Постанова

від 21.07.2010 по справі 3/33-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р.                                                           Справа № 3/33-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, приватного підприємця, ОСОБА_2, дов. №593 від 15.04.10 року

відповідача -  Басова О.В., дов. №11/91 від 21.12.09 року, Нємцева В.А., дов. №11/65 від 08.04.10 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1868 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 31.05.10 р. по справі № 3/33-10

за позовом ФФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка Сумської області,

до Сумської обласної спілки споживчих товариств, м. Суми,

про  зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

          У позовній заяві до господарського суду Сумської області Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, позивач, просила: зобов’язати  Сумську обласну спілку споживчих товариств, відповідача, звільнити земельну ділянку площею 18 кв. м, на якій розташовані торговельні приміщення №№ 3, 4, 5, прибудовані до нежитлового приміщення  - магазину продовольчих і промислових товарів (вул. К.Маркса, 16 в м. Шостка), що належить  ОСОБА_1; зобов’язати  відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження приміщенням магазину продовольчих і промислових товарів  по вул. К.Маркса, 16 в м. Шостка шляхом знесення (демонтажу) торговельних приміщень №№ 3, 4, 5, прибудованих до нежитлового приміщення магазину продовольчих і промислових товарів (вул. К.Маркса, 16 в м. Шостка), що належить  ОСОБА_1.

          Рішенням господарського суду Сумської області від 31.05.2010 року у  справі № 3/33-10 (суддя  Левченко П.І.) позов задоволено повністю:

Зобов’язано Сумську обласну спілку споживчих товариств звільнити земельну ділянку площею 18 кв. м, на якій розташовані торговельні приміщення №№ 3, 4, 5, прибудовані до нежитлового приміщення  - магазину продовольчих і промислових товарів (вул. К.Маркса, 16 в м. Шостка), що належить  ОСОБА_1.

          Зобов’язано Сумську обласну спілку споживчих товариств усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1  права користування та розпорядження приміщенням -  магазином продовольчих і промислових товарів  по вул. К.Маркса, 16 в м. Шостка Сумської області, що належить  ОСОБА_1.

          Стягнуто з Сумської обласної спілки споживчих товариств на користь ФОП ОСОБА_1 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач не погодився з вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд не врахував акту приймання в експлуатацію торгових приміщень на території ринку по вул.. К . Маркса у м. Шостка від 02.09.2000 року та розробленої АТ «Шостхимстрой»проектної документації, що стверджує те, що позивач придбав об‘єкт нерухомого майна вже з прибудованими до нього торговими приміщеннями та свідчить про добровільну згоду ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки на її обмежене використання.

Також вказує на те, що в акті №23 від 11.03.2009 року перевірки дотримання земельного законодавства відповідачем, складеному інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, зазначено на зайняття відповідачем 0,0012 га, а не 0,0018 га, як вказує місцевий господарський суд у своєму рішенні.

Крім того, зазначає, що  абрис земельної ділянки, на якій розташований магазин позивача, не може свідчити про факт розташування на переданій позивачу земельній ділянці на момент укладення ФОП ОСОБА_1 договору оренди цієї земельної ділянки  лише магазину, оскільки  на абрисах земельної ділянки не передбачається  зазначення  інших суміжних із земельною ділянкою будівель чи споруд.

Окрім цього, звертає увагу на те, що в порушення вимог статті 268 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд не  навів жодної норми, яка б передбачала  непоширення позовної давності  на вимоги власника або іншого володільця  про усунення будь-яких порушень його права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач не надав суду доказів законного будівництва та введення в експлуатацію торгових приміщень, тому посилання на локальні акти підприємства приймання в експлуатацію торгових приміщень не можуть бути доказами для підтвердження обставин по справі.

Також вказує на те, що площа торгових приміщень визначена технічними працівниками КП „Шосткинське МБТІ" відповідно до Інструкції і відповідає фактичній, а відповідач не надав суду доказів, які б якимось чином ставили цей факт під сумнів, спростовували його і доводили інші показники.

