Рішення

від 18.09.2022 по справі 380/9575/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9575/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсем" до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень рішень,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсем" (81130, Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 218) з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень рішень, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2022 №0000017/7.4-19;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2022 №0000018/7.4-19;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2022 №0000019/7.4-19;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач придбав та ввіз на митну територію України товар Європейського преференційного походження про що був запевнений продавцем. В силу ст. 43 Митного кодексу України преференційне походження підтверджене належним чином. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А..

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, де просила у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. У позовній заяві позивач зазначає про те, що «Документом, що має силу декларація про походження товару у спірних правовідносинах є рахунок-фактура, а саме Faktura VAT, де вказано: зазначений фрагмент перекладається як: «Експортер продуктів зазначених у цьому документі декларує, що ці продукти мають Європейське преференційне походження, за винятком, якщо окремо чітко зазначено про інше. Відповідно до пунктів 1 та 6 ст. 43 митного кодексу України таке підтвердження преференційного походження є належним, а також достатнім для спростування ППР». Проте, такі аргументи позивача не заслуговують увагу з огляду на наступне. Статтею 33 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VIII (далі - Протокол 1) передбачено наступне:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

2. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

4. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Зі змісту наведеної норми права слідує, що митні органи, що подали запит повинні відмовити у наданні права на преференції за наявності однієї із трьох умов:

1. якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита;

2. якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа;

3.якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що експортер на запит митних органів Республіки Польща не надав документів для підтвердження справжнього походження товарів, а отже інформація про справжність походження товарів є не перевірена та не підтверджена, відтак, в силу припису ст. 32 Доповнення 1 Регіональної конвенції, митні органи країни імпорту зобов`язані відмовити у наданні права на преференції.

Саме такий висновок щодо застосування вищенаведених норм міститься в постанові Верховного Суду від 11.04.2022 року по справі №260/2805/20, в якій зазначено наступне: «При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтвердження походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції. Ураховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару».

Стаття 33 Протоколу 1 до Угоди є ідентичною статті 32 Протоколу 1 в редакції Доповнення 1 до Рішення підкомітету України - ЄС з питань митного співробітництва №1/2018 від 21 листопада 2018 року. Ідентична позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року по справі № 240/7093/19 (адміністративне провадження №К/9901/1715/20), в які викладена наступна правова позиція:

«Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару». Враховуючи викладене слід відмовити ТзОВ «Корсем» у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник відповідача подав відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначив наступне. Позивач придбав та ввіз на митну територію України товар Європейського преференційного походження про що був запевнений продавцем. В силу ст. 43 Митного кодексу України преференційне походження підтверджене належним чином.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсем" на митну територію України за митними деклараціями від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11347, від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11348, від 28.02.2019 M4JA209140/2019/117395, від 28.03.2019 №UA209140/2019/126199 ввезло наступні товари:

Кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао у вигляді желе;

Шоколадна крем паста з смаком шоколаду і горіха KREM CHOCOFINI;

Какао розчинне napoj КАКАО Magnetic;

Кава натуральна для роздрібного продажу; Чай чорний в одноразових фільтр-пакетах; Кондитерські вироби з цукру;

Какао льодяники;

Кондитерські вироби з цукру та їх замінники, виготовлені з цукрозамінників, з вмістом какао;

Борошняні кондитерські вироби без вмісту какао: хлібці пшеничні;

Кава натуральна розчинна для роздрібного продажу;

Капучино розчинне фасоване в картонних коробках.

Отримувачем товару та особою відповідальною за фінансове врегулювання було - ТзОВ "Корсем" (ЄДРПОУ 36736846; адреса 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, буд. 218), а відправниками товарів були "Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz" (22- 600 ul.Zacisze,3 Tomaszow Lubelski, Польща) та "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща).

Товари, за вищевказаними митними деклараціями, декларувалися із застосуванням преференції за кодом "410" і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 "Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні Товарів, які були перелічені вище, декларації про походження, складені на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, котрі зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 7016.

Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних деклараціях інвойс та деклараціях про походження, складених на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро .

Галицькою митницею Держмитслужби листом від 19.03.2020 №7.4-1- 15/7/8151, було скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації про походження, складені на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро по "Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz" (22-600 ul. Zacisze,3 Tomaszow Lubelski, Полыца) від 11.02.2019 №EX/27/2019.

Перевірка підтверджень походження здійснюється митними органами експортера.

Державна митна служба України листом від 28.05.2021 №15/15- 03/7.4/1810 (вх. №17339/4-15 від 28.05.2021) інформувала Галицьку митницю Держмитслужби про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD, в якому зазначено, що товари, охоплені інвойсами за вказаним переліком не мають преференційного походження сформованих на інвойсах складених/виданих експортером "Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz", відповідно до Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження.

Товари: продукти харчування, заявлена країна походження - "EU".

Галицькою митницею Держмитслужби листом від 23.07.2020 №7.4-1- 15/7/18955 було скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації інвойс/декларації походження, складених експортером на інвойсах, виданих/складених експортером "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща) від 11.02.2019 №ЕХ/30/2019/К, від 27.02.2019 №ЕХ/47/2019/К, від 27.03.2019 МЕХ/71/2019/К.

Державна митна служба України листом від 27.07.2021 № 15/15- 03/7.4/3064 (вх. ЛМ №3648/4-15 від 30.07.2021) інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 за результатами перевірки преференційних документів, в яких не підтверджено преференційне походження товарів зазначених деклараціях походження оскільки експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження.

Товари: продукти харчування, заявлена країна походження - "EU".

На підставі наказу Львівської митниці від 12.11.2021 №333 «Про проведення документальної невиїзної перевірка дотримання ТзОВ «Корсем» вимог законодавства України з питань митної справи» щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 12.02.2019 №UA209140/2019/111347, від 12.02.2019 №UA209140/2019/111348, від 28.02.2019 №UA209140/2019/1117395, від 28.03.2019 №UA209140/2019/126199.

За результатами документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «Корсем» вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів складено акт від 29.11.2021 №35/7.4-19/36736846, висновками якого встановлено такі порушення:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимоги статті 48, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 48 170,37 грн.;

- вимог частини 1 статті 257, статті 278, статті 280, частини 1 статті 286, статті 289 Митного кодексу України, пункту 8 статті 16, статті 28 Закону України від 22.12.1998 року № 330-XIV «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №АД-373/2017/4411-05 від 17.05.2017 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну деяких видів шоколаду та інших готових харчових продуктів з вмістом какао походженням з російської федерації» в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті антидемпінгового мита на загальну суму 12384,18 грн.;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункт 187.8 статті 187, пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 12110,90 грн.

Як слідує із Акту перевірки, підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща (відповідь Палати податкової адміністрації у Варшаві №1401-ІОС.4331.54.2020 від 13.07.2021 року та лист Регіонального відділення податкового управління Республіки Польща в Любліні №0601-1GC.4331.38.2020.KD від 28.04.2021 року).

На підставі Акту перевірки працівниками Львівської Митниці було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022 №0000017/7.4-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 72255,56 грн. (47170,37 грн. за податковими зобов`язаннями та 24085,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

від 13.01.2022 №0000018/7.4-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 15480,23 грн. (12384,18 грн. за податковими зобов`язаннями та 3096,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

від 13.01.2022 №0000019/7.4-19. яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 18166,35 грн. (12110,90 грн. за податковими зобов`язаннями та 6055,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 271 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, одним із видів мита є ввізне мито (пункт 1 частини 2статті 271 МК України), яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України (стаття 272 МК України).

Пунктом 1 частини 1статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів (пункт 1 частини 1 статті 279 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 281 МК України передбачені тарифні пільги (тарифні преференції), зокрема, опускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Поряд із цим, слід вказати, що відповідно до частин 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Частинами 1-3 статті 43 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Як передбачено частинами 8, 9статті 43 МК України,у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини 3статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені МК України.

Згідно з частиною 1статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до пункту 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчиненої 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі та ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода), кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно пункту 2 статті 26 Угоди для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол I).

Законом України від 08.11.2017 № 2187-УІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція), яка набрала чинності для України з 01.02.2018.

21.11.2018 Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 01.01.2019.

Відповідно до статті 1 вказаного Рішення Протокол I до Угоди замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

У статті 1 заміненого Протоколу І зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-МЕD»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD», декларацій про походження і декларацій про походження EUR-МЕD» та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Відповідно до пункту 1 статті 32 Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

За приписами пунктів 3, 5 статті 32 Доповнення І перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

З аналізу вищенаведеного слідує, що митним органом імпортера може бути надіслано митному органу Договірної сторони - експортера запит на перевірку достовірності поданих до митного оформлення документів, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1 з метою перевірки, зазначеної в ньому інформації та підтвердження походження імпортованого товару. Таку перевірку може бути здійснено як у довільному порядку (вибіркова перевірка) так і за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів. При цьому, «наявність обґрунтованих сумнівів» не є визначальною умовою чи єдиною підставою щодо початку проведення такої перевірки та направлення запитів, оскільки перевірка може бути проведена взагалі в довільному порядку, без наявності будь-яких сумнівів.

Судом встановлено, що за МД: від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11347, від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11348, від 28.02.2019 M4JA209140/2019/117395, від 28.03.2019 №UA209140/2019/126199 Позивачем ввезено наступні товари: Кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао у вигляді желе; Шоколадна крем паста з смаком шоколаду і горіха KREM CHOCOFINI; Какао розчинне napoj КАКАО Magnetic; Кава натуральна для роздрібного продажу; Чай чорний в одноразових фільтр-пакетах; Кондитерські вироби з цукру; Какао льодяники; Кондитерські вироби з цукру та їх замінники, виготовлені з цукрозамінників, з вмістом какао; Борошняні кондитерські вироби без вмісту какао: хлібці пшеничні; Кава натуральна розчинна для роздрібного продажу; Капучино розчинне фасоване в картонних коробках.

