Постанова

від 06.09.2022 по справі 2-1408/2008

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-1408/2008

провадження № 61-1866св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Інформація про рух справи в суді першої інстанції

У 2008 році ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року визнано житлову квартиру, розташовану по

АДРЕСА_1 , позначену на плані літерою «А», загальною площею 81, 4 кв. м, житловою площею 52 кв. м, загальною вартістю 39 662, 50 грн, кладову № 7 у підвалі та 1/8 частини хліва загального використання - спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на кімнату 7-6, площею

11, 7 кв. м, кімнату 7-7, площею 13, 5 кв. м, кладову 7-5, площею

1, 1 кв. м, 1/2 частину коридору, 7-1, площею 5, 95 кв. м, лоджію, площею

2, 8 кв. м, кладову № 7 у підвалі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на кімнату 7-8, площею 19, 8 кв. м, кімнату 7-9, площею 7 кв. м,

1/2 частину коридору 7-1, площею 5, 95 кв. м, балкон, площею 1, 8 кв. м,

1/8 частину хліва загального користування.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на кухню 7-4, площею 8, 3 кв. м, ванну, площею 2, 5 кв. м,

туалет 7-2, площею 1 кв. м, залишивши їх в спільному користуванні. Вирішено питання судових витрат.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 , як особа, що не брала участі у справі, на підставі статті 352 ЦПК України подала апеляційні скарги 11 травня та 27 вересня 2021 року.

В обґрунтування скарг вказала, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, оскільки вона прийняла спадщину після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 22 травня 2003 року виконкомом Уланівської сільської ради йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 і до неї, як до спадкоємиці, перейшли усі процесуальні права, які належали її покійному батькові.

Крім того, зазначила, що квартиру було надано на сім`ю, до складу якої входила і вона, на момент приватизації спірної квартири постійно в ній проживала як член сім`ї наймача та мала право, нарівні з батьком, на приватизацію квартири.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня та 16 листопада

2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 від 11 травня та 27 вересня 2021 рокуна заочне рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не є учасником справи та не довела, що ухвалюючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 23 грудня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щооскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються її права, оскільки вона прийняла спадщину після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 22 травня 2003 року виконкомом Уланівської сільської ради йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 і до неї, як до спадкоємиці, перейшли усі процесуальні права, які належали її покійному батькові. Крім того, зазначила, що квартиру було надано на сім`ю, до складу якої входила і вона, на момент приватизації спірної квартири постійно в ній проживала як член сім`ї наймача та мала право, нарівні з батьком, на приватизацію квартири

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито провадження у справі.

Фактичні обставини, установлені судом

У 2008 році ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня

2008 року задоволено.

Визнано житлову квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 , позначену на плані літерою «А», загальною площею 81, 4 кв. м, житловою площею 52 кв. м, загальною вартістю 39 662, 50 грн, кладову № 7 у підвалі та 1/8 частини хліва загального використання - спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на кімнату 7-6, площею

11, 7 кв. м, кімнату 7-7, площею 13, 5 кв. м, кладову 7-5, площею

1, 1 кв. м, 1/2 частину коридору, 7-1, площею 5, 95 кв. м, лоджію, площею

2, 8 кв. м, кладову № 7 у підвалі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на кімнату 7-8, площею 19, 8 кв. м, кімнату 7-9, площею 7 кв. м,

1/2 частину коридору 7-1, площею 5, 95 кв. м, балкон, площею 1, 8 кв. м,

1/8 частину хліва загального користування.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на кухню 7-4, площею 8, 3 кв. м, ванну, площею 2, 5 кв. м,

туалет 7-2, площею 1 кв. м, залишивши їх в спільному користуванні. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_4 .

Даних про те, що ОСОБА_3 оформлювала свої спадкові права матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із судовим рішенням у справі № 2-1408/2008

ОСОБА_3 , як особа, що не брала участі у справі, на підставі статті 352 ЦПК України подала апеляційні скарги 11 травня та 27 вересня 2021 року. В обґрунтування скарг вказала, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, оскільки вона прийняла спадщину після смерті батька і до неї, як до спадкоємиці, перейшли усі процесуальні права, які належали її покійному батькові.Крім того, зазначила, що квартиру було надано на сім`ю, до складу якої входила і вона, на момент приватизації спірної квартири постійно в ній проживала як член сім`ї наймача та мала право, нарівні з батьком, на приватизацію квартири.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ у справі «Bruаlla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня

1997 року, п. 33).

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах

від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року

у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14,

від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що оспорюваним судовим рішенням квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною частковою власністю подружжя ОСОБА_2 та здійснено її реальний поділ між подружжям. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до своєї смерті рішення суду першої інстанції не оскаржував. У 2003 році отримане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру та рішення про передачу квартири останньому у власність, ОСОБА_3 не оспорювала протягом усього часу їх існування і не оспорює на цей час, враховуючи її повноліття, повну цивільну дієздатність та проживання у спірній квартирі.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , суд в межах відкритого апеляційного провадження дійшов вірного висновку про те, що остання належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не довела, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскільки спір про поділ майна подружжя стосувався виключно сторін у справі, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_3 не довела, що у 2008 році (час ухвалення заочного рішення) мала будь-які речові права на спірну квартиру. Отже, рішенням суду першої інстанції від 22 грудня 2008 року не вирішувались і не могли вирішуватись права та обов`язки

ОСОБА_3 , оскільки порушені на її думку права на квартиру захищає шляхом подання апеляційних скарг на рішення суду про поділ майна подружжя, не оспорюючи видане у 2003 році свідоцтво про право власності на квартиру на ім`я батька, що стало підставою для поділу.

Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції лише в тих випадках, коли такий перегляд ініціює особа, яка має право на апеляційне оскарження відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України. Оскільки встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд вірно закрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , права та обов`язки якої не вирішувались оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 помер і вона є його спадкоємицею, не спростовують правильні висновки суду про відсутність права чи інтересу ОСОБА_3 та правильно закрив апеляційне провадження.

Врахувавши, що ОСОБА_3 подала апеляційні скарги у справі, в якій вона не брала участі, на судове рішення, яким не вирішувалось питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі чітко не зазначив, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 України, Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення,

а постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара