Постанова

від 14.09.2022 по справі 875/1830/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

Cправа № 875/1830/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Полтава-банк",

відповідачі - ОСОБА_1 , Приватне підприємство "Тотал спорт",

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-Банк" за вх. № 86/2021

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021

у складі судді Гетьмана Р. А.

за заявою Акціонерного товариства "Полтава-банк"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 31.05.2021 у третейській справі № 2/497

за позовом Акціонерного товариства "Полтава-банк"

до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Тотал спорт"

про звернення стягнення на предмети застави шляхом визнання права власності,

На розгляд Суду постало питання видачі господарським судом наказу на примусове виконання рішення третейського суду, яким звернуто стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності заставодержателя на рухоме майно.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 24.01.2018 між Акціонерним товариством "Полтава-банк" (далі - АТ "Полтава-банк") та Приватним підприємством "Тотал спорт" (далі - ПП "Тотал спорт") укладено договір застави з метою забезпечення повернення позичальником (ПП "Тотал спорт") грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 4662 від 24.01.2018.

2. 02.08.2018 між АТ "Полтава-банк" та ОСОБА_1 укладено договір застави, з метою забезпечення повернення позичальником (ПП "Тотал спорт") грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 4662 від 24.01.2018.

3. 27.11.2018 між АТ "Полтава-банк" та ПП "Тотал спорт" укладеного договір застави № 4662/2 з метою забезпечення повернення позичальником (ПП "Тотал спорт") грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 4662 від 24.01.2018.

4. 25.05.2019 між АТ "Полтава-банк" та ПП "Тотал спорт" укладено договір застави №4662/3 з метою забезпечення повернення позичальником (ПП "Тотал спорт") грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 4662 від 24.01.2018.

5. Відповідно до п. 3.2. зазначених договорів застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у відповідності з Регламентом цього третейського суду - за вибором банку або в позасудовому порядку.

6. Відповідно до п. 3.3. зазначених договорів застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один з таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: 1) продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах; 2) передача предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання.

7. 30.04.2021 АТ "Полтава-банк" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" з позовом про звернення стягнення на предмети застави шляхом визнання права власності на майно, що є предметом зазначених договорів застави.

Короткий зміст рішення третейського суду

8. 31.05.2021 рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у третейській справі № 2/497 за позовом АТ "Полтава-банк" до ОСОБА_1 та ПП "Тотал спорт" про звернення стягнення на предмети застави шляхом визнання права власності, позовні вимоги задоволено повністю.

9. В рахунок часткового погашення заборгованості ПП "Тотал спорт" за Кредитним договором №4662 від 24.01.2018 з додатками в розмірі 1 530 364 грн - частини простроченого тіла кредиту, звернуто стягнення на заставне майно, що є предметом застави шляхом визнання АТ "Полтава-банк" права власності на:

- майно згідно з Договором застави №4662 від 24.01.2018 за переліком. Місцезнаходження майна: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, проспект Першотравневий, буд.25. Вартість майна встановлена Заставодержателем на власний розсуд, враховуючи останній Звіт про оцінку майна складений 10.01.2020 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтинговою групою "БІНЕК" оцінювачем ОСОБА_2 .

- майно, згідно з Договором застави №4662/2 від 27.11.2018 із змінами внесеними додатковою угодою від 29.11.2019 за переліком. Місцезнаходження майна: 36000, Полтавська обл., м. Полтава, проспект Першотравневий, буд.25. Вартість майна встановлена Заставодержателем на власний розсуд, враховуючи останній Звіт про оцінку майна складений 17 листопада 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтинговою групою "БІНЕК" оцінювачем ОСОБА_2 .

- майно, згідно з Договором застави №4662/3 від 25.02.2019 за переліком. Місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Вартість майна встановлена Заставодержателем на власний розсуд, враховуючи останній Звіт про оцінку майна складений 10 січня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтинговою групою "БІНЕК" оцінювачем ОСОБА_2 .

10. В рахунок часткового погашення заборгованості ПП "Тотал спорт" за Кредитним договором №4662 від 24.01.2018 з додатками в розмірі 522 300 грн, з яких 522 300 грн частина простроченого тіла кредиту, звернуто стягнення на заставне майно належне на праві власності ОСОБА_1 , що є предметом застави згідно з Договором застави, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набоков Ю.В. 02.02.2018 в реєстрі за №194 шляхом визнання права власності за АТ "Полтава-банк" на: транспортний засіб марки МІТSUBISHI, модель PAJERO WAGON, типу загальний легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , випуску 2013 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 3198, тип пального D, колір білий. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Дата реєстрації 08.06.2018 року. Автомобіль був раніше зареєстрований в Полтавському ВРЕР 16 квітня 2014 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 виданого Полтавським ВРЕР 16.04.2014 року та в подальшому виданий дублікат свідоцтва серії НОМЕР_4 за встановленою вартістю 522 300 грн Вартість майна встановлена Заставодержателем на власний розсуд, враховуючи останній Звіт про оцінку майна складений 10 січня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтинговою групою "БІНЕК" оцінювачем ОСОБА_2 .

11. Стягнуто солідарно з ПП "Тотал спорт" і ОСОБА_1 на користь АТ "Полтава-банк" сплачений третейський збір у сумі 12 793,32 грн.

Подання заяви про видачу виконавчого документа

12. 15.06.2021 АТ "Полтава-банк" подано до Східного апеляційного господарського суду заяву про видачу наказів на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у третейській справі № 2/497 в порядку статті 352 Господарського процесуального кодексу України про звернення стягнення на майно, що є предметом застави відповідно до Договорів застави № 4662 від 24.01.2018, № 4662/2 від 27.11.2018, № 4662/3 від 25.02.2019, укладених між банком та ПП "Тотал спорт" та договору застави від 02.02.2018, укладеного між банком та ОСОБА_1 , шляхом визнання права власності за АТ "Полтава-банк" на таке майно. А також про солідарне стягнення з ПП "Тотал спорт" і ОСОБА_1 на користь АТ "Полтава-банк" третейського збору у сумі 12 793, 32 грн та солідарне стягнення з ПП "Тотал спорт" і ОСОБА_1 на користь АТ "Полтава-банк" 1 135 грн судового збору за розгляд Східним апеляційним господарським судом цієї заяви.

13. 01.07.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ПП "Тотал спорт" надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

14. ПП "Тотал-спорт" посилається на те, що спір між банком та споживачем за кредитом не підвідомчий третейському суду. Відповідач також вказує, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою та зазначає, із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, що визнання права власності на предмет застави відноситься до неналежного способу судового захисту і має реалізовуватись у позасудовому порядку. Також зазначено, що третейським судом вирішено питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

15. 01.07.2021 ухвалою Східного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви АТ "Полтава-банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 31.05.2021 по справі № 2/497.

16. Суд першої інстанції дійшов висновку, що правовий аналіз пунктів 3.2., 3.3. договорів застави свідчить про те, що передача предмета застави у власність банку віднесена до позасудового способу звернення стягнення.

17. Суд вказав, що аналіз положень статті 20 Закону України "Про заставу", статей 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на нього за заставодержателем, оскільки такий спосіб захисту є позасудовим. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 в справі №760/14438/15-ц (провадження №14-38цс18).

18. Таким чином Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що чинним законодавством передача предмета застави у власність банку віднесена до позасудового способу звернення стягнення, договори застави не передбачають можливості розгляду третейським судом спору про визнання права власності на предмет застави, третейським судом вирішено питання, які не входять у межі третейської угоди та на підставі пункту 4 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України відмовив в задоволенні заяви АТ "Полтава-банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 31.05.2021 по справі №2/497.

19. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що доводи ПП "Тотал спорт" про те, що він та його представник не брали участі у справі, не приймаються судом до уваги оскільки стаття 355 Господарського процесуального кодексу України та стаття 56 Закону України "Про третейські суди" не передбачають такої підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, як неприбуття в судове засідання сторони. Тоді як пункт 9 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Така обставина є підставою для відмови у видачі судового наказу, якщо третейський суд виніс рішення про права і обов`язки особи, яка не є стороною третейської угоди, особу, яка не залучена судом до участі у справі, хоча спір, що вирішується третейським судом, стосується прав і обов`язків такої особи, що не мало місця в даному випадку. При цьому, суд зазначає, що ПП "Тотал спорт" є особою, яка брала участь у справі, є стороною спору, що розглядався третейським судом у справі №2/497, а саме відповідачем, а тому відсутні підстави для відмови у видачі наказу з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

20. 22.07.2021 АТ "Полтава-банк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 875/1830/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу виконавчих документів на виконання рішення Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" по справі № 2/497 від 31.05.2021.

21. Скаржник вказує, що умовами пункту 6.1 кредитного договору сторони погодили третейське застереження, предметом якого є вирішення будь-яких спорів, що виникають між сторонами цього договору. В усіх укладених договорах застави пунктом 3.2 чітко встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у відповідності з Регламентом цього третейського суду - за вибором банку або в позасудовому порядку.

22. При цьому, скаржник посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 11.12.2018 у справі № 910/21156/16, відповідно до якої, з огляду на положення пункту 4 частини другої статті 25 та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умови договору застави, враховуючи те, що обтяжувач при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави на власний розсуд обирає спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а суд у разі задоволення такого позову має право визначити в якості способу реалізації предмету забезпечувального обтяження позасудову процедуру, у обтяжувача існує можливість набуття права власності на предмет застави - рухоме майно на підставі рішення суду.

23. Скаржник також вважає, що судом першої інстанції фактично розглянуто спір по суті заново та здійснено детальний розгляд способів звернення стягнення на майно на підставі чого зроблено висновок про те, що договори застави не передбачають можливості розгляду третейським судом спору про визнання права власності на предмет застави. Скаржник стверджує при цьому, що встановлення обставин щодо вибору способу звернення стягнення на предмет застави та розгляд умов договорів не належить до повноважень господарського суду під час вирішення питання про відсутність або наявність підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. Натомість суд лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та 355 Господарського процесуального кодексу України.

24. В додаткових поясненнях, що надійшли до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.09.2021 скаржник також вказує, що якщо б банк застосував звернення стягнення на рухоме майно в позасудовому порядку, то цей спосіб не дав би банку можливості як заставодержателю вилучити у боржника та зареєструвати належним чином право власності на заставний автомобіль та вилучити з чужого незаконного володіння, яке утримується третіми особами, заставне спортивне обладнання.

25. Скаржник стверджує, що відповідно до абзацу 3 пункту 3.5.1 договорів застави сторонами визначено, що у разі виникнення будь-яких перешкод для набуття права власності на предмет застави відповідно до цього пункту (в тому числі, якщо заставодавець не передає заставодержателю предмет застави, правовстановлюючі документи на предмет застави, технічну та всю іншу документацію відносно предмета застави), заставодержатель має право за рішенням суду визнати за собою право власності на предмет застави. Пунктом 3.7 договору застави встановлено, заставодержатель має право за рішенням суду визнати за собою (набути) право власності на предмет застави без дотримання процедур визначених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Провадження в суді апеляційної інстанції

26. 07.09.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито апеляційне провадження у справі № 875/1830/21 за апеляційною скаргою АТ "Полтава-банк" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 875/1830/21, розгляд справи призначено на 30.09.2021.

27. 30.09.2021 ухвалою Верховного Суду зупинено апеляційне провадження у справі № 875/1830/21 за апеляційною скаргою АТ "Полтава-банк" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 645/6151/15-ц.

28. 02.09.2022 ухвалою Верховного Суду поновлено апеляційне провадження у справі № 875/1830/21, розгляд справи призначено на 15.09.2022.

Б. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу

29. 29.09.2021 до Верховного Суду від ПП "Тотал спорт" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач стверджує, що справа не підвідомча третейському суду; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою; визнання права власності на предмет застави відноситься до неналежного способу судового захисту і має реалізовуватися в позасудовому порядку; третейським судом вирішено питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, оскільки ПП "Тотал спорт" не було повідомлено про розгляд справи третейським судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Щодо суті апеляційної скарги

30. Оцінивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

31. Відповідно до частини другої статті 24 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

32. Частиною другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

33. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів.

34. Відповідно до частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

35. Згідно з частиною третьою статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

36. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

37. Відповідно до приписів статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".

38. Колегія суддів зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.

39. У цій справі встановлено, між АТ "Полтава-банк" (заставодержатель) та ПП "Тотал-спорт" (заставодавець) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договори застави з метою забезпечення виконання позичальником (ПП "Тотал-спорт") кредитних зобов`язань перед АТ "Полтава-банк".

40. За умовами пункту 3.2 цих договорів застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у відповідності з Регламентом цього третейського суду - за вибором банку або в позасудовому порядку.

41. Відповідно до п. 3.3. зазначених договорів застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один з таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: 1) продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах; 2) передача предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання.

42. У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань, АТ "Полтава-банк" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" із позовною заявою.

43. 31.05.2021 рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у третейській справі № 2/497 позовні вимоги АТ "Полтава-банк" задоволено повністю та, в рахунок часткового погашення заборгованості ПП "Тотал спорт" за Кредитним договором, вирішено звернути стягнення на предмети застави шляхом визнання права власності заставодержателя на майно, що є предметом зазначених договорів застави.

44. В подальшому, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на виконання цього рішення третейського суду.

45. Предметом апеляційного перегляду у цій справі є заява позивача про видачу господарським судом наказу на примусове виконання рішення третейського суду, яким визнано право власності заставодержателя на предмет застави - рухоме майно.

46. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що чинним законодавством передача предмета застави у власність банку віднесена до позасудового способу звернення стягнення, договори застави не передбачають можливості розгляду третейським судом спору про визнання права власності на предмет застави, отже третейським судом вирішено питання, які не входять у межі третейської угоди.

47. Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що у частині сьомій статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

48. Згідно з частинами першою - третьою статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

49. У пункті 4 частини другої статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. А в частині третій вказаної статті зазначено, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

50. При цьому в статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до частини першої цієї статті обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

51. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №645/6151/15-ц, до закінчення перегляду якої було зупинено апеляційне провадження у цій справі, звернуто увагу, що з системного аналізу пункту 4 частини другої статті 25 і статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вбачається, що суд з урахуванням специфіки застави може застосувати такий спосіб звернення стягнення як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання. І таке рішення суду є підставою для реєстрації рухомого майна за заставодержателем чи особою, яка набула права власності на предмет забезпечувального обтяження.

52. Разом з тим, як вже зазначалося вище, позивач у цій справі просить суд видати наказ на примусове виконання рішення третейського суду, яким звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на майно за позивачем.

53. Вирішуючи поставлене питання, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

54. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

56. Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачається у статті 16 ЦК України.

57. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

58. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі 344/16879/15-ц.

59. У справі №645/6151/15-ц, в якій розглядалася позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за обтяжувачем права власності на заставлене майно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який передбачає можливість звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом передачі рухомого майна у власність обтяжувача, а не шляхом визнання права власності обтяжувача на нього. Позивач подав позов про звернення стягнення на заставлене майно шляхом визнання за ним права власності на нього, що не відповідає приписам щодо неможливості в судовому порядку звертати стягнення на заставлене рухоме майно шляхом визнання права власності на нього.

60. Велика Палата у справі №645/6151/15-ц також звернула увагу на необхідності враховувати, що суд на підставі пункту 4 частини другої статті 25 і статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" може звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом передачі рухомого майна у власність обтяжувача, що буде належним та ефективним способом захисту прав позивача та відповідає специфіці рухомого майна.

61. У контексті спірних правовідносин у цій справі № 875/1830/21, Верховний Суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на майно, який визначений у рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у третейській справі № 2/497 від 31.05.2021, є неналежним та не передбачений законом, що в свою чергу, є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, яка передбачена пунктом 7 частини першої статті 355 ГПК України.

62. Помилкове застосування Східним апеляційним господарським судом пункту 4 частини першої статті 355 ГПК України, не призвело до прийняття неправильного рішення про відмову у видачі наказу та не спростовує обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду про те, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на нього за заставодержателем.

63. При цьому, Верховний Суд також констатує помилкове посилання Східного апеляційного господарського суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18) оскільки у справі № 760/14438/15-ц зроблено правові висновки, що стосуються застосування норм права, які регулюють правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, та не є релевантними щодо розгляду спорів про звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно, оскільки вказані правовідносини регулюються різними спеціальними законами, у яких передбачено різний порядок звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, які є предметом застави.

64. Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Східним апеляційним господарським судом фактично було розглянуто справу по суті, та зауважує, що як вбачається із суті оскаржуваного судового рішення, апеляційним господарським судом розгляд здійснювався у визначених процесуальним законом межах щодо підстав для видачі/відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, визначених статтею 355 ГПК України, а висновки суду ґрунтуються на тому, що третейським судом вирішено питання, що не входять у межі третейської угоди.

65. Щодо посилань скаржника на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 11.12.2018 у справі № 910/21156/16, колегія суддів відзначає, що у справі № 910/21156/16 за позовом про звернення стягнення на заставлене майно шляхом визнання за заставодержателем права власності на нього Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив висновок про те, що з огляду на положення пункту 4 частини другої статті 25 та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умови договору застави, ураховуючи те, що обтяжувач при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави на власний розсуд обирає спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а суд у разі задоволення такого позову має право визначити як спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження позасудову процедуру, обтяжувач має можливість набуття права власності на предмет застави - рухоме майно на підставі рішення суду.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі 645/6151/15-ц вказала, що у цілому з висновком Верховного Суду у справі № 910/21156/16 можна погодитися з такими уточненнями: із системного аналізу пункту 4 частини другої статті 25 та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" убачається, що суд може застосувати такий спосіб звернення стягнення, як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом.

67. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками Північного апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви АТ "Полтава Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

68. Щодо аргументу ПП "Тотал спорт" у відзиві на апеляційну скаргу про те, що третейським судом вирішено питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі - ПП "Тотал спорт", Суд зауважує, що у третейській справі № 2/497 зазначена особа є відповідачем, тобто стороною спору, а тому, апеляційний господарський суд обґрунтовано вказав про відсутність підстав для відмови у видачі наказу на підставі пункту 9 частини першої статті 355 ГПК України.

69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

70. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Б. Висновки щодо застосування норми права

71. Такий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на майно, який визначений у рішенні третейського суду, є неналежним та не передбачений законом, що є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, яка передбачена пунктом 7 частини першої статті 355 ГПК України.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

73. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга АТ "Полтава Банк" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

74. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 875/1830/21залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк