Рішення

від 14.08.2022 по справі 398/3242/21

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3242/21

провадження №: 2/398/283/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" серпня 2022 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді Нероди Л.М.,

за участі секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/3242/21ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

учасники: представники позивача адвокат Гулий А.В., Садова Т.І., представник відповідача Дьорко А.М.,

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП», де просить розірвати договір оренди землі від 19.01.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП»; стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2019-2020 роки у розмірі 5 000 грн 00 коп., пеню у розмірі 1 855 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 153 грн 00 коп. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 332 грн 48 коп.; стягнути судовий збір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

19 січня 2017 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 30 років, але орендну плату за 2019-2020 роки не отримала.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧІВ

Від представників відповідача надійшов відзив, де зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, бо заборгованість з орендної плати у розмірі 5 000 грн 00 коп. виникла з вини позивача. Цей факт можуть підтвердити свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівники поліції, які виїжджали на виклик за наслідками конфлікту 06.04.2020 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.07.2021 року відкрито провадження.

31.08.2021 року відповідно ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області витребовувалося у відповідача копію податкового розрахунку щодо орендної плати ОСОБА_1 .

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Сторони підтверджують той факт, що позивач є власником земельної ділянки площею 1,85 га, кадастровий номер 3520381800:02:000:5184 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Войнівської сільської ради, право власності на яку зареєстровано 15.03.2006 року, що підтверджується Державним актом серії КР №106388.

19 січня 2017 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 30 років, право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором.

Згідно умов даного договору, орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3520381800:02:000:5184 та сторонами визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 2 500 грн 00 коп.

Орендна плата вноситься один раз на рік: до 31 грудня кожного року, але орендна плата з 2019-2020 рік не сплачена та сума боргу становить 5 000 грн 00 коп.

ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Згідно змісту позовної заяви позивач, обґрунтовуючи заявлені в цій справі вимоги, посилалася на те, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою у виді сплати орендної плати за період користування нею та сума заборгованості за 2019-2020 роки складає 5 000 грн 00 коп. та відповідно нехтує умовами договору оренди землі, що є його істотною умовою.

Орендна плата є істотною умовою договору оренди (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відсутність отриманих доходів від відповідача не заперечується представником відповідача та під час судового розгляду відповідач не спростував вищезазначені обставини та судом не встановлено доказів, які б підтверджували сплату позивачу орендної плати за 2019-2020 роки та належне виконання умов договору оренди землі.

Так, обґрунтовуючи заперечення позовних вимог, сторона відповідача посилається на те, що товариство виконувало свої договірні зобов`язання перед позивачем щодо своєчасної сплати орендної плати, але позивач відмовлявся її отримувати.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати орендної плати позивачу за 2019-2020 роки, жодні належні та допустимі письмові докази на підтвердження таких обставин суду не надані. Такими доказами можуть бути як бухгалтерські документи підприємства (видаткові касові ордери, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, платіжні відомості, квитанції про перерахування коштів, тощо), так і інші документи, які містили б інформацію про розмір орендної плати за відповідний рік, дату нарахування, дату виплати орендної плати за відповідний рік, за відповідним договором, відомості про отримувача коштів, тощо.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові №614/805/16-ц від 27 червня 2018 року, доказами отримання коштів позивачем у рахунок сплати орендної плати можуть бути лише письмові докази, а посилання на показання свідків не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки з показань свідків неможливо встановити суму виплат, дату виплат та період, за який такі виплати були здійснені.

Посилання представника відповідача на безпідставність позовних вимог з огляду на те, що позивач не звертався до товариства щодо виплати йому орендної плати, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог Договору оренди земельної ділянки обов`язок вносити орендну плату за користування землею не пізніше 31 грудня поточного року покладено саме на орендаря.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою у виді сплати орендної плати за період користування нею в 2019, 2020 роках, тобто має місце систематичне порушення відповідачем істотних умов договору щодо внесення орендної плати, що призвело до порушення майнових прав орендодавця (позивача у справі), які підлягають захисту шляхом розірвання договору оренди землі з поверненням земельної ділянки власникові та стягнення заборгованості по орендній платі згідно наданого розрахунку.

Крім того, підлягають стягненню 3% річних, пеня та інфляційні.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, зважаючи на задоволення позову, понесені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача.

НОРМИ ПРАВА

Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Норми ст. 15 ЦК України вказують, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковий до виконання сторонами.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Норми ст. 13 Закону України «Про оренду землі» вказують, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно вимог статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 викладено висновок про те, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, та враховуючи той факт, що позивач довів наявність факту несплати орендної плати, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Розірвати договір оренди землі від 19.01.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП».

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2019-2020 роки у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят пять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 332 (триста тридцять дві) грн 48 коп.

Стягнути судовий збір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2022 року.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА