Постанова

від 17.10.2007 по справі 3/399-36/165

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/399-36/165

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.10.2007                                                                                           № 3/399-36/165

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Мартюк А.І.

 суддів:              

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Амірова Ю.В. – дов. вих.№168 від 15.01.2007р.;

 від відповідача - Лиштва Ю.В. – дов. вих.№52 від 18.09.2007р.;

від третьої особи          - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спарекс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2007

 у справі № 3/399-36/165  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Агротранс-Холдінг"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спарекс"

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Євробуд"

 про                                                  визнання акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.06 р. не чинним та стягнення 289999,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. нечинним та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” 289 999,80 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2006р. у справі №3/399 було частково задоволено позовні вимоги, а саме присуджено до стягнення з відповідача                     289 999,80 грн. збитків, а в частині позовних вимог про визнання нечинним акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. рішення господарського суду від 23.08.2006р. по справі №3/399 змінено, резолютивна частина викладена в наступній редакції: «В задоволенні позовних вимог про стягнення 289 999,80 грн. попередньої оплати відмовлено. В частині позовних вимог про визнання акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. нечинним провадження у справі припинити».

Постановою Вищого Господарського суду України від 29.03.2007р. було скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. та Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2006р. у справі №3/399 в частині задоволення вимог про стягнення 289 999,80 грн., справу передано на новий розгляд в цій частині.

Заявою від 16.08.2006р. позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати нечинним акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 289 999,80 грн. (т.с.1, а.с.123-126).

11.06.2007р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за договором купівлі-продажу від 07.03.2006р. в сумі 289 999,80 грн. (т.с.1, а.с.20-32).

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що ним в повному обсязі виконано умови договору, факт передачі передбачених в договорі документів на товар підтверджується підписаним сторонами без жодних претензій актом приймання-передачі товару до Договору купівлі-продажу від 07.03.2006р.

Представник третьої особи в судове засідання до суду першої інстанції не з'явився, заяв, клопотань, письмових пояснень не подав, свою позицію у спорі не визначив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2007р. по справі №3/399-36/165 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 289 999,80 грн. були задоволені.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №3/399-36/165 від 20.06.2007р., прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 662-664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2007р.

11.09.2007р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання б/н від 10.09.2007р. та вих.№51 від 10.09.2007р., в яких він зазначає про неможливість забезпечити явку повноважного представника у судове засідання та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 12.09.2007р. представником позивача було надано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. клопотання відповідача були задоволені, розгляд справи №3/399-36/165 відкладено на 03.10.2007р.

У судовому засіданні 03.10.2007р. представником відповідача було подано погоджене з представником позивача клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів по справі.

Представник третьої особи у судове засідання 03.10.2007р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2007р.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва по справі №3/399-36/165 від 20.06.2007р., прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва по справі №3/399-36/165 від 20.06.2007р. як таке, що прийняте судом з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників третьої особи за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.   

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія "СПАРЕКС” (продавець) та Закритим акціонерним товариством “Агротранс-Холдінг” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару (будівельних матеріалів) (далі за текстом – Договір).

Згідно з п.43 Специфікації до Договору (додаток до договору № 1), позивачем було придбано “утеплювач “Юніпор” в кількості 1 611,11 м. куб. вартістю 289 999,80 грн.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що передача товару покупцю здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Окрім того, 07.03.2006р. між Закритим акціонерним товариством “Агротранс-Холдінг”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” було підписано договір про заміну сторони у зобов'язані.

07.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” та Закритим акціонерним товариством “Агротранс-Холдінг” у місті Вишневому було підписано акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.2006р., де зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” передає, а Закрите акціонерне товариство “Агротранс-Холдінг” приймає “утеплитель Юніпор” в кількості                    1 611,11 м. куб. вартістю 289 999,80 грн., а у графі “місцезнаходження” товару вказано - Львівська обл., смт. Розділ, вул. Січових Стрільців, 15 (договір зберігання №1 з ТОВ “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” від 02.02.2006р.).

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає про те, що факт підписання Акту двома сторонами, тобто, Закритим акціонерним товариством “Агротранс-Холдінг” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС”, свідчить про те, що відбулась формальна передача “утеплителя Юніпор”, але фактично даний товар передано не було, оскільки акт складався на значній територіальній відстані від місця зберігання товару і наявність товару та його відповідність до Специфікації перевірено не було.

Згідно Акту обстеження складу і перевірки умов зберігання та кількості майна від 14.04.2006р., утеплювач “Юніпор” в кількості 1 611,11 м. куб. на складі, розташованому за адресою: Львівська обл., смт. Розділ, вул. Січових Стрільців, 15 відсутній.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД”, що надійшов на адресу Закритого акціонерного товариства “Агротранс-Холдінг” слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” не отримувало на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія СПАРЕКС” утеплювач “Юніпор”, але на підставі господарських договорів через підприємство проходила компонентна база утеплювача “Юніпор”.

02.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” (поклажодавець) було укладено договір зберігання №1 (далі за текстом – Договір зберігання).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” (поклажодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” (зберігач) та зберігач приймає на відповідальне зберігання компонентну базу пінного утеплювача “Юніпор” на 1 700 м. куб.

Згідно з п.1 Угоди про заміну сторони в зобов'язанні від 07.03.2006р., укладеної в м. Києві, якою поклажодавця (Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС”) було замінено на Закрите акціонерне товариство “Агротранс-Холдінг”, на зберіганні у зберігача (Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД”) знаходиться компонентна база пінного утеплювача “Юніпор” кількістю 1 700 м. куб та вартістю 247 500,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що утеплювач “Юніпор” Товариству з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” на зберігання взагалі не передавався і, відповідно, не міг бути отриманий позивачем.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що з наданого відповідачем регламенту утеплювача і пінопласту “Юніпор” вбачається, що утеплювач “Юніпор” може вироблятись як в стаціонарних умовах у вигляді плит, блоків, різних розмірів та форм, так і безпосередньо на будівельному майданчику шляхом його заливки в технологічні пустоти. Для виготовлення утеплювача “Юніпор” потрібна компонентна база, певна технологія, обладнання, а також певне приміщення, яке повинно бути обладнано відповідно до норм протипожежної безпеки та будівельних норм та правил.

Відповідно до договору купівлі-продажу товару від 07.03.2006р., (п.43 Специфікації) позивач купує не компонентну базу (вода, піноутворювач, каталізатор затвердження, карбамідна смола), яка необхідна для виробництва утеплювача “Юніпор”, а готовий товар - утеплювач “Юніпор”.

В п.1.1 договору зазначено, що продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) товар (будівельні матеріали), згідно Специфікації (додаток №1 до договору), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його ціну в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п.43 Специфікації до договору купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати у власність покупця - утеплювач “Юніпор” кількістю 1 611,11 м. куб. вартістю                 289 999,80 грн.

В п.1.2 Договору купівлі-продажу сторони визначили суму договору у розмірі                    1 233 814,51 грн.

В матеріалах справи наявний Акту взаєморозрахунків від 07.03.2006р., згідно з яким  оплата за будівельні матеріали на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. становить 1 233 814, 51 грн., а враховуючи, що сторони мають одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, взаємні зобов'язання сторін на суму                        1 900 541,25 грн. припиняються шляхом зарахування. За результатами проведення зарахування зобов'язання позивача за контрактом виконані ним в повному обсязі, заборгованість позивача перед відповідачем на дату підписання акта складає 97 998,85 грн. в п.3 Акту передбачено, що позивач зобов'язується перерахувати відповідачу залишок заборгованості в день підписання даного акта.

