Постанова

від 17.03.2023 по справі 380/9575/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9575/22 пров. № А/857/15496/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І. Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсем» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі №380/9575/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсем» до Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень (головуючий суддя першої інстанції Кухар Н.А., час ухвалення у порядку письмового провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 19.09.2022),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсем» звернулось у суд з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.01.2022 №0000017/7.4-19, №0000018/7.4-19 та №0000019/7.4-19.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач придбав та ввіз на митну територію України товар Європейського преференційного походження про що був запевнений продавцем. В силу ст. 43 Митного кодексу України преференційне походження підтверджене належним чином. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції: здійснив не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи; визнав встановленими обставини, які є недостовірними; дійшов невідповідних висновків обставинам справи.

Апелянт зазначає, що придбав та ввіз на митну територію України товар Європейського преференційного походження, про що був запевнений продавцем. В силу ст. 43 МКУ преференційне походження підтверджене належними чином.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польща в якому зазначено, що експортер не надав документів, які підтверджують статус походження. При цьому українська митниця робить висновки попри зазначення у листі польських митних органів, що: «Митні органи Польщі підтверджують справжність документів, що підтверджують походження товару».

той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджувати факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польща до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, а саме декларації інвойс, складені експортером на фактурах № ЕХ/27/2019/К, № ЕХ/30/2019/К, № ЕХ/47/2019/К, № ЕХ/71/2019/К

Враховуючи те, що декларація інвойс є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним декларації інвойс чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Декларація інвойс є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Вважає, що позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та країнами учасниками Регіональної конвенції. Імпортований товар має походження із Європейського Союзу, який є учасником Регіональної конвенції. Відповідно позивач правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсем» на митну територію України за митними деклараціями від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11347, від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11348, від 28.02.2019 M4JA209140/2019/117395, від 28.03.2019 №UA209140/2019/126199 ввезло наступні товари:

Кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао у вигляді желе;

Шоколадна крем паста з смаком шоколаду і горіха KREM CHOCOFINI;

Какао розчинне napoj КАКАО Magnetic;

Кава натуральна для роздрібного продажу;

Чай чорний в одноразових фільтр-пакетах;

Кондитерські вироби з цукру;

Какао льодяники;

Кондитерські вироби з цукру та їх замінники, виготовлені з цукрозамінників, з вмістом какао;

Борошняні кондитерські вироби без вмісту какао: хлібці пшеничні;

Кава натуральна розчинна для роздрібного продажу;

Капучино розчинне фасоване в картонних коробках.

Отримувачем товару та особою відповідальною за фінансове врегулювання було - ТзОВ «Корсем» (ЄДРПОУ 36736846; адреса 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, буд. 218), а відправниками товарів були «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» (22- 600 ul.Zacisze,3 Tomaszow Lubelski, Польща) та «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща).

Товари, за вищевказаними митними деклараціями, декларувалися із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні Товарів, які були перелічені вище, декларації про походження, складені на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, котрі зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 7016.

Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних деклараціях інвойс та деклараціях про походження, складених на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро .

Галицькою митницею Держмитслужби листом від 19.03.2020 №7.4-1- 15/7/8151, було скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації про походження, складені на інвойсах експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро по «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» (22-600 ul. Zacisze,3 Tomaszow Lubelski, Полыца) від 11.02.2019 №EX/27/2019.

Перевірка підтверджень походження здійснюється митними органами експортера.

Державна митна служба України листом від 28.05.2021 №15/15- 03/7.4/1810 (вх. №17339/4-15 від 28.05.2021) інформувала Галицьку митницю Держмитслужби про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD, в якому зазначено, що товари, охоплені інвойсами за вказаним переліком не мають преференційного походження сформованих на інвойсах складених/виданих експортером «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz», відповідно до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження.

Товари: продукти харчування, заявлена країна походження «EU».

Галицькою митницею Держмитслужби листом від 23.07.2020 №7.4-1- 15/7/18955 було скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації інвойс/декларації походження, складених експортером на інвойсах, виданих/складених експортером «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща) від 11.02.2019 №ЕХ/30/2019/К, від 27.02.2019 №ЕХ/47/2019/К, від 27.03.2019 МЕХ/71/2019/К.

Державна митна служба України листом від 27.07.2021 № 15/15- 03/7.4/3064 (вх. ЛМ №3648/4-15 від 30.07.2021) інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 за результатами перевірки преференційних документів, в яких не підтверджено преференційне походження товарів зазначених деклараціях походження оскільки експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження.

Товари: продукти харчування, заявлена країна походження «EU».

На підставі наказу Львівської митниці від 12.11.2021 №333 «Про проведення документальної невиїзної перевірка дотримання ТзОВ «Корсем» вимог законодавства України з питань митної справи» щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 12.02.2019 №UA209140/2019/111347, від 12.02.2019 №UA209140/2019/111348, від 28.02.2019 №UA209140/2019/1117395, від 28.03.2019 №UA209140/2019/126199.

За результатами документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «Корсем» вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів складено акт від 29.11.2021 №35/7.4-19/36736846, висновками якого встановлено такі порушення: - статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимоги статті 48, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 48 170,37 грн.; - вимог частини 1 статті 257, статті 278, статті 280, частини 1 статті 286, статті 289 Митного кодексу України, пункту 8 статті 16, статті 28 Закону України від 22.12.1998 року № 330-XIV «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №АД-373/2017/4411-05 від 17.05.2017 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну деяких видів шоколаду та інших готових харчових продуктів з вмістом какао походженням з російської федерації» в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті антидемпінгового мита на загальну суму 12384,18 грн.; - підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункт 187.8 статті 187, пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 12110,90 грн.

Як слідує із Акту перевірки, підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща (відповідь Палати податкової адміністрації у Варшаві №1401-ІОС.4331.54.2020 від 13.07.2021 року та лист Регіонального відділення податкового управління Республіки Польща в Любліні №0601-1GC.4331.38.2020.KD від 28.04.2021 року).

На підставі Акту перевірки працівниками Львівської Митниці було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022 №0000017/7.4-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 72255,56 грн. (47170,37 грн. за податковими зобов`язаннями та 24085,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 13.01.2022 №0000018/7.4-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 15480,23 грн. (12384,18 грн. за податковими зобов`язаннями та 3096,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 13.01.2022 №0000019/7.4-19. яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 18166,35 грн. (12110,90 грн. за податковими зобов`язаннями та 6055,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що листом уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, тому у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитнені вищевказаного товару.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 271 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, одним із видів мита є ввізне мито (пункт 1 частини 2статті 271 МК України), яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України (стаття 272 МК України).

Пунктом 1 частини 1статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів (пункт 1 частини 1 статті 279 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 281 МК України передбачені тарифні пільги (тарифні преференції), зокрема, опускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Поряд із цим, слід вказати, що відповідно до частин 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Частинами 1-3 статті 43 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частин 8, 9 статті 43 МК України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини 3статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені МК України.

Згідно з частиною 1статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до пункту 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчиненої 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі та ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода), кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно пункту 2 статті 26 Угоди для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол I).

Законом України від 08.11.2017 № 2187-УІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція), яка набрала чинності для України з 01.02.2018.

21.11.2018 Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 01.01.2019.

Відповідно до статті 1 вказаного Рішення Протокол I до Угоди замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

У статті 1 заміненого Протоколу І зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-МЕD»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD», декларацій про походження і декларацій про походження EUR-МЕD» та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Відповідно до пункту 1 статті 32 Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

За приписами пунктів 3, 5 статті 32 Доповнення І перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

З аналізу вищенаведеного слідує, що митним органом імпортера може бути надіслано митному органу Договірної сторони - експортера запит на перевірку достовірності поданих до митного оформлення документів, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1 з метою перевірки, зазначеної в ньому інформації та підтвердження походження імпортованого товару.

Таку перевірку може бути здійснено як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів. При цьому, «наявність обґрунтованих сумнівів» не є визначальною умовою чи єдиною підставою щодо початку проведення такої перевірки та направлення запитів, оскільки перевірка може бути проведена взагалі в довільному порядку, без наявності будь-яких сумнівів.

Судом встановлено, що за МД: від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11347, від 12.02.2019 №UA209140/2019/l 11348, від 28.02.2019 M4JA209140/2019/117395, від 28.03.2019 №UA209140/2019/126199 Позивачем ввезено наступні товари: Кондитерські вироби з цукру, без вмісту какао у вигляді желе; Шоколадна крем паста з смаком шоколаду і горіха KREM CHOCOFINI; Какао розчинне napoj КАКАО Magnetic; Кава натуральна для роздрібного продажу; Чай чорний в одноразових фільтр-пакетах; Кондитерські вироби з цукру; Какао льодяники; Кондитерські вироби з цукру та їх замінники, виготовлені з цукрозамінників, з вмістом какао; Борошняні кондитерські вироби без вмісту какао: хлібці пшеничні; Кава натуральна розчинна для роздрібного продажу; Капучино розчинне фасоване в картонних коробках.

Позивачем задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення товару із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди.

Керуючись статтею 32 Доповнення І Львівською митницею ініційовано направлення запитів до уповноважених органів Республіки Польща щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1.

Державна митна служба України листом від 28.05.2021 №15/15- 03/7.4/1810 (вх. №17339/4-15 від 28.05.2021) інформувала Галицьку митницю Держмитслужби про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD, в якому зазначено, що товари, охоплені інвойсами за вказаним переліком не мають преференційного походження сформованих на інвойсах складених/виданих експортером "Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz", відповідно до Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження.

Галицькою митницею Держмитслужби листом від 23.07.2020 №7.4-1- 15/7/18955 було скеровано на верифікацію до Держмитслужби декларації інвойс/декларації походження, складених експортером на інвойсах, виданих/складених експортером "Przedsiebiorstwo Wielobranzowe "Waldi" Harbuz Waldemar" (02-738 ul. Dominikanska,13b Warszawa, Польща) від 11.02.2019 №ЕХ/30/2019/К, від 27.02.2019 №ЕХ/47/2019/К, від 27.03.2019 МЕХ/71/2019/К.

Державна митна служба України листом від 27.07.2021 № 15/15- 03/7.4/3064 (вх. ЛМ №3648/4-15 від 30.07.2021) інформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 за результатами перевірки преференційних документів, в яких не підтверджено преференційне походження товарів зазначених деклараціях походження оскільки експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації та копій документів, отриманих від уповноважених органів іноземних держав країни експортера не підтверджено походження товару з Європейського Союзу, що призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита та, як наслідок до несвоєчасного, неповного нарахування та сплати митних платежів, чим порушено вимоги частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 МК України, у зв`язку з чим митницею розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 105902,14 грн., в тому числі: - ввізне мито 72255,56 грн.; - податок на додану вартість 18166,35 грн., антидемпінгове мито 15480,23 грн.

Апелянт зазначає, що «Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польща, в якому зазначено, що експортер не надав документів, які підтверджують статус походження. При цьому українська митниця робить висновки попри зазначення у листі польських митних органів, що «Митні органи Польщі підтверджують справжність документів, що підтверджують походження товару». В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується таким доводом апелянта, що висновки митниці, викладені в акті перевірки щодо відсутності у позивача права на застосування преференційної ставки ввізного мита на імпортовані ним товари, базуються на відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 28.04.2021 № 0601-IGC.4331.54.2020/KD та від 13.07.2021 № 1401- І0С.4331.54.2020.