Крім того, зазначає, що абрис земельної ділянки позначає фактичну площу і конфігурацію земельної ділянки, яка передається в оренду, а у разі наявності на момент його складення на земельній ділянці споруд, які підприємцю не належать, конфігурація абрису була б інша. При погодженні земельної документації директор ПСК „Шосткинський ринок" Земляков В.М. жодних зауважень не мав, що і засвідчив своїм підписом.

Також звертає увагу на те, що відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності  починається від дня коли особа довідалась про порушення свого права або про особу яка його порушила. Позивач дізнався про те, хто є власником торговельних павільйонів, що розташовані на орендованій земельній ділянці лише в 2008 році під час розгляду апеляційних скарг Харківським апеляційним адміністративним судом. До цього моменту, враховуючи неможливість доступу до офіційних документів і державних реєстрів, встановити порушника прав і інтересів у позивача можливості не було.

Після скасування Харківським апеляційним адміністративним судом постанови господарського суду Сумської області від 21.05.2007 року по адміністративній справі № АС 2/193-07, згідно з якою власником спірного майна стала Сумська обласна спілка споживчих товариств, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права. Саме тому, на думку позивача, позов було заявлено не після 14.09.2005 року, коли відповідач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а значно пізніше.

15.07.2010 року від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку неможливістю його представника з‘явитися в судове засідання 15.07.2010 року через участь в розгляді Харківським апеляційним адміністративним судом №2а-7169/09/1870, призначеної до розгляду на 15.07.2010 року.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки представник відповідача в судове засідання 15.07.2010 року з‘явився, що свідчить про відсутність обставин, на які відповідач посилався в клопотанні про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15 липня 2010 року  оголошувалась перерва  до 14:30 год. 20 липня 2010 року для складання  та підписання  рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.11.2001 року між  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, покупцем, та Спільним підприємством ринків «Шосткинський ринок», продавцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав покупцеві у власність нежитлове приміщення - 9/10 частин магазину продовольчих та промислових товарів по вул. К.Маркса ,16 в м. Шостка Сумської області .

Відповідно до змісту  свідоцтва про право власності від 21.07.2006 року серія ЯЯЯ № 796090, виданого на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу від  09.11.2001  року та рішення Виконкому Шосткинської міської ради    від 30.06.2006 року № 186, позивачеві на праві власності належить нежитлове

приміщення - приміщення магазину продовольчих товарів по вул.К.Маркса,16 в

м. Шостка Сумської області, літ. 1Г, площею 179,1 кв.м. (частка 1/1).

Згідно  з умовами договору оренди земельної ділянки від 23.05.2002 року Виконавчий комітет Шосткинської міської ради на підставі свого рішення від 28.03.2002 року № 75 передав в оренду позивачеві земельну ділянку по вул. К.Маркса ,16 в м. Шостка площею 0,0250 га для обслуговування магазину терміном на 10 років.

Земельна ділянка виділена в натурі ( на місцевості) у встановленому законом порядку і вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 115 та посвідчено нотаріально.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0250 га для обслуговування магазину на переданій позивачеві земельній ділянці був розташований лише магазин, придбаний позивачем за договором від 09.11.2001 року, про що свідчить абрис земельної ділянки землекористувача ОСОБА_1

Як стверджує позивач, в липні-серпні 2003 року невстановлені позивачем особи здійснили самовільну прибудову торгівельних приміщень площею 18,0 кв.м. до стіни його магазину на орендованій ним для обслуговування магазину земельній ділянці.

В ході    оскарження    постанови господарського суду    Сумської області    від 21.05.2007          року у справі № АС 2/193-07 позивачеві стало відомо , що прибудовані до його магазину торгівельні приміщення №№ 3,4,5 площею 18,0 кв.м. вважає своєю  власністю Сумська Облспоживспілка, посилаючись на свідоцтво про право

власності на нерухоме майно серії САА № 888707 від 14.09.2005 року .

