Рішення

від 14.09.2022 по справі 640/17710/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 року м. Київ № 640/17710/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВищого господарського суду Українитретя особаГоловне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Вищого господарського суду України (адреса: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, ідентифікаційний код - 00018738, ел. пошта - inbox@vgsu.arbitr.gov.ua) (надалі - відповідач, ВГСУ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України, який відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;

- зобов`язати Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;

- зобов`язати Вищий господарський суд України автоматично здійснювати перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат.

В якості підстав позову позивач зазначає, що дії Вищого господарського суду України, який не надав позивачу довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат, є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17710/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Головою ліквідаційної комісії з припинення Вищого господарського суду України подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до положень пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Отже, даним приписом законодавець заборонив застосовувати при обчисленні розміру посадового окладу, в тому числі й суддям, таку розрахункову величину, як мінімальна заробітна плата, запровадивши при цьому іншу величину при такому обрахунку - прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначивши, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини така застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Положення Закону № 1774-VIII є чинними, неконституційними в установленому порядку не визнавались.

На підставі Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 та з урахуванням чинних положень Закону № 1774-VIII наказом Вищого господарського суду України від 11.12.2018 № 303-к було внесено зміни до штатного розпису Вищого господарського суду України. Таким чином, на момент виходу позивача у відставку і по теперішній час нарахування та виплата суддівської винагороди суддям Вищого господарського суду України здійснюється відповідно до положень Закону № 245З-VI, а саме статті 133 цього Закону з урахуванням чинних положень Закону № 1774-VIII.

З урахуванням викладеного нарахування та виплата суддівської винагороди діючим суддям Вищого господарського суду України як у період: грудень 2018 - березень 2021 року так і по теперішній час здійснюється відповідно до положень Закону № 2453-VI, а саме статті 133 цього Закону, з урахуванням положень Закону № 1774-VIII, тобто виходячи з розрахункової величини - відповідного розміру прожиткового мінімуму.

Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Вищого господарського суду України, який відмовив ОСОБА_1 у видачі Довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат та зобов`язання Вищого господарського суду України видати позивачу таку Довідку, відповідач вважає безпідставними.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві пояснень щодо позовної заяви не надано.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 наказом Вищого господарського суду України від 30.11.2005 № 886-к відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.11.2005 № 3114-1V «Про обрання суддів» зарахований на посаду судді Вищого господарського суду України з 01.12.2005 з посадовим окладом, передбаченим штатним розписом.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 № 788- VIII «Про звільнення суддів» та наказу Вищого господарського суду України від 26.11.2015 № 443-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 30.11.2015 з посади судді Вищого господарського суду України.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

25.03.2021 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України із заявою про видачу Довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат.

02.04.2021 позивач отримав лист Вищого господарського суду України № 01-13/49/58/21 про відмову в наданні довідки з посиланням на зразкову справу №200/9195/19-а, розглядаючи яку Верховний Суд зазначив про необхідність застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року (постанова від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а).

Позивач вважає дії Вищого господарського суду України щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат, протиправними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Розділами ІІ, ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 № 3-1 (в редакції від 07.06.2019) визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

До заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637; довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) для обчислення щомісячного довічного утримання; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4). До заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VIII, частинами першою та другою статті 135 якого закріплено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.

Законом №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, зокрема частину третю статті 135 Закону №1402-VIIІ викладено в такій редакції: «Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року».

Згідно з статтями 7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2018 становить 1 762 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3 723 грн.

Пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (положення якого діяли на час існування спірних правовідносин до моменту виключення цього пункту Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019) було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, тобто Законом №1402-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Згідно з частиною першою статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIІІ) було визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

04 грудня 2018 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 11-р/2018, яким, зокрема, визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 - 15 мінімальних заробітних плат» (пункт 1 резолютивної частини цього Рішення).

Суд указує, що вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI, у редакції Закону №192-VIII.

Частина третя статті 133 Закону № 2453-VI до визнання її неконституційною встановлювала розмір посадового окладу судді місцевого суду - 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма застосовувалася для визначення розміру посадового окладу тих суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, як це було передбачено положеннями пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Визнаючи неконституційним положення частини третьої 133 Закону № 2453-VI, Конституційний Суд України зауважив, що законодавець неодноразово вносив зміни до вказаного закону щодо розміру посадового окладу, у результаті яких оклад судді місцевого суду було зменшено з 15 до 10 мінімальних заробітних плат. Такі зміни суд визнав посяганням на гарантію незалежності судді у вигляді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У Рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 Конституційний Суд України вказав на звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів через зменшення гарантованого розміру винагороди судді у спеціальному законі, тобто у зв`язку зі зміною абсолютної величини такої винагороди.

Водночас, як уже зазначалося, Законом № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, змінено підхід до визначення розмірів посадових окладів і заробітної плати працівників, а також інших виплат. Отже, цим Законом запроваджено нову розрахункову величину для визначення розмірів тих чи інших виплат шляхом заміни мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум.

Отож з прийняттям Закону №1774-VIII змін зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина.

Суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач, не вирішувалося питання розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому Рішенні Конституційного Суду України, не впливають на конституційність норм Закону №1774-VIII, зокрема пункту 3 його розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Таким чином, пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII Конституційним Судом України не переглядався на предмет його неконституційності.

У контексті наведеного безпідставними є висновки позивача про можливість видачі довідки з грудня 2018 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суддівську винагороду позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (у первинній редакції), однак з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено на рівні 1 762,00 грн.

Указана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.12.2020 в справі №640/22027/18, від 13.10.2021 в справі №160/5961/19 та в рішенні від 11.03.2020 в справі №Пз/9901/17/19 (№200/9195/19-а).

Водночас, слід наголосити, що Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 дійшов висновку про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

До того ж, суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 зазначено, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14.12.2000 (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Судом встановлено, що у листі від 02.04.2021 № 01-13/9/58/2 Вищий господарський суд України вказав лише на наслідки рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 та застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому оцінку питання щодо зміни розміру суддівської винагороди після прийняття рішення Конституційного Суду України д 18.02.2020 № 2-р/2020 відповідачем не надано.

Суд відмічає, що у зв`язку з набранням 01.01.2017 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІ від 06.12.2016 посадовий оклад судді місцевого суду визначається не з розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а з «розрахункової величини», запровадженої пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VІІ, яка дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому на 1 січня календарного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року встановлено в розмірі 1 762,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено в розмірі 1 921,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено в розмірі 2 102,00 грн.

Таким чином, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018, саме з цієї дати посадові оклади суддів місцевого суду за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI обчислюються виходячи із 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого в розмірі 1 762,00 грн.; з 01 січня 2019 року - виходячи з 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого в розмірі 1 921 грн. та з 01 січня 2020 року до 18 лютого 2020 року - виходячи з 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого в розмірі 2 102,00 грн.

А з 19.02.2020, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, для суддів касаційних судів - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Суд приймає до уваги, що перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ передбачалось здійснення правосуддя вищими спеціалізованими судами як публічними органами державної влади, без зміни їх функцій як вищих судових органів (судів касаційної інстанції), до створення судового органу, призначеного виконувати такі самі публічні функції, під назвою - Верховний Суд.

Після припинення своєї діяльності вищі спеціалізовані суди України передали до касаційних судів у складі Верховного Суду, які були створені їх на матеріально-технічній базі, усі нерозглянуті справи, матеріали та заяви чим фактично передали цим новоутвореним органам свої функції та повноваження щодо здійснення правосуддя, як судам касаційної інстанції у справах відповідних категорій.

Отже, на даний час розглядаються справи суддями касаційних судів у складі Верховного Суду, що до моменту його створення розглядались суддями вищих спеціалізованих судів України.

На ідентичність зазначених справ також вказують положення процесуальних кодексів України як до змін, так і після їх внесення у 2017 році, стосовно предметної та інстанційної підсудності.

Це свідчить про те, що судді вищих спеціалізованих судів і судді касаційних судів у складі Верховного Суду мають однаковий професійний рівень, кваліфікацію та статус судді касаційного суду.

Отже, судді касаційних судів у складі Верховного Суду з 15 грудня 2017 року фактично почали (продовжили) виконувати функції та повноваження, що були покладені на суддів вищих спеціалізованих судів як суддів касаційної інстанції.

Так, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішенням від 18.02.2020 року №2-р/2020 та постанови Верховним Судом у зразковій справі від 16.06.2020 року №620/1116/20, у позивача виникає право на перерахунок пенсії з урахуванням винагороди, що виплачується суддям касаційної інстанції.

При цьому, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 № 4-р/2020 були визнані неконституційними положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 № 193, якими було внесено зміни до пункту 3 частини третьої статті 135 Закону № 1402 щодо зменшення базового розміру посадового окладу судді Верховного Суду з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а отже, було зменшено розмір суддівської винагороди.

Відповідно до пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначена у додатку 2 до Порядку.

Таким чином для реалізації права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 необхідно отримати довідку про суддівську винагороду та надати її до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Приймаючи до уваги, що вся інформація щодо роботи позивача на посаді судді перебуває у відповідача, довідку про суддівську винагороду до завершення процедури ліквідації Вищого господарського суду України повинен видати відповідач, зазначивши при цьому в цій довідці розмір суддівської винагороди позивача, яку отримує суддя, який на момент видачі довідки працює на відповідній посаді, тобто розмір суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У зв`язку із чим, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх частково, оскільки дії Вищого господарського суду України на час виникнення спірних відносин хоча і вчинені у порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, проте після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 за зверненням позивача із заявою не були вчиненні для досягнення позивачем законної мети, для якої витребовувалась така довідка.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 та 01.01.2021 за формою згідно з Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Стосовно вимоги про зобов`язання Вищого господарського суду України автоматично здійснювати перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат, суд відмічає, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації, тощо.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

За таких обставин, вимога щодо зобов`язання автоматично здійснювати перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат заявлена на майбутнє та задоволенню не підлягає. Окрім того, задоволення такої вимоги може призвести до обмеження права позивача у разі перерахунку довічного утримання судді у зв`язку з підвищенням суддівської винагороди, що не сприяє захисту законних інтересів позивача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2724,00 грн.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вищого господарського суду України пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на 19.02.2020 після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

3. Зобов`язати Вищий господарський суд України (адреса: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, ідентифікаційний код - 00018738, ел. пошта - inbox@vgsu.arbitr.gov.ua) видати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 та 01.01.2021 за формою згідно з Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого господарського суду України (адреса: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, ідентифікаційний код - 00018738, ел. пошта - inbox@vgsu.arbitr.gov.ua) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя К.С. Пащенко