Разом з тим, у відповіді митного органу Республіки Польща зазначено про те, що походження товарів не підтверджено, оскільки експортер не надавав документів, які б підтверджували статус походження товарів.

Так, статтею 32 Доповнення 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VIII (далі - Доповнення 1) передбачено наступне:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

2. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

4. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї із Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З урахуванням того, що за результатами здійснення перевірки, уповноваженим органом Республіки Польща, не підтверджено країну походження імпортованих позивачем товарів, відтак, зважаючи на положення ч. 6 ст. 32 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, митні органи повинні відмовити у наданні права на застосування преференції.

Крім цього, лист уповноваженого органу Республіки Польща є доказом того, що імпортовані позивачем товари не підпадають під дію Угоди, оскільки за результатами проведеної перевірки, інформація про країну походження, яка зазначена експортером у деклараціях походження, складених на інвойсах від 11.02.2019 №EX/27/2019, від 11.02.2019 №EX/30/2019/K, від 27.02.2019 №EX/47/2019/K, від 27.03.2019 №EX/71/2019/K не підтверджена, а отже і відсутні підстави для застосування преференційної ставки мита.

В той же час, твердження апелянта про те, що лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі документи, є безпідставним, з огляду на те, що саме уповноважений орган країни експорту є єдиним органом до компетенції якого входить обов`язок здійснення перевірки щодо підтвердження походження товарів.

Така позиція митниці узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2021 справа №240/7093/19 та у постанові від 11.04.2022 у справі №260/2805/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року по справі № 240/7093/19 (адміністративне провадження № К/9901/1715/20) Верховний Суд виклав наступну правову позицію:

«Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару».

Отже, із вищенаведеного слідує, що єдиним компетентним органом на якого покладається обов`язок щодо проведення перевірки є уповноважений митний орган країни експортера. Відтак, лист уповноваженого органу Республіки Польща від 28.04.2021 № 0601-IGC.4331.54.2020/KD та від 13.07.2021 № 1401-ЮС.4331.54.2020 є належним доказом у справі, у якому за результатами проведеної перевірки не підтверджено походження товарів, що є підставою для відмови у наданні преференційної ставки ввізного мита на імпортовані позивачем товари.

Що стосується доводів апелянта про те, що ним подано усі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію, апеляційний виходить наступного.

З метою застосування преференційної ставки ввізного мита, позивачем до митного оформлення подавався один єдиний документ, що підтверджує країну походження товарів, а саме декларація походження, складена на інвойсах від 11.02.2019 №EX/27/2019, від 11.02.2019 №EX/30/2019/K, від 27.02.2019 №EX/47/2019/K, від 27.03.2019 №EX/71/2019/K, видана експортером.

Жодним інших документів, які дають право на застосування преференційної ставки ввізного мита на імпортовані позивачем товари до митного оформлення не подавалося.

Крім того, відповідно до ст. 15 Доповнення І „Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1.

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED.

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Таким чином, зазначеною Конвенцією визначено вичерпний перелік документів, які підпадають під дію Угоди, якими підтверджується країна походження товарів. Інші документи, які подаються до митного оформлення та у яких може бути зазначена інформація про країну походження не є документами, які підтверджують країну походження та право на застосування преференційної ставки мита.

Щодо доволів апелянта про те, що у справі «відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера», колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Із відповіді уповноваженого органу Республіки Польща слідує те, що останній звертався до експортера із запитом про надання документів для підтвердження країни походження товарів, однак, експортер документів не надав, відтак, у митного органу відсутня можливість підтвердити країну походження товарів.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 32 Доповнення 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, митні органи країни імпорту зобов`язані відмовити у наданні преференції у разі якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Також апелянт зазначає, що декларація - інвойс є офіційним документом та в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним декларації інвойс чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Проте, дійсність вказаних документів під сумнів не ставиться та справжність документів, а саме декларацій рахунків-фактур підтверджена і уповноваженими органами Республіки Польща, тобто митним органом Республіки Польща підтверджено, що зазначені інвойси подавалися до митного органу в процедурі митного оформлення товарів для експорту таких в Україну.

