Ухвала

від 18.09.2022 по справі 520/13833/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа №520/13833/21

адміністративне провадження № К/990/24377/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області протиправними щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за минулий період з 01квітня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 січня 2020 року по теперішній час;

- скасувати постанову Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області від 26 листопада 2018 року про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01 січня 2020 року на підставі листа УПСЗН Чугуївської РДА від 23 січня 2020 року № 04-13/233;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати за минулий період з 01 січня 2020 та здійснити виплат) суми заборгованості за страховими виплатами за минулий період з 01 квітня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 січня 2020 року по теперішній час;

- допустити негайне виконання рішення суду у частині виплати страхових виплат за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 квітня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 січня 2020 року.

Скасовано постанови Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області від 01 січня 2020 року №2016/5572/6072/52 та №2016/5572/6072.1/53 про припинення щомісячної страхової виплати.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату суми заборгованості за страховими виплатами за період з 01 квітня 2018 року по 31 жовтня 2018 року.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01 січня 2020 року.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 07 вересня 2022 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу страхових виплат за минулий період з 01 квітня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 січня 2020 року по теперішній час.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції забезпечать формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах для необмеженого кола осіб, які мають право на страхові виплати і вимушені переміститись з тимчасово окупованої території. При цьому, судові справи за позовами внутрішньо переміщених осіб набули всезагальної уваги і мають значний суспільний інтерес та виняткове значення.

Однак, вказане обґрунтування не дає підстави вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Також скаржник вказує, що при ухваленні рішення та постанови суди обох інстанцій зазначили про факти протиправних дій з боку Управління. Дії відповідача з прийняття спірного рішення є невід`ємним структурним елементом процедури реалізації управлінської функції та остаточно втілюються у прийнятому рішенні. Наявність такої невідповідної інформації «дії неправомірні» у судових рішеннях, що набули законної сили, позбавляє можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді у подальшому схожих за предметом спору справ щодо осіб, переміщених з тимчасово окупованої території.

Суд відхиляє наведені доводи скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження, скаржник не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.

При цьому, в касаційній скарзі скаржник не зазначає конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), а також не зазначає жодну із підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець