Рішення

від 19.09.2022 по справі 910/5566/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2022Справа № 910/5566/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД"

про стягнення 14 201, 68 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД" про стягнення 14 201, 68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №05-21 від 25.03.2021 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.07.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5566/22, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

21.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява вих.№18-1/22, в якій позивач посилаючись на приписи ст. 46 ГПК України, просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10 730,94 грн., у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу у розмірі 10 730,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №330901 від 24.06.2022 та №331093 від 08.07.2022.

Суд розглянувши вищевказану заяву позивача вих.№18-1/22 від 18.07.2022, встановив наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що заява позивача вих.№18-1/22 від 18.07.2022 є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв`язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви (вих.№18-1/22 від 18.07.2022) про зменшення позовних вимог.

04.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтримав частково позовні вимоги. В обґрунтування своїх заперечень щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу відповідач вказав на те, що останнім вчинялись дії щодо сплати боргу, а саме: 23.05.2022 у сумі 988,05 грн, 10.06.2022 у сумі 230,00 грн, 24.06.2022 у сумі 300,00 грн, 08.07.2022 у сумі 10 430,94 грн. Відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 218 ГК України, ч. 1 ст. ст. 617 та 652 ЦК України, п. 13.1. договору, з огляду на вплив обставин непереборної сили на можливість належного виконання зобов`язань за договором та враховуючи виконання зобов`язань у повному обсязі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу 10%, а також зменшити розмір суми 3% річних та інфляційних втрат на 50%.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 між Приватним підприємством "Торговельний дім "АВТОДЕН" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №05-21 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) покупця товар (партію товару) у відповідності до замовлено покупця, а покупець зобов`язується приймати товар (партію товару) та проводити оплату за товар (партію товару) на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Постачальник зобов`язується здійснити поставку замовленої партії товару покупцю протягом 2 (двох) днів з дня (дати) виставлення та погодження рахунку на оплату замовленого товару (партії товару) (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.3 договору передача товару (партії товару) постачальником і його приймання покупцем по асортименту, кількості та ціни здійснюється на підставі видаткової (товарної) накладної.

Відповідно до п. 3.8. договору поставка товару (партії товару) здійснюється покупцю власними силами постачальника та за рахунок постачальника на склад покупця (адреса: м. Київ, вул. Чорноморська, 1).

Згідно з п. 4.1. договору ціна товару (партії товару) зазначається в видаткових (товарних) накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору визначено, що розрахунок за отриманий товар (партію товару) здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості товару (партії товару) на протязі та не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня передачі товару (партії товару) покупцю у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника зазначений у п. 15 договору. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 7.2.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплати за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. У разі прострочення сплати вартості товару (партії товару) більш ніж на 7 (сім) календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 10% від вартості партії товару. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нарахування за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 8.1 договір набирає чинності з моменту його підсипання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар на загальну суму 11 948,99 грн, на підтвердження чого надав видаткові накладні: №95 від 16.02.2022 у сумі 6 807,85 грн, №113 від 21.02.2022 у сумі 5 141,14 грн.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №330210 від 23.05.2022, №330583 від 10.06.2022, №330901 від 24.06.2022 та №331093 від 08.07.2022.

07.06.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу вих. №07-4/22 від 07.06.2022, в якій вимагав сплатити відповідачу заборгованість у розмірі 10 960,94 грн. На підтвердження чого позивач надав копію поштової накладної від 07.06.2022 №4908300529433 та опис вкладення в цінний лист №4908300529433.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач стверджує, що відповідач у визначений строк зобов`язання щодо оплати поставленого товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 896,92 грн, 3% річних у розмірі 106,55 грн, 10% додаткового штрафу у сумі 1194,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 272,38 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №95 від 16.02.2022 та №113 від 21.02.2022 позивач поставив відповідачу товару на суму 11 948,99 грн.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що розрахунок за отриманий товар (партію товару) здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості товару (партії товару) на протязі та не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня передачі товару (партії товару) покупцю у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника зазначений у п. 15 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки за видатковими накладними: №95 від 16.02.2022 до 02.03.2022 включно, №113 від 21.02.2022 до 07.03.2022 включно.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив оплату поставленого товару: у сумі 988,05 грн відповідно до платіжного доручення №330210 від 23.05.2022, у сумі 230,00 грн відповідно до платіжного доручення №330583 від 10.06.2022, у сумі 300,00 грн відповідно до платіжного доручення №330901 від 24.06.2022 та у сумі 10430,94 грн відповідно до платіжного доручення №331093 від 08.07.2022.

Отже, відповідач у визначений строк не сплатив кошти за поставлений товар, та є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 896,92 грн, 3% річних у розмірі 106,55 грн, 10% додаткового штрафу у сумі 1194,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 272,38 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, 10% додаткового штрафу, інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку за видатковою накладною №95 від 16.02.2022 є 02.03.2022 та за видатковою накладною №113 від 21.02.2022 є 07.03.2022, то нарахування пені та 3% річних слід здійснювати з 03.03.2022 та 08.03.2022.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.2.1. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплати за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. У разі прострочення сплати вартості товару (партії товару) більш ніж на 7 (сім) календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 10% від вартості партії товару. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нарахування за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Нарахування пені здійснено позивачем за періоди: за видатковою накладною №95 від 16.02.2022 - з 02.03.2022 по 23.06.2022; за видатковою накладною №113 від 21.02.2022 з 08.03.2022 по 23.06.2022.

Здійснивши перерахунок пені за період з 03.03.2022 по 22.05.2022 за видатковою накладною №95 від 16.02.2022 судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 500,23 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок пені за видатковою накладною №113 від 21.02.2022 у сумі 392,97 грн судом встановлено, що розрахунок здійснені арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також, у пункті 7.2.1. договору сторони передбачили, що за прострочення більше 7 (семи) календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії товару.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 7 календарних днів, оскільки розрахунок штрафу є арифметично вірним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення 1194,89 грн штрафу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 03.03.2022 по 22.05.2022 за видатковою накладною №95 від 16.02.2022 судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 60,36 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

Розрахунок 3% річних за видатковою накладною №113 від 16.02.2022 у сумі 45,63 грн є арифметично правильним, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за місяці, в які мала бути здійснена оплата за поставлений товар, в той час як зазначено судом вище, нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж.

Отже, нарахування інфляційних втрат на заборгованість за видатковими накладними №95 від 16.02.2022 та №113 від 21.02.2022 має здійснюватися з квітня 2022 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 703,04 грн (400,55 грн + 302,49 грн), а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог про стягнення пені та штрафу у розмірі 10% зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за договором поставки №05-21 від 25.03.2021 через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Згідно з п. 13.1 договору жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов`язань, обумовлене обставинами, що виникли мимо волі і бажання сторін, і які не можливо було передбачити або уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну, громадянські хвилювання, епідемії, блокаду, ембарго, землетруси, повені, пожежі і інші стихійні лиха, тощо.

Сторона, що не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і її вплив на виконання зобов`язань за договором (п. 13.3. договору).

Однак, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо сплати боргу за поставлений товар, не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

При цьому, судом враховано, що в квітні та травні місяцях 2022 року на території м. Києва та Київської області були відсутні активні бойові дії та за можливості було відновлено роботу в більшості підприємств.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання та доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов`язань відповідачем у визначений строк.

Також, відповідачем завлено клопотання про зменшення розміру суми 3% річних та інфляційних втрат на 50% посилаючись на наявність обставин непереборної сили, які унеможливили належне та своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, погашення суми боргу до відкриття провадження у справі, відсутність намірів відповідача користуватись товарним кредитом і грошовими коштами позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Зазначена правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання; звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру;

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, значених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату поставленого товару у період з 23.05.2022 по 08.07.2022, період прострочення оплати є незначним.

Поряд з тим, судом враховано, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД" здійснює оптову торгівлю товарами господарського призначення, а отже активні бойові дії на території України та введення воєнного стану в Україні вплинуло на діяльність відповідача.

Докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи оплату відповідачем товару, період прострочення оплати який є незначним, також враховуючи введення воєнного стану в Україні, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, а також з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд прийшов до висновку про зменшення розміру 3% річних, пені та штрафу до 50%.

Наведені вище висновки суду щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, узгоджується із позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.

На підставі наведеного, суд, оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення неустойки прийшов до висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваних сум 3% річних, пені та штрафу до 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 52,99 грн, пеня у сумі 446,60 грн, штраф у сумі 597,44 грн.

Клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат суд залишає без задоволення, оскільки законодавством не передбачена можливість зменшення заявлених сум інфляційних втрат.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "Торговельний дім "АВТОДЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Між Приватним підприємством "Торговельний дім "АВТОДЕН" та Адвокатським об`єднанням "Антарес" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.06.2022, відповідно до якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту із стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД" за договором поставки №05-21 від 25.03.2021 на умовах і в порядку, які визначені цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.06.2022 до договору клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання гонорар, розмір якого визначається шляхом множення фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на надання правової (правничої) допомоги за договором, на вартість 1 (однієї) години роботи Адвокатського об`єднання, в особі адвоката, яка становить 3 000,00 грн, які включають консультацію, час вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, час аналізу судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, час на підготовку позовної заяви з формуванням пакету документів та розрахунками, час участі адвоката у судових засіданнях, час ознайомлення адвоката з матеріалами справи, час підготування адвокатом відзивів, заперечень, заяв, уточнень (доповнень), час отримання адвокатом документів, час адвоката на здійснення поштового відправлення, час проїзду адвоката до господарського суду та інші процесуальні дії пов`язані із належним виконанням договору в рамках розгляду справи у господарському суді.

Згідно із п. 3 додаткової угоди №1 від 21.06.2022 сплата клієнтом гонорару Адвокатському об`єднанню за даною додатковою угодою здійснюється на банківській рахунок Адвокатського об`єднання протягом 10 (десяти) днів з моменту вступу рішення суду в законну силу.

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 23.06.2022 наведено детальний опис наданих адвокатом послуг, вартість наданих послуг за договором становить 18000,00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заявив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 5000,00 грн, посилаючись на перевищення розміру витрат на професійну правничу допомогу за ціну позову на 3 798,32 грн, завищення витраченого адвокатом часу (5 годин) на підготовку позовної заяви та необхідного пакету документів та не співмірність із складністю справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/5566/22 до 5000,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача поштові витрати за цим позовом у сумі 30,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати позивача на відправлення поштової кореспонденції у сумі 30,00 грн підтверджуються фіскальним чеком від 25.06.2022.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги у сумі 633,75 грн. та судові витрати позивача на відправлення поштової кореспонденції у сумі 25,04 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР А-ТРЕЙД" (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУРЕНІВСЬКА, будинок 18; ідентифікаційний номер 41686402) на користь Приватного підприємства "Торговельний дім "АВТОДЕН" (49125, місто Дніпро, провулок КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ, будинок 5, квартира 47, ідентифікаційний код 38432565) пеню у розмірі 446,60 грн., штраф у розмірі 597,44 грн., 3% річних у розмірі 52,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 703,04 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 633,75 грн витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 25,04 грн та судовий збір у розмірі 314,47 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.09.2022.

СуддяО.В. Гулевець