Рішення

від 18.06.2007 по справі 4/143-пд-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/143-ПД-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

18.06.2007                                                                Справа №  4/143-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом прокурора Великоолександрівського району Херсонської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської селищної ради смт. Велика Олександрівка Херсонської області  

до  відповідача-1 приватного підприємства "Агропроменерго" смт. Велика

Олександрівка   Херсонської області  

про   відповідача-2: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Господар" смт. Велика Олександрівка Херсонської області

про  визнання правочину недійсним.

за участю прокурора   Мяснікова К.К.  та представників сторін:

від позивача   -  не з'явився  

від  відповідача-1 - уповноважена особа Білецький  О.В.

від  відповідача-2 - не прибув

   в с т а н о в и в:

Прокурор в інтересах  держави в особі Великоолександрівської селищної ради    звернувся з  заявою,  якою просить визнати недійсним правочин, укладений між СТОВ "Господар" та ПП "Агропроменерго" 03 липня 2006 року, який оформлений видатковою накладною  №ЛНА-000008. Підставою  позовних  вимог  прокурор зазначив  ст.203, 215 ЦК України. Він  посилається на те, що укладений  між відповідачами договір  купівлі-продажу, за яким відчужено 2 артезіанські свердловин вартістю  8681 грн. по вул. Ярмаркова в смт. Велика Олександрівка  Херсонської  області не  відповідає  вимогам закону, так як  відповідачем-2 було  продано  майно без  згоди Великоолександрівської селищної ради, як  власника цього  майна.

Прокурор та позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримали та надали додаткові пояснення.

      Представник відповідача-1  позовні вимоги не  визнає, посилаючись  на те, що  прокурор не  мав права  на звернення з  позовом  в інтересах  селищної  ради, так як рада не  була стороною  за  спірним договором, тому  інтереси  держави  укладенням  спірного  правочину не  порушуються і це  ставить  під  сумнів  правильність  обрання прокурором способу захисту  прав позивача. Крім  того, він вважає, що правовідносини, які склалися між  позивачем та СТОВ «Господар» є  господарськими (договірними) так як позивач, будучи  власником майна свердловин, не  реалізує  повноваження держави взагалі та органу виконавчої  влади зокрема, а розпоряджається об'єктами  комунальної  власності на власний розсуд. Відповідач-2 мав право володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном, оскільки  це  майно  було  закріплене за ним власником на праві  господарського  відання.

Представник відповідача-2 в засідання суду не  з'явився, незважаючи на те, що  був повідомлений про  час і місце  розгляду спору.  У наданому до  матеріалів справи  відзиві відповідач-2 позовні вимоги не  визнає  з  тих же  підстав, що  і відповідач-1.

За таких  підстав, оскільки  відповідач-2 своїм правом на судовий захист не  скористався і в засідання суду не  з'явився та клопотання про  відкладення справи  не  надіслав, справа відповідно до  ст. 75 ГПК України розглядається за наявними  в ній доказами яких  достатньо для вирішення спору по  суті.

Справа розглядалася  з перервою, яка оголошувалася в засіданні 12.06.2007 року.

          Дослідивши матеріали  справи, заслухавши прокурора та представників позивача і відповідача-1, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню  з  наступних  підстав.

          Звертаючись  з  позовом, прокурор  в позовній заяві посилається на те, що позов заявлено  в інтересах  держави  в особі Великоолександрівської  селищної  ради у зв'язку з  порушенням  права власності  територіальної  громади на комунальне майно – дві артезіанські свердловини, які передавалися  в користування СТОВ «Господар» на праві  повного  господарського  відання згідно з  рішенням  ради. Він  зазначив, що  саме територіальна громада села, через утворені нею  органи  управляє  та розпоряджається майном, що є  у комунальній власності  і без її згоди  відповідач-2 не мав права на відчуження майна.

Констатуючи  правомірність  звернення прокурора з  позовом в інтересах держави  в особі  селищної  ради, суд  виходить  із  того, що  відповідно до   ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах  (ч. 2 ст. 2. ГПК України).

Таким чином, положеннями ст.2 ГПК України передбачено право прокурора звертатися до  суду з  позовом  в інтересах  держави, а не  в інтересах  суб'єктів підприємницької   діяльності, незалежно  від  їх  підпорядкування і форми  власності.

Згідно з  ч.1 ст. 143 Конституції  України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо  або  через  утворені ними  органи місцевого  самоврядування  управляють  майном, що  є  в комунальній власності. Відповідно до  ч.1 ст.10 Закону України «Про  місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є  органами  місцевого  самоврядування, які представляють  відповідні  територіальні громади та здійснюють  від  їх  імені та в їх  інтересах функції  і повноваження місцевого  самоврядування, визначені Конституцією України та законом.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник, звертаючись  з  позовом в інтересах  держави,  у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Із  позовної  заяви  та наданих  додатково заяв, підставою  представництва  інтересів  держави в особі  Великоолександрівської  селищної  ради прокурор зазначає порушення права власності  територіальної  громади на комунальне майно – дві артезіанські свердловини, які входять  до складу водопровідної мережі населеного  пункту, що  є  загрозою порушення державних  інтересів по  забезпеченню  населення  питною  водою    та водопостачання, так як відповідно до  ст.6 Закону України «Про  питну воду та питне водопостачання»  одним із  принципів державної  політики у сфері  питної  води та питного  водопостачання є  гарантоване  першочергове забезпечення питною водою  населення. При цьому  відповідно до  ст. 14  зазначеного Закону мережі, споруди, устаткування централізованого  питного  водопостачання населених  пунктів, як особливо  важливі об'єкти  життєзабезпечення, приватизації не  підлягають, а рішення щодо  їх  відчуження  відповідно до  закону приймається виключно   на пленарних засіданнях  відповідної  ради.

Однак, як  зазначає  прокурор,  відповідачем-2 було  відчужено  комунальне майно, яке є складовою  частиною  водопровідної  мережі населеного  пункту, має  життєво  важливі функції  для населення і це  є  загрозою  порушення державних  інтересів по життєзабезпеченню  населення питною водою, фізіологічних, санітарно-гігієнічних  та  побутових  потреб.

Зважаючи  на особливий статус майна, яке  є  предметом спірної  угоди  і не  підлягає  приватизації та відчуженню  без  згоди власника, відчуження  цього  майна є  виключним інтересом держави в особі   власника цього  майна -  територіальної  громади, тобто позивача по  справі, який  управляє  майном територіальної  громади, здійснює контроль за його  використанням і збереженням  та приймає  рішення про  його  відчуження.

З урахуванням  викладеного, позов прокурора в інтересах держави в особі Великоолександрівської селищної ради про  визнання недійсним правочину щодо  відчуження  майна, власником якого  є  позивач, відповідає  вимогам ст.2 ГПК України і підлягає  розгляду по  суті.

Матеріали  справи свідчать  про  те, що  відповідно до  рішення 14 сесії Великоолександрівської селищної  ради 24 скликання  №233 від 29.12.2003року за СТОВ «Господар»   (відповідач-2) закріплено  на праві повного  господарського  відання дві артезіанські свердловини, які раніше були передані до  комунальної  власності Великоолександрівським ремонтно-транспортним  підприємством. Акт  прийому-передачі від 19.12.2003 року свідчить  про фактичну  передачу відповідачу - 2 зазначеного  майна.

СТОВ «Господар»03.07.2006року продав зазначене  майно 2 свердловин  ПП «Агропроменерго»   за 8.681грн.00коп. Зазначений факт  підтверджується  видатковою  накладною № ЛНА-000008 від 03.07.2006року, згідно з  якою  відповідач-2 передав, а  відповідач-1 прийняв  2 свердловини РТП №3-134  та РТП №3-135  за ціною  відповідно 3340грн.00коп. та 5341грн. 00коп. на загальну суму 8.681грн.00коп. (без ПДВ). Прибутковим касовим ордером  від 29.08.2006року підтверджується факт оплати  відповідачем-1  вартості  свердловин  в сумі 8.681грн.00коп. шляхом внесення зазначеної  суми  в касу відповідача-2.

