. Відтак, підстави для застосування положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України до вищенаведених вимог Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення штрафу відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленого штрафу в розмірі 35 012,52 грн., нарахованого внаслідок неналежного виконання спірного Договору, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю його нарахування.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати суми заборгованості у розмірі 500 178,95 грн.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" (03039, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 42; код ЄДРПОУ 39560471) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8; код ЄДРПОУ 14307357) 500 178 (п`ятсот тисяч сто сімдесят вісім) грн. 95 коп. основного боргу, 68 873 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 83 коп. пені, 8 386 (вісім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 55 коп. 3 % річних, 72 825 (сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, а також 9 753 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.09.2022 року.

Суддя В.С. Ломака