Постанова

від 29.08.2007 по справі 4/143-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/143-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.07                                                                                               Справа №4/143-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Соколові А.А.

За участю представників сторін:

від прокуратури –  не з'явився

від позивача  –  Ревко О.В. (довіреність № 3250 від 29.08.2007 р.)

від відповідача-1  –   не з'явився

від відповідача-2  –   не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропроменерго» (смт. Велика Олександрівка Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р.                            у  справі   № 4/143-пд-07

про визнання правочину недійсним,

                 Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі                     № 4/143-пд-07 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.07.2006 р., укладений Сільськогосподарським ТОВ «Господар» з Приватним підприємством «Агропроменерго»; стягнуто з СТОВ «Господар» на користь ПП «Агропроменерго» 8681,00 грн.; зобов'язано ПП «Агропроменерго» повернути СТОВ «Господар»  дві свердловини РТП № 3-134 та РТП № 3-135. Судові витрати  покладено на СТОВ «Господар».

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Приватне підприємство «Агропроменерго» (відповідач-1 у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить   рішення    господарського  суду   у  справі скасувати; постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора Великоолександрівського району в інтересах держави в особі Великоолександрівської селищної ради.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою відповідач-1 посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне  з'ясування  всіх обставин справи. Зокрема, вказує на те, що прокурор Великоолександрівського району не мав права звертатися з даною позовною заявою. Посилається на те, що рішення Великоолександрівської селищної ради про скасування свого власного рішення про закріплення артезіанських свердловин за СТОВ «Господар» було винесено після укладення спірного правочину  купівлі-продажу від 03.07.2006 р., тому скасування рішення про закріплення артезіанських  свердловин ніяким чином не впливає на законність правочину купівлі - продажу цих артезіанських свердловин. Заявник вважає, що поняття «повне господарське відання» передбачає, в т.ч. право суб'єкта без обмежень самостійно розпоряджатися майном, яке передано йому у повне господарське відання, тому СТОВ «Господар» на підставі ст. 136 ГК України законно продало йому свердловини, отримані від позивача в повне господарське відання.

               Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2007 р. апеляційна скарга ПП «Агропроменерго»  прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 29.08.2007  р.

          Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2413 від 28.08.2007 р. справа № 4/143-пд-07 передана на            розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Прокурор в судове засідання не з'явився, надіслав письмовий відзив, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечив. З підстав, викладених у відзиві, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим. Зокрема, підкреслює, що відповідач-2 на момент відчуження спірних свердловин не був їх власником, він отримав їх  від позивача у повне господарське відання, але свердловини залишались у комунальній власності. Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються  питання  прийняття рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна. В даному випадку згоди на відчуження або рішення про відчуження комунального майна Великоолександрівською селищною радою не надавалось та не приймалось. У зв'язку з цим прокурор просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач (Великоолександрівська селищна рада) письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим. Підтримує доводи прокурора, викладені у відзиві, наголошує на тому, що відповідач-2 (СТОВ «Господар») не мав права продавати відповідачу-1 спірні свердловини, оскільки вони були отримані відповідачем-2 від позивача у господарське відання, яке, згідно ст. 136 ГК України, передбачає обмеження правомочності розпорядження. Позивачем рішення про продаж свердловин не приймалось. У зв'язку з цим він просить залишити апеляційну скаргу  без задоволення, а  рішення суду – без змін.

Відповідач-1 (заявник апеляційної скарги) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений  належним чином.

Відповідач-2 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений  належним чином.

Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, оскільки згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд скарги можливий за відсутності представників відповідачів та прокурора.

За клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено лише вступну та  резолютивну  частини  постанови.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 205 від 21.11.2003 р. тринадцятої сесії двадцять четвертого скликання Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області за результатами розгляду заяви ВАТ «Великоолександрівське ремонтно - транспортне підприємство» дві артезіанські свердловини Великоолександрівського ремонтно - транспортного підприємства були передані безкоштовно  у  комунальну  власність   територіальної   громади   селищної   ради.

18.12.2003 р. за Актом приймання-передачі дві артезіанські свердловини  балансовою вартістю  8681,00 грн.  з наявним обладнанням та земельною ділянкою під охоронну зону по вул. Ярмарковій, смт. Велика Олександрівка, які перебували у власності ВАТ Великоолександрівської РТП, було передано до комунальної власності територіальної громади смт. Велика Олександрівка та на баланс Великоолександрівської селищної ради.

За Актом  приймання-передачі від 19.12.2003 р. дві артезіанські свердловини  балансовою вартістю  8681,00 грн. було передано СТОВ «Господар» (відповідачу-2 у справі).

Рішенням чотирнадцятої сесії двадцять четвертого скликання № 233 від 29.12.2003 р. Великоолександрівська селищна рада Великоолександрівського району Херсонської області  закріпила  за відповідачем-2 на праві повного господарського відання дві артезіанські свердловини ремонтно-транспортного підприємства, що передані до комунальної власності територіальної громади селищної ради, та земельну ділянку площею 0, 37 га для санітарно-охоронної зони, затвердила вищезазначені акти приймання - передачі.

03.07.2006 р. відповідач-2 за видатковою накладною № ЛНА-000008 продав зазначене майно (свердловини РТП №3-134 та РТП №3-135) Приватному підприємству «Агропроменерго» (відповідачу-1 у справі)  за 8681,00 грн.

Відповідач-1 оплатив зазначені свердловини відповідачу-2 шляхом внесення 8681,00 грн. в касу відповідача-2, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 29.08.2006 р.

Факт вчинення відповідачами спірного правочину по відчуженню двох артезіанських свердловин доведений матеріалами справи, в яких містяться копії видаткової накладної № ЛНА-000008 від 03.07.2006 р., довіреності ЯМА № 618158 від 03.07.2006 р. на отримання ТМЦ, прибуткового касового ордеру від 29.08.2006 р. (арк. с. 25 – 27), і  не  заперечується  самими  відповідачами.

Визнання цього правочину недійсним із застосуванням передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України наслідків було предметом судового позову у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Згідно ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді.

Як встановлено судом, свердловини, які були предметом купівлі-продажу за спірним правочином, належать територіальній громаді селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області і є комунальною власністю.

Приписами ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.  

Частиною 2 ст. 327 Цивільного кодексу України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5 ст. 60 ЗУ  «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та  в інтересах територіальних  громад відповідно    до   закону   здійснюють правомочності  щодо  володіння,  користування   та   розпорядження об'єктами права комунальної власності,  в тому числі виконують усі майнові операції,  можуть  передавати  об'єкти  права  комунальної власності у  постійне  або  тимчасове  користування  юридичним та фізичним особам,  здавати  їх  в  оренду,  продавати  і  купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів,  що  приватизуються  та  передаються  у  користування  і оренду.

Згідно рішення 14 сесії Великоолександрівської селищної ради 24 скликання  № 233 від 29.12.2003 р. артезіанські свердловини були закріплені за відповідачем-2   на праві повного господарського відання.

Право господарського відання має ряд істотних відмінностей від права власності.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу  України  право   господарського   відання є  речовим  правом  суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і  розпоряджається майном,  закріпленим  за ним  власником  (уповноваженим  ним  органом), з  обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна,   закріпленого  на  праві  господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль   за використанням  та  збереженням  належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним  орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Статтею 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, згідно п. 30 частини 1 цієї статті виключно  на  пленарних  засіданнях  сільської,  селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо  відчуження  відповідно  до  закону комунального майна.

Також треба зазначити, що згідно ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить його власникові.

Великоолександрівською селищною радою на пленарних засіданнях рішення про відчуження свердловин, які є предметом купівлі-продажу за спірним правочином,  не приймалося, згоди відповідачу-2 на відчуження цих свердловин позивач не надавав.

Таким чином, оскільки відповідач-2 не був власником свердловин і не отримував згоди власника на їх продаж, він не мав права вчиняти правочин по відчуженню цих свердловин на користь відповідача-1.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України щодо загальних положень про правочин визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правова ціль правочину повинна бути досяжною та законною.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.  

Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спірний правочин, вчинений відповідачами шляхом оформлення видаткової накладної № ЛНА-000008 від 03.07.2006 р. про передачу двох свердловин та  прибуткового касового ордера від 29.08.2006 р. на суму 8681,00 грн., суперечить вимогам актів цивільного законодавства, в т.ч., пункту 30 частини 1      ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 319, 658 Цивільного кодексу України, ст. 136 Господарського кодексу України, його слід визнати недійсним за ознаками ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вищевикладене, господарським судом обґрунтовано застосовано передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину.

Колегією суддів досліджена правомірність подання прокурором позову в інтересах держави в особі Великоолександрівської селищної ради.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 р. №3-рп/99 по справі   № 1-1/99 визначив, що положення  абзацу  четвертого  частини  першої  статті   2 ГПК України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави,  а не в  інтересах  підприємств,  установ  і  організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. При цьому прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави,  і ця заява,  за  статтею  2 ГПК  України,  є  підставою  для порушення справи в господарському суді.

Вказаним рішенням Конституційного суду також визначено, що під поняттям "орган,  уповноважений  державою  здійснювати відповідні  функції  у  спірних відносинах",  зазначеним у частині другій  статті  2  ГПК  України, потрібно розуміти орган державної  влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано   повноваження   органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законом.

Згідно ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

В п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що майнові операції, які  здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою представництва  інтересів держави в особі Великоолександрівської селищної ради прокурор зазначає порушення права власності територіальної громади на комунальне майно – дві артезіанські свердловини, які входять до складу водопровідної мережі населеного пункту, що є загрозою порушення державних інтересів по забезпеченню населення питною водою та водопостачання, так як відповідно до ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» одним із принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є гарантоване першочергове забезпечення питною водою населення. При цьому відповідно до ст. 14 зазначеного Закону мережі, споруди, устаткування централізованого питного водопостачання населених пунктів, як особливо важливі об'єкти життєзабезпечення, приватизації не підлягають, а рішення щодо їх відчуження відповідно до закону приймається виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. Прокурор вказує на те, що всупереч вимог чинного законодавства, відповідачем-2 було відчужено комунальне майно (свердловини), яке є складовою частиною водопровідної мережі населеного пункту, має життєво важливі функції для населення і це є загрозою порушення державних інтересів по життєзабезпеченню населення питною водою, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Зважаючи на особливий статус майна, яке є предметом спірного правочину і не підлягає приватизації та відчуженню без згоди власника, відчуження цього майна є виключним інтересом держави в особі власника цього майна – територіальної громади, тобто позивача по справі, який управляє майном територіальної громади, здійснює контроль за його використанням і збереженням та приймає рішення про його відчуження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для представництва прокурором в суді інтересів позивача у формі звернення до суду з цим позовом та участі у його розгляді, з урахуванням того, що на прокуратуру, відповідно до ст. 121 Конституції України, покладається представництво інтересів держави в суді.

Не приймається судом як безпідставне, твердження заявника апеляційної скарги про те, що відносини між позивачем та відповідачем-2 щодо спірних свердловин є договірними і тому у прокурора не було права подавати даний позов, оскільки жодних доказів на підтвердження цього заявником не надано, а матеріали справи свідчать про протилежне.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, тому апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

В той же час, колегія суддів вважає необхідним змінити пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від  18.06.2007 р. у справі № 4/143-пд-07 з огляду на те, які саме позовні вимоги були предметом судового розгляду у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

       Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропроменерго» (смт. Велика Олександрівка Херсонська область) залишити без  задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.06.2007 р. у справі                       № 4/143-пд-07  змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Визнати недійсним правочин по відчуженню двох артезіанських свердловин по вул. Ярмарковій в смт. Велика Олександрівка, вчинений Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Господар» та Приватним підприємством «Агропроменерго» шляхом оформлення видаткової накладної № ЛНА-000008 від 03.07.2006 р. та прибуткового касового ордера від 29.08.2006 р. на суму 8681,00 грн.».

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.