Ухвала

від 14.09.2022 по справі 157/135/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 157/135/21 Провадження №11-кп/802/411/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.4 ст.246 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2 ,

суддів- ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

з учасю секретаря-- ОСОБА_5 ,

прокурора- ОСОБА_6 ,

обвинуваченого- ОСОБА_7 ,

захисника- ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого 2022 року,

ВСТАНОВИВ

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Піщане, жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, особи з інвалідністю ІІ групи, непрацевлаштованого, розлученого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, згідно зі ст. 89 КК України несудимого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України із застосуванням ст. 76 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_9 в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради Волинської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство», до ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, задоволено повністю.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_7 на користь Камінь-Каширської міської ради Волинської області на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету 97 081 (дев`яносто сім тисяч вісімдесят одну) гривню 05 копійок у відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави 11 154 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 65 копійок процесуальних витрат на залучення експерта для проведення судової інженерно-екологічної експертизи.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 29 жовтня 2020 року в період часу з 20 до 21 години, знаходячись у лісовому масиві виділу №31 кварталу №13 Боровненського лісництва ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», що неподалік с. Боровне Камінь-Каширського району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог статей 67-70 Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо використання лісових ресурсів» від 23 липня 2007 року №761, умисно, всупереч встановленому порядку заготівлі лісодеревини, незаконно, без спеціального дозволу, за допомогою бензопили марки «STIHL-230» зрізав до ступеня припинення росту та відокремивши від кореня, дев`ять сироростучих дерев породи сосна з діаметрами пнів 38 см, 40 см, 39 см, 53 см, 32 см, 37 см, 65 см, 58 см, 37 см., чим згідно з розрахунком, проведеним на підставі додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», спричинив державним інтересам в особі ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» та навколишньому природному середовищу тяжкі насліди у вигляді майнової шкоди, розмір якої станом на 29 жовтня 2020 року становить 97 081 грн. 05 коп.

У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосування кримінального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зазначає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання хоча і в межах передбачених санкцією ч.4 ст.246 КК України, проте безпідставно застосував до останнього інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням, тим самим порушивши вимоги ст.ст.50,65 КК України.

На переконання апелянти, місцевим судом не в повній мірі взято до уваги тяжкість та суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_7 свою вину у вчиненому вперто заперечував, вказував, що жодного відношення до самовільної рубки лісу не має. Також у вчиненому не розкаявся, не засудив своєї протиправної поведінки, не усунув заподіяну його діями шкоду. Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 притягається до кримінальної відповідальності за умисний тяжкий злочин проти довкілля. ОСОБА_7 створено штучні докази власної непричетності до скоєного злочину, оскільки при повторному допиті свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 змінили свої покази щодо причетності обвинуваченого до незаконної порубки дерев у лісі.

Таким чином, всі вищевказані факти свідчать про вперте небажання обвинуваченого дотримуватись правил та норм поведінки в суспільстві, відсутності моральних якостей та психологічних установок на дотримання вимог діючого правопорядку, впевненість у безкарності своїх дій.

Виходячи з вказаного, прокурор вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування є явно м`яким і не буде сприяти виправленню останнього, у зв`язку з чим просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Обвинувачений ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі вказує на незаконність та необґрунтованість оскарженого вироку та вважає призначене покаранням суворим.

На думку апелянта, місцевим судом не вірно оцінено покази свідків, зокрема, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .

Так свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні не надав ствердної відповіді хто саме був на місці рубки, а лише вказував, що голос особи, яка йому відповідала, схожий на голос обвинуваченого. Схожі пояснення надав і свідок ОСОБА_14 , який також чув лише шум бензопили та голос схожий на ОСОБА_7 . Проте під час досудового слідства не проводились жодні слідчі дії для встановлення схожості голосу обвинуваченого та голосу особи, яку чули свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Також враховуючи наявність неприязних відносин між свідком ОСОБА_12 і обвинуваченим ОСОБА_7 , апелянт вважає, що покази даного свідка є наклепом на нього, а тому не можуть братись судом до уваги.

Також обвинувачений вказує, що свідок ОСОБА_13 не був очевидцем подій, а тому його покази не свідчать про його причетність до незаконної вирубки дерев у лісі.

На переконання апелянта, безпідставно не взято місцевим судом до уваги повторні покази свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , оскільки останні на повторному допиті ствердили про непричетність обвинуваченого до інкримінованого йому злочину.

Окрім цього, обвинувачений вказує на недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 30.10.2020 року, оскільки в ньому зазначається про спиляння дев`яти дерев, однак фактично лише чотири дерева лежали на землі, а інших п`ять були надпиляні. Таким чином відомості внесенні до протоколу не відповідають дійсності, адже відповідними службами захисту навколишнього природного середовища не встановлювалось чи вказані п`ять дерев пошкодженні до ступеня припинення росту чи ні. Враховуючи недопустимість вказаного доказу, апелянт вважає неналежними і всі похідні від нього докази щодо встановлення розміру збитків.

Враховуючи, що жодний зі свідків не вказав на причетність обвинуваченого до інкримінованого йому кримінального правопорушення, апелянт вважає, що вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14.02.2022 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати ОСОБА_7 не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

В судове засідання не з`явилися представники потерпілого, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від них на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з`явилися в судове засідання, не заперечували щодо продовження розгляду справи у відсутності представників потерпілого. Їх неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, міркування обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану ОСОБА_7 апеляційну скаргу та заперечили апеляцію сторони обвинувачення, думку прокурора, який апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримав та щодо задоволення апеляції сторони захисту заперечив, апеляційний суд доходить такого висновку.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч.4 ст.246 КК України судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст.374 КПК України наведено докладні мотиви.

За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо відсутності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні місцевого суду ствердив, що, в один із днів жовтня 2020 року перебуваючи в будинку батьків, який знаходиться біля лісу, почув звук працюючої бензопили та падіння дерев. Він вийшов із будинку та пішов у напрямку лісового масиву, з якого лунали ці звуки. Приблизно через 300 м від будинку він зустрів свідка ОСОБА_11 . Наблизившись до місця рубки, побачив коня, підводу та силуети людей, однак упізнати нікого не зміг. Коли він крикнув, у відповідь почув голос односельчанина ОСОБА_7 , який почав вести себе агресивно та погрожувати сокирою, тому він не наважився підходити ближче, натомість розповів усе своєму батькові ОСОБА_13 , який, у свою чергу, викликав поліцію.

ОСОБА_13 підтвердив показання свідка ОСОБА_12 та додав, що дійсно він викликав працівників поліції та зі сином пішли на місце порубки, яке знаходилося на відстані трьохсот метрів від його будинку. На місці порубки працівниками поліції було виявлено дев`ять свіжозрізаних дерев породи сосна та коня з підводою. Пізніше зі сторони школи прийшов ОСОБА_7 , який був у стані алкогольного сп`яніння.

Зауваження обвинувачення щодо показань свідка ОСОБА_13 апеляційний суд до уваги не бере. Вказаний свідок хоч і не був безпосереднім очевидцем подій щодо незаконної порубки лісу, однак у взаємозв`язку з показанням інших свідків дають можливість детально відтворити подію кримінального правопорушення.

У свою чергу, свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що увечері 29 жовтня 2020 року він почув звук працюючої бензопили в лісовому масиві поблизу с. Боровне Камінь-Каширського району на відстані 300-400 метрів від свого будинку. Так як він займає посаду майстра лісу Боровненського лісництва та знаючи, що будь-яких рубок у цей час не ведеться, пішов у напрямку цього звуку, аби дізнатися, що там відбувається. Наблизившись на відстань 20 метрів до місця, звідки лунав звук бензопили, він зупинився, оскільки було темно, стояв туман і було чути звуки падіння дерев, тому підходити ближче він побоявся. Ствердив, що почув крики ОСОБА_7 , який погрожував комусь сокирою.

Дані показання свідків є чіткими, логічними, послідовними, взаємопов`язаними та детально відтворюють подію злочину.

Апеляційний суд не вбачає будь-яких суперечностей які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження при скоєнні злочину у показаннях даних свідків. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні.

Надані показання даними свідками в місцевому суді цілком узгоджуються між собою, а також здобутими в ході досудового розслідування доказами та обґрунтовано взяті до уваги судом першої інстанції, а тому колегія суддів не знаходить підстав для сумніву в достовірності цих показань.

Також суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності проведення під час досудового розслідування такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання за голосом, як про це вказує обвинувачений у своїй апеляційній скарзі. Дана слідча дія може виникнути в ситуаціях, коли потерпілий, свідок заявляє, що він може впізнати людину, голос і мову якої він чув у зв`язку з розслідуваною подією, за її голосом і особливостями мовлення. Тобто коли голос допитуваному до цієї події відомий не був чи допитуваний, хоч і знає особу, голос якої чув, однак не знає її ім`я та прізвища. Проте свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є односельчанами обвинуваченого ОСОБА_7 , добре знайомі один одному та останні в показах чітко ствердили, що голос, який лунав з місця порубки лісу, належав саме обвинуваченому, тому необхідності в проведенні вищевказаної слідчої дії не було.

Також місцевим судом вірно взято до уваги показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили причетність до незаконної порубки лісу саме обвинуваченого ОСОБА_7 .

Показання даних свідків узгоджуються з проведеними за їх участю слідчими експериментами 19 листопада 2020 року, під час яких останні детально розповіли про обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зокрема, вказали на місце самовільної рубки в лісовому масиві 31 виділу 13 кварталу Боровненського лісництва ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», час її вчинення у вечірню пору доби, спосіб рубки дерев за допомогою бензопили, розміщення належної ОСОБА_7 гужової підводи на місці вчинення злочину, а також вказали на місце поблизу місця самовільної рубки лісу, де вони обоє зустрілися та зустріли свідка ОСОБА_12 .

Судом першої інстанції належним чином досліджено та надано оцінку відеозапису слідчого експерименту за участі вищевказаних свідків, на якому видно, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 дають показання вільно, логічно відповідають на прямі, ненавідні питання слідчого, чітко вказують на місце самовільної рубки лісу та критично оцінюють дії самого обвинуваченого щодо вчинення ним злочину.

Що жстосується доводівобвинуваченого щодоневрахування місцевимсудом показаньсвідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ,які останнінадали наповторному допиті,апеляційний судвважає їхтакими,що булинаданні на ґрунті особистих відносин між ними та обвинуваченим і суперечать як першочерговим показам цих свідків, так і показам інших свідків, зокрема, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, як вірно про це зауважив у вироку суду першої інстанції.

А та обставина, що досудове розслідування і суд по-іншому оцінюють показання вказаних свідків, порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та його захисником, не свідчить про необ`єктивність слідчих органів і суду, на що є посилання в поданій апеляції.

Окрім вищевказаного винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, підтверджується і іншими письмовими доказами наявними у матеріалах кримінального провадження, зокрема, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого встановлено, що 30 жовтня 2020 року за повідомленням ОСОБА_13 було розпочате досудове розслідування за фактом незаконної порубки ОСОБА_7 дев`яти дерев породи сосна на території Боровненського лісництва ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс». З рапорту старшого інспектора-чергового Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області про отримання повідомлення зі служби «102» встановлено час вчинення кримінального правопорушення, а саме з 20 по 21 годину 29 жовтня 2020 року. Згідно з протоколами огляду місця події від 30 жовтня 2020 року та від 19 листопада 2020 року місцем самовільної порубки лісу є лісовий масив у 31 виділі 13 кварталу Боровненського лісництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де виявлено дев`ять свіжозрізаних стовбурів дерев породи сосна та дев`ять пнів дерев тієї ж породи.

Посилання обвинуваченого щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 30.10.2020 року, оскільки в ньому зазначається про спиляння дев`яти дерев, однак фактично лише чотири дерева лежали на землі, а інших п`ять були надпиляні, є необґрунтоване.

Відповідно до даного протоколу, слідчим було залучено спеціаліста, а саме майстра лісу Боровненського лісництва ОСОБА_14 , разом з яким виявлено чотири свіжозрізаних пенька дерева породи сосна (слідчим позначено як № 1, 2, 3,4) та п`ять дерев, які при землі зі всіх сторін підрізані (слідчим позначено як № 5, 6, 7, 8 , 9). Згідно протоколу спеціалістом прийнято рішення про валку п`яти підрізаних дерев, оскільки стовбур останніх не тримається пня, а його подальший ріст є неможливий.

Зазначене підтверджується і фототаблицями доданими до протоколу огляду місця події від 30.10.2020 року на яких дійсно вбачається наявність п`яти не повністю зрізаних дерев, а підпиляних, однак зображенні дерева породи сосна пошкодженні до ступеня припинення росту.

У зв`язку з вказаним, місцевим судом обґрунтовано зроблений висновок про визнання висновку судової інженерно-екологічної експертизи та протоколу огляду місця події, на основі яких вона виконана, допустимими доказами, оскільки огляд місця події проведений слідчим у відповідності до вимог КПК України, що зафіксовано у відповідному протоколі та за допомогою технічних засобів, а судова експертиза призначена на стадії досудового розслідування та її результати відкриті стороні захисту в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України.

З огляду на вищезазначене, місцевим судом з достатньою повнотою перевірено всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, зроблено критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і доводи, викладені обвинуваченим в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду. Суд першої інстанції законно, обґрунтовано та вмотивовано не знайшов підстав для визнання доказів недопустимими та неналежними, чи такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, а відтак, не приймати їх до уваги чи ставити під сумнів, відсутні будь-які підстави.

Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права і щодо невірної оцінки та врахування показань свідків, а зводяться лише до переоцінки доказів, які вже досліджувались судом першої інстанції та яким надана детальна оцінка, викладена у оскаржуваному рішенні.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а тому доводи прокурора щодо призначення ОСОБА_7 м`якого покарання є необґрунтовані.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч.2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Положеннями ст.75КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності у кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Вказаних вимог закону при призначенні покарання обвинуваченому судом першої інстанції дотримано.

Так при призначенні покарання ОСОБА_7 місцевим судом враховано ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу винного, зокрема, його посередню характеристику за місцем проживання, те, що він у минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення. Відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність такої, що його обтяжують, а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також слід зазначити, що ОСОБА_7 є особи з інвалідністю ІІ групи, на утриманні якого є троє неповнолітніх дітей, в порядку ст.89 КК України не судимий. Відповідно до досудової доповіді, орган пробації не виклює можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням з покладення на нього визначеного кола обов`язків.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання у відповідності до вимог ст.75 КК України.

Доводи сторони обвинувачення, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

Таким чином, підстав, які б давали суду можливість призначити суворішого покарання обвинуваченому, як про це просить прокурор, апеляційний суд не вбачає.

Обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

З огляду на викладене, апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора підлягають залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Камінь-Каширськогорайонного судуВолинської областівід 14лютого 2022року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий

Судді