Рішення

від 18.09.2022 по справі 404/9382/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/9382/21

Номер провадження 2/404/2535/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Кіровський районний суд міста Кі ровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Московенко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер оіблкової картки плтаника податків НОМЕР_1 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП» (місцезнаходження: 25031, місто Кропивницький, вулиця Героїв України, будинок № 30, квартира № 149; кодЄДРПОУ 41619422), про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП» заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в сумі 50549,19 грн., а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, сума якого на день подання позову складає 67800,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16.09.2020 року позивач була прийнята на посаду бухгалтера в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП». 02.07.2021 року ОСОБА_1 звільнилась з посади бухгалтера на підставі статі 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням) з 05 липня 2021 року. Як зазначає позивач, під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована але не виплачена заробітна плата (частина заробітної плати за лютий місяць та заробітна плата за березень -липень місяці 2021 року) та компенсація за 19 днів невикористаної відпустки в сумі 50549,19 грн. Але в день її звільнення - 05.07.2021 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 113 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 67800,00 грн. А відтак, позивач була змушена звернутись до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову (а.с.10).

На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 грудня 2021 року позивачем подано заяву (вх. № 329 від 05.01.2022 року), якою усунуто недоліки вказані в ухвалі судді від 21.12.2021 року (а.с.12-18)

У зв`язку з чим, ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 січня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання (а.с. 19).

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив (вх. № 19697 від 18.07.2022 року) на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, зазначає, 05.07.2021 року позивача було звільнено за власним бажанням, але від неї не надходило ніяких заяв, ні звернень щодо досудового врегулювання спору. Відповідач ОСОБА_1 була в у довірчих відносинах з підприємством, сама собі нараховувала заробітну плату, так як працювала бухгалтером, про заборгованість відповідач дізнався коли отримав позовні матеріали. Крім того відповідач зазначає, що позивач не надала докази про фактично відпрацьовані дні, не вказала про це у позові, не додала до нього табель робочого часу, тобто в позові не зазначено і необгрунтовано за який період часу було нараховано суму боргу, чому саме за такий період часу, з якого конкретного окладу було вираховано суму боргу. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що в матеріалах справи не має документів, наданих стороною що являється, безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зазначеною позивачем, адже цей розмір витрат не доведений документально, не обгрунтований та не відповідає вимогам сплати витрат правничої допомоги (а.с.41-45).

В свою чергу представником позивача до суду надано відповідь (вх.. № 23269 від 25.08.2022 року) на відзив, в якому остання зазначає, в матеріалах справи міститься лист Управління Держпраці у Кіровоградській області про результати інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП», згідно з яким Управлінням нарахована позивачу, але не виплачена заробітна плата та компенсація за 19 днів невикористаної відпустки на загальну суму 50549,00 грн. Інспекційне відвідування Управлінням Держпраці у Кіровоградській області проводилось в листопаді 2021 року, тобто через 5 місяців після звільнення позивача, при цьому станом на день його проведення заборгованість по виплатам існувала. Крім того, представник позивача зазначає, що з аналізу відзиву на позов вбачається, що відповідач заперечує проти позову, але не надає належних доказів на підтвердження своє позиції та спростування доводів позивача (а.с.57-60).

Позивач в судове засідання не з`явилась, представником позивача подано до суду заяву (вх. № 25709 від 19.09.2022 року) про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, та просять задовольнити (а.с.64).

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 25637 від 16.09.2022 року) про розгялд справи за його відсутності (а.с.62-63).

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина третя статті 12 Цивільного процесуального кодексу України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що з 16 вересня 2020 року позивач працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП» на посаді бухгалтера (а.с. 4).

Наказом від 02 липня 2021 року № 3/ОС ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 05 липня 2021 року. В пунті другому цього наказу вказано про проведення нарахуванння позивачу та виплату компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 19 календарних днів за період робот з 16.09.2020 року по 05.07.2021 року (а.с.5).

За змістом листа від 23.11.2021 року № К/1122-02.2/16-03 Управління держпраці у Кіровоградській області виданої ОСОБА_1 кошти, належні позивачу при звільненні (частина заробітної плати за лютий, заробітна плата за березень -липень 2021 року та компенсація за 19 днів невикористаної щорічної відпустки) в загальній сумі 50549,17 грн. не виплачені (а.с.6-7).

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома стаття 43 Конституції).

За приписами частини першої статті 1 Закону «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом частини четвертої статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (частина перша статті 47 Кодексу законів про працю України).

У відзиві на позов відповідач не заперечував того, що не провів повний розрахунок з позивачем. Також обставини щодо не проведення повного розрахунку з позивачем підтверджується і змістом наказу про звільнення.

Доводи відповідача, що позивач не зверталась до відповідача з заявами, зверненннями щодо досудового врегулювання спору судом не приймаються, оскільки законом не визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання даного спору. При цьому законом на відповідача покладено обов`язок в день звільнення провести з працівником розрахунок та виплатити належні звільненому працівникові суми, а також що відповідачем здійснено не було.

Відтак, зажаючи на зазначені вище норми закону, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в розмірі - 50549,17 грн.

Разом з цим, за приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім своєчасно не виплачено заробітну плату, а тому на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України підлягає стягненню і середній заробіток за період затримки розрахунку - по день постановлення рішення.

Суд застосовує норму статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, що діяла на час подання позову згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, так як за приписами частини третьої, четвертої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 .

Пунктом 2 розділу II Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що позивач був звільнений із займаної посади 05 липня 2021 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є червень 2021 року та травень 2021 року, загалом 38 робочих дні, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 613,58 грн. (24000,00 грн.) / (18 дн.+20 дн.) ).

При цьому, період затримки розрахунку з 05.07.2021 року і по день ухвалення рішення - 19.09.2022 року становить 309 робочих днів.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 05.07.2021 року і по день ухвалення рішення - 19.09.2022 року становить 189596,22 грн. (613,58 грн. х 309 дн.), з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку: з 05.07.2021 року і по день ухвалення рішення - 19.09.2022 року у розмірі 189596,22 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрат на професійно правову допмогу в сумі 3500,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статтісуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судувід 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що «суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи».

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання професійної правової допомоги від 10.12.2021 року, а також квитанцію до прибуткового кассового ордеру № 1 від 10.12.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила витрати на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. (а.с.36). Крім того, суд вважає, що в даній справі дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт щодо надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційної до розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача покладаються понесені позивачем судові витрати, а саме: сплачений ним судовий збір в розмірі 908,00 грн. (квитанція а.с.13), за вимогу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, в дохід держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн. за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі щодо якої пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору позивачами.

Керуючись статтями 47, 94, 97, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 10-13, 81, 137, 141, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП», про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП» (місцезнаходження: 25031, місто Кропивницький, вулиця Героїв України, будинок № 30, квартира № 149; кодЄДРПОУ 41619422) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер оіблкової картки плтаника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в розмірі - 50549,17 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.07.2021 року по 19.09.2022 року в сумі - 189596,22 грн. яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів, витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн., а також судового збору в сумі 908,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецсервіс ВП» (місцезнаходження: 25031, місто Кропивницький, вулиця Героїв України, будинок № 30, квартира № 149; кодЄДРПОУ 41619422) в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду щодо присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення даного рішення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20.09.2022 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда