Постанова

від 31.01.2024 по справі 300/2866/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Справа № 300/2866/22 пров. № А/857/15620/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Термо» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства «Термо» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (суддя Матуляк Я.П., м.Івано-Франківськ),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Приватне виробничо-комерційне підприємство «Термо» (далі ПВКП) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі Головне управління) в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 08.04.2022 №1822 (далі Рішення, ПДВ відповідно);

зобов`язати відповідача поновити реєстрацію платника ПДВ шляхом внесення в автоматизовану систему даних реєстру платників ПДВ відомостей (запису) щодо скасування запису про анулювання реєстрації платника ПВКП.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що при заповненні і подачі податкової декларації за лютий 2022 року керівником підприємства помилково не відображено у звітності угоду на придбання бензину, та надання послуг, реальність яких підтверджується первинними документами. Зазначає, що вказана декларація подавалась керівником підприємства в стресовому стані, обумовленому початком воєнних дій в Україні. Позивач скористався своїм правом і 19.05.2022 направив відповідачу уточнюючу декларацію за лютий 2022 року, відтак у відповідача не було підстав для прийняття спірного Рішення на підставі відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України; далі - ПК).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв`язку звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023, справа №380/2866/22 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне Рішення прийнято відповідно до норм чинного податкового законодавства України та в межах компетенції відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Рішенням анульовано ПВКП реєстрацію платника ПДВ відповідно до статті 184 ПК (а.с.9).

Рішення мотивоване тим, що платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців (01.03.2021 по лютий 2022 року подає та/або не подає податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках).

Пунктом 184.1 статті 184 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами а-з цього пункту.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 184.10 статті 184 ПК про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання та/або не подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

З матеріалів справи видно, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців (з березня 2021 по лютий 2022) не подає до відповідача декларації з ПДВ та/або подає такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Посилання позивача про те, що ним було подано уточнену декларацію за лютий 2022 року, не вказують на протиправність оскаржуваного Рішення, оскільки така уточнена декларація подана після анулювання реєстрації ПКВП (19.05.2022), як платника ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (пункт 50.1 статті 50 ПК).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, позивач позбавлений можливості подачі уточненої декларації після анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки таку уточнену декларацію в силу ПК контролюючий орган прийняти не може.

Відповідно до статті 202.1 ПК, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно статті 203.1 ПК податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Пунктом 49.18 статті 49 ПК передбачено, що податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків)- протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до статті 34 ПК одним з видів податкового періоду є календарний місяць.

Сам факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок, оскільки податковим законодавством визначено порядок та умови, за наявності яких платник податків може бути визнаний таким, що не має можливості виконати свій податковий обов`язок.

При цьому, позивач-апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати податковий обов`язок у цей період (лютий 2022 рік).

В розрізі викладених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в спірних відносинах, відповідач діяв у межах та спосіб визначений статтею 184 ПК.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Термо» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний