Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/6056/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6056/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Кутіщева О.А. (посвідчення адвоката ЗП002686 від 18.09.2020)

від відповідача: Ніцос А.А. (посвідчення адвоката 21/1501 від 20.06.2018)

вільний слухач: Жук-Шахрай С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022

у справі № 910/6056/22 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест"

про стягнення 685 277,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 685 277,77 грн, з яких: 500 178,95 грн - заборгованість за використану протягом вересня - листопада 2021 електричну енергію, 68 873,83 грн - пеня, 72 825,92 грн - інфляційні втрати, 8386,55 грн - 3 % річних та 35 012,52 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за укладеним між сторонами договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-70-21 від 02.09.2021.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" 500 178,95 грн основного боргу, 68 873,83 грн пені, 8386,55 грн 3 % річних, 72 825,92 грн інфляційних втрат, а також 9753,98 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/6056/22. Ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано наявність мотивованих відмов відповідача від підписання актів приймання-передачі енергоресурсів, а також листа за № 1/09-12/21 від 10.12.2021 щодо незаконного припинення позивачем забезпечення відповідача електроенергією через відсутність оплати.

Окрім викладеного, відповідач просив суд апеляційної інстанції прийняти та залучити до матеріалів справи № 910/6056/22 наступні докази: лист відповідача № 1/09-12/21 "щодо призупинення подачі електроенергії" та докази його надсилання на адресу позивача; мотивовану відмову відповідача № 2/09-12/21 від підписання акту приймання-передачі енергоресурсів за вересень 2021 та докази її надсилання на адресу позивача; мотивовану відмову відповідача № 3/09-12/21 від підписання акту приймання-передачі енергоресурсів за жовтень 2021 та докази її надсилання на адресу позивача; мотивовану відмову відповідача № 4/09-12/21 від підписання акту приймання-передачі енергоресурсів за листопад 2021 та докази її надсилання на адресу позивача; наказ відповідача від 28.03.2022 № 1 "Про надання відпустки без збереження заробітної плати"; витяг із паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 ; відповідь Державного підприємства завода "Арсенал" № 253 від 07.04.2023 на адвокатський запит адвоката Дутова М.М. № 04/27-03 від 27.03.2023; схему розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" та Державним підприємством заводом "Арсенал" за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8.

Вищевказане клопотання було розглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, яке відбулося 31.05.2023, та за результатами розгляду цього клопотання було відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідач не обґрунтував причин не подання вищевказаних доказів до суду першої інстанції.

Також до суду апеляційної інстанції, від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній не погоджувався з калькуляцією позивача та з тарифами на споживання електричної енергії.

Крім наведеного вище, до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про залучення додаткових доказів зокрема копії проекту мирової угоди від 29.09.2023 у даній справі, підписаної лише зі сторони відповідача та докази її надсилання на адресу позивача.

Разом з тим, від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про затвердження мирової угоди.

Наведена вище заява про затвердження мирової угоди, разом з проектом мирової угоди, колегією суддів не прийнята до розгляду, оскільки сторони у справі не дійшли взаємної згоди щодо її підписання.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, відповідач підписавши договір № 1-23-70-21 від 02.09.2021 добровільно взяв на себе зобов`язання сплачувати використану ним електричну енергії на умовах вказаного договору.

При цьому, позивач зауважує на тому, що відповідач не заперечує про факту споживання ним електроенергії та не заявляє претензій щодо якості наданих послуг, а навпаки своїм листом № 1/09-12/21 заявляє свої претензії і невдоволення актом припинення подачі йому електроенергії і вимагає негайно відновити її подачу.

Також позивач вказує, що відповідачем у встановлений договором строк не було надано позивачу мотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі енергоресурсів за вересень, жовтень та листопад 2021.

Окрім викладеного, до Північного апеляційного господарського суду надійшли від позивача додаткові пояснення, в яких останній наголосив на тому, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором і забезпечив відповідача електроенергією у вересні, жовтні та листопаді 2021, однак відповідач за вказані послуги позивачу не сплатив.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано додаткові пояснення щодо пропозиції укладення мирової угоди, в яких позивач зазначив, що запропонована відповідачем форма актів приймання-передачі електроенергії у вигляді мирової угоди не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить в собі обов`язкових реквізитів, а також ця мирова угода не є первинним документом в розмінні Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/6056/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6056/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/6056/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 05.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 розгляд справи № 910/6056/22 відкладено на 04.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 04.10.2023 оголошено перерву до 25.10.2023.

В судове засідання, яке відбулося 25.10.2023, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.09.2021 між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" (стороною-1, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" (стороною-2, відповідачем) було укладено договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-70-21 (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу витрати за використану електричну енергію в межах 440 кВт потужності силових та освітлювальних електроприймачів (по ІІІ категорії надійності споживачів згідно "Правил улаштування електроустановок") в приміщеннях, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 8, літера "Л", ливарний корпус № 6.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість використаної енергії визначається згідно показань лічильників. Кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

За умовами п. 3.2 договору вартість 1 кВт/год електричної енергії визначається згідно калькуляції, складеній стороною-1 і може змінюватись по причині різних факторів. Вартість використаної електричної енергії може змінюватися у зв`язку зі зміною зазначених тарифів. Тарифи можуть змінюватися в установленому порядку нормативними документами уповноважених державних органів і є обов`язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що авансовий платіж за використані енергоресурси у розмірі 70 % сторона-2 здійснює до 15 числа кожного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів наступного місяця після надання послуг на підставі актів приймання-передавання енергоресурсів та виставлених рахунків.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідач відповідно до платіжного доручення від 03.09.2021 № 257 сплатив на користь позивача авансовий платіж за використання електричної енергії згідно з договором від 02.09.2021 р№ 1/23-70-21 у загальному розмірі 1 137 549,60 грн.

Орієнтована вартість договору на 2021 рік на період з 01.09.2021 по 31.12.2021 складає 4 136 544,00 грн. Кількість кВт/год - 1 200 000 (п. 3.9 договору).

В силу вимог п.п. 8.1, 8.2 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 01.09.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх грошових обов`язків по договору з оплати вартості електроенергії за рахунком-фактурою від 03.12.2021 № 9486/11 на суму 500 178,95 грн, внаслідок чого позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також нарахував до стягнення з відповідача 68 873,83 грн пені, 72 825,92 грн інфляційних втрат, 8386,55 грн 3 % річних та 35 012,52 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" 500 178,95 грн основного боргу, 68 873,83 грн пені, 8386,55 грн 3 % річних, 72 825,92 грн інфляційних втрат, а також 9753,98 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 500 178,95 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і строк сплати цієї заборгованості, з урахуванням п. 3.3 договору, є таким, що настав, тоді як відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного відшкодовувати позивачу витрати за використану електричну енергію за договором, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 8386,55 грн, які нараховані на суму основного боргу в розмірі 500 178,95 грн у період з 15.12.2021 - 06.07.2022, а також 72 825,92 грн інфляційних втрат, нарахованих на вищезгадану суму боргу протягом грудня 2021 - травня 2022 .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інтонації про те, що нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 72 825,92 грн та 3 % річних у сумі 8386,55 грн є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат не надано.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 68 873,83 грн пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України на прострочену суму основного боргу в розмірі 500 178,95 грн у період з 15.12.2021 - по 06.07.2022 .

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за прострочення строків оплати за надані послуги, що зазначені в договорі, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, до повного розрахунку за надані послуги.

Враховуючи, що вказана нарахована позивачем сума пені у розмірі 68 873,83 грн є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Разом із тим, позивач на підставі ст. 231 Господарського кодексу України просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 35 012,52 грн штрафу, нарахованого за прострочення понад 30 днів оплати грошових коштів за договором, який складає 7 % від загальної суми боргу (500 178,95 грн).

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 20.05.2020 у справі № 905/2466/16.

Судовою колегією встановлено, що у спірних правовідносинах відповідачем порушено грошове зобов`язання з відшкодування витрат за використану електричну енергію за договором, у той час як умовами цього правочину стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 % за порушення виконання саме грошових зобов`язань не передбачено.

Таким чином, підстави для застосування положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до вищенаведених позовних вимог про стягнення штрафу відсутні.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленого у позові штрафу в розмірі 35 012,52 грн, нарахованого внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного договору, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю його нарахування.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не було враховано наявність мотивованих відмов відповідача від підписання актів приймання-передачі енергоресурсів, а також листа за № 1/09-12/21 від 10.12.2021 щодо незаконного припинення позивачем забезпечення відповідача електроенергією через відсутність оплати, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

За умовами п. 3.7 договору у разі не підписання акту приймання-передавання енергоресурсів відповідачем, останній повинен письмово надати мотивовану відмову від підписання акту приймання-передавання енергоресурсів протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови відповідача позивачем у вказаний строк, акти приймання-передавання енергоресурсів вважаються підписаними, кількість використаної електричної енергії вважається такою, що використана відповідачем, а рахунок підлягає обов`язковій оплаті.

Таким чином, враховуючи, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом відповідач не підписав направлені на його адресу акти приймання-передавання енергоресурсів за вересень-листопад 2021 року, а також не надав письмової мотивованої відмови від їх підписання у зазначений в договорі строк, такі акти у розумінні п. 3.7 договору вважаються підписаними, кількість використаної відповідачем протягом вищевказаного періоду електричної енергії вважається такою, що використана ним, а рахунок-фактура від 03.12.2021 № 9486/11 на суму 500 178,95 грн підлягає обов`язковій оплаті відповідачем.

Інші твердження викладені відповідачем у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях доводи стосовно неналежного виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за укладеним між сторонами договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-70-21 від 02.09.2021 є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСВ-Інвест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/6056/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/6056/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.11.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко