Постанова

від 18.09.2022 по справі 200/6466/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року справа № 200/6466/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №200/6466/20-а (головуючий І інстанції Троянова О.В.) складене у повному обсязі 19 жовтня 2020 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Держпраці у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (надалі відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача призначити повторне спеціальне розслідування групового нещасного випадку, що стався 29 січня 2013 року з робітниками ТДВ «Шахта «Білозерська»: директором ОСОБА_1 та водієм ОСОБА_2 , спеціальною комісією в іншому складі (а.с. 1-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення (а.с. 103-106).

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, вважає рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в результаті спеціального розслідування нещасного випадку комісією складено акти за формою Н-1/П, які були затверджені начальником відповідача.

Комісією не вивчено у повному обсязі документи, що визначали режим роботи постраждалих на момент настання нещасного випадку, в актах відсутнє посилання на назву локального акту підприємства, що визначав режим роботи, період його дії тощо, що ставить під сумнів можливість кваліфікації нещасного випадку як такого, що пов`язаний з виробництвом.

Зазначив, що управління звернулось до відповідача із вимогою про проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, проте листом позивачу відмовлено із посиланням на відсутність порушень чинного законодавства.

Вважає, що зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в дискреційні повноваження.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231) суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені функції з керівництва та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням.

Відповідач - Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445) суб`єкт владних повноважень, в розумінні статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12 квітня 2019 року №117-СР, проведено розслідування нещасного випадку, що сталось у місті Добропілля Донецької області, за результатами якого складено акти від 23.12.2019 року розслідування нещасного випадку, що стався 29 січня 2013 року о 19 год. 45 хв. на Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська». Представником Фонду страховим експертом з охорони праці Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Чертушкіним О.М. Акт за формою Н-1/П було підписано з викладенням окремою думки.

У зазначеному акті зазначено, що на дільниці автотранспортного цеху основна професія водій. Режим роботи 8-годинний. Одночасно зазначено, що згідно коллективного договору, який діяв на момент настання группового нещасного випадку, до списку посад, професій робітників з ненормованим робочим днем входили генеральний директор та водій легкового автомобіля.

Комісією встановлено, що 29.01.2013 року водій автотранспортного цеху ОСОБА_2 , який був закріплений за перевезенням керівників ТДВ «Шахта «Білозерська», у зв`язку з виробничою необхідністю, згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля № 007661 від 29.01.2019 року перевозив генерального директора ОСОБА_1 з ВСП «Шахтоуправління «Білозерське» шахта «Новодонецька» до міста Добропілля. О 19:10 водій ОСОБА_2 виїхав з шахти «Новодонецька» в місто Добропілля разом з генеральним директором ОСОБА_1 та заступником директора з охорони праці ВСП «Шахтоуправління «Білозерське» ОСОБА_3 О 19:45 ОСОБА_2 зупинився та висадив ОСОБА_3 . У автомобілі водій залишився разом з генеральним директором. У той же час відбулось зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок якого водій ОСОБА_2 вдарився головою, потягнув шию та вдарився правим коліном, генеральний директор ОСОБА_1 отримав пошкодження голови, шиї та спини.

Комісією за результатами розслідування зроблено висновок, що нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку ТДВ «Шахта «Білозерська». (а.с. 8-13, 32-38)

21 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Донецькій області з листом №01-06/10-782, в якому просив призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, вважаючи неповним його проведення та порушенням процедурних питань його проведення (а.с. 15-17).

Листом №09-19-1/2994/20 від 15 травня 2020 року ГУ Держпраці у Донецькій області роз`яснило позивачу, що даний груповий нещасний випадок належним чином визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, у зв`язку з чим призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку є недоцільним (а.с. 18-20)

Предметом судового контролю у цій справі є наявність правових підстав для відмови Головним управління Держпраці у Донецькій області у призначенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин у відповідача наявні дискреційні повноваження щодо проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Пунктом 1 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 № 337 (далі - Порядок), закріплено, що цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства).

Груповий нещасний випадок - нещасний випадок, що стався одночасно з двома та більше працівниками незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм;

Згідно з п. 9 Порядку розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

Відповідно до п. 10 Порядку спеціальному розслідуванню підлягають: групові нещасні випадки.

Згідно з п. 14 Порядку Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

Відповідно до п. 15 Порядку до складу спеціальної комісії входять: посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник робочого органу Фонду; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням). У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці та/або її територіального органу за галузевим напрямом.

Відповідно до п. 23 Порядку нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), що сталися з працівником під час роботи під керівництвом посадових осіб підприємства (установи, організації), на території, об`єкті, дільниці іншого підприємства (установи, організації), розслідуються та беруться на облік підприємством (установою, організацією), працівником якого є потерпілий. У розслідуванні таких нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) обов`язково бере участь представник підприємства (установи, організації), де стався нещасний випадок.

Пунктом 31 Порядку визначено, що спеціальне розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів. У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань, отримання відповідних висновків (органів досудового розслідування, закладів охорони здоров`я та судово-медичної експертизи тощо), а також додаткових пояснень від осіб, причетних до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), розслідування може бути продовжене наказом органу, який утворив спеціальну комісію, до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень тощо.

Відповідно до п. 33 Порядку Комісія (спеціальна комісія) зобов`язана: скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження.

Пунктом 34 Порядку визначено, що рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Відповідно до п. 55 Порядку посадова особа Держпраці або її територіального органу має право перевіряти об`єктивність розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) комісією підприємства (установи, організації), якість оформлених матеріалів та їх відповідність вимогам цього Порядку, а також отримувати іншу інформацію та документи від роботодавця, що стосуються нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Згідно з п. 57 Порядку рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта заформою Н-1можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Пунктом 58 Порядку визначено, що протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку.

З огляду на вищевказані норми права слідує, що імперативно закріпленого обов`язку керівника Держпраці або його територіального органу призначати повторне спеціальне розслідування не передбачено.

Призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку є виключним правом керівника Держпраці або його територіального органу, відповідно відноситься до дискреційних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів наголошує, що адміністративний суд не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Отже, у даному випадку у відповідача наявне дискреційні повноваження.

Вказана позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 13.02.2018 (справа № 361/7567/15-а), від 07.03.2018 (справа № 569/15527/16-а), від 20.03.2018 (справа № 461/2579/17), від 20.03.2018 (справа № 820/4554/17), від 03.04.2018 (справа № 569/16681/16-а), від 12.04.2018 (справа № 826/8803/15), від 18.06.2019 (справа № 855/150/19), від 08.08.2019 (справа № 823/1945/16), від 18.10.2019 (справа № 805/1189/18-а).

Крім того, за змістом пункту 54 Порядку № 1232 призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку є правом, а не обов`язком керівника Держпраці або його територіального органу.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року (справа №814/1514/17), від 29 квітня 2021 року (справа № 805/3952/18-а).

Відтак, у даному випадку не вбачається підстав для аналізу та надання оцінки висновкам управління за результатами проведення спеціального розслідування.

Крім того, позивач як підставу позову так і довід апеляційної скарги не зазначав порушення самої процедури проведення спеціального розслідування з боку відповідача. Таким чином, колегія суддів зазначає, що обставини в межах даної справи та справи № 805/3952/18-а не є тотожними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2022 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

І.Д.Компанієць