На запит позивача від 30.07.2008 року за № 15 Комунальне підприємство «Шосткинське МБТІ»листом № 311 від 08.08.2008 року підтвердило, що згідно з  даними інвентаризаційної справи до приміщення магазину , літ. Г-1, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності , виданого Виконкомом Шосткинської міської ради від 21.07.2006 року, прибудовані торгівельні приміщення №№ 3,4,5 площею 18,0 кв.м. , які належать на праві власності Сумській обласній спілці споживчих товариств (Облспоживспілці) на підставі свідоцтва про право власності , виданого Виконкомом Шосткинської   міської ради від 14.09.2005 року ( а.с. 20).

11 березня 2009 року державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області Бондаренко В.О. та Стребко І.Г. складено Акт № 23 перевірки дотримання вимог земельного законодавства , який свідчить про те , що на земельній ділянці, яка надана в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 ( позивачеві) для обслуговування власного магазину по вул. К.Маркса ,16 в м. Шостка, прибудована споруда з бетонних блоків (торгівельні приміщення) площею 0,0018 га, яка належить згідно довідки №311 від 08.08.2008 року КП «Шосткинське МБТІ»Сумській обласній спілці споживчих товариств та використовується  останньою без наявності  відповідних документів, які посвідчують право власності чи користування цією земельною ділянкою , що є порушенням ст.ст.125,126 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що не оформлював документи на землекористування, тобто визнав, що у нього відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку , на якій знаходяться прибудовані до магазину фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивача) торгівельні приміщення №№ 3,4,5 площею 18,0 кв.м.

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод , а право користування - на підставі договору оренди .

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач немає ані цивільно-правової угоди на придбання земельної ділянки площею 18,0 кв.м. під торгівельними приміщеннями №№ 3,4,5 прибудованими до стіни магазину позивача, ані договору оренди на ту земельну ділянку .

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власниками або користувачами документа , що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою , та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі ( на місцевості), одержання документа , що посвідчує право на неї , та державної реєстрації забороняється.

Отже, зважаючи на вимоги вищевказаних норм, відповідач не має права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться прибудовані до стіни магазину, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, торговельні приміщення №№3,4,5 загальною площею 18,0 кв.м.

До того ж, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка, на якій розташовані прибудовані торгівельні приміщення, на законних підставах знаходиться в користуванні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Отже, земельна ділянка, на якій знаходяться торгівельні приміщення №№ 3,4,5 площею 18,0 кв.м , прибудовані до стіни магазину продовольчих та промислових товарів, який належить на праві власності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, є самовільно зайнятою Сумська Облспоживспілкою, яка вважає  прибудовані  торгівельні приміщення №№ 3,4,5площею 18,0 кв.м.  своєю власністю, посилаючись на свідоцтво    про право власності від 14.09.2005 року серія САА№ 888707.

Згідно зі статтею  212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат , понесених за час незаконного користування ними .

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан , включаючи знесення будинків , будівель і споруд , здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб , які самовільно зайняли земельні ділянки .

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду .

Згідно  з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети , або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно  з частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа , яка здійснили або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього.

Відповідно до частини 4 статті  376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою , яка здійснила (здійснює ) самочинне будівництво на його земельній ділянці , або якщо це порушує права інших осіб , майно підлягає знесенню особою , яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Оскільки земельна ділянка для будівництва (прибудови) торговельних приміщень №№ 3,4,5 площею 18,0 кв.м. Сумській Облспоживспілці чи будь-якій іншій особі не відводилась, то спірні торговельні приміщення згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України вважаються самочинним будівництвом і згідно частиною 2 статті  376 Цивільного кодексу України ані Сумська Облспоживспілка, ані СПР «Шосткинський ринок», яке до Сумської Облспоживспілки реєструвало право власності на спірні торгівельні приміщення за собою, не набувають право власності на це нерухоме майно.

А тому, відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу законного користувача земельної ділянки (позивача) ці приміщення підлягають знесенню.

Крім того, згідно з вимогами статті  391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном .

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє , користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановив місцевий господарський суд, позивач є власником магазину продовольчих та промислових товарів, до стіни якого прибудовані самочинно торговельні приміщення, які не лише перешкоджають обслуговуванню будівлі магазину, але й закривають вікна будівлі магазину, що підтверджується фототаблицями №1 та № 2.

А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд не врахував акту приймання в експлуатацію торгових приміщень на території ринку по вул.. К . Маркса у м. Шостка від 02.09.2000 року та розробленої АТ «Шостхимстрой»проектної документації, що свідчить про те, що позивач придбав об‘єкт нерухомого майна вже з прибудованими до нього торговими приміщеннями, що свідчить про добровільну згоду ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки на її обмежене використання.

Однак колегія суддів не може погодитися з цими посиланнями, оскільки відповідач не надав суду доказів законного будівництва та введення в експлуатацію торгових приміщень в установленому чинним законодавством порядку  (згідно з вимогами  частини 3 статті 18 Закону України «Про основи містобудування»та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року №923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об‘єктів»).  А посилання на локальні акти підприємства про прийняття в експлуатацію торгових приміщень не можуть бути доказами для підтвердження обставин по справі.

Не можуть вважатися обґрунтованими, на думку колегії суддів, і твердження відповідача про те, що  абрис земельної ділянки, на якій розташований магазин позивача, не може свідчити про факт розташування на переданій позивачу земельній ділянці на момент укладення ФОП ОСОБА_1 договору оренди цієї земельної ділянки  лише магазину, оскільки  на абрисах земельної ділянки не передбачається  зазначення  інших суміжних із земельною ділянкою будівель чи споруд.

Абрис земельної ділянки позначає фактичну площу і конфігурацію земельної ділянки, яка передається в оренду, а у разі наявності на момент його складення на земельній ділянці споруд, які підприємцю не належать, конфігурація абрису була б іншою. До того ж, при погодженні земельної документації директор ПСК „Шосткинський ринок" Земляков В.М. жодних зауважень не мав, що і засвідчив своїм підписом.

Як вбачається зі змісту відзиву відповідача на позовну заяву, відповідач просив місцевий господарський суд застосувати позовну давність при прийнятті рішення у даній справі і відмовити позивачеві у позові, вказуючи, при цьому, на те, що строк позовної давності сплинув 02.02.2007 року, тобто через три роки після оформлення Спільним підприємством ринків «Шосткинський ринок»свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.02.2004 року. При цьому, відповідач посилався на   положення   статей 256, 257, частини 1статті 261,  частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Однак, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, відсутні жодні підстави вважати, що позивач знав чи міг знати 02.02.2004 року про те , що СПР «Шосткинський ринок»отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серед якого знаходилися і спірні приміщення .

Позивачем не було доведено жодними доказами того, що позивач знав чи міг знати 14.09.2005 року про видачу Сумській Облспоживспілці свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.2005 року , у тому числі на спірне майно .

До того ж, зі змісту вищевказаних свідоцтв і на даний час не можна зробити однозначний висновок стосовно того,  про які торгові приміщення в цих свідоцтвах зазначено.

Статтею 268 Цивільного кодексу України визначені вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зазначений у цій статті перелік вимог, на які не поширюється позовна давність , не є вичерпним .

З матеріалів справи вбачається, що порушення відповідачем прав позивача як законного землекористувача та законного власника є триваючим і триває до цього часу і оскільки названі порушення мають триваючий характер, то момент перебігу позовної давності переноситься на більш пізню дату відповідно з кожним новим порушенням права власника або володільця.

Не можуть братися до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в порушення вимог статті 268 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд не  навів жодної норми, яка б передбачала  непоширення позовної давності  на вимоги власника або іншого володільця  про усунення будь-яких порушень його права.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд, відмовляючи відповідачеві у застосуванні позовної давності, посилався окрім як на положення статті 268 Цивільного кодексу України, так і на положення статті 3 Цивільного кодексу України : неприпустимість позбавлення права власності , крім випадків встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням цих норм господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість застосування позовної давності у разі наявності порушення права, яке носить триваючий характер.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна давність на вимоги власника або іншого володільця про усунення порушень його права не поширюється.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи  оскаржуване рішення,  повністю дослідив обставини, які мають значення для справи,  правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

 Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103,  статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 31.05.10 року  у справі № 3/33-10   залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

         Головуючий суддя                                                                      

         Суддя                                                                                             

         Суддя