Позивачем задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення товару із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди.

Керуючись статтею 32 Доповнення І Львівською митницею ініційовано направлення запитів до уповноважених органів Республіки Польща щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1.

Державна митна служба України листом від 28.05.2021 №15/15- 03/7.4/1810 (вх. №17339/4-15 від 28.05.2021) інформувала Галицьку митницю Держмитслужби про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD, в якому зазначено, що товари, охоплені інвойсами за вказаним переліком не мають преференційного походження сформованих на інвойсах складених/виданих експортером "Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz", відповідно до Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження.

Галицькою митницею Держмитслужби листом від 23.07.2020 №7.4-1- 15/7/18955 було скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації інвойс/декларації походження, складених експортером на інвойсах, виданих/складених експортером "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща) від 11.02.2019 №ЕХ/30/2019/К, від 27.02.2019 №ЕХ/47/2019/К, від 27.03.2019 МЕХ/71/2019/К.

Державна митна служба України листом від 27.07.2021 № 15/15- 03/7.4/3064 (вх. ЛМ №3648/4-15 від 30.07.2021) інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 за результатами перевірки преференційних документів, в яких не підтверджено преференційне походження товарів зазначених деклараціях походження оскільки експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження.

Тобто, компетентним органом Республіки Польща, за результатом процесу перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR, письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що ввезенні Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсем" не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.

Враховуючи зазначене, за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації та копій документів, отриманих від уповноважених органів іноземних держав країни експортера не підтверджено походження товару з Європейського Союзу, що призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита та, як наслідок до несвоєчасного, неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 МК України, у зв`язку з чим митницею розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 105902,14 грн., в тому числі: - ввізне мито 72255,56 грн.; - податок на додану вартість 18166,35 грн., антидемпінгове мито 15480,23 грн.

Статтею 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За приписами частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК України).

Пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що в даному випадку підставою для проведення перевірки було надходження на адресу митниці листів уповноважених органів Договірної сторони експортера Республіки Польща від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD (лист Регіонального відділення податкового управління Республіки Польща) та від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 (відповідь Палати податкової адміністрації у Варшаві), згідно з якими експортер на запит митних органів Республіки Польща не надав документів для підтвердження справжнього походження товарів, а отже інформація про справжність походження товарів є не перевірена та не підтверджена, відтак, в силу припису ст. 32 Доповнення 1 Регіональної конвенції, митні органи країни імпорту зобов`язані відмовити у наданні права на преференції.

Тобто, компетентними органами Республіки Польща листами від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD та від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 та сертифікатами з перевезення товару EUR1 з проставленими відповідними відмітками письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсем", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.

З системного аналізу встановлених обставин справи та враховуючи наведені вище приписи пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, суд дійшов висновку, що у відповідача були правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсем" після завершення митного оформлення товарів.

Суд також звертає увагу на те, що, у даному випадку, суттю цього спору є не підтвердження саме походження товару як такого, а також правильність та наявність документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів та її складових, а є правомірність надання позивачеві саме преференції, яке встановлюється шляхом перевірки преференційного походження товарів.

Відповідно до частини 6 статті 32 Доповнення І якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

При цьому, суд наголошує на тому, що митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції.

Чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару.

У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган саме зобов`язаний за відсутності виняткових обставин, а не має права, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Суд також вказує на те, що у випадку прийняття такого рішення, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб`єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин. У такому випадку мова не йдеться про умисне чи неумисне надання таким суб`єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, вчинення ним будь-яких протиправних дій, про обов`язок декларанта перевіряти дані, зазначені в товаросупровідних документах тощо. І мова не йдеться про те, що сертифікати EUR.1 скасовані чи ні, що вони визнані недійсними чи ні, що вказані документи містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, чи є в них будь-які розбіжності чи ні, оскільки в даному випадку уповноваженим митним органом країни експортера справді підтверджено їх автентичність.

Під час здійснення вказаної перевірки мова йдеться лише про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.

Так, відповідно до вимог пункту 3 статті 17 Протоколу І саме експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Аналогічна норма і закріплена в пункті 3 статті 16 Доповнення І, якою передбачено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Відповідно до частини 6статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Враховуючи те, що іноземними контрагентами позивача експортерами "Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz" та "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" в порушення вимог статті 16 Доповнення І не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, тому суд погоджується з висновками митного органу про те, що зазначені вище сертифікати з перевезення товару EUR.1 не можуть бути визнані достатніми документами, які у відповідності до пункту 1 статті 15 Доповнення І засвідчують, що товари за вказаними у акті митними деклараціями підпадають під дію Угоди.

При цьому, суд звертає увагу на те, що алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами 8, 9 статті 43 МК України, тому митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Всі інші аргументи наведені позивачем не спростовують висновків суду, зроблених в даному судовому розгляді, та не потребують дачі відповіді судом на кожне з них.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 13.01.2022 №0000017/7.4-19, №0000018/7.4-19 та №0000019/7.4-19 прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсем" до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.