Разом з тим, за результатами проведеної перевірки, уповноваженими органами Республіки Польща повідомлено про ненадання експортером документів для підтвердження походження товару, а відтак, і не підтверджено преференційне походження товарів відповідно до Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження, тобто непідтвердженою є лише інформація, зазначена у рахунках-фактурах щодо країни походження товарів, а не весь документ.

В той же час, питання притягнення експортера до відповідальності не є предметом оцінки у даній справі, та не спростовує факту відсутності підстав для застосування преференцій зі сплати ввізного мита на імпортовані позивачем товари.

Апеляційний суд зазначає, що предметом спору є не підтвердження походження товару як такого, а також правильності та наявності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів та її складових, а правомірність надання позивачеві саме преференції, яке встановлюється шляхом перевірки преференційного походження товарів.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ( ст. 336 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК України).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як уже зазначалось вище, з матеріалів справи судом встановлено, що в даному випадку підставою для проведення перевірки було надходження на адресу митниці листів уповноважених органів Договірної сторони експортера Республіки Польща від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD (лист Регіонального відділення податкового управління Республіки Польща) та від 13.07.2021 №1401-ЮС.4331.54.2020 (відповідь Палати податкової адміністрації у Варшаві), згідно з якими експортер на запит митних органів Республіки Польща не надав документів для підтвердження справжнього походження товарів, а отже інформація про справжність походження товарів є не перевірена та не підтверджена, відтак, в силу припису ст. 32 Доповнення 1 Регіональної конвенції, митні органи країни імпорту зобов`язані відмовити у наданні права на преференції.

Тобто, компетентними органами Республіки Польща листами від 28.04.2021 №0601-IGC.4331.38.2020.KD та від 13.07.2021 №1401-ЮС.4331.54.2020 та сертифікатами з перевезення товару EUR1 з проставленими відповідними відмітками письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсем", не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсем» після завершення митного оформлення товарів.

Відповідно до частини 6 статті 32 Доповнення І якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції.

Чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару.

У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган саме зобов`язаний за відсутності виняткових обставин, а не має права, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Крім цього, у випадку прийняття такого рішення, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб`єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин. У такому випадку мова не йдеться про умисне чи неумисне надання таким суб`єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, вчинення ним будь-яких протиправних дій, про обов`язок декларанта перевіряти дані, зазначені в товаросупровідних документах тощо. І мова не йдеться про те, що сертифікати EUR.1 скасовані чи ні, що вони визнані недійсними чи ні, що вказані документи містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, чи є в них будь-які розбіжності чи ні, оскільки в даному випадку уповноваженим митним органом країни експортера справді підтверджено їх автентичність.

Під час здійснення вказаної перевірки мова йдеться лише про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.

Зокрема, відповідно до вимог пункту 3 статті 17 Протоколу І саме експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Аналогічна норма і закріплена в пункті 3 статті 16 Доповнення І, якою передбачено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Відповідно до частини 6 статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

З урахуванням того, що іноземними контрагентами позивача експортерами «Firma Handlowa KALIMERA Mariusz Harbuz» та «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» в порушення вимог статті 16 Доповнення І не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, тому суд погоджується з висновками митного органу про те, що зазначені вище сертифікати з перевезення товару EUR.1 не можуть бути визнані достатніми документами, які у відповідності до пункту 1 статті 15 Доповнення І засвідчують, що товари за вказаними у акті митними деклараціями підпадають під дію Угоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржені позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що такі відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання іх протиправними та скасування не вбачається.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин а норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті Львівською митницею Державної митної служби України від 13.01.2022 №0000017/7.4-19, №0000018/7.4-19 та №0000019/7.4-19. є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсем» - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі №380/9575/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич