Рішення

від 19.09.2022 по справі 300/2866/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. справа № 300/2866/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Термо" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2022 за № 1822, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Термо" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2022 за № 1822, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято спірне рішення, у зв`язку з тим, що у період з березня 2021 року по лютий 2022 року, позивач подає та/або не подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів. Позивач зазначає, що при заповненні і подачі податкової декларації за лютий 2022 року керівником підприємства помилково не відображено у звітності угоду укладену між позивачем та ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» на придбання бензину, а також угоду укладену між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 про надання послуг, реальність яких підтверджується первинними документами. Зазначає, що вказана декларація подавалась керівником підприємства в стресовому стані, обумовленому початком воєнних дій в Україні. Позивач скористався свої правом і 19.05.2022 направив відповідачу уточнюючу декларацію за лютий 2022 року, відтак у відповідача не було підстав для прийняття спірного рішення на підставі відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України). Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.08.2022. У відзиві вказує на те, що підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є те, що протягом березня 2021 року по лютий 2022 року позивач подає та/або не подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців. Щодо відмови контролюючого орану у прийнятті розрахунку з ПДВ за лютий 2022 року, то відповідач зазначив, що позивач подав уточнюючий розрахунок вже після анулювання реєстрації платника ПДВ, що виключає можливість її прийняття. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, в якому підтримав заявлений позов та просить задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

Рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 08.04.2022 за №1822 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість відповідно до статті 184 Податкового кодексу України ПВКП «Термо» (а.с.9).

Рішення мотивоване тим, що платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців подає та/або не подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках).

Вказане рішення надіслано позивачу засобами поштового зв`язку та отримано ним 14.042022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Пунктом 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами а-з цього пункту.

Відповідно до п.п. г п. 184.1 ст.184 ПК України, анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 ст.184 ПК України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 184.10 статті 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання та/або не подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Судом встановлено, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців (з березня 2021 по лютий 2022) не подає до відповідача декларації з ПДВ та/або подає такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Посилання позивача про те, що ним було подано уточнену декларацію за лютий 2022 року, на думку суду не вказують на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки така уточнена декларація подана після анулювання свідоцтва ПКВП «Термо», як платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Суд зазначає, що позивач позбавлений можливості подачі уточненої декларації після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки таку уточнену декларацію в силу Податкового кодексу України контролюючий орган прийняти не може.

Наявність первинних документів щодо постачання товару, відображення у системі електронного декларування ПДВ, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, не є належними, достатніми доказами, що спростовують наявні підстави прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.202.1 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно ст. 203.1 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків)- протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до ст.34 ПК України одним з видів податкового періоду є календарний місяць.

На думку суду, в спірних правовідносинах, відповідач діяв у межах та спосіб визначений статтею 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, спірне рішення прийнято відповідно до норм чинного податкового законодавства України та в межах компетенції відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач, суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного виробничо-комерційного підприємства "Термо" (код ЄДРПОУ 20546592, вул. Караїмська, 3/14, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення від 08.04.2022 за № 1822, зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.