Позивач на підставі платіжних доручень №24 від 04.11.2004р. на суму 301 000,00 грн., №152 від 21.01.2005р. на суму 148 854,80 грн., №158 від 26.01.2005р. на суму                      387 340,00 грн., №158 від 14.02.2005р. на суму 300 000,00 грн., №813 від 07.03.2006р. на суму 97 998,85 грн. перерахував відповідачу кошти, що в загальному становить 1 235 193,65 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Оскільки договір купівлі-продажу є видом цивільного договору, то він тягне за собою виконання зобов'язань для кола осіб, що його підписали. І порушення (недотримання) цих зобов'язань дає підстави для договірної відповідальності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що  позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 07.03.2006р. у сумі 289 999,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).  

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає про те, що згідно Договору купівлі-продажу позивач мав намір придбати утеплювач «Юніпор», а не компонентну базу утеплювача «Юніпор», яка фактично була йому передана.

Проте, умовами Договору купівлі-продажу передбачено, що позивач придбаває у відповідача «утеплювач «Юніпор» в кількості 1 611,11 м. куб. загальною вартістю 289 999,80 грн., тоді як в Угоді про заміну сторони в зобов'язанні від 07.03.2006р. зазначено, що у зберігача знаходиться компонентна база пінного утеплювача “Юніпор” кількістю 1 700 м. куб та вартістю 247 500,00 грн.

Згідно з п.2 Угоди про заміну сторони в зобов'язанні, вказана угода укладалась відповідно до Договору купівлі-продажу, а отже, є його невід'ємною частиною. Таким чином, укладаючи Угоду від 07.03.2006р. сторони погодили всі її істотні умови, змінивши при цьому вартість товару з 289 999,80 грн. до 247 500,00 грн., його кількість (обсяг) з 1 611,11 м. куб. до 1 700 м. куб. та вказавши, що товаром є саме компонентна база пінного утеплювача «Юніпор» (т.с.1, а.с.50-51). Тобто, підписавши Угоду від 07.03.2006р., позивач підтвердив, що він визнає і погоджується, що утеплювач «Юніпор» і компонентна база для пінного утеплювача «Юніпор» є одним і тим самим товаром або, принаймні, рівноцінним за технічними показниками товаром.

Доказів на підтвердження визнання вищевказаної Угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 07.06.2006р. або зміни її умов суду надано не було, як і доказів на підтвердження укладання між сторонами будь-яких інших додаткових угод до Договору купівлі-продажу від 07.03.2006р, якими б змінювались умови, погоджені сторонами в Угоді про заміну сторони в зобов'язанні.

Окрім того, суд першої інстанції вказує на те, що 07.03.2006р. між позивачем та відповідачем у місті Вишневому було підписано Акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 07.03.2006р., де зазначено, що відповідач передає, а позивач приймає “утеплювач «Юніпор» в кількості 1 611,11 м. куб. вартістю 289 999,80 грн., зокрема, у графі “місцезнаходження” товару вказано - Львівська обл., смт. Розділ, вул. Січових Стрільців, 15 (договір зберігання №1 з ТОВ “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” від 02.02.2006р.). З огляду на що, суд дійшов висновку, що відбулась лише формальна передача “утеплювача Юніпор”, але фактично даний товар передано не було, оскільки акт складався на значній територіальній відстані від місця зберігання товару і наявність товару та його відповідність до Специфікації перевірено не було.

До того ж, згідно з Актом обстеження складу і перевірки умов зберігання та кількості майна від 14.04.2006р., утеплювач “Юніпор” в кількості 1 611,11 м. куб. на складі, розташованому за адресою: Львівська обл., смт. Розділ, вул. Січових Стрільців, 15 відсутній.

В ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” (зберігача товару) позивачу, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” не отримувало на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія СПАРЕКС” утеплювач “Юніпор”, але на підставі господарських договорів через підприємство проходила компонентна база утеплювача “Юніпор”. Тобто, у підприємства знаходився на зберіганні саме той товар (його складова), про який йде мова в Угоді про заміну сторони у зобов'язанні від 07.03.2006р.  

Окрім того, в справі наявна копія Договору зберігання №1 від 02.02.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” (зберігачем) та відповідачем (поклажодавцем), відповідно до умов якого відповідач передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” приймає на відповідальне зберігання компонентну базу пінного утеплювача “Юніпор” на 1 700 м. куб., тобто в кількості, погодженій сторонами в Угоді від 07.03.2006р.

Згідно з п.1 Угоди про заміну сторони в зобов'язанні від 07.03.2006р., відповідача (поклажодавця) було замінено на позивача та зазначено, що на зберіганні у зберігача  знаходиться компонентна база пінного утеплювача “Юніпор” кількістю 1 700 м. куб та вартістю 247 500,00 грн.

Технологічним регламентом пінного утеплювача та пенопласту «Юніпор», на який також посилається в своєму рішенні суд першої інстанції, визначено, що даний товар (пінний утеплювач «Юніпор») може зберігатися і транспортуватися лише у вигляді компонентів, після змішування яких він твердіє і заповнює собою певні ємності (порожнини у будівельних конструкціях з метою їх утеплення), де залишається єдиним масивом (сухою вспіненою термоізолюючою субстанцією, що відповідає всім вимогам ТУ та ГОСТ).

Частиною 1 ст. 188 Цивільного кодексу України визначено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

З огляду на вищевикладене, твердження суду першої інстанції про те, що товар за Договором купівлі-продажу, враховуючи Угоду від 07.03.2006р. про заміну сторони в зобов'язанні, не передавався Товариству з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” на зберігання і, відповідно, не міг бути отриманий позивачем, спростовується наявними у справі доказами.

Щодо посилання позивача на Акт прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 07.03.2006р., судом було встановлено наступне.

Умовами Договору купівлі-продажу передбачено, що передача товару покупцю здійснюється на підставі Акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Як вже зазначалось вище, 07.03.2006р. між Закритим акціонерним товариством “Агротранс-Холдінг”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЄВРОБУД” було підписано договір про заміну сторони у зобов'язані, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” (відповідача, поклажодавця) було замінено на Закрите акціонерне товариство “Агротранс-Холдінг” (позивача) за Договором зберігання №1 від 02.02.2006р.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно зі ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто (ст. 943 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах  (ч.3 ст. 950 Цивільного кодексу України).

Таким чином, підписавши Угоду про заміну сторони у зобов'язанні, відповідач передав позивачу всі права та обов'язки поклажодавця за Договором зберігання №1 від 02.02.2006р., в тому числі і право вимагати повернення речі, переданої на зберігання – компонентної бази утеплювача «Юніпор».

Посилання суду першої інстанції на Акт прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 07.03.2006р. як на підтвердження лише формальної передачі товару апеляційний судом не приймається, оскільки підписуючи вказаний Акт, позивач підтвердив, що зауважень щодо кількості і якості товару він не має. Окрім того, в Договорі купівлі-продажу не має обов'язкової умови щодо територіального розташування місця підписання Акту приймання-передачі, тобто, до підписання Акту приймання позивач, як покупець, не був позбавлений права перевірити наявність товару, його кількість та якість за місцем безпосереднього розташування товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених ним у позові, зокрема щодо порушення відповідачем умов Договору купівлі продажу від 07.03.2007р. та, відповідно, наявності правових підстав для стягнення з нього суми попередньої оплати за вказаним договором.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті Рішення по справі №3/399-36/165 від 20.06.2007р. було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва по справі №3/399-36/165 від 20.06.2007р. – скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 07.03.2006р. у розмірі 289 999,80 грн. повинно бути відмовлено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 2 899,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладаються на позивача.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання у розмірі 1 450,00 грн. також покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 69, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва по справі №3/399-36/165 від 20.06.2007р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 289 999,80 грн. скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Агротранс-Холдінг” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 07.03.2006р. у розмірі 289 999,80 грн. відмовити.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Агротранс-Холдінг” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, р/р №26000052724737 в Печерській філії Приватбанку, МФО 300711, код ЄДРПОУ 01354987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “СПАРЕКС” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, р/р №260044547967 у КРБ (Ф) АППБ “Аваль” м. Києва, код ЄДРПОУ 32980759) 1 450,00 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №3/399-36/165 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.10.07 (відправлено)