Постанова

від 19.09.2022 по справі 140/6305/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа №140/6305/21

адміністративне провадження № К/990/10045/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Коваленко Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 140/6305/21

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області

до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс»

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю)

за касаційною скаргою Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року (колегія у складі: головуючого судді Гуляка В. В., суддів: Ільчишин Н. В., Коваля Р. Й.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» (далі - ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс»), в якому просила застосувати заходи реагування у вигляді зупинення виконання робіт ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» в частині:

- здійснення діяльності із розміщення та захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів в селі Брище Луцького району Волинської області, І черга (кадастровий номер земельної ділянки 0722855200:03:000:0361) до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, а саме: - отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду - полігон твердих побутових відходів в с. Брище Луцького району Волинської області; - забезпечення експлуатації полігону в с. Брище Луцького району Волинської області, відповідно до проектної документації; - забезпечення дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами на полігоні твердих побутових відходів в с. Брище Луцького району Волинської області;

- експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме двох твердопаливних котлів, що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул. Дубнівська, 64, котла Maxdrew, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Трункіна, 7, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за результатами здійснених Інспекцією перевірок дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища встановлено, що дане підприємство здійснює свою діяльність з порушенням законодавства про відходи, а також законодавства про охорону атмосферного повітря, про що складено відповідні акти, у яких зафіксовані порушення законодавства. Вказані акти не оскаржувались відповідачем та не скасовані. До того ж, встановлені ними порушення не заперечуються відповідачем у даній справі. Таким чином, факти здійснення відповідачем господарської діяльності з порушеннями природоохоронного законодавства підтверджуються належними та допустимими доказами - актами перевірок, які є підставою для застосування заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт та експлуатації об`єктів щодо яких виявлено порушення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 24 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до суду з позовом про застосування до суб`єкта господарювання заходів державного нагляду (контролю), належним чином не обґрунтував наявність визначених законом підстав для зупинення діяльності відповідача.

5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 березня 2022 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив. Зупинив виконання робіт Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством «Луцькспецкомунтранс» (ЄДРПОУ 30659101) в частині:

- здійснення діяльності із розміщення та захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів в с. Брище, Луцького району, Волинської області, І черга (кадастровий номер земельної ділянки 0722855200:03:000:0361) до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду - полігон твердих побутових відходів в с. Брище, Луцького району, Волинської області; забезпечення експлуатації полігону твердих побутових відходів в с. Брище, Луцького району, Волинської області, відповідно до проектної документації; забезпечення дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами на полігоні твердих побутових відходів в с. Брище, Луцького району, Волинської області;

- експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме двох твердопаливних котлів за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 64, котла MAXDREW за адресою: м. Луцьк, Трункіна, 7, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи відповідач не усунув у повному обсязі порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, що призводять до забруднення навколишнього природного середовища відходами та становлять підвищену небезпеку для довкілля, а тому застосування заходів реагування, про які Держекоінспекція просила у своїй позовній заяві, у даному випадку є необхідним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 25 квітня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, судом не враховано відсутність у контролюючого органу при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, що не дає підстав стверджувати про наслідки прямого або опосередкованого негативного впливу на здоров 'я людини та стан навколишнього природного середовища, які є співмірні із заходом реагування, про які просить позивач.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2022 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Рибачука А. І., Коваленко Н. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року касаційну скаргу Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року залишено без руху.

11. На виконання вимог вказаної ухвали Суду скаржник надіслав клопотання, яким усунув недоліки касаційної скарги, встановлені судом касаційної інстанції, а саме навів обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України та заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

12. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20 вересня 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17 листопада 1999 року ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якого згідно з КВЕД є, зокрема, збирання безпечних відходів (основний), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15. Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 06 лютого 2020 року № 25 та направлення від 06 лютого 2020 року № 126 у період з 07 по 18 лютого 2020 року проведено позапланову перевірку дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

16. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 лютого 2020 року №115/02.20, яким встановлено порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме, не забезпечено отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду; пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 розділу І Правил експлуатації поводження з побутовими відходами; не забезпечено експлуатацію діючого полігону ТПВ відповідно до проектної документації, чим порушено Правила експлуатації полігонів ТПВ (ДБН 3.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ, основи проектування»).

17. За результатами перевірки та на підставі протоколів про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2020 року № 000145, № 000512 постановою про накладення адміністративного стягнення від 20 лютого 2020 року № 000037 головного інженера ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.78 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а постановою від 19 лютого 2020 року № 000485 директора підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 82 КУпАП.

18. 24 лютого 2020 року позивачем видано припис № 000364, яким ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» зобов`язано у строк до 01 липня 2020 року забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації, забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами; у строк до 01 серпня 2020 року забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду.

19. На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 16 листопада 2020 року № 347, направлення від 16 листопада 2020 року № 515 з метою перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства у період з 18 по 24 листопада 2020 року проведено позапланову перевірку підприємства в частині виконання вимог припису від 24 лютого 2020 року № 000364.

20. За результатами перевірки складено акт від 24 листопада 2020 року № 449/11.20, яким встановлено порушення, зміст та опис яких в наведеній вище частині дослівно відповідають опису порушень, зазначених в акті від 18 лютого 2020 року № 115/02.20.

21. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 24 листопада 2020 року № 000747 головного інженера ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» за невиконання припису притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-5 КУпАП.

22. 24 листопада 2020 року позивачем було видано припис № 000508, яким зобов`язано відповідача у строк до 10 січня 2021 року забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (пункт 1 припису) та у той же строк забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації (пункт 4 припису), забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами (пункт 6 припису). Листом Державної екологічної інспекції у Волинській області від 12 січня 2021 року продовжено до 12 лютого 2021 року термін виконання пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року № 000508.

23. На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 17 лютого 2021 року № 75, направлення від 17 лютого 2021 року № 97 у період з 18 по 22 лютого 2021 року проведено позапланову перевірку дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в частині виконання вимог припису від 24 листопада 2020 року № 000508.

24. За результатами перевірки складено акт від 22 лютого 2021 року № 82/02.21, яким встановлено порушення статті 20-2 Закону України «Про охорони навколишнього природного середовища», а саме не забезпечено виконання вимог пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року № 000508.

25. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 23 лютого 2021 року № 000238 в.о. директора ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 188-5 КУпАП.

26. 24 лютого 2021 року позивачем було видано припис № 000212, яким у строк до 28 травня 2021 року зобов`язано відповідача забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (пункт 1 припису); до 23 квітня 2021 року забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами (пункт 2 припису) та забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації (пункт 4 припису).

27. Наявність вказаних порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища стали підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Волинській області до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. За приписами ч. 2 ст. 10 Закону України від 15 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII) діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

31. Частиною третьою статті 50 Закону № 1264-XII передбачено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

32. За правилами частини першої статті 20-2 Закону № 1264-XII визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

34. Згідно з пунктом 3 цього Положення про Державну екологічну інспекцію України основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо поводження з відходами.

35. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України).

36. За визначенням понять, наведених у абзаці другому, третьому статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

37. Згідно із частинами шість-дев`ять статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити відомості, передбачені цією статтею.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

38. Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо.

В свою чергу повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису.

39. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/1349/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 560/1370/19 та від 25 травня 2022 року у справі № 420/6009/20.

40. Водночас застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля.

Заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) покликані запобігти поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров`я громадян, а його застосування в найкоротші строки покликане мінімізувати такий вплив і шкоду.

За своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей.

41. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно з статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (стаття 50 Конституції України).

42. У частинах першій, другій статті 3 Конституції України задекларовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

43. Поряд з цим, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 640/4506/19 та від 07 грудня 2020 року у справі № 340/1451/20 зроблено висновки, зміст яких дає підстави стверджувати, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації підприємства є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які можуть застосовуватись окремо, незалежно і самостійно, оскільки переслідують різну мету.

44. З урахуванням зазначеного та предмету спору, ключовим питанням при вирішенні справи залишається наявність або відсутність порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середавища та наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» в частині здійснення діяльності із розміщення та захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових; експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме двох твердопаливних котлів, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та забезпечення експлуатації полігону в с. Брище Луцького району Волинської області, відповідно до проектної документації; забезпечення дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами на полігоні твердих побутових відходів в с. Брище Луцького району Волинської області.

45. У преамбулі до Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон № 2707-ХІ) зазначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

46. Закон № 2707-XI спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

47. Згідно із статтею 5 Закону № 2707-XI у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

48. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

49. Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону № 2707-XI).

50. Також, частиною першою статті 7 Закону № 2707-XI визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

51. Обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря визначені у статті 10 Закону № 2707-XI, відповідно до якої вказані суб`єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

52. За правилами статті 11 Закону № 2707-XI для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

53. Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

54. При цьому статтею 12 Закону № 2707-XI передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

55. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

56. Разом з цим, необхідність отримання суб`єктом господарювання відповідного дозволу виникає за наявності певних умов: по-перше - це вставання факту, того, що певний об`єкт є джерелом викиду, тобто є об`єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; по друге - такий об`єкт має експлуатуватись.

57. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 160/301/19 та від 20 квітня 2022 року у справі № 420/6935/19.

58. Згідно зі ст. 55 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII) суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Статтею 33 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон № 187/98-ВР) встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

59. За приписами ст. 3, 34 Закону № 1264-XII основні принципи охорони навколишнього природного середовища, серед яких, зокрема: гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, які полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до статті 50 зазначеного Закону, екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

60. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної у період з 07 по 18 лютого 2020 року позапланової перевірки дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсі складено акт від 18 лютого 2020 року № 115/02.20, яким встановлено порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме, не забезпечено отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду; пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 розділу І Правил експлуатації поводження з побутовими відходами; не забезпечено експлуатацію діючого полігону ТПВ відповідно до проектної документації, чим порушено Правила експлуатації полігонів ТПВ (ДБН 3.2.4-2-2005 «Полігони ТПВ, основи проектування»).

За результатами перевірки головного інженера та директора ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» притягнуто до адміністративної відповідальності.

24 лютого 2020 року позивачем видано припис № 000364, яким ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» зобов`язано у строк до 01 липня 2020 року забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації, забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами; у строк до 01 серпня 2020 року забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду.

61. Крім того, з метою перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства у період з 18 по 24 листопада 2020 року посадовими особами ДЕІ у Волинській області проведено позапланову перевірку підприємства в частині виконання вимог припису від 24 лютого 2020 року № 000364, за результатами якої складено акт від 24 листопада 2020 року № 449/11.20, яким встановлено порушення, зміст та опис яких в наведеній вище частині дослівно відповідають опису порушень, зазначених в акті від 18 лютого 2020 року № 115/02.20.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 24 листопада 2020 року № 000747 головного інженера ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» за невиконання припису притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-5 КУпАП.

62. 24 листопада 2020 року позивачем було видано припис № 000508, яким зобов`язано відповідача у строк до 10 січня 2021 року забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (п.1 припису) та у той же строк забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації (п.4 припису), забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами (п.6 припису). Листом Державної екологічної інспекції у Волинській області від 12 січня 2021 року продовжено до 12 лютого 2021 року термін виконання пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року № 000508.

Крім того, у період з 18 по 22 лютого 2021 року посадовими особами ДЕІ у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в частині виконання вимог припису від 24 листопада 2020 року № 000508, за результатами якої складено акт від 22 лютого 2021 року № 82/02.21, яким встановлено порушення ст. 20-2 Закону України «Про охорони навколишнього природного середовища», а саме не забезпечено виконання вимог пунктів 1, 3, 4, 6 припису від 24 листопада 2020 року № 000508.

63. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 23 лютого 2021 року № 000238 в.о. директора ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-5 КУпАП.

24 лютого 2021 року позивачем видано припис № 000212, яким у строк до 28 травня 2021 року зобов`язано відповідача забезпечити отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду (п.1 припису); до 23 квітня 2021 року забезпечити дотримання Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами (п.2 припису) та забезпечити експлуатацію І черги полігону ТПВ біля села Брище Луцького району відповідно до проектної документації (п.4 припису).

64. Як підтверджено фактичними обставинами цієї справи, виявлені Держекоінспекцією і зафіксовані у акті від 18 лютого 2020 року № 115/02.20 порушення вимог природоохоронного законодавства мали триваючий характер і станом на час розгляду і вирішення цієї справи судом апеляційної інстанції усунуті не були.

Крім того, приписи контролюючого не оскаржувались відповідачем, а отже є чинними та підлягають виконанню.

65. Таким чином, встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що станом на момент розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи та ухвалення рішення про задоволення позову Держекоінспекції існували підстави вважати, що внаслідок допущених відповідачем порушень існує загроза життю та здоров`ю людей.

66. Колегія суддів критично оцінює аргументи касаційної скарги про те, що судом не враховано відсутність у контролюючого органу при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, що не дає підстав стверджувати про наслідки прямого або опосередкованого негативного впливу на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища, які є співмірні із заходом реагування, про які просить позивач. Суд акцентує увагу, що чинним законодавством не зобов`язано контролюючий орган під час проведення перевірки здійснювати вимірювання надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів. Поряд з цим, нормами чинного законодавства покладено на суб`єкта господарювання обов`язок щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду.

67. За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування у даному конкретному випадку заходів реагування у вигляді зупинення роботи (експлуатації) звалища твердих побутових відходів до повного усунення Підприємством порушень вимог природоохоронного законодавства і вимог припису про усунення цих порушень, є обґрунтованим і переслідує головну мету таких заходів - припинити існування загрози життю та здоров`ю людей, усунути її, мінімізувати можливі негативні наслідки у зв`язку з цим і попередити (зменшити) шкоду/збитки, яких може бути завдано внаслідок забруднення довкілля.

68. Необґрунтованими, на переконання колегії суддів, є й доводи скаржника про те, що застосування заходів реагування у даному випадку є неспівмірним із наслідками, які настали внаслідок ухвалення оскаржуваному у цій справі судового рішення.

Так, Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 807/1410/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 804/3983/18 звертав увагу на те, що захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. З цього приводу колегія суддів зазначає, що здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється в силу прямої вказівки про це у статті 246 Господарського кодексу України.

69. Отже, обмеження використання (експлуатації) звалища твердих побутових відходів до повного усунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ґрунтуються

на національному законі й переслідують легітимну мету, а саме - усунення загрози життю і здоров`ю людей, яка виникла внаслідок такої діяльності та забруднення довкілля.

70. У такому випадку дотримується баланс приватних інтересів суб`єкта господарювання, який полягає у намірі здійснювати не заборонену законом підприємницьку діяльність, та інтересів публічних (суспільних), які полягають у забезпеченні дотримання вимог природоохоронного законодавства, збереженні належного стану довкілля, створенні сприятливих і безпечних умов життєдіяльності для усіх осіб, які проживають або перебувають на території поблизу звалища твердих побутових відходів, яке використовується Підприємством у своїй господарській діяльності.

Такий публічний (суспільний) інтерес очевидно переважає над приватним інтересом суб`єкта господарювання у здійсненні ним своєї діяльності і виконання договірних зобов`язань, а також і над інтересом окремих членів територіальної громади, які уклали з Підприємством, як з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, відповідні договори, оскільки наслідки від забруднення підземних і ґрунтових вод навколо території, яка знаходиться поблизу звалища, є більшими і значно небезпечнішими, можуть зумовити погіршення стану екології настільки, що безпечне проживання і перебування на цій території стане неможливим, можуть завдати непоправної або значної шкоди довкіллю, створити реальну загрозу для життя і здоров`я людей, що є неприпустимим і потребує негайного реагування на такі обставини з боку держави, головним конституційним обов`язком якої є захист життя людини, утвердження і забезпечення її прав, зокрема, невід`ємного права кожної людини на життя, яке нерозривно пов`язане з правом кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

71. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи цей позов, не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, вирішив цей спір у відповідності до вимог законодавства, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, які скасуванню не підлягають.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції.

72. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

73. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

74. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

75. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

76. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

77. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

78. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року слід залишити без змін.

79. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Н.В. Коваленко