Постанова

від 13.09.2022 по справі 922/1714/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/1714/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

позивача - Безносик А. О. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 (судді: Зубченко І. В. - головуючий, Барбашова С. В., Радіонова О. О.)

та рішення Господарського суду Харківської області 04.10.2021 (суддя Прохоров С. А.)

за позовом Акціонерного товариства "Асвіо Банк",

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІндастріалРентс",

2. Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Асвіо Банк" (далі - АТ "Асвіо Банк", Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІндастріалРентс" (далі - ТОВ "ІндастріалРентс", Відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (далі - ПАТ "БАНК ВОСТОК", Відповідач-2), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:

- визнати право іпотекодержателя АТ "Асвіо Банк" на рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ. "П-1" площею 69,3 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Фрунзе (просп. Індустріальний), 104-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, відповідно до договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 № 1016/01/S-3;

- витребувати у ТОВ "ІндастріалРентс" на користь Позивача вказану нежитлову будівлю вартістю 889 633,39 грн;

- визнати право власності АТ "Асвіо Банк" на зазначену нежитлову будівлю;

- визнати недійсним іпотечний договір серія та номер 2502 від 24.06.2019 (зі змінами), укладений між ТОВ "ІндастріалРентс" та ПАТ "БАНК ВОСТОК", предметом якого є спірна нежитлова будівля;

- визнати протиправним та скасувати запис про іпотеку № 32119075, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47481999 від 24.06.2019; і скасувати запис про обтяження №32118051, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47481033 від 24.06.2019;

- зобов`язати державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності АТ "Асвіо Банк" на нежитлову будівлю літ. "П-1" площею 69,3 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Індустріальний, 104-а.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно незаконно вибуло з володіння АТ "Асвіо Банк" у зв`язку з його відчуженням ОСОБА_1 (який не набув права власності на вказане майно, тобто у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України не мав права його відчужувати) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" та у подальшому - на користь ТОВ "ІндастріалРентс". Отже, на думку Позивача, спірне майно підлягає витребуванню у Відповідач-1 на користь АТ "Асвіо Банк", як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", який є дійсним власником майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області 04.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, в позові відмовлено повністю.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано відсутністю правових підстав для визнання за АТ "Асвіо Банк" прав іпотекодержателя на спірне майно відповідно до договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 № 1016/01/S-3, оскільки Позивачем не наведено обґрунтування таких вимог, як і не зазначено підстав, з яких це право підлягає визнанню. При цьому з аналізу змісту договору відступлення прав вимоги від 07.11.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та АТ "Асвіо Банк", і додатку № 1 до нього не вбачається умов щодо передачі прав іпотекодержателя рухомого та нерухомого майна за договором №1016/01/S-3. Водночас, окремого договору на передачу прав заставодержателя (у простій письмовій формі чи посвідченого нотаріально) АТ "Асвіо Банк" до матеріалів справи не долучено, як і не долучено належних та допустимих доказів, які б свідчили про імовірність укладання такого договору або передачу від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до АТ "Асвіо Банк" прав заставодержателя за договором застави.

Крім того, суди дійшли висновку про відсутність права Позивача витребовувати майно відповідно до норм статті 388 Цивільного кодексу України, як і вимагати зобов`язати реєстратора зареєструвати таке право власності, оскільки станом на момент відчуження майна за договором, що був визнаний недійсним, його власником було Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка Плюс", а Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" мало права іпотекодержателя згідно з договором № 1016/01/S-3 від 16.10.2013. При цьому відсутні докази того, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" або АТ "Асвіо Банк" у будь-який проміжок часу були власниками спірного майна. Отже, звертаючись до суду з вимогою про витребування майна, АТ "Асвіо Банк" фактично ставить питання про визнання права власності на відповідне майно та намагається зобов`язати державного реєстратора зареєструвати право власності на нього. Однак, Позивач не набував права власності на спірне майно або права іпотекодержателя.

До того ж, суди дійшли висновку, що АТ "Асвіо Банк" не надано належних та допустимих доказів недодержання обов`язкових вимог при укладенні спірного іпотечного договору, які є необхідними для чинності правочину. Зазначений іпотечний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, з огляду на що відсутні підстави для визнання його недійсним та скасування записів щодо реєстрації іпотеки та обтяжень.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "Асвіо Банк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування місцевим та апеляційним господарськими судами висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм статей 216, 236, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 35 Закону України "Про іпотеку", викладених в постановах від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 17.10.2011 у справі №5002/8/5447-2010, від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/201, від 05.02.2020 у справі № Б-50/232-09, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 02.11.2016 у справі №522/10652/15-ц, від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 02.03.2016 у справ № 6-308цс16, від 03.10.2018 у справі №369/2770/16-ц, від 07.11.2018 у справі №357/3394/16-ц, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, від 16.09.2015 у справі № 6-1193цс15, від 10.05.2018 у справі №643/18839/13-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 13.03.2019 у справі №643/19761/13-ц, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, від 11.09.2019 у справі № 755/7423/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у аналогічних правовідносинах.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ІндастріалРентс" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити в силі.

3.4. 02.09.2022 від АТ "Асвіо Банк" надійшли пояснення у справі, в яких Позивач підтримав вимоги касаційної скарги.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що 16.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (банк) та Приватним підприємством "Спіка" (клієнт) укладено договір про здійснення кредитних операцій №1016/01, за умовами якого банк надав клієнту кредит у сумі 33 400 000,00 грн строком до 15.10.2016 (п. 3.1. договору).

4.2. Крім того, на виконання зобов`язань за вказаним договором 16.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка-Плюс" (заставодавець) було укладено договір застави рухомого та нерухомого майна №1016/01/S-3 (далі - договір застави), предметом застави за яким є рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ. "П-1" площею 69,3 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Фрунзе (просп. Індустріальний), 104-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101.

4.3. У подальшому, 01.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого банк, як іпотекодержатель, передав у власність ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно, що було предметом застави відповідно до договору застави рухомого та нерухомого майна №1016/01/S-3 від 16.10.2013.

4.4. У 2015 році Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" звернулося до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.07.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 17.06.2016 у справі № 644/5583/15-ц відмовлено в задоволенні наведених позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2019, скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 17.06.2016 та прийнято нове про задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1146.

4.5. Господарськими судами також встановлено, що 07.11.2019 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний кредитор) та Акціонерним товариством "Асвіо Банк" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 54-UА-ЕА-2019-10-16-000024-b_2 (далі - договір відступлення прав вимоги), за умовами п. 2.1. якого Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" відступає шляхом продажу Акціонерному товариству "Асвіо Банк" належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, та/або договорами застави та/або договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.

У абзаці 2 п. 2.1. договору про відступлення права вимоги сторони домовилися, що відступлення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" Акціонерному товариству "Асвіо Банк" прав вимоги за іпотечними договорами, договорами застав, договорами поруки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" відступило Акціонерному товариству "Асвіо Банк" право вимоги за договором про здійснення кредитних операцій № 1016/01 від 16.10.2013, боржник - Приватне підприємство "Спіка", та за додатковими договорами до вказаного договору.

4.6. Як встановлено господарськими судами, окремого договору на передачу прав заставодержателя (у простій письмовій формі чи посвідченого нотаріально) Акціонерним товариством "Асвіо Банк" до матеріалів справи не долучено, як і не долучено належних та допустимих доказів, які б свідчили про імовірність укладання такого договору або передачу прав заставодержателя за договором застави від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до Акціонерного товариства "Асвіо Банк".

5. Правова позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги АТ "Асвіо Банк" про: визнання за Позивачем право іпотекодержателя на рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ. "П-1" площею 69,3 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Фрунзе (просп. Індустріальний), 104-а; витребування у ТОВ "ІндастріалРентс" на користь Позивача вказаної нежитлової будівлі; визнання права власності АТ "Асвіо Банк" на зазначену будівлю; визнання недійсним іпотечного договору від 24.06.201, укладеного між ТОВ "ІндастріалРентс" та ПАТ "БАНК ВОСТОК", предметом якого є спірна нежитлова будівля; визнання протиправним та скасування запису про іпотеку і запису про обтяження; зобов`язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності АТ "Асвіо Банк" на спірне майно.

5.3. При цьому аналіз доводів касаційної скарги АТ "Асвіо Банк" свідчить, що останні зводяться до незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання за Позивачем прав іпотекодержателя на спірне майно відповідно до договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 № 1016/01/S-3, оскільки з аналізу змісту договору відступлення прав вимоги від 07.11.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та АТ "Асвіо Банк" і додатку № 1 до нього не вбачається умов щодо передачі прав іпотекодержателя рухомого та нерухомого майна за договором № 1016/01/S-3.

5.4. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.5. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

5.6. Згідно з частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

5.7. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

5.8. Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

5.9. Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

5.10. При цьому згідно зі статтею 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

5.11. За змістом положень статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

5.12. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

5.13. З викладеного убачається, що відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Водночас за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, а відтак виникнення прав у нового іпотекодержателя за вказаним договором може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 26.02.2020 у справі № 751/2322/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 569/16312/17-ц, від 12.10.2020 у справі № 15/148-10-4045, від 02.06.2021 у справі № 495/5578/17.

5.14. Як встановлено господарськими судами, 07.11.2019 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та АТ "Асвіо Банк" було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 54-UА-ЕА-2019-10-16-000024-b_2, за умовами п. 2.1. якого Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" відступає шляхом продажу АТ "Асвіо Банк" належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, та/або договорами застави та/або договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.

У абзаці 2 п. 2.1. договору про відступлення права вимоги сторони домовилися, що відступлення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" Позивачу прав вимоги за іпотечними договорами, договорами застави, договорами поруки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

5.15. Місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано зазначили, що з аналізу положень наведеного договору відступлення прав вимоги та додатку № 1 до нього не вбачається умов щодо передачі прав іпотекодержателя рухомого та нерухомого майна за договором застави №1016/01/S-3. Договір відступлення прав вимоги стосується лише правовідносин між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та Позивачем щодо продажу останньому належних Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Актив-Банк" права вимог до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи право вимоги за договором про здійснення кредитних операцій № 1016/01 від 16.10.2013 (боржник Приватне підприємство "Спіка") та за додатковими договорами до вказаного правочину про внесення змін (№ 1 від 18.10.2013, № 2 від 31.10.2013, № 3 від 05.11.2013 та № 4 від 10.12.2013).

У свою чергу, договір застави рухомого та нерухомого майна № 1016/01/S-3 від 16.10.2013 не є додатком до договору про здійснення кредитних операцій № 1016/01 від 16.10.2013, за яким було передано право вимоги Позивачу, а є окремим правочином, права за яким Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" не передавалися АТ "Асвіо Банк" за договором відступлення права вимоги.

5.16. При цьому, господарськими судами встановлено, що АТ "Асвіо Банк" не долучено до матеріалів справи окремого договору на передачу прав заставодержателя (у простій письмовій формі чи посвідченого нотаріально), як і не долучено належних та допустимих доказів, які б свідчили про імовірність укладання такого договору або передачу прав заставодержателя від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до Позивача.

5.17. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "Асвіо Банк" у частині визнання за Позивачем прав іпотекодержателя на рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ."П-1" площею 69,3 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Фрунзе (просп. Індустріальний), 104-а, відповідно до договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 №1016/01/S-3, оскільки АТ "Асвіо Банк" не наведено належного обґрунтування таких вимог, як і не доведено наявності підстав, за яких це право підлягає визнанню.

5.18. Що стосується решти позовних вимог АТ "Асвіо Банк", то колегія суддів зазначає наступне.

5.19. У статті 392 Цивільного кодексу України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

5.20. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

5.21. Таким чином, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

5.22. У свою чергу, за змістом статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

5.23. Отже, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

5.24. Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

5.25. Однак, як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, станом на момент відчуження майна за договором, який був визнаний недійсним (договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, що було предметом застави, від 01.07.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та ОСОБА_1 ), власником майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка Плюс", а Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" мало права іпотекодержателя згідно з договором № 1016/01/S-3 від 16.10.2013.

Водночас Позивачем не подано доказів на підтвердження того, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" або АТ "Асвіо Банк" у будь-який проміжок часу були власниками спірного майна.

5.26. Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання за Позивачем права власності на спірне майно, як і про відсутність у АТ "Асвіо Банк" права витребовувати вказане майно відповідно до норм статті 388 Цивільного кодексу України та вимагати зобов`язати державного реєстратора зареєструвати таке право власності, оскільки з аналізу матеріалів справи вбачається, що Позивач не довів набуття права власності або права іпотекодержателя на зазначене нерухоме майно.

5.27. У той же час, як обґрунтовано зазначили місцевий і апеляційний суди, спірний іпотечний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, і Позивачем не надано доказів, які б спростовували такий висновок, з огляду на що відсутні підстави для визнання наведеного правочину недійсним, як і підстави для скасування відповідних записів щодо державної реєстрації іпотеки і обтяжень.

5.28. Що стосується доводів заявника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, то вони є необґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту касаційної скарги, такі доводи фактично зводяться до намагання довести чинність застави або наявність підстав для витребування спірного майна на користь Позивача. Разом з тим, зазначені питання не досліджувалися судами з огляду на відсутність доказів переходу до Позивача прав іпотекодержателя зазначеного майна, а відтак наведені скаржником правові позиції суду касаційної інстанції не підлягали врахуванню під час вирішення цього спору.

5.29. Таким чином, вказані доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про необхідність задоволення позову.

5.30 У справі, яка розглядається, місцевий та апеляційний суди оцінили всі надані сторонами доказам, до переоцінки яких в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.31. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

5.32. Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання Позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.03.2020 у справі №644/5583/15-ц, залишену без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31.08.2021, як на підставу набуття ним прав заставодержателя спірного майна, оскільки, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд, предметом дослідження при розгляді заяви у вказаній справі був саме договір відступлення права вимоги за кредитним договором, а оцінка передачі прав заставодержателя в цих судових рішеннях не надавалася.

5.33. Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

5.34. За таких обставин висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Ураховуючи залишення касаційної скарги Акціонерного товариства "АсвіоБанк" без задоволення, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Асвіо Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Харківської області 04.10.2021 у справі №922/1714/21 залишити без змін.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий