Постанова

від 15.09.2022 по справі 805/752/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 805/752/17-а

касаційне провадження № К/9901/39485/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2017 (суддя Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі № 805/752/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод прецизійних сплавів і металів» (далі у тексті - ТОВ «ЗПСМ», Товариство) до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі у тексті - Бахмутська ОДПІ, Інспекція) про зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0000111200,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Завод прецизійних сплавів і металів» звернувся до суду із адміністративним позовом, із урахуванням вимог уточненої позовної заяви, до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступник - Бахмутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області), у якому просив зобов`язати Інспекцію прийняти уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік №9091604668, уточнюючу декларацію за податку на прибуток за 2014 рік №9082179228 від 11.12.2015, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 20.07.2016 №0000111200.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідачем було неправомірно відмовлено у прийнятті уточнюючих податкових декларацій, оскільки при поданні податкової звітності позивачем отримано квитанції №2 про отримання вказаних декларацій, що свідчить про безпідставне прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0000111200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 22 878, 00 грн та вважає протиправним не врахування податковим органом подані уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік №9091604668 та уточнюючу декларацію за податку на прибуток за 2014 рік від 11.12.2015 №9082179228.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, адміністративний позов задоволено повністю: зобов`язано Інспекцію прийняти уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік №9091604668, уточнюючу декларацію за податку на прибуток за 2014 рік №9082179228 від 11.12.2015 днем фактичного подання, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 20.07.2016 №0000111200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 22 878, 00 грн.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації в частині незазначення країни місцезнаходження Товариства, а саме: зазначення Україна (згідно з реєстраційних документів), не перешкоджають ідентифікації платника податків, податкового органу, до якого декларація подана та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки поданим позивачем податковим деклараціям за 2013-2014 роки надано статус «Не визнана як податкова звітність», у зв`язку із тим, що Товариством невірно вказаний обов`язковий реквізит «місцезнаходження платника», а саме: не зазначено повну адресу - замість адреси: вул. Шашуріна, буд. 2Є, м. Горлівка, Донецька область, 84635, Україна (згідно з реєстраційними документами), позивачем зазначено адресу: вул. Шашуріна, буд. 2Є, м. Горлівка, Донецька область, 84635 тобто, не дотримано положення пункту 48.3 статті 48 ПК України, оскільки не вірно заповнено такі реквізити як: 1) місцезнаходження підприємства, так як відсутні дані країни.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 02.08.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство, засобами електронного зв`язку подало податкову декларацію з податку на додану вартість, а саме: уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік №9091604668, яку відповідно до квитанції №2 доставлено до податкового органу 11.12.2015 об 11 год 48 хв; уточнюючу декларацію за податку на прибуток за 2014 рік №9082179228, яку відповідно до квитанції №2 доставлено до податкового органу 11.12.2015 о 12 год. 18 хв.

У податкових деклараціях позивачем зазначено в графі платник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод прецизійних сплавів і металів», у графі податкова адреса: вул. Шашуріна, буд. 2Є, м. Горлівка, Донецька область, 84635.

У квитанції про отримання податкової звітності зазначено, що документ доставлено до (код органу ДФС України) 573 - Горлівська ОДПІ (Микитівське відділення), прийнято пакет, Державна фіскальна служба України.

Однак, 17.12.2015 Горлівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області направлено ТОВ «Завод прецизійних сплавів і металів» повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2013 рік №9091604668, уточнюючої декларації за податку на прибуток за 2014 рік від 11.12.2015 №9082179228, оскільки вказані декларації вважаються не прийнятими (не вважаються податковою звітністю) у зв`язку із порушенням вимог п.3 ст.43 ПК України - не вірно вказаний обов`язків реквізит «місцезнаходження платника», а саме: вул. Шашуріна, буд. 2Є, м. Горлівка, Донецька область, замість вул. Шашуріна, буд. 2Є, м. Горлівка, Донецька область, Україна.

16.05.2016 Інспекцією (Горлівське відділення) направлено Товариству аналогічне повідомлення із відмовою у прийнятті уточнюючих декларацій.

Вважаючи дії щодо неприйняття податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі у тексті - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). податкова декларація повинна містити такий обов`язковий реквізит як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений статтею 49 ПК України, у відповідності до пункту 49.8 якої прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не передбачених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У відповідності до пункту 49.13 статті 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що зазначена у рядку 6 уточнюючих декларацій з податку на прибуток підприємства податкова адреса (місцезнаходження) Товариства (вул. Шашуріна, буд. 2Є, м. Горлівка, Донецька область) повністю відповідає адресі Товариства, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, докази чого наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими положення ПК України пов`язують можливість неприйняття податкової декларації, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, поданих Товариством (позивачем у справі).

За наведеного, враховуючи мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк