Постанова

від 19.09.2022 по справі 490/9219/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.09.22

22-ц/812/416/22

Провадження №22-ц/812/416/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Миколаїв Справа № 490/9219/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н. О.,

суддів: Коломієць В.В., Лівінського І.В.

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.

переглянувши у відкритому судовому за сіданні в цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Миколаївської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета скору - Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою

Миколаївської міської ради

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Рум`янцевою Н.О. 26 листопада 2021 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року

установив:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначав, що 30 травня 2014 року він набув у приватну власність нежитлову будівлю, магазин промтоварів, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 151,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0, 0237 га (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072), на якій розташована вищезазначена будівля, належить до земель комунальної власності - Миколаївській міській раді.

19 травня 2015 року рішенням Миколаївської міської ради № 47/48 було вирішено передати вищевказану земельну ділянку в оренду позивачу на 5 років для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлової будівлі з навісом по АДРЕСА_1 . 25 червня 2015 року між позивачем та Миколаївською міською радою укладено договір оренди землі № 10918 строком на 5 років. У відповідності до цільового призначення земельної ділянки позивачем у 2016 році була проведена реконструкція нежитлової будівлі згідно робочого проекту 625-15. Об`єкт після реконструкції було введено в експлуатацію згідно Декларації про готовність. З огляду на те, що строк договору оренди земельної ділянки спливав 25 червня 2020 року, ОСОБА_1 17 грудня 2019 року (за 6 місяців) звернувся до відповідача з необхідним переліком документів і з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування магазину. Проте відповіді не отримав. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився, але він продовжує добросовісно за призначенням використовувати ділянку для обслуговування нежитлового приміщення, продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянку та має на меті в подальшому використовувати земельну ділянку за призначенням.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо не включення та не прийняття рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 237 кв. м (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі його заяви від 17 грудня 2019 року; зобов`язати Миколаївську міську раду розглянути на черговій сесії заяву про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 237 кв. м. (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072) за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо не включення та не прийняття рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 237 кв. м. (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2019 року. Зобов`язано Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні Миколаївської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 237 кв. м. (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072) за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі та прийняти відповідне рішення.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не відновлює його прав, які він вважає порушеними. Неправильно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Миколаївської міської ради на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі, відповідач зазначає, що навіть у разі задоволення такої позовної вимоги та зобов`язання відповідача розглянути відповідне питання на черговій сесії, таке не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки не призведе до поновлення його права користування земельною ділянкою на умовах договору оренди землі, тобто не матиме наслідком вирішення спору, що виник між сторонами по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

За таких обставин, апеляційний суд розглядав справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України , у відсутність сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушені , а тому підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Проте не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Судом встановлено, що нежитлова будівля, магазин промтоварів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко A.M., зареєстрованого в реєстрі за № 248, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 8 листопада 2016.

Земельна ділянка площею 0,0237 га (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлової будівлі з навісом належить до комунальної власності Миколаївської міської ради, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 16 лютого 2015 року.

З п. 1.14 рішення Миколаївської міської ради № 47/48 від 19 травня 2015 року про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення до змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва, вбачається, що Миколаївська міська рада вирішила, зокрема, передати громадянину ОСОБА_1 в оренду на 5 років земельну ділянку площею 237 кв. м. для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлової будівлі з навісом по АДРЕСА_2 .

25 червня 2015 року між Миколаївською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі № 10918, відповідно до якого ММР на підставі рішення від 19 травня 2015 року № 47/48 передає, а ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлової будівлі з навісом по АДРЕСА_2 , площею 237 кв.м без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:02:002:0072).

Згідно п. 3.1 Договору оренди землі, договір діє протягом 5 років з дати державної реєстрації права оренди. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення Договору на новий строк буде відповідне рішення Орендодавця.

Відповідно до п. 5.1 Договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлової будівлі з навісом.

6 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-ІII категорії складності, а саме про готовність нежитлової будівлі з навісом по АДРЕСА_2 .

Вказана Декларація зареєстровано в Управління Державної архітектурно- будівельної інспекції у Миколаївській області 15.09.2016 № МК142162591808.

Також позивач звернувся до міського голови Миколаївської міської ради з заявою про видання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування магазину промтоварів, орієнтовною площею 237 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з доданими до неї документами.

Згідно листа Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 11 січня 2020 року за вих. № 17-5239, для подальшого розгляду заяви про поновлення ОСОБА_1 договору оренди на земельну ділянку, останньому необхідно надати топоплан в М 1:500 виконаний сертифікованим проектувальником.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 надав до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради топоплан в М 1:500.

Як вбачається з листа Управління земельних ресурсів від 17 березня 2021 року за вих. № 9027/11.02-03/21, розгляд заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2019 року № 1364/Пз-19 про продовження договору оренди землі від 25 червня 2015 року № 10918 триває.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 4 ЗУ «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. ГІри поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати а інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

В даній справі суд першої інстанції встановив, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за шість місяців до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

В той же час Миколаївська міськрада не надала своєчасної (протягом місяця) відповіді на лист-повідомлення ОСОБА_1 від 17 грудня 2019 року про згоду або відмову у поновленні договору оренди землі.

Згідно відповіді начальника управління Земельних ресурсів Миколаївської міської ради розгляд заяви триває.

Натомість статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як умови та підстави поновлення договору оренди землі, так і обов`язок сторін укласти додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18) зазначено, що відносини щодо передачі земельних ділянок в користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Більше того, Великою Палатою Верховного Суду також викладено правовий висновок, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідносин), та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (постанова від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-21 бгс 18).

Отже, права позивача як землекористувача підлягають захисту у відповідності до спеціальних норм земельного законодавства, зокрема, частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Проте звертаючись до суду,позивач не звернув належної уваги на зазначені положення закону та не врахував їх, обравши невірний спосіб захисту порушеного права.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Миколаївської міської ради на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі, то відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», до виключеної компетенції органу місцевого самоврядування належать повноваження щодо скликання відповідної сесії ради та формування порядку денної сесії ради, тобто вказані повноваження є дискреційними, а тому суд не може втручатися у їх здійснення та зобов`язувати раду розглядати будь які питання на тій чи іншій її сесії.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право ч і інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14- 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12- 187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14- 338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12- 304гс18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені положення закону та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За такого, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України , з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: В.В. Коломієць

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 20 вересня 2022 року.