Постанова

від 08.02.2023 по справі 157/135/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 157/135/21

провадження № 51-3550км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та прокурора на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого

2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030090000404, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщане Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Камінь-Каширського районого суду Волинської області від 14 лютого

2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені

ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Камінь-Каширської міської ради Волинської області на рахунок спеціального фонду державного бюджету 97 081,05 грн на відшкодування завданої злочином майнової шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 29 жовтня 2020 року в період часу з 20 до 21 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на території лісового масиву виділу № 31 кварталу № 13 Боровненського лісництва ДП «СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», розташованого біля с. Боровне Камінь-Каширського району Волинської області, в порушення вимог статей 67-70 Лісового кодексу України та порядку спеціального використання лісових ресурсів, умисно, всупереч установленого порядку заготівлі лісодеревини, без спеціального дозволу, за допомогою бензопили «STIHL-230» зрізав до ступеню припинення росту та відокремив від кореня дев`ять сироростучих дерев породи сосна, спричинивши цьому підприємству майнову шкоду на суму 97 081,05 грн.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення стосовно нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4

ст. 246 КК.

На його думку, сторона обвинувачення не надала суду належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вважає, що висновки суду спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які суд безпідставно визнав такими, що надані ними на ґрунті особистих відносин. Стверджує про те, що дані протоколу огляду місця події від

30 жовтня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки у ньому зазначено про спиляння 9 дерев, однак встановлено, що на землі лежало лише 4 дерева, а 5 дерев були лише частково надпиляні. Зазначає, що відповідними службами захисту природнього середовища не було встановлено, що надпиляні дерева пошкоджено до ступеню припинення їх росту, а до повноважень майстра лісу ОСОБА_10 не входило визначення пошкодження до ступеню припинення росту надпиляних дерев та прийняття рішення про їх зрубання. Крім того, вважає, що похідні від протоколу огляду місця події докази, на підставі яких встановлено суму спричиненої майнової шкоди, також є недопустимими доказами.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок його м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд не спростував доводів щодо необґрунтованого звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Вважає, що суд належним чином не врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_6 , який не визнав своєї винуватості і не розкаявся у вчиненому, завданих майнових збитків не відшкодував.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат

ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та заперечили проти касаційної скарги прокурора. Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора і просив її задовольнити, заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Відповіднодост. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення

і особі засудженого.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК, підтверджено детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив і правильно оцінив.

Такий висновок місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_11 про те, що в однин із днів жовтня 2020 року, перебуваючи в будинку батьків, який знаходиться біля лісу, почув звук бензопили та падіння дерев. Після чого він вийшов з будинку та пішов в напрямку лісу туди звідки лунали ці звуки. Через 300 м від будинку він зустрів ОСОБА_8 . Наблизившись до місця рубки, побачив коня з підводою та силуети людей, однак впізнати нікого не зміг. У відповідь на його крик почув голос ОСОБА_6 , який вів себе агресивно та погрожував сокирою, тому не наважився підходити ближче. Він повернувся і розповів усе своєму батьку, який викликав поліцію.

Свідок ОСОБА_12 у суді першої інстанції підтвердив вказані показання свідка ОСОБА_11 і пояснив, що того дня викликав поліцію та з сином пішли на місце порубки, яке знаходилося на відстані 300 м від його будинку. На місці порубки було виявлено 9 свіжозрізаних дерев породи сосна та коня з підводою. Пізніше зі сторони школи прийшов ОСОБА_6 , який був у стані алкогольного сп`яніння.

Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що ввечері 29 жовтня 2020 року почув звук працюючої бензопили зі сторони лісового масиву біля с. Боровне Камінь-Каширського району на відстані 300-400 м від свого будинку. Після чого пішов у напрямку цього звуку, щоб дізнатися, що відбувається, оскільки працював майстром лісу Боровненського лісництва і знав, що будь-яких рубок у цей час не ведеться. Наблизившись на відстань 20 м до місця, де працювала бензопила, він зупинився, оскільки було темно і чути звуки падіння дерев, тому підходити ближче боявся. Він чув крики ОСОБА_6 , який погрожував комусь сокирою.

Показання свідків узгоджуються з іншими дослідженими та належно оціненими судом доказами, а саме: даними протоколу огляду місця події від 30 жовтня 2020 року з фототаблицею до нього; даними додаткового огляду місця події від 19 листопада

2020 року; даними протоколу огляду предметів від 5 листопада 2020 року, згідно з яким оглянуто диск з відеофайлами з портативної службової відеокамери (боді-камери) співробітників поліції з приводу повідомлення про факт вчинення незаконної порубки лісу; даними протоколу обшуку від 17 листопада 2020 року в ході якого за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та вилучено бензопилу «STIHL-230»; розрахунком розміру шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки дев`яти дерев породи сосна; висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 31 березня 2021 року № 8238, відповідно до якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дев`яти сироростучих дерев породи сосна, становить 97 080, 51 грн.

Доводи засудженого про те, що протокол огляду місця події від 30 жовтня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки у ньому зазначені недостовірні дані, позбавлені підстав.

Згідно з протоколом огляду місця події від 30 жовтня 2020 року, проведеного за участю спеціаліста ОСОБА_10 (майстра лісу), виявлено чотири свіжозрізаних пеньки дерева породи сосна та п`ять дерев, які при землі зі всіх сторін були підрізані. З даних цього протоколу видно, що спеціалістом було прийнято рішення про валку підрізаних дерев, оскільки вони пошкоджені до ступеню припинення росту. Вищенаведене підтверджується долученими до протоколу огляду місця події фототаблицями, з яких убачається наявність підпиляних п`яти дерев породи сосна.

Отже місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що огляд місця події 30 жовтня 2020 року проведено відповідно до вимог КПК, у ньому зафіксовані усі виявлені обставини (дані), у тому числі за допомогою технічних засобів, а протокол цієї слідчої дії правильно визнано допустимим доказом.

Крім того, висновок судової інженерно-екологічної експертизи, якою визначена заподіяна незаконною порубкою лісу майнова шкода, є допустимим доказом, оскільки така експертиза проведена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, що викликали би сумніви у їх допустимості, не встановлено.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК, у касаційній скарзі засудженого не міститься.

Твердження про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показань свідків

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є непереконливими.

Місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, критично оцінив надані

у судовому засіданні повторні показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та обґрунтовано визнав їх неправдивими, оскільки вони надані на ґрунті особистих відносин із ОСОБА_6 , суперечать показанням інших свідків у справі та письмовим доказам.

Статтею 65 КК встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.

У цьому кримінальному провадженні суд дотримався наведених вимог закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, при визначенні виду та міри покарання за

ч. 4 ст. 246 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу винного, обставину, що обтяжує покарання та відсутність пом`якшуючих покарання обставин і дійшов вірного висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст. 75 КК.

Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 75 КК у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Разом з тим, колегія суддів, враховуючи, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю другої групи, не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про необхідність призначення засудженому іспитового строку в максимальному розмірі тривалістю 3 роки і вважає за можливе зменшити його до 1 року 6 місяців. На переконання колегії суддів такий іспитовий строк буде достатнім для того щоб ОСОБА_6 довів своє виправлення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга прокурора про безпідставне застосування судом ст. 75 КК при призначенні покарання ОСОБА_6 , є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 змінити в частині визначення тривалості іспитового строку.

Зменшити визначений вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого 2022 року іспитовий строк ОСОБА_6 до 1 року 6 місяців.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3