Рішення

від 18.09.2022 по справі 183/5434/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5434/21

№ 2/183/1350/22

19 вересня 2022 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності співвласника та визнання права власності на будинок та земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просив визнати за ним право власності на 1/12 частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на цю 1/12 частку ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 1/6 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:03:001:0055, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить 11/12 частки житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , власником 1/12 частки вказаного будинку є відповідач. Сторони родинних зв`язків не підтримують, відповідач не проживає у спірному будинку, не компенсує витрати на його утримання. Позивач вважає за можливе припинити право власності відповідача на 1/12 частку будинку, оскільки частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майна є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Також відповідач має право часткової власності на інше житлове приміщення, в якому вона зареєстрована та проживає. Вартість 1/12 частки будинку, що становить 5835,00 грн. позивачем сплачено на депозитний рахунок суду. Крім того, позивач вказує, що житловий будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,1216 га з кадастром номером 1223255600:03:001:0055. Позивачу на праві приватної власності належить 5/6 частки, а відповідачу, відповідно 1/6 частка вказаної земельної ділянки, однак остання не зареєструвала своє право власності в Державному реєстрі речових прав. У разі задоволення основної вимоги про визнання права власності на 1/12 частку житлового будинку, позивач стане власником цілого будинку, і за таких обставин, в силу вимог Земельного кодексу, у нього виникає право власності і на 100% земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок.

Ухвалою судді від 28 серпня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 18 січня 2022 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у підготовче засідання, призначене на 18.10.2021; 30.11.2021 та 18.01.2022 не з`явилася. В подальшому, у судове засідання, призначене 15.03.2022; 16.06.2022 відповідач не з`явилася, причини неявки не повідомила. У судове засідання, призначене на 08.08.2022 відповідач не з`явилася, надала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з відпусткою її представника адвоката Байша Н.В. У судове засідання, призначене на 19.09.2022 відповідач в черговий раз не з`явилася, від її представника надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із вирішенням питань щодо евакуації із зони бойових дій та неможливістю відповідача бути присутньою в судовому засіданні за станом здоров`я. Враховуючи, що правом на подання відзиву відповідач не скористалася, справа перебуває у провадженні суду більше одного року, у даній справі судові засідання неодноразово відкладено у зв`язку з неявкою відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить 5/12 частин житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 липня 2018 року (а.с.14-15) та 1/2 частина вказаного житлового будинку належить позивачеві на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 15 березня 2019 року (а.с.16-17).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16 жовтня 2018 року право власності на 1/12 частину житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-2375, виданого 16.10.2018 Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою (а.с.18).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2018 року позивачу на праві приватної власності належить 5/6 частин земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1216 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер1223255600:03:001:0055 (а.с.19,20). Право власності на решту 1/6 частини земельної ділянки не зареєстровано.

За положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, за змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі №6-68цс12, від 24 лютого 2016 року в справі №6-2784цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі №908/1754/17.

Вирішуючи питання про те, чи не завдасть припинення права спільної часткової власності істотної шкоди відповідачу, суд виходить з того, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 /р.№78Л-15 від 26.10.2015 за відповідачем ОСОБА_2 23 листопада 2015 року зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 38,2 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи у спірному будинку відповідач не зареєстрована та не проживає. Оскільки відповідач має на праві спільної часткової власності інше житло, суд приходить до висновку, що припинення права спільної часткової власності не завдасть істотної шкоди відповідачу.

Також суд вважає доведеною ту обставину, що частка відповідача 1/12 є не значною та не може бути виділена в натурі.

Так, позивачем разом з позовом подано акт щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 від 05.07.2021 (а.с.22), у відповідності до якого за технічними показниками 1/12 частина вказаного об`єкта не є відокремленою, не має окремий вихід і не може бути виділена в натурі.

Згідно ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За висновком звіту про оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки - житлового будинку А-1 загальною площею 80 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., а1-тамбур, Б-літня кухня-гараж, б-прибудова, В-погріб, Г-сарай, Д-сарай, Е-вбиральня, 1-3 огорожі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки 17.06.2021, становить (без ПДВ) 70 022 (сімдесят тисяч двадцять дві) грн. (а.с.31-40).

У відповідності до звіту про експертно-грошову оцінку, ринкова вартість об`єкта оцінки - земельної ділянки площею 0,1216 га, кадастровий номером 1223255600:03:001:0055, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату оцінки 17.06.2021, становить (без ПДВ) 20 319 (двадцять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. (а.с.23-30).

Позивачем внесено грошові кошти на депозитний рахунок суду, в якості грошової компенсації відповідачеві вартості 1/12 частки житлового будинку у розмірі 5835,00 грн. та 1/6 частки земельної ділянки у розмірі 3387,00 грн., про що надано оригінали відповідних квитанцій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині припинення права власності відповідача на 1/12 частину будинку, та визнання права власності на неї обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про визнання за позивачем права власності на 1/6 частину земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У відповідності до ч.2 ст.120 ЗК України, у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Як встановлено судом, право власності на 1/6 частину земельної ділянки за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Проте, у зв`язку з тим, що відповідач на підставі свідоцтва про право на спадщину була власником 1/12 частини будинку, їй належала відповідна частка земельної ділянки, призначеної для обслуговування цього будинку.

Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про припинення права власності відповідача на частку у будинку та визнання права власності за позивачем, внаслідок чого він є власником усього будинку, до нього перейшло право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування цього житлового будинку, тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності співвласника та визнання права власності на будинок та земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності на цю 1/12 частку ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки кадастровий номером 1223255600:03:001:0055, площею 0,1216 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено і підписано 19 вересня 2022 року .

Суддя Оладенко О.С.