Ухвала

від 18.09.2022 по справі 400/2598/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа №400/2598/19

адміністративне провадження № К/9901/15139/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 (суддя Устинов І.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 (головуючий суддя Бітов А.І., судді Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) ,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" (далі - ТОВ "Миколаївмолпром", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС) та Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019:

1) №00064511202 про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), заявлену до відшкодування в податковій декларації за квітень 2019 року шляхом перерахування на рахунок у банку, на 591 821,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 295 910,50 грн;

2) №00064501202 про зменшення в податковому обліку Товариства з ПДВ за квітень 2019 року від`ємного значення суми ПДВ на 103 800,00 грн.

Позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень Товариство обґрунтовувало доводами, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торговий дім «ЄВРО-М`ЯСО-ХОЛДИНГ-УКРАЇНИ», ТОВ «Веслі» та ТОВ «АРС ПРОМ» (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки зазначені господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Позивач зазначав, що придбані товарно-матеріальні цінності використані ним у господарській діяльності, посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Товариство спростувало належними та достатніми доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання у ТОВ «Торговий дім «ЄВРО-М`ЯСО-ХОЛДИНГ-УРКАЇНИ» та ТОВ «Веслі» сиру, замінника жиру молочного, а у ТОВ «АРС ПРОМ» - крану триходового точкового, кондесатовідвідника, у зв`язку з чим суди виснували, що контролюючий орган безпідставно виключив з податкового обліку Товариства суми податкового кредиту, задекларовані за податковими накладними зазначених постачальників (за податковими накладними ТОВ «Торговий дім «ЄВРО-М`ЯСО-ХОЛДИНГ-УКРАЇНИ» - 283 855,12 грн; ТОВ «Веслі» - 410 695,69 грн, ТОВ «АРС ПРОМ» -1070,70 грн).

Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих позивачем первинних документів, виписаних на операції з придбання товарів у зазначених вище контрагентів-постачальників (договори, додатки до договорів, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку позивача про здійснення оплати за товар, платіжні доручення, рапорт про переробку і виготовлення готової продукції, оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 201, 25, 231, 26, документи, які підтверджують факт використання у господарській діяльності придбаних товарів).

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що контролюючим органом не наведено обставин, які б свідчили про не відповідність господарських операцій Товариства з цими контрагентами-постачальниками цілям та видам його статутної діяльності, про їх збитковість, або обставин, які б окремо або в сукупності беззаперечно свідчили про фіктивність (безтоварність) господарських операцій.

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), пунктів 12, 13, 18, 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, без врахування висновку щодо застосування цих норм Верховним Судом, викладеного в постановах від 24.01.2018 у справі №4259/12/1070, від 23.01.2018 у справі №2а-1870/5800/12, від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 28.05.2020 у справі № 826/15364/17. Також ГУ ДПС зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при оцінці доказів у справі, надавши перевагу доказам позивача та не врахувавши в повній мірі обставини, щодо яких міститься інформація в акті перевірки. За змістом касаційної скарги це стосується здійснення Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004299 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, в якому встановлені обставини щодо використання ТОВ «Торговий дім «ЄВРО-М`ЯСО-ХОЛДИНГ-УКРАЇНИ» в злочинній схемі штучного формування податкового кредиту з ПДВ на користь інших суб`єктів господарювання з метою ухилення від оподаткування, заниження посадовими особами цього товариства податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток в особливо великих розмірах, отримання необлікованих грошових коштів та їх легалізація шляхом вчинення ряду фіктивних господарських операцій з іншими суб`єктами господарювання.

Верховний Суд відповідно до доводів, наведених у касаційній скарзі, ухвалою від 09.10.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо касаційної скарги, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційне провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Миколаївмолпром" з питань достовірності декларування сум від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування з цього податку на поточний рахунок платника податку за квітень 2019 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2019 № 1040/14-29-12-02-06/05409745 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на 591 821 грн та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 103 800 грн. в податковій декларації за квітень 2019 року.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС 09.08.2019 стосовно ТОВ «Миколаївмолпром» прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№00064511202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану за квітень 2019 року на рахунок платника у банку, на 591 821,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 295 910,50 грн;

-№00064501202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, задекларовану за квітень 2019 року, на 103 800,00 грн.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом (пункт 4); після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5).

Як уже зазначено, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У касаційній скарзі ГУ ДПС посилається, окрім інших, на постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у праві №2а-1870/5800/12 та від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, в яких зроблено висновок, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю; господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за їх формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Цей висновок відповідав висновку Верховного Суду України, зокрема у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від такого висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15). Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента платника податків за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не створюють преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача в адміністративній справі. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, що до постановлення вироку в кримінальному провадженні протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Доказове значення такого протоколу визначено частиною четвертою статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, якою встановлено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на положення статті 90 КАС обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: наявність вироку щодо контрагента платника податків; факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час здійснення слідчих дій свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу, що господарські операції не мали реального змісту (є фіктивними), а документи, складені на ці операції, недостовірні.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, оскільки апеляційний суд встановив обставини у справі на підставі доказів у справі в їх сукупності відповідно до правил статті 90 КАС.

Беручи до уваги наведене, є встановлена пунктом 4 частини першої статті 339 КАС підстава для закриття касаційного провадження, відкритого у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС за касаційною скаргою ГУ ДПС.

Що ж до посилань ГУ ДПС у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №4259/12/1070 та від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, як на приклад іншого правозастосування, в порівнянні з постановою суду апеляційної інстанції, то Суд зазначає наступне.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі (№400/2598/19) щодо підстав для задоволення позову ТОВ «Миколаївмолпром» вмотивований тим, що позивач спростував належними та достатніми доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товарів у контрагентів-постачальників. Такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли, виходячи із сукупності обставин у справі, встановлених на підставі оцінки доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх доводів і заперечень щодо здійснення Товариством господарських операцій з придбання сиру, замінника молочного жиру, крану триходового та кондесатовідвідника у ТОВ «Торговий дім «ЄВРО-М`ЯСО-ХОЛДИНГ-УРКАЇНИ», ТОВ «Веслі» та ТОВ «АРС ПРОМ».

Суди вказали, що посилання в акті перевірки на податкову інформацію, отриману від інших контролюючих органів, щодо можливих порушень податкового законодавства контрагентами-постачальниками не є безумовною підставою для висновку, що фактичного виконання ними господарських операцій не було.

Суди відхилили довід ГУ ДПС щодо наявності кримінального провадження №42017000000004299 від 17.11.2017 (щодо посадових осіб ТОВ «Торговий дім «ЄВРО-М`ЯСО-ХОЛДИНГ-УКРАЇНИ»), зазначивши, що вирок у кримінальному проваджені не ухвалений, а тому відповідач не може посилатися на докази, отримані в процедурах досудового розслідування.

Також суди відхили довід ГУ ДПС про порушення ТОВ «АРС ПРО» строку реєстрації податкових накладних №18 від 11.04.2019 та № 21 від 15.04.2019, як про підставу для виключення із суми податкового кредиту, задекларованої позивачем, суми ПДВ, сплаченої постачальнику в ціні товару, оскільки податкові накладні були належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних 25.04. 2019 та 24.04.2019 відповідно, тобто в звітному податковому періоді квітень 2019 року, в якому позивач відніс до податкового кредиту суми ПДВ за цими податковими накладними.

У справах №4259/12/1070 та №826/15364/17, в яких Верховним Судом ухвалено постанови від 24.01.2018 та від 28.05.2020 відповідно, судом апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції з придбання послуг, суми ПДВ в ціні за які були включені до податкового кредиту, не мали товарного характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов відповідно до сукупності обставин у зазначених справах, встановлених на підставі оцінки доказів у справі, а саме: відсутність у контрагентів-постачальників матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій; відсутність первинних документів та суттєві недоліки у них, внаслідок яких такі документи були оцінені судом як такі, що не підтверджують фактичне виконання господарських операцій; наявність висновку почеркознавчої експертизи, згідно з яким первинні документи від імені контрагента позивача підписані іншою особою, ніж та, відомості про яку зазначені у цих документах (справа №4259/12/1070).

Відповідно до встановлених судом апеляційної інстанції обставин Верховний Суд виснував, що про необґрунтованість податкової вигоди у вигляді права на податковий кредит можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів (виробничих активів, складських приміщень, транспорту тощо); облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи зазначене, стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 24.01.2018 у справі №4259/12/1070 та від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, підстав немає.

Інше застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у цій справі (№400/2598/19), порівняно з постановами Верховного Суду у справах №4259/12/1070, №826/15364/17, обумовлено іншими обставинами у справі. Як вже зазначено вище, суди, дослідивши докази у справі, встановили факт придбання ТОВ «Миколаївмолпром» товарів, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до податкового кредиту, у вище зазначених контрагентів-постачальників.

Обґрунтування відповідачем підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій (не врахування судами обставин у справі, перелік яких наведено у касаційній скарзі, а також неправильне (неповне) дослідження доказів у справі) фактично стосуються встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та додаткової перевірки доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, встановленими статтею 341 КАС.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення норм процесуального права при оцінці доказів та встановленні обставин у справі може бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 КАС, що кореспондує підставі касаційного оскарження судового рішення, встановленій пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС.

Однак, згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведене, також є встановлені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС за касаційною скаргою ГУ ДПС.

Керуючись статтями 248, 328, пунктами 4, 5 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №400/2598/19, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.М. Яковенко ,

Судді Верховного Суду