Відповідно до  ст.4 Закону України «Про  власність»  власник має  право володіти , користуватися і розпоряджатися належним  йому майном та вчиняти  щодо  нього  будь-які дії, що  не  суперечать  закону, тобто  передавати  його  безоплатно, продавати і таке інше.

Відповідно до ст.142 Конституції України та ч.3 ст.16 Закону України «Про  місцеве  самоврядування в Україні»   матеріальною  та фінансовою  основою  місцевого  самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи  місцевих  бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних  громад   сіл, селищ, міст, районів  у містах.

Основний принцип управління майном, що є в комунальній власності,                                                         полягає  в тому,  що  правомочності власника  здійснюють  безпосередньо  територіальна громада та утворені нею  органи  місцевого  самоврядування.

Пунктом 30 частини 1 ст. 26 Закону України «Про  місцеве  самоврядування в Україні»  визначено, що  виключно  на пленарних  засіданнях  сільської, селищної, міської  ради вирішуються питання прийняття рішень  щодо  відчуження  відповідно до  закону комунального  майна.

Статтею 658 ЦК України також  встановлено, що  право  продажу товару , крім  випадків примусового  продажу та інших  випадків, встановлених  законом, належить  власникові товару.

Згоди на відчуження свердловин, які є  предметом договору купівлі-продажу від 03.07.2006року,  позивач не  надавав і  на пленарних  засіданнях  сільської  ради питання їх  відчуження  не  розглядалося.

До того ж? виходячи  із вимог ст. 14 Закону України «Про  питну воду та  питне     водопостачання»   мережі, споруди, устаткування  централізованого   питного  водопостачання населених  пунктів, як  особливо важливі об'єкти життєзабезпечення, приватизації взагалі  не  підлягають.

Крім того, рішення 14 сесії Великоолександрівської селищної  ради 24 скликання  №233 від 29.12.2003року, яким  за СТОВ «Господар»  закріплено  право повного  господарського  відання  на дві артезіанські свердловини,  було  скасоване  рішенням Великоолександрівської селищної  ради №102 від 29.09.2006року.

Загальні умови  укладання господарських  договорів, які породжують  господарські зобов'язання, встановлені статтею 179 Господарського  Кодексу України. Відповідно до  ч.4 зазначеної  норми зміст  договору може визначатися на  основі вільного  волевиявлення  сторін. Крім  того, частиною  7 ст. 179 ГК України  встановлено, що  господарські договори   укладаються за  правилами, встановленими  ГК України з  урахуванням особливостей, передбачених  Цивільним Кодексом України, іншими  нормативно-правовими актами   щодо  окремих  видів договорів.

Частиною 1 статті 202 ЦК України  щодо  загальних  положень  про  правочин  передбачено, що  правочином є  дія особи,  спрямована на  набуття, зміну або  припинення цивільних  прав та обов'язків.  Правова ціль правочину повинна бути досягнутою  та законною.

Відповідно до частини 1  статті 215 ЦК України підставою  недійсності правочину є  недодержання в момент  вчинення  правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами  1-3, 5-6 статті 203 ЦК України.

Частиною  1 статті 203 ЦК України, на яку посилається прокурор та позивач, встановлено, що   зміст  правочину не  може  суперечити  ЦК України, іншим  актам цивільного  законодавства, а також  моральним засадам  суспільства.

Таким чином, оскільки   правочин  від 03.07.2006року  не відповідає  вимогам ст. 658 ЦК України, пункту 30 частини 1 ст. 26 Закону України «Про  місцеве  самоврядування в Україні», ст.4 Закону України «Про  власність», він  визнається  судом недійсним за ознаками ч.1 ст.203, ст. 215 ЦК України.

Посилання відповідачів на те, що  на підставі права повного  господарського  відання відповідач-2 мав право  на відчуження майна, яке  є  предметом спірного  договору є  хибним, оскільки відповідно до ст. 136 Господарського  Кодексу України право  господарського  відання є  речовим правом суб'єкта підприємницької  діяльності, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним  власником (уповноваженим  ним органом), з  обмеженням  правомочності  розпорядження щодо  окремих  видів майна за згодою  власника у випадках, передбачених  цим Кодексом та іншими  законами. При цьому власник майна, яке  закріплене на праві господарського  відання  за суб'єктом підприємництва, здійснює  контроль за використанням  та збереженням належного  йому майна безпосередньо  або  через  уповноважений ним орган.

Із  викладеного  випливає, що  повноваження позивача, як  власника майна за спірним правочином, носять  абсолютний характер. Лише він  має  право  на пленарних  засіданнях  вирішувати  питання його  відчуження і цими функціями  відповідач-2 не наділявся.  Таким чином, відповідач-2  був обмежений  у здійсненні повноваження розпоряджатися  майном 2 свердловин та відчужувати  їх  на користь  відповідача-1.

Не відповідають  дійсності також   посилання відповідача-1 на те, що  він  є  добросовісним покупцем, так як із  матеріалів справи  та  пояснення Кіженцева В.С, наданого  02.02.2007року прокурору Великоолександрівського району Херсонської  області вбачається, що  відповідачу-1 відомо було  про  те, що  відповідач-2 не  є  власником свердловин, а користується ними  на праві повного  господарського  відання, оскільки  Кіженцев  В.С. є  одночасно  директором  і СТОВ «Господар і  ПП «Агропроменерго». В будь - якому разі, виходячи із вимог ст. 659 ЦК України, відповідач - 2  повинен був попередити відповідача - 1 про право позивача  на об'єкт  купівлі - продажу.

З урахуванням  викладеного, позовні вимоги про  визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Господар" з приватним підприємством "Агропроменерго"  03.07.2006року  підлягають  задоволенню.

Згідно з ч.1ст.216 ЦК України недійсний правочин  не  створює  юридичних  наслідків, крім  тих, що  пов'язані з  його  недійсністю. У разі недійсності  правочину кожна із  сторін зобов'язана повернути  другій стороні в  натурі все, що  вона одержала на виконання  цього  правочину. Виходячи  із  цього, відповідач-1 зобов'язаний повернути  відповідачу-2  свердловини РТП №3-134  та РТП №3-135, а відповідач-2 –повернути  відповідачу-1 отримані від  нього  кошти  в сумі 8.681грн.00коп.

Судові  витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-2.

На підставі ч.1ст.203, ст.215, 216 ЦК України, керуючись ст.ст.44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд –

                                              В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити  в повному обсязі.

2.Визнати  недійсним договір купівлі-продажу від  03.07.2006року, укладений сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Господар" з приватним підприємством "Агропроменерго".

3.Стягнути з сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Господар", смт.Велика Олександрівка Херсонської  області вул.Леніна №94, розрахунковий рахунок №260082043 в Н. Каховському АППБ «Аваль», МФО 352598, код 32342225 на користь приватного підприємства "Агропроменерго", смт.Велика Олександрівка Херсонської  області вул.Леніна №94, розрахунковий рахунок №26009222308001 в  КБ «Приватбанк», МФО 352479, код 31712574 –8.681грн.00коп.

4.Зобов'язати приватне підприємство "Агропроменерго", смт.Велика Олександрівка Херсонської  області вул.Леніна №94, розрахунковий рахунок №26009222308001 в  КБ «Приватбанк», МФО 352479, код 317125 повернути сільськогосподарському  товариству з обмеженою відповідальністю "Господар", смт.Велика Олександрівка Херсонської  області вул.Леніна №94, розрахунковий рахунок №260082043 в Н. Каховському АППБ «Аваль», МФО 352598, код 32342225 –дві свердловини РТП №3-134 та РТП №3-135.

5.Стягнути з сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Господар", смт.Велика Олександрівка Херсонської  області вул.Леніна №94, розрахунковий рахунок №260082043 в Н. Каховському АППБ «Аваль» в доход державного бюджету –одержувач управління Державного казначейства  у м.Херсоні р/р № 31119095700002 в Головному  управлінні Державного Казначейства по Херсонській області МФО 852010 код 24104230, код призначення платежу 22090200 символ звітності банку 095  - 85 грн.00коп. державного мита. Наказ надіслати Великоолександрівському відділенню Бериславської МДПІ.

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                              Рішення виготовлено відповідно до

7прим.                                                                                ст. 84 ГПК України 18.06.2007р.