Постанова

від 27.04.2023 по справі 640/17710/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17710/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України Л. Соловйова на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України, який відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;

- зобов`язати Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 року - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;

- зобов`язати Вищий господарський суд України автоматично здійснювати перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2022 позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на 19.02.2020 після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020;

- зобов`язати Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 та 01.01.2021 за формою згідно з Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Голова ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для видачі головою ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України позивачу спірної довідки відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 наказом Вищого господарського суду України від 30.11.2005 № 886-к відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.11.2005 № 3114-1V «Про обрання суддів» зарахований на посаду судді Вищого господарського суду України з 01.12.2005 з посадовим окладом, передбаченим штатним розписом.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 № 788- VIII «Про звільнення суддів» та наказу Вищого господарського суду України від 26.11.2015 № 443-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 30.11.2015 з посади судді Вищого господарського суду України.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач 25.03.2021 звернувся до Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України із заявою про видачу Довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: грудень 2018 - березень 2021 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат.

Листом Вищого господарського суду України № 01-13/49/58/21 відмовлено в наданні довідки.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що довідку про суддівську винагороду до завершення процедури ліквідації Вищого господарського суду України повинен видати відповідач, зазначивши при цьому в цій довідці розмір суддівської винагороди позивача, яку отримує суддя, який на момент видачі довідки працює на відповідній посаді, тобто розмір суддівської винагороди судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

У відповідності до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому, за наявності стажу роботи більше 35 років суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII).

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, якщо відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (частина восьма статті 135 Закону № 1402-VIII).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що судді мають право на виплату суддівської винагороди у розмірі, встановленому відповідними нормами Закону № 1402-VIII.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Колегія суддів звертає увагу на те, Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Закону № 1402-VIII.

За наслідками вказаного подання, Конституційним Судом України прийнято рішення 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16), згідно якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами: пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України; пункту 14 «судді Верховного Суду України»; пункту 25.

Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.

Конституційний Суд України також зробив висновок, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності, а запровадження різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення було усунуто принцип, за яким розмір довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці визначався по-різному в залежності від проходження чи непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання.

Отже, після ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України до всіх суддів у відставці має застосовуватись єдиний підхід щодо визначення розміру довічного щомісячного грошового утримання, передбачений ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, при визначенні розміру суддівської винагороди позивача застосуванню підлягали положення статті 135 Закону № 1402-VIII з урахуванням пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

При цьому, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме з 19.02.2020, з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

Фактичною ж підставою для реалізації зазначеного права є довідка про розмір суддівської винагороди, яка повинна видаватися судом, з якого позивач пішов у відставку, тобто у цьому випадку Вищим господарським судом України.

В апеляційній скарзі скаржник ставить під сумнів повноваження голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України щодо видачі позивачу спірної довідки, вказуючи про те, що наведене питання наразі є предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 640/26846/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 по справі № 640/26846/20 зазначила, що голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені. У свою чергу, Верховний Суд у цій постанові вказав, що позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме Вищого адміністративного суду України (у справі, що розглядається - Вищого господарського суду України), а не голови його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем у даній справі є саме Вищий господарський суд України, якого суд першої інстанції і зобов`язав вчинити спірні дії, то правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2023 по справі № 640/26846/20 у даній справі є дотриманими.

У свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач не спростовує висновків суду першої інстанції в частині правильності визначення посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як такої, що є відповідною посаді, з якої позивача було звільнено у відставку, а тому у суду апеляційної інстанції рішення суду відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення у цій частині.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого господарського суду України Л. Соловйова залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких