Постанова

від 12.09.2022 по справі 380/5014/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5014/22 пров. № А/857/11198/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГлушка І.В., Матковської З.М.,

за участю секретаряПославського Д.Б.

представника апелянта Герелевич О.М.,

представників позивача Мейлах Шейхет, Шнир Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Кравців О.Р. у м. Львові) у справі № 380/5014/22 за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Гусятинська селищна рада Чортківського району Тернопільської області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Герелевич О.М. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № ВП65306967 від 11.10.2021 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що оскаржувана постанова є незаконною та передчасною з тих підстав, що рішення на виконання якого були вчинені виконавчі дії не виконане належним чином та у повному обсязі. Наголошує, що виконавцем не перевірено фактичне виконання судового рішення, усі виконавчі дії звелись до формального складення постанови про відкриття виконавчого провадження і його закінчення без виходу на місце території об`єкту культурної спадщини. Державний виконавець передчасно закінчив виконавче провадження без належної оцінки, як самої відповіді боржника так і змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі № 1.380.2019.006269.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № ВП65306967 від 11.10.2021 про закінчення виконавчого провадження.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав на підтвердження фактичного виконання рішення суду доказів залучення громадський організацій, у тому числі організацій національних меншин, зокрема Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, до виконання розпорядження, доказів взяття на облік місць, де залишилися сліди давніх поховань, організації їх вивчення з наступним оприлюдненням в засобах масової інформації, доказів проведення роботи з виявлення і вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, доказів того, що заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, облаштування місць поховання носять постійний, а не одноразовий характер тощо.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що приймаючи спірну постанову державний виконавець діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень, а тому оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог та скасуванню не підлягає. Також вказує на те, що структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа, в судове засідання на виклик суду не з`явилася, явку уповноваженої особи не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена, що не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного у суду від 25.02.2020 у справі № 1.380.2019.006269 позов Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Гусятинської селищної ради задоволено повністю; зокрема зобов`язано Гусятинську селищну раду виконати вимоги Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині п. 3 щодо місць давніх поховань - єврейського кладовища, що знаходиться по вул. Тернопільській в смт. Гусятин Тернопільської області.

Судове рішення набрало законної сили 31.03.2020.

24.04.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 1.380.2019.006269 щодо зобов`язання до вчинення дій на виконання вказаного рішення.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Герелевич О.М. 29.04.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ПВ № 65306967 з виконання зазначеного виконавчого листа.

20.09.2021 за № 9278/041-24 відповідач скерував до Гусятинської селищної ради вимогу про виконання виконавчого листа.

На виконання вимоги 24.09.2021 Гусятинська селищна рада поінфрмувала відповідача, що 23.09.2021 проведено вивчення стану місць давніх поховань - єврейського кладовища, що знаходиться по вул. Тернопільській в смт. Гусятин. Тернопільської області комісією створеною у відповідності до розпорядження Густинського селищного голови від 09.08.2021 №1 01-ОД про що складений відповідний акт.

Згідно з повідомленням Гусятинської селищної ради державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду виконано боржником у повному обсязі та 11.10.2021 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 65306967.

На інформаційний запит позивача від 16.12.2021 листом від 18.02.2022 № 590/041-24 відповідач повідомив про хід виконавчого провадження.

Позивач вважаючи, що спірна постанова про закриття виконавчого провадження є протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до п. 1, пп. 1 п. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках, передбачених п.п. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч.1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З аналізу законодавчих норм слідує, що виконавець зобов`язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом, і у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом - виконавче провадження підлягає закінченню.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що оскаржувана постанова винесена на підставі інформації наданої Гусятинською селищною радою про те, що відповідно до п. 3 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України, проведено вивчення стану місць давніх поховань - єврейського кладовища, що знаходиться по вул. Тернопільській в смт. Гусятин. Тернопільської області про що складено відповідний акт.

Згідно даного акту встановлено, що по вул. Тернопільській в смт. Гусятин, Тернопільської області, після будівництва у радянський період багатоквартирних житлових будинків та проведення планування територій внутрішніх дворів та майданчиків, відсутні будь-які зовнішні візуальні ознаки залишків місць давніх поховань - єврейського кладовища, окрім пам`ятного знаку «Залишки єврейського кладовища». На прилеглій території, на землях загального користування, знаходяться багаторічні зелені насадження (дерева, куші).

Об`єкт культурної спадщини «Залишки, єврейського кладовища» (Охороним номер 3141 «Три кам`яні мацеви під накриттям огороджені металевим парканом») передано рішенням Гусятинської селищної ради «Про за твердження Акту від 26.08.2014 та взяття на баланс об`єктів культурної спадщини, що розміщені на території селища Гусятин Тернопільської області» від 26 листопада 2014 року №1329 на баланс Комунального підприємства «Благоустрій» виконавчого комітету Гусятинської селищної ради (код ЄДРІІОУ 36145729).

Станом на 23.09.2021 Об`єкт культурної спадщини «Залишки єврейського кладовища» перебуває на балансі Комунального підприємства «Благоустрій» виконавчого комітету Гусятинської селищної ради (ЄДРПОУ 36145729). балансова вартість 200000 грн, утримуються в належному стані та охороняється.

Разом з цим, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що вжиті боржником заходи недостатніми для виконання судового рішення в повному обсязі з огляду на наступне.

Так, Львівським окружним адміністративним судом 24.04.2020 видано виконавчий лист № 1.380.2019.006269 про зобов`язання Гусятинської селищної ради виконати вимоги Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині п. 3 щодо місць давніх поховань - єврейського кладовища, що знаходиться по вул. Тернопільській в смт. Гусятин Тернопільської області.

Даним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» було затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.

Відповідно до п. 3 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Відповідач в апеляційній скарзі спростовуючи висновки суду першої інстанції, зокрема зазначає, що ними було залучено громадську організацію для фактичного виконання рішення суду, а саме до складу комісії включено Громадську організацію «Надзбручанський край», яка створена у відповідності до розпорядження Гусятинського селищного голови «Про створення комісії з вивчення стану місць давніх поховань єврейського кладовища, що знаходиться по вул. Тернопільській в смт. Гусятин Тернопільській області» від 09.08.2021 № 101-ОД.

Однак на переконання суду доцільно було залучити до складу комісії по проведенню вивчення стану місць давніх поховань - єврейського кладовища, що знаходиться по вул. Тернопільській в смт. Гусятин Тернопільської області саме громадську організацію національних меншин, а не будь яку громадську організацію.

Також, колегія суддів вважає, що мабуть об`єктивно було залучити представника Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, оскільки останні були ініціатором позову, за результатами якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Більше того, як встановив суд першої інстанції та не спростовано апелянтом, що не долучено доказів взяття на облік місць, де залишилися сліди давніх поховань, організації їх вивчення з наступним оприлюдненням в засобах масової інформації, доказів проведення роботи з виявлення і вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, та доказів того, що заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження, облаштування місць поховання носять постійний, а не одноразовий характер тощо.

Крім цього, суд критично оцінює висновок державного виконавця при винесенні спірної постанови про повне фактичне виконання судового рішення лише з підстав листа боржника, без виходу чи виїзду на місце.

Відтак, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, про передчасність прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Щодо доводів апелянта в частині неналежного відповідача то тут варто зазначити таке.

Відповідно до п. 3 розділу І Загальні положення Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджено Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);

відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути перераховані органи державної виконавчої служби.

Апелянт помилково надає судову практику, яка стосується відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України, яка є неактуальною, оскільки п. 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень викладений в редакції Наказу Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019, який не застосовувався у наданій судовій практиці.

А тому, доводи апелянта щодо неналежного відповідача не підтверджується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 380/5014/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 20 вересня 2022 року