Рішення

від 06.09.2022 по справі 916/38/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/38/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В,Київ,01042) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК ПРАЙМ" (вул. Дальницька, 46, офіс 301,Одеса,Одеська область,65005) за участтю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Живий квас (01042, місто Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, б. 4/6, кор. В, к. 506) про стягнення 591555,85 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від 3-ої особи: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК ПРАЙМ", в якому просить господарський суд: про стягнення 591555,85 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору дистриб`юції №СТК/851.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/38/22 за правилами загального позовного провадження. Справу було призначено до розгляду на 16.02.2022.

По справі оголошено перерву на 14.03.2022.

14.03.2022р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з запровадженням 24.02.2022 воєнного стану указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено до 25.04.2022.

02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям: продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ; відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв`язку із введенням воєнного стану; здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні; продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні; продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, у зв`язку із перебування судді Літвінова С.В. у відпустці з 28.02.2022 по 08.04.2022, а також враховуючи вимоги ст. 3 Конституції України, господарський суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/38/22, а саме на 11.05.2022.

30.05.2022 від позивача надійшли пояснення, у яких обгрунтовуючи залучення третьої особи Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Живий квас є стороною укладенної угоди № СТК/851 за договором №СТК/851 від 23.06.2021 року, за яким наявна заборгованість відповідача. Дана угода є невід`ємною частиною договору.

Ухвалою суду від 06.06.2022 залучено до участі у справі №916/38/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Живий квас

Ухвалою суду від 25.07.2022р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2022.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, але неодноразово звертався до суду із заявою про розгляд справи без участі представника позивача .

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Третя особа без самостійних вимог надала до суду письмові пояснення в яких про задоволення позову не заперечувала з підстав викладених у поясненнях.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 07.09.2022р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

23 червня 2021 року між Дочірнім підприємством «Старокосгянтииівський молочний завод» (надалі - ДГІ «СМ3», Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТК ПРАЙМ» (надалі - ТОВ «ЛТК ПРАЙМ», Відповідач або Дистриб`ютор,) був укладений Договір дистриб`юції №СТК/851 (надалі-Договір).

За умовами договору ДП «СМ3» як Постачальник зобов`язується передавати ТОВ «ЛТК ПРАЙМ» як Дистриб`ютору товар, надалі «Товар», партіями у відповідності з письмовими Заявками останнього, а Дистриб`ютор зобов`язаний прийняти товар, сплатити за нього та в подальшому розповсюдити товар юридичним та/або фізичним особам, що здійснюють торговельно-закупівельну та/або комерційно-посередницьку діяльність (надай - «Клієнти») в межах наступної території (в подальшому - «Територія»):Одеська область (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Поставка товару здійснюється Постачальником Дистриб`ютору на основі

узгоджених сторонами заявок на поставку товару. Вид, асортимент, ціна за одиницю товару,

кількість, загаїьна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію.

Також п.1.4. Договору Сторони передбачили, що загальна ціна Договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними протягом всього строку його дії.

Згідно гі.4.2. Договору поставка товару здійснюється на склад Дистриб`ютора за адресою зазначеною у транспортній накладній.

Пунктом 5.6. передбачено, у випадку поставки неякісного товару, Постачальник зобов`язаний замінити його на якісний, або повернути сплачені за нього кошти. При цьому у разі наявності у Дистриб`ютора обгрунтованих сумнівів щодо якості товару (невидимих недоліків), Дистриб`ютор повідомляє про це Постачальника та разом вони відбирають арбітражні зразки та передають на дослідження в акредитовану лабораторію.

Як зазначає позивач, відсутність зауважень зі сторони Покупця та підписання товарно-транспортних документів є свідченням належного виконання обов`язку Постачальником, і це узгоджується із пунктом 5.1. Договору, згідно якого передбачено, що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Дистриб`ютором за кількістю і якістю згідно підписаними Сторонами видаткової накладної на товар.

Оплата по Договору за кожну отриману партію товару згідно пункту 3.1. здійснюється Дистриб`ютором в безготівковій формі протягом 28 (двадцять вісім ) календарних днів з дати отримання товару (з дати підписання Дистриб`ютором транспортної накладної на відповідну партію товару). Зобов`язання Дистриб`ютора по оплаті Постачальнику за товар вважаються виконаними у момент зарахування оплати за товар на банківський рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору ДП «СМ3» як Постачальник поставляв протягом товар належної якості у строки та відповідно до замовлень ТОВ «ЛТК ПРАЙМ» на загальну суму 1 287 148, 54 грн. за які Позивач отримав лише часткові оплати на загальну суму 719 477, 29 грн.

Отже, станом на 24.12.2021 року прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 567 671,25 грн. про що свідчить підписаний з обох сторін Акт звірки розрахунків станом на 29.11.2021 року.

року між ДП «СМ3» та «ЛТК ПРАЙМ» був укладений Договір маркетингу № СТК/851, за умовами даного Договору маркетингу за яким ТОВ «ЛТК ПРАЙМ» надавало послуги ДП «СМ3», оплату за дані послуги ДП «СМ3» зараховувало в рахунок заборгованості Відповідача.

року між ДП «СМ3» - Сторона - 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Живий квас» (надалі - ТОВ «Живий квас») - Сторона - 2 та ТОВ «ЛТК ПРАЙМ»- Сторона - 3 укладено Угоду № СТК/851 (надалі - Угода) за Договором №СТК/851 від 23.06.2021 року.

Відповідно до даної Угоди Сторони погодились, що Сторона - 3 здійснюватиме будь - які належні до оплати платежі за отриману продукцію, в строк та на умовах Договору укладеного між Стороною - 1 та Стороною - 3, на користь та за реквізитами Сторони - 2, а Сторона - 2 бере на себе обов`язок перерахувати їх на рахунок Сторони - 1. Дана Угода є невід`ємною частиною Договору та набуває чинності з моменту підписання її Сторонами.

Таким чином з 06.10. 2021 року оплата Товару Дистриб`ютором повинна була здійснювалась на рахунки ТОВ «Живий квас».

В інформаційному листі від 28.12.2021 року від ТОВ «Живий квас», відображено порядок надходження платежів від Дистриб`ютора на рахунки ТОВ «Живий квас» за період з 06.10.2021 по 28.12.2021 року.

Так за зазначений період ТОВ «ЛТК Прайм» здійснило оплати на рахунки ТОВ «Живий квас» на загальну суму 10 000, 00 грн. Враховуючи Угоду дані кошти зараховані в рахунок заборгованості Відповідача.

Таким, чином в порушення умов Договору Дистриб`ютор не здійснив повної оплати поставленого йому товару, у зв`язку з чим його заборгованість за даним Договором складає 557671,25 грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «ЛТК ПРАЙМ», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 557 671,25грн., 3% річних в сумі 3923,64грн., інфляційні витрати в сумі 7681,73грн., пеню в сумі 22279,23грн. та витрат на сплату судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 557671,25 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3923,64грн., інфляційні витрати в сумі 7681,73грн., пені в сумі 22279,23грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, відповідно до п.6.3. Договору за кожен день прострочення оплати товару Дистриб`ютор оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такого прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат на думку суду, здійснений належним чином, тому судом 3% річних в сумі 3923,64грн., інфляційні витрати в сумі 7681,73грн., пеня в сумі 22279,23грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК ПРАЙМ" (вул. Дальницька, 46, офіс 301, Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 44075248) на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В,Київ,01042, код ЄДРПОУ 31952591) заборгованість в сумі 557 671,25грн., 3% річних в сумі 3923,64грн., інфляційні витрати в сумі 7681,73грн., пеню в сумі 22279,23грн. та 8873